Skip to main content

Full text of "Narodniĭ ili͡ustrovanyĭ kali͡endar "Prosvity.""

See other formats


















































































ЇЖАКУ ОР ТНЕ 
иіМІУЕКБІТУ ОЕ ІШІЧОІ5 
АТ ІЖВАМА-СНАМРАІСМ 



ЕИА5 С2АУКО\У5КУ 
СОІХЕСТЮИ ОР 
ІЖКАІМІАК СШ.ТІЖЕ 


914.77 
N167 
V. 42 

























Оідіїігесі Ьу ІНе Іпіегпеї АгсИіує 
іп 2018 \л/іііі їипсііпд їгот 
Упіуегзіїу ої ІІІіпоіз УгЬапа-СІїатраідп 


ИПрз ://агсМ і ує . огд/сіеіаі Із/п агосі п і і і І і и з1;го421:оуа 






V 




ПРИВАТНА БІБЛІОТЕКА 
ОСИПА І АНАСТАЗИЇ КОЧАН 


ІЛЮСТРОВАНИЙ 


ЗДА 


калєндар 



ТОВАРИСТВА 


„ПРОСЬБ (ТА’ 

• * 

З ЛІТЕРАТУРНИМ ЗБІРНИКОМ 


НП ПЕРЕСТУПНИЙ РІК 

<0^^ 1 П О П 

(0,у/^ і -9 м V. Ї ^С) 

РІЧНИК 42 


КОШТОМ ТОВАРИСТВА „ПР0СЬВ1ТА“ У ЛЬВОВІ. 



У ЛЬВОВІ, 1919. 


З ДРУКАРНІ СТАВРОПИҐІЙСЬКОГО ІНСТИТУТУ 
під управою Ю. Свдорака. 









II. ЛЮТИЙ має 29 днів. 


Стиль 

:гч 




нов. 

стар. 

н 

« 

Сьвята грско-катол. 

Сьвята православні 

Сьвята лат. 

1 

19 

Н. 

Нед. о Митарі іФарис. 

Н. о Митарі і Фарисеї 

Нед. Старозап. 

2 

20 

П. 

1 Евтимія В. пр. 

Евтимія , Евсевія 

Марій І ромнгчног 

3 

21 

В. 

Іспов. Максима 

Максима і Неофіма 

Власїя Е. 

4 

22 

с. 

Ап. Тимотея @ 

Тимотея, Анастазії 

Аисгара 

5 

23 

ч. 

Климента Свщмч. 

Климента, Евсевія 

Аґати дїви 

6 

24 

п. 

Ксетї пр., Вавили 

Закхея, Ксенії 

Дороти дїви 

7 

25 

с. 

|Григория Богосл. 

Григорії я Богослова 

Ромуальда оп. 

8 

26 

н. 

Нед. о Блуднім синї 

Нед. о Блуднім сині 

Нед. Мясопустна 

9 

27 

п. 

І* Пер. мощ. Івана 3. 

Пер. мощ. Иоан. Зол. 

Апольонїї 

10 

28 

в. 

Преп. Єфрема Сир. 

Єфрема Сир. 

Схолянтики Д. 

11 

29 

с. 

Пер. мощ. св. Ігн. Б. 

Ігнатия 

Альфонса 

12 

ЗО 

ч. 

Трох Сьвятителїв (£ 

Трох Сьвятителїв 

М. Евлялїї 

13 

31 

п. 

М. Кира і Йоана 

Віктора, Кира 

М. Юлія н а 

14 

1 

с. 

Тріфона. (Суб. зад.) 

Петра (Суб. за иом.) 

Валентина еп. 

15 

2 

н. 

Нед. Мяс. Стріт. Г. 

Нед. Мяс. Стріт. Г. 

Нед. Запустна 

16 

3 

п. 

Симеона і Анни пр. 

Симеона і Анни 

Юлїянни дїви 

17 

4 

в. 

Преп. Ізидора 

Ізидора 

Алексія 

18 

5 

с. 

М. Агафії 

Агафії 

Попелець Симеона 

19 

6 

ч. 

Пр. Вукола (§§ 

Вукола Е. 

Конрада пуст. 

20 

7 

п. 

Пр. Партенїя і Луки 

Партенїя і Луки 

Льва Папи Рим. 

21 

8 

с. 

ВМ. Теодора Страт. 

Теодора, Захарії 

Елеонори дїви 

22 

9 

н. 

Нед. Сиропустна 

Нед. Сиропустна 

1. Н. посту. Вст. 

23 

10 

п. 

М. Харлампія 

Харлампія (П. П.) 

Петра Дам. 

24 

11 

в. 

Свм. Власїя 

Власїя, Всеволода 

Ап. Матїя 

25 

12 

с. 

Святит. Мелетія 

Мелетія 

Анастазиї Д. 

26 

13 

ч. 

Прп. Мартиніяна^) 

Мартина 

Віктора з Ар. 

27 

14 

п. 

При. Авксентія 

Кирила, Авксентія 

Александра еп. 

28 

15 

с. 

Ап. Онисима 

Онисима, Евсевія 

Лєандра еп. 

29 

16 

н. 

1 Нед. Посту 

і. Нед. Посту 

2. Н. посту. Суха 


Жидівський календар: 22. лютого = 1 А дар. 


@ Повпя дня 4 о год. 7 хв. 24 вечором. Змінне повітре. 

(0 Остатна чверть дня 12 о год. 11 мін. 46 в ночи. Сніжна буря. 
@ Нгв (Молодик) дня 19 о год. 9 хв. 22 веч. Мороз і вітер. 

З Перша чверть дня 26 о год. 1 хв. 49 в ночи. Буря з дощем. 


Історичний календар. 

ЛЮТИЙ. 2. 1655. Боротьба Хмельницького з Поляками під Охматовом. 
3. 1812. * Евген Гребінка, поет ; 1883. і* Володимир Барвінський, публіцист і основ¬ 
ний „Дїла“. 4. 1792. Другий поділ Польщі, прилучеве до Росиї Волині й Поділя. 
6. 1704. Правобічний гетьман Самусь передав гетьманські клейноди Мазепі. 
11. 1908 Анатоль Вахнянин, перший голова тов. „Просьвіта“, композитор, пись¬ 
менник і публіцист. 14. 1897. і* Панталеймон Куліш, поет і письменник. 20 1054. -|- 
Ярослав Мудрий, великий князь київський. 25. 1795. -{- Юрий Боннський, біло¬ 
руський єпископ. 26. 1608. •}• Князь Константин Острожський. 27. 1664. Розстріляно 
полковника Богуна. 1915. Бої Українських Січових Стрільців під Лавочним і Слав- 
ськом. 





















































ІГГ. МАРТ (Березіль) має Зі днів. 


Стиль 

£ 

Сьвята греко-катол. 

•** 

Сьвята православні 

Сьвята лат. 

нов. 

шар. 

1 

17 

П. 

Теодора Тирона 

Теодора, Тирона 

Альбіна еп. 

2 

18 

В. 

Льва папи Рим. 

Льва папи 

6лєни цар. 

3 

19 

с. 

Ап. Архіппа 

Тимотея 

Кунїґунди цар. 

4 

20 

ч. 

Прп. Льва Кат. 

Льва Кат. Е. 

7 бол. Мар. 

5 

21 

п. 

Іірп. Тимотея 

Тимотея, Евстатія 

Фридриха єн. 

6 

22 

с. 

Зн. Мощ. М. в Ев.@ 

Найдене мощ. Муч. 

Колети Д. 

7 

23 

н. 

2 Нед. Посту 

2 Нед. Посту 

3. Н. посту. Глуха 

8 

24 

п. 

11 і 2 найд. г. Ів.Хр. 

Н. гол. Івана Хр. 

Йоана Божого 

9 

25 

в. 

Святит. Тарасія 

Тараса 

Францїски дїви 

10 

26 

с. 

Свят. Порфірія 

Порфіра 

40 Мучеників 

11 

27 

ч. 

Прп. Прокопія 

1 Ірокопа 

Константина В. 

12 

28 

п. 

Прп. Василія 

Василя 

Григория Вел. 

13 

29 

с. 

Прп. Касіяна (С 

Касіяна 

М. Христини 

14 

1 

н. 

3 Н. Посту. Хрестоп. 

3 Н. Посту. Хрестоп. 

4. Н. посту. Серед. 

15 

2 

п. 

Свмч. Теодота 

Теодота 

Ізабелї Д. 

16 

3 

в. 

М. Евтропія 

Евтропія, Клеонїка 

Киріяка Д. 

17 

4 

с. 

Прп, Герасима 

Герасима (Серед.) 

Ґертруди Д. 

18 

5 

ч. 

М. Конона 

Конона 

М. Едварда 

19 

6 

п. 

42 муч. в Аморії 

42 Мч. в Аморії 

Йосифа Обруч. 

20 

7 

с. 

Е. Смч.в Херс.(С.З.) 

Василя, Єфрема 

Евфимії, Теодора 

21 

8 

н. 

4 Нед. Посту ® 

4 Нед. Посту 

5. Н. посту. Чорна 

22 

9 

п. 

І* 40 муч. в Севаст. 

40 Мч. у Севастії 

Катерини швед. 

23 

10 

в. 

М. Кондрата 

Кондрата 

Мч. Вікторівна 

24 

11 

с. 

Сьвят. Софронія 

Софрона патр. 6р. 

Гавріїла Арх. 

25 

12 

ч. 

Прп. Теофана 

Теофана 

Благовіщене П. Д. 

26 

13 

п. 

Пер. мощ. Нікифора 

Пер. моїц. Нікифора 

Теодора Еп. 

27 

14 

с. 

Прп. Венедикта 

Венедикта (С. Ак.) 

Анастазия 

28 

15 

н. 

5 Нед. Посту 3 

5 Нед. Посту 

Н. Пальмова (Цьв.) 

29 

16 

п. 

М. Савина 

Савина, Трофима 

Евстасія 

ЗО 

17 

в. 

Пр. Алексїя ч. Б. 

Олексія (Тепл. Ол.) 

М. Квірина! 

31 

18 

с. 

Сьвят. Кирила 0р. 

Кирила 

Корнилія 


Жидівський календар: 1) 6. марта = 13 Адар. Піст Естери, 2) 7. марта= 
14 Адар. Пурім (Аман), 3) 8. марта = 15 Адар. Шушан Пурім, 4) 24. марга = 
1 Нїзан. 


0 П 'вил дня 6 о год. 1 хв. 52 пои. Сніжна буря. 

0 Остчтиа чверть дня 13 о год. 12 хп. 40 в ночи. Лагідно. 

0 Нів (Молодик) дня 21 о год. 7 хв. 11 рано. Доіц із снігом. 
З Перша чверть дня 28 о год. 2 хв. 48 її ночи. Гарна погода. 


Історичний календар. 

МАРТ. 3 . 1827 . * поет Леонід Глїбів; 1861 . Знесене кріпацтва на Україні. 
4 . 1780 . 1 р. Кирило Розумовський вибраний гетьманом України. 8 . 1797 . Сидір Бі¬ 
лий, вибраний отамаиом „Вірного війська Запорожського“. 9 . 18 4 . * Тарас Шев¬ 
ченко. 10 . 1816 , Тарас Шевченко. 17 1806 . ф Петро Нїщтшський, письменник і му¬ 
зик. 21 . 1903 і Володимир Антонович, історик, археольоґ і провідник рос. Українців. 
23 . 1651 . Винницький полковник Богун потопив в полонках на Бузі під Винни¬ 
цею богато польського війська. ЗО. 1674 . Правобічний гетьман Михайло Ханенко 
віддав булаву Іванови Самойловичеви; 1915 . Бої Українських СїчовихСтрільцїв під 
Славськомі на горі Татарівцї. 























































IV- ЦЬВІТЕНЬ має ЗО днів. 


Стиль 

їгн 




нов. 

стар 

Г*Н 

Сьвята греко катол. 

Сьвята православні 

Сьвята лат. 

1 

19 

Ч. 1 

М. Хризанта 

Хризанта і Дарії 

г Гайна веч ер а 

2 

20 

П. 

Преп. Отцїв убитих 

Отцїв у б. в М. С. 

Велика Пятниця 

3 

21 

с. 

Преп. Якова испов. 

Якова ісп. (С. Лаз.) 

Велика Субота 

41 

22 

н. 

Нед. Цьвітна 

Нед. Цьвітна 

Великдень 

5 

23 

п. 

М. Нїкона @ 

Нїкона, Лидії 

Сьвітлий понедїл. 

6 

24 

в. 

При. Захарії 

Захарії, Артемія 

Келестина П. 

7 

25 

с. 

Благовіщ. Пр. Богор. 

Благовіщ. Пр. Богор. 

Епіфанїя Еп. 

8 

26 

ч. 

Вел.Чет. С. Арх. Г. 

Живи. Чете. С. А. М. 

Діонїзия^ 

9 

27 

п. 

Велика Пятниця 

Велика Пятниця 

Мариї Клеоп. 

10 

28 

с. 

Вел. Субот. Іляріона 

Вел. Су б. Стефана 

бзекиїла нр. 

Н І 

29 

н. 

Воскресенє Христове 

Воскресенє Христове 

1. Н. по Великодні 

12 

ЗО 

п. 

Сьвітлий Понедїлок 

Сьвітлий Понедїлок 

Юлїя папи 

13 

ЗІ 

в. 

Сьвітлий Второк (£ 

Сьвітлий Второк 

Юстини мч. 

14 

1 

с. 

При. Мариї Егип. 

Марії Ег. 

Людвіни 

15 

2 

ч. 

При. Тита 

Тита 

Анастазиї 

16 

3 

п. 

При. Никити 

Никити 

М. Лямберта 

17 

4 

с. 

При. Йосифа пісн. 

Йосифа, Ґеорґія 

М. Рудольфа 

18 

5 

1 н. 

Неділя Томина. 

Неділя Томина 

2. Н. по Великодні 

19 

6 

п. 

Сьвят. Евтихія 0 

Методія, Евтинїя 

Юрія Е. 

20 

7 

в. 

Сьв. Ґеорґія 

Данила переясл. 

Прп. Агни 

21 

8 

с. 

Ап. Іродіона 

Іродіона, Агава 

Анзельма Е. 

22 

9 

ч. 

М. Евтихія 

Евтихія 

М. Сотера і Кая 

23 

10 

п. 

М. Терентія 

Терентія 

Войтїха Е. 

24 

11 

с. 

Сьвмч. Антипи 

Антипи 

М. Юрія 

25 

12 

н. 

Неділя Мироносиць 

Неділя Мироносиць 

3. Н. по Великодні 

26 

13 

п. 

Свмч. Артемона 2) 

Артемона, Кривент. 

Клита п. 

27 

14 

в. 

Мартина папи Рим. 

Мартина, Евстахія 

М. Анастазиї 

28 

15 

с. 

Ап. Арестарха 

Пуда, Трофима 

М. Віталія 

29 

16 

ч. 

Мч. Агафії, Ірини 

Ірини, Хіопії 

М. Петра 

ЗО 

17 

п. 

Прп. Симеона 

Акакія, Аненії 

Катерини Сем. 


Жидівський калєндар: 1) 7. цьвітня = 15 Нїзан. Початок Пасхи, 2) 8. 

цьвітпя = 16 Нїзан. Другий день Пасхи, 3) 13. цьвітня = 21 Нїзан. Семе сьвя* 
то Пасхи, 4) 14. цьвітня = 22 Нїзан. Конець Пасхи, 5) 22. цьвітня = 1 Іяр. 


© Повпя дня 5 о год. 7 хв. 28 рано. Ясне і приємне повітрє. 

(£ Остатна чверть дня 13 о год. 1 хв. ЗО в ночи. Гарна цогода продовж. 
© Нів (Молодик) дня 19 о год. З хв. 51 веч. Хмарно і вітряно. 

З Перта чверть дня 26 о год. 7 мін. 36 веч. Гарна погода усталюєть ся. 


Історичний калєндар. 

ЦЬВІТЕНЬ. 12 . 1596 . Битва Наливайка та Лободи з Жолкевським на уро- 
чищи „Острий Камінь 14 . Жолкевський зазнавши великих страт мусїв вертати до 
Білої Церкви. 14 . 1340 . Смерть Юрия II. (Болеслава Тройдоновича) останного 
самостійного галицького князя: отруїли його бояри за те що сприяв латинській 
вірі. 17 . 1093 Ц князь Всеволод, батько Володимира Мономаха. 19 . 1885 . •}* історик 
Микола Костомарів. 21 . 1113 . і* київський князь Сьвятополк. 25 . 1622 і гетьман 
Петро Конашевич Сагайдачний; 1910 . і* письменник і драматичний артист Марко 
Кропивницький; 1913 . і* письменник Михайло Коцюбинський. 27 . 1904 . і* письмен¬ 
ник і драматичний артист Михайло Старицький. ЗО. 1915 . і* єпископ Константин 
Чехович. 

























































V. МАЙ (Травень) має 31 дкїв. 


Стиль 

Я 

Сьвята греко-катол. 

Сьвята православні 

Сьвята лат. 

нов. 

стар. 

1 

18 

с. 

При. Йоана Декап. 

Івана, Косми 

Филипа, Якова 

2 

3 

4 

5 

6 

7 

8 

19 

20 
21 
22 

23 

24 

25 

н. 

п. 

в. 

с. 

ч. 

п. 

с. 

Нед. Розслабленого 

Лрп. Теодора Тр. 
Свмч. Я ну арія @ 
Лрп. Теодора 

ВМ. Ґеорґія (Юрія) 
М. Сави Страт. 

*)• Ап. і Ев. Марка 

Над. Розслабленого 

Теодора 

Януарія 

Лули, Климента 

Св. ВМ. Юрія 

Сави мч. 

Св. Ап. Марка 

4. Н. по Великодні 

Обр. Чесн. Хр. 
Фльорияна мч. 

Пія У. 

Івана в Олїю 

Доміцелї 

Станіслава 

9 

10 

11 

12 

13 

14 

15 

26 

27 

28 

29 

30 
1 
2 

н. 

п. 

в. 

с. 

ч. 

п. 

с. 

Неділя Самарянки 

Свмч. Симеона 

Ап. Ясона 

9 М. у Кизицї С 

І* Ап. Якова 

Прор. бремії 

Вел. Атаназия 

Недїла Самарянки 

Симеона 

Сосипатра 

Лрп. Мемнона 

Ап. Якова 

Макарія 

Бориса і Глїба 

5. Н. по Великодні 

Ізидора ор. 
Беатрикси' 
Панкратія 

Вознесене Хр. 

Бонїфатия 

Софії і 3 дон. 

16 

17 

18 

19 

20 
21 
22 

3 

4 

5 

6 

7 

8 
9 

н. 

п. 

в. 

с. 

ч. 

п. 

с. 

Неділя Сліпороджен. 

Првмуч. Пелагії 
Муч. Ірини 

Йова многостр. © 

Вознес. Г.дг Іс. Хр. 

І* Ап. Ев. Йана Бог. 

І Перен. м. Николая 

Неділя Сліпороджен. 

Пелагії 

Ірини 

Варвари 

Вознесене Іс. Хр. 

Івана Богослова 

Пер. М. св. Николая 

6. Н. по Великодні 

Пасхалїса 

Фелїкса еп. 
Келестина 
Бернардина Сен. 
Константина ц. 
Юлії дїви 

23 

24 

25 

26 

27 

28 
29 

10 

11 

12 

13 

14 

15 

16 

н. 

п. 

в. 

с. 

ч. 

п. 

с. 

Неділя сьв. Отців 

Свмч. Мокія 

Сьвят. Епіфанїя 

М. Гликерії 3 

М. Ізидора 

Прп. Пахомія Вел. 
Лрп. Теодора Осьв. 

Н. св. Отець із Нїкеї 

Мокія 

Германа 

Георгія Ісп. 

Ісидора 

Паломія прп. 
Теодора 

Зелені Сьвята 
Понед. Зел. Сьвят 

Урбана 

Филипа нер. 

Марії Магдалини 

Вільгельма 

Максимілїяна 

30 

31 

17 

18 

н. 

ш. 

Зелені сьв. (С. сьв. Д.) 
Понед. Пресьв. Тр. 

Зелені Сьвята 

Зелений Понеділок 

1. Нед. по Зел. Сьв. 

Анєлї 

Жидівський календарні) 9. мая = 18 Іяр. Шкільве сьвято (Ляґ Беомер), 

2) 22. мая = 1 Сіван, 8) 28. мая = 6 Сіван. Зелені сьвята, 4) 29. мая = 7[ Сіван. 

-Другий день Зелених сьвят. 

Щ © Повня дня 4 о год. 11 хв. 7 в ночи. Хмарно і вітряно. 

© Остатна чверть дня 12 о год. 8 хв. 45 рано. Ясно. 

© Нгв (Молодик) дня 19 о год. 12 хв. 24 попол. Дощ. 

3 Перша чверть дня 26 о год. 12 хв. 27 поп. Дощ. 

Історичний календар. 

МАЙ. 2 . 1512 . Кн. Константин Острожський побив Татар під Вншневцем над 
Горввем. 648 . вибраноБогдава Хмельницького гетьманом. ( 1.1910 і поет і письмен¬ 
ник Борис Грінченко. . 1659 . Гетьман Іван Еиговський розбив московське військо 
під Конотопом. 14 . 1648 . Битва на Жовтих Водах. 1857 . Шевченко дістає амнес- 
тию. 5 . 638 . Бобіна ОстряіЕИЇ над Поляками під Голтвою; 1648 Знесене пан¬ 

щини в Галичині'. 22 . 1861 . Перевезено і похоронено тіло Т. Шевченка на Чер¬ 
нечій горі коло Канова над Дніпром. 25 . 1125 . Князь Мстислав засів на велико¬ 
княжім київськім престолі. 26 . 1648 . Побіда Богдана Хмельницького під Корсунем. 

28 . 1722 . Заведено на Україні так звану „малоросийську'колвґію“. 1916 . \ Письмен¬ 
ник і учений Іван Франко. 


УТТ 
































































VI. ЧЕРВЕНЬ має ЗО днів. 


Стиль 

:гн 

м 

1-М 

1 к 

Сьвята греко катод. 

Сьвята православні 

Сьвята лат. 

Н 08 

став. 

1 

19 

В. 

Свмч. Патрикія 

Патрикія 

Теовальда Ав. 

2 

20 

с. 

М. Талалея 

Талалея 

бразма Еп. 

3 

21 

ч. 

Констант.,блени @ 

Константина, блени 

Боже Тіло 

4 

22 

п. 

Василіска мч. 

Василіска 

Сатурнїни 

5 

23 

с. 

При. Михаїла 

Леонтія 

Фльоренції 

6 

24 

н. 

1 Н. по Сош. сьв. Д. 

1 Н. по Зел. Святах 

2. Нед. по Зел. Сьв. 

7 

25 

п. 

3-тезнай.гол.Ів. Хр. 

Т. н. г. Ів. Хр. 

Роберта Е. 

8 

26 

в. 

Карпа апост. 

Карпа 

Медарда еп. 

9 

27 

с. 

Свмч. Терапонта 

Теодора 

Фелїціяна 

10 

28 

ч. 

Ир. наіїсв. Евхар. 

Микити 

Марґарети 

11 

29 

п. 

Теодозиї діви мч. 

Теодозиї 

ІІр. найсв. С. Іс. 

12 

ЗО 

с. 

Прп. Ісаакія 

Ісаакія 

Онуфрія 

ІЗ 

ЗІ 

н. 

2 Н. по Сош. сьв. Д. 

2 Н. по 3. Сьвятах 

3. Нед. по Зел. Сьв. 

14 

і 

п. 

М. Юстина 

Харитини 

Василя В. 

15 

2 

в. 

Свят. Никифора 

Івана Сучав. 

Віта і Модеста 

16 

3 

с. 

М. Лукіяна 

Клявдія 

Люітґарда 

17 

4 

ч. 

Свят. Митрофана® 

Митрофана 

Адольфа еп. 

18 

5 

п. 

Пр. наіісв. Серця Іс. 

Доротея 

Павлї 

19 

6 

с. 

Прп. Висаріона 

Висаріона 

Ґервазия, ІІрот. 

20 

7 

н. 

3 Н. по Сош. сьв. Д. 

3 Н. по Зел. Святах 

4. Нед. по Зел. Сьв. 

21 

8 

п. 

Теодора Стратилата 

Теодора Страт. 

Альойзія 

22 

9 

в. 

Сьвят. Кирила 

Теклі 

Павлїна еп. 

23 

10 

с. 

Свмч. Тимотея 

Олександра 

Агрипини 

24 

11 

ч. 

! Ап. Вартоломея 

Варнави 

Різдво Івана Хр. 

25 

12 

п. 

Онуфрій пр. 3 

Онуфрія (Онопрія) 

Вільгельма 

26 

13 

с. 

М. Акилини 

Антонїни 

Івана і Павла 

27 

141 

н. 

4 Н. по Сош. сьв. Д. 

4 Н. по Зел. Святах 

5. Нед. по Зел. Сьв. 

28 

15 

п. 

Амоса пророка 

Мозеста 

Льва папи 

29 

16 

в. 

Тихона еп. чуд. 

Тихона 

Сьв. Петра і Павла 

80 

17 

с. 

М. Мануїла 

Савела 

Емілії мч. 


Жидівський календар: 1) 20. червня = 1 Тамуз. 


(?) Пойня дня В о год. 12 хв. 24 поп. Нестійна погода. 

(2) Остатна чверть дня 10 о год. 1 хв. 42 поп. Дощ. 

© Нів (Молодик) дня 17 о год. 10 хв. 28 рано. Гарна погода. 
З Перша чверть дня 25 о год. 5 хв. 42 рано. Дощ і вітер. 


сторичний ка ібчдчр. 

ЧЕРВЕНЬ. 5 . 1709 . Іван Мазепа прибув до шведського табору. 6 . 1224 . Не¬ 
щасна битва руських князів із Татарами над рікою Калкою. 7 1843 . 4 поет Мар- 
кіян НІашкевич. 8. 1633 . Побіда Богдана Хмельницького над Поляками під Ба¬ 
тогом. 9 . 18.98.4 поет Яків Щоголїв. 11 . 1876 . Указ яким заборонено в Росиї дру¬ 
кувати українські книжки. 14 . 1722 . 4 Гетьман Іван Скоропадський; 1891 . 4 пись¬ 
менник Василь Мова. 17 . 1895 . 4 учений Михайло Драгоманів. 18 . 1569 . Люблин- 
ська З 7 нїя. 23 . 1870 4 поет Амврозий Метлинський. 25 . 1205 . Смерть князя Романа 
в битві з Поляками під Завихвостом. 27 . 1663 . Брюховецький вибраний гетьма¬ 
ном; 1672 . Самійлович вибраний гетьманом. 28 . 1768 . Залізняк і Ґонта добули 
Умань. 


VIII 
























































Яй -ЯИ №. N. 

VII- ЛИПЕНЬ має 31 днів. 


Стиль 

а 

(=4 

Сьвята греко-катол. 

1 ' 

Сьвята православні 

Сьвята лат. 

нов. 

стар 

1 

18 

Ч. 

М. Леонтія 

Леонтія 

Теобальда 

2 

19 

п. 

| Юди ап., брат.Г.® 

Юди, Зосими 

Посїщ. Пр. Д. М. 

3 

20 

с. 

Мето дня сьвщмч. 

Методія, Інни 

Анатоля Е. 

4 

21 

н. 

5 Н. по Сош. сьв. Д. 

5 Н. по Зел. Сьвят. 

6 Н. по Зел. Сьв. 

5 

22 

п. 

Евсевія СЬВІДМЧ. 

Галактіла 

М. Івана і Павла 

6 

23 

в. 

Аґрипінщ мч. 

Аґріпина 

Домнїки 

7 

24 

с. 

Нар. се. Повна Хр. 

Різдво св. Иоана Хр. 

Івана з Дуклї 

8 

25 

ч. 

М. Февронії 

Февронії 

блисавети 

9 

26 

п. 

Прп. Давида С 

Давида 

Кирила Еп. 

10 

27 

с. 

Самсона преп. 

Самсона 

Амалїї дїви 

II 

28 

н. 

6 Н. по Сош. сьв. Д. 

6 Н. по Зел. Сьвят. 

7. Нед. по Зел. Сьв. 

12 

29 

п. 

Сьв. ап. Петра і Павла 

Петра і Павла 

Івана і Епіфана 

13 

ЗО 

в. 

1* Собор 12 Апост. 

Собор 12 Апост. 

М. Маргарити 

14 

1 

с. 

М. Косми і Даміяна 

Козми і Даміяна 

Бонавентури 

15 

2 

ч. 

| Полож. ризи П. Б. 

Пол. р. Пр. Вогор. 

Розіслане апост. 

16 

3 

п. 

М. Якинта ® 

Анатолія 

Пр. Д. М. з Карм. 

17 

4 

с. 

Свят. Андрея Крит. 

Прп. Марти 

Алексїя вел. 

18 

5 

н. 

7 Н. по Сош. сьв. Д. 

7 Н. по Зел. Сьвят. 

8. Нед. по Зел. Сьв. 

19 

6 

п. 

і Анатаз ия преп. 

Марти, Інокентія 

Вінкентия з П. 

20 

7 

в. 

Томи преп. 

Томи, Акакія 

Чеслава 

21 

8 

с. 

Вмч. Прокопія 

Вмч. Прокопія 

Параскеви 

22 

9 

ч. 

Смч. Панкратия, 

Панкратія 

Мариї Магдал. 

23 

10 

п. 

| Антонїя печ. 

Антоні я Печ. 

Аполїнария 

24 

11 

с. 

М. Евфимії 3 

Ольга вел. укр. княг. 

М. Христини 

25 

12 

н. 

8 Н. по Сош. сьв. Д. 

8 Н. по Зел. Сьвят. 

9. Нед. по Зел. Сьв. 

26 

13 

п. 

Соб. Арх. Гавриїла 

Собор Арх. Гавригла 

Усп. сьв. Анни 

27 

14 

в. 

Акили ап. 

Акили, Юста 

М. Пантелеймона 

28 

15 

с. 

І* Сьвят. Володим. 

Рівноап. Володимира 

Інокентія 

29 

16 

4.1 

Свм. Атиноґена 

Антиноґена 

Мартини Д. 

ЗО 

17 

п. 

Вм. Маріни 

Марини 

М. Абдона 

31 

18 

с. ] 

М. Емілїяна 

Емілїя на 

Ігнатия з Л. 


Жид'вський календар: 1) 6 . липня = 17 Тамуз. Піст. Здобуте боус. Сьвя- 
тинї, 2) 18. липня = 1 Аб, 8) 27. липня = 9 Аб. Піст. Спалене Сьвятинї. 


(§) Повнл дня 2 о год. 11 хв. 17 в ночи. Гарна погода продовжується. 
(С Остатна чверть дня 9 о год. 5 хн. 48 погі. Дощ. 

© Нів (Молодик) дня 18 о год. 9 хв. 48 веч. Змінчиве по вітре. 

З Перша чверть дня 24 о год. 10 хв. 45 веч. Гарна погода і спека. 


Історичний календар. 

ЛИПЕНЬ. 9 . 1649 . Козаки побили Поляків під Межибожем і Константино- 
вом; 1651 . Наказний гетьман Іван Богун виводить козацькі полки зпід Берес¬ 
течка, конець берестецької битви. 10 . 1649 Початок облоги Збаража; 1709 . Битва 
під Полтавою. 15 . 1015 . \ великий князь Володимир Великий. 16 . 1915 . ф Др. Тео- 
філь Дембицький, український меценат. 18 . 1775 . Зруйноване Січи Москалями. 
26 . 1662 . Сомко і Ромодановський побили Юрия Хмельницького під Каневом. 
28 . 1672 Дорошенко побпв Поляків коло Нетвертенівки над Богом. 


IX 























































"VIII- СЕРПЕНЬ має Зі днів. 


Стиль 

м 

« 

Сьвята греко-катол. 

Сьвята православні 

Сьвята лат. 

нов. 

стар. 

1 

19 

Н. 

9 Н. по С. сьв. Д. @ 

9 Н. по Зел. Сьвят. 

10. Н. по Зел. Сьв. 

2 

20 

п. 

| Іллї пророка 

Іллї ирор. 

Альфонса 

3 

21 

в. 

Прп. Симеона 

Езекіїла 

М. Стефана 

4 

22 

с. 

Мариї Магдалини 

Мариї Магдалини 

Домініка 

5 

23 

ч. 

М. Трофима 

Трофима 

Н. Д. М. Сніжної 

6 

24 

п. 

| Бориса і Глїба 

Бориса і Глїба 

Преображ. Гос. 

7 

25 

с. 

| Успене сьв. Анни 

Успене сьв. Анни 

Каєтана І. 

8 

26 

н. 

10 Н. по С. сьв. Д. (£ 

10 Н. по Зел. Сьвят. 

11. Н. по Зел. Сьв. 

9 

27 

п. 

1* Панталеймона вм. 

Пантелеймона 

М. Романа 

10 

28 

в. 

Ап. Прохора 

Ніванора 

Лавра мч. 

11 

29 

с. 

М. Калїнїка 

Теодотії 

Сузанни дїви 

12 

ЗО 

ч. 

Сили і Силуана ап. 

Ап. Сили і пр. 

Кляри дїви 

13 

31 

п. 

Правед. бвдокима 

Евдокима 

Іполїта мч. 

14 

1 

с. 

Пр. Ч. Хреста 

Пр Ч. Хр. Макав. 

Евсевія І. 

15 

2 

н. 

II Н. по Р*. сьв Д. ® 

II Н. по Зел. Сьвят. 

12. Н. по 3. С.У. М. 

16 

3 

п. 

Ісаака, Дальмата 

Ісаакія, Дальмата 

Рока Ісп. 

17 

4 

в. 

7 молодців в бфезї 

7 молод. в бфезї 

Лїберата 

18 

5 

с. 

М. Евсиґнїя 

Евстанїя, Фабля 

блени в ш. 

19 

6 

ч. 

Преображ. Г. Н. 1. Хр. 

Преображенє Г. 

Бенїґни дїви 

20 

7 

п. 

Домета препдобмч. 

Дометія 

Бернарда 

21 

8 

с. 

Омеляна ісповідн. 

Емілїяна, Леоніда 

Іванни 

22 

9 

н. 

12 Н. по Сош. сьв. Д. 

12 Н. по Зел. Сьвят. 

ІЗ. Н. по Зел. Сьв. 

23 

10 

п. 

М. арх. ЛаврентіяД 

Лаврентія, Сикста 

Филипа еп. 

24 

11 

в. 

М. архід. Евпла 

Евпла 

Вартоломея ап. 

25 

12 

с. 

М. Фотия 

Фотия, Анїкити 

Людовика 

26 

13 

ч. 

Максима преподоб. 

Максима 

Зафірина 

27 

14 

п. 

Міхея пророка 

Мінея 

Йосифа мч. 

28 

15 

с. 

Успене Пр. Д. М. 

Успене Пр. Б. 

Августина 

29 

16 

н. 

ІЗ Н. по Сош. сьв. Д. 

ІЗ Н. по Зел. Сьвят. 

14. Н. по Зел. Сьв. 

ЗО 

17 

п. 

Мирона пресвитера 

Юлїянїї 

Рожи з Лїми 

31 

18 

в. 

М. Фльора @ 

Іляріона, Лавра 

М. Раймунда 


Жидівський календар. 1. серпня = 1 Елюль. 


@ Повня дня 1 о год. 1 хв. 14 рано. Дощ. 

0 Остатна чверть дня 8 о год. 11 хв. ^ в нони. Гарна погода усталюєть ся. 
© Нів (Молодик) дня 15 о год. 12 хв. 32 в ночи. Гарна погода. 

З Перша чверть дня 23 о год. 2 хв. 55 нон. Хмарно і дощ. 

Ловля дня 31 о год. 4 хв. 7 нон. Змінчиво. 


Історичний календар. 

СЕРПЕНЬ. 1 . 1913 . письменниця Ларісса Косач-Квітка (Леся Українка) 
в Сурам на Кавказі". 5 . 1657 . і* гетьман Богдан Хмельницький; 1911 . письменниця 
Олександра Кулїшева (Ганна Барвінок). 6 . 1687 . Іван Мазепа вибраний гетьманом. 
7. 1648 Борба Кривоноса з Поляками під Константиновом. 10 . 1907 . *}* письмен¬ 
ниця Мария Марковичка (Марко Вовчок). 13 . 1873 . і* поет Антін Могильницький. 
15 — 16 . 1649 . Побіда Хмельницького під Зборовом. 16 . 1657 . Юрий Хмельницький 
вибраний гетьманом. 17 . 1772 . Прилучено Галичину до Австриї. 17 . 1704 . Козаки 
побили Поляків під Сїнявою. 20 . 1843 . •}• письменник Григорий Квітка-Основяненко. 
23 . 1662 . Юрий Хмельницький побив Москалїв під Криловом. 27 . 1589 . Турки 
й Татари облягли Львів. ЗО — 31 . 1648 . побіда Хмельницького під Пилявцями. 

















































IX. ВЕРЕСЕНЬ має ЗО днїв. 


Стиль 

:гн 

Я 

« 

Сьвята греко-катол. 

Сьвята православні 

Свята лат. 

НОР. 

сгар. 

1 

19 

с. 

М. Анд рея Страт. 

Андрея Стратилата 

Еґідія Ави 

2 

20 

ч. 

Прп. Саму їла 

Саму їла 

Стефана кор. уг. 

3 

21 

п. 

Тадея апостола 

Ап. Тадея 

Бронїслава 

4 

22 

с. 

М. Аґатонїка 

Евлалїї 

Розалїї дїви 

5 

23 

н. 

14 Н. по Сош. сьв. Д. 

15 Н. по Зел. Сьвят. 1 

15. Н. по Зел. Сьв. 

6 

24 

п. 

Евтихия сьвмч. (£ 

Арсенїя 

Захариї прор. 

7 

25 

в. 

Вартоломея ап. 

Вартоломея і Тита 

Реґіни дїви 

8 

26 

с. 

М. Адріяна 

Наталїї 

Різдво Пр. Д. М. 

9 

27 

ч. 

Піменавелик. преп. 

Пімена 

М. Ґорґонїя 

10 

28 

п. 

Прп. Мойсея Мур. 

Анни 

Миколая з Тог. 

11 

29 

с. 

1-Усїкн. г. Ів. Піст. 

Головосїки їв. Хр. 

Яцка і Прота 

12 

ЗО 

н. 

15 Н. по Сош. сьв. Д. 

16 Н. по Зел. Сьвят. 

16. Н. по Зел. Сьв. 

13 

31 

п. 

1*Пол. пояса Богор. 

Пол. пояса Пр. Діви 

Товії 

14 

1 

в. 

ї Симеона С. (© 

Симеона Стовп. 

Воздв. Ч. Хреста 

1* 

2 

с. 

М. Маманта 

Івана Пост. 

Нїкомидія 

16 

3 

ч. 

Свмч. Антима 

Теоктиста 

М. Корнилїя 

17 

4 

п. 

Свмч. Вавила 

Юлїяна 

Францїска 

18 

5 

с. 

Пр. Захарії 

Захарії і блисавети 

Йосифа з К. 

19 

6 

н. 

16 Н. по Сош. сьв. Д. 

16 Н. по Зел. Сьвят. 

17. Н. по Зел. Сьв. 

20 

7 

п. 

Созонта мч. 

Онисофора 

М. Евстахія 

21 

8 

в. 

Різдво Пр. Д. Мариї 

Різдво Пр. Дїви 

Ап. еванг. Матея 

22 

9 

с. 

Йоякима і Анни 3 

Йоакима і Анни 

Томи з Вілян. 

23 

10 

ч. 

М. Мінодори 

Мінодори 

Теклї дїви 

24 

11 

п. 

Прп. Теодори 

Теодори 

Володислава 

25 

12 

с. 

Автонома сьвщмч. 

Юлїяна 

1 М. Клеофи 

26 

ІЗ 

н. 

17 Н. по Сош. сьв. Д. 

17 Н. по Зел. Сьвят. 

18. Н. по Зел. Сьв. 

27 

14 

п. 

Воздвиженє Ч. Хр. 

Воздвиженє Ч. Хр. 

Косми і Дамяна 

28 

15 

в. 

Вмч. Никити 

Порфира 

М. Вячеслава 

29 

16 

с. 

Вмч. Евфимії @ 

Людмилі' 

Михайла Арханг. 

ЗО 

17 

ч. 

Софії, Віри, Надїї 

Софії, Віри, Надїї 

М. Єронїма 


Жидівський календар: 1) 16. вересня = 1 Тішрі. Новий рік 56 0 , 2) 17. 

вересня = 2 Тішрі. Друге сьвятс Нового Рок\, В) 18. вересня — 3 Тішрі. Піст 
хедалїя, 4) 25. вересня = 10 Тішрі. Судний день, 5) ЗО. вересня = 15 Тішрі. 

Перше сьвято Кучок. 


0 Остатна чверть дня 6 о год. 6 хв. 44 рано. Дощ. 

© Ні в (Молодик) дня 14 о год. 2 в ночи. Ясно. 

З Перша чверть дня 22 о год. 5 хв. 31 рано. Гарна погода. 
@ Повня дня 29 о год. 12 хв. 5 в ночи. Слота. 


Історичний календар. 

ВЕРЕСЕНЬ. 2. 1657 . Похорони Богдана Хмельницького в Суботові і вибір 
Івана Виговського гетьманом. 13 . 1657 . Золотаренко побив Поляків під Сепелїн- 
цями. 3 . 1709 . гетьман Іван Мазепа. 6 . 1672 . П. Дорошенко здобув Каменець 
Подільський. 16 . 1727 . Данило Апостол вибраний гетьманом. 12 . 1903 . Відкрито 
в Полтаві памятник Іванови Котляревському. 15 . 1907 . і* письменник і драматичний 
артист Іван Тобилевич (Карпенко Карий). 19 . 1914 . Насильне вивезене зі Львова 
Москалями українського митрополита Андрія ґр. ПІептицького в глубпну Роспї. 


XI 



















































X., ЖОВТЕНЬ має 31 днів. 


Стиль 





НйВ. 

отар. 

я 

Сьвята греко-катол. 

Сьвята православні 

Сьвята лат. 

1 

18 

П. 

Прп. Евменїя 

Евменїя 

Реміґія еп. 

2 

19 

с. 

М. Трофима 

Доримезонта 

Ангела хорон. 

3 

20 

н. 

18 Н. по Сош. сьв. Д. 

18 Н. по Зел. Сьвят. 

19. Н. по Зел. Сьв. 

4 

21 

п. 

Кодрата апостола 

Мелетія 

Франц. з Асс. 

5 

22 

в. 

Свмч. Фоки (£ 

Фоки, Иони 

Флявдії 

6 

23 

с. 

Зач. св. Йоана Хр. 

А ач. св. Йоана Хр. 

М. Брунона 

7 

24 

ч. 

М. Теклї 

Теклї 

Юстини дїви 

8 

25 

п. 

Евфросини препод. 

Пафнутія 

Бриґіти вд. 

9 

26 

с. 

Ап. Ев. Йоана Бог. 

Івана Бог. ап. і ев. 

М. Діонїзия 

10 

27 

н. 

19 Н. по Сош. сьв. Д. 

19 Н. по Зел. Сьвят. 

20. Н. по Зел. Сьв. 

11 

28 

п. 

Прп. Харітона 

Харитона 

Плакида мч. 

12 

29 

в. 

Прп. Киріяка 

Киріяка 

Максимілїяна 

ІЗ 

ЗО 

с. 

Григорія Арм. ® 

Григорія, Михаїла 

Едварда 

14 

1 

ч. 

Покров Пр. Д. М. 

Покров Пр. Богор. 

Каликста папи 

15 

2 

п. 

Свмч. Киріяка 

Ю стин и 

Тереси, Ядвіґи 

16 

3 

с. 

Діонисія сьвмч. 

Діонїза Ареоп. 

Ґавла апост. 

17 

4 

н. 

20 Н. по Сош. сьв. Д. 

20 Н. по Зел. Сьвят. 

21. Н. по Зел. Сьв. 

18 

5 

п. 

М. Харитини 

Харитини 

Луки еван. 

19 

6 

в. 

І* Томи апост. 

Ап. Томи 

Петра з Альв. і 

20 

7 

с. 

М. Серґія і Бакха 

Сергія і Бакха 

Ірини 

21 

8 

ч. 

Пеляґії преп. 2) 

Пелягії 

Уриту лї дїви 

22 

9 

п. 

І Ап. Якова 

Ап. Пкова 

Мариї С. М. 

23 

10 

с. 

М. Евлампія 

Евлампія, Евлампії 

Івана Капістр. 

24 

II 

н. 

21 Н. по Сош. сьв. Д. 

21 Н. по Зел. Сьвят. 

22. Н. по Зел. Сьв. 

25 

12 

п. 

Прова мучен. 

Андронїка 

М. Хризанта 

26 

13 

в. 

М. Карпа 

Карпа 

М. Евариста 

27 

14 

с. 

Прп Параскеви 

Пр. Мат. Параскеви 

Івана Кант. 

28 

15 

ч. 

Прп. Евтимія @ 

Евтимія 

Ап. Симеона 

29 

16 

п. 

Льонґіна сот. мч. 

Лонгина 

Ап. Наркиса 

ЗО 

17 

с. 

Пр. Осії 

Андрія Крит. 

Маркила 

31 

18 

н. 

22 Н. по Сош. сьв. Д. 

22 Н. по Зел. Сьвят. 

23. Н. по Зел. Сьв. 


Жидівський календар. 1) 1. жовтня = 16 Тішрі. Друге сьвято Кучок, 2) 

6. жовтня = 21 Тішрі. Пальмове сьвято, 3) 7. жовтня = 22 Тішрі. Конець Кучок, 
4) 8. жовтня — 23 Тішрі. Радість з права, 5) 16. жовтня = 1 Мархешван. 


0 Остатпа чверть дня 5 о год. 5 хв. 44 вечером. Дощ із снігом. 
© Нгв (Молодик) дня 13 о год. 7 хв. 13 веч. Сніг і вітер. 

З Перша чверть дня 21 о год. 6 хв. З веч. Дощ і вітер. 
ф Повня дня 2а о год. 9 хв. 7 рано. Ясно. 


Історичний календар. 

ЖОВТЕНЬ. 1 . 1877 . *}• учений Осип Бодянський. 9 . 1655 . Б. Хмельницький 
побив Поляків під Городком. 13. 1648. Вїзд гетьмана Богдана Хмельницького до 
Київа. 14 . 1624 . Напад Запорожців на Царгород. 16 . 1648 . Богдан Хмельницький 
почав облогу Львова. 17 . 1596 . Смерть Івана Косинського. 18 . 1851 . Цісар Франц 
осиф поклав угольний камінь під „Народний Дім“ у Львові. 22 . 1596 . Берестей¬ 
ська унія. 26 . 1917 . і* провідник Галицької України Др. Евген Олесницький у Відні. 
28 1894 . ф учений, письменник і довголїтнпй голова Товариства „Просьвіта 14 Др. 
Омелян Огоновський. 


XII 













































































Стиль 

*'й 

Ч 

Сьвята греко-катол. 

Сьвята православні 

Сьвята лат. 

«ОВ. 

етап. 

1 

19 

п. 

Йоїла прор. 

Йоїла і Царя 

Всіх Сьвятих 

2 

20 

в. 

Артемія влмч. 

Артемія 

Задушний день 

3 

і 21 

с. 

При. їляріона В. 

їляріона Вел. 

Губерта Е. 

4 

22 

ч. 

Свят. Аверкія (£ 

Аверкія 

Кароля Бор. 

5 

23 

п. 

•(■ Нкова апостола 

Ап. Я нова 

Єлисавети м. 

6 

24 

с. 

Арети мч., Атаназа 

Арети (Суб. за пом.) 

Лєонарда 

7 

25 

н. 

23 Н. по Сош. сьв. Д 

23 Н. по Зел. Сьвят. 

24. Н. по Зел. Сьв. 

8 

26 

п. 

Сьв. Димитрія влмч. 

Вмч. Димитрія 

4 Коронатів 

9 

27 

в. 

Нестора мч. 

Неонїми 

Теодора мч. 

10 

28 

с. 

М. Параскеви 

М. Параскеви 

Андрея 

11 

29 

ч. 

Ана стази ї прпмч. 

Авремія 

Мартина еп. 

12 

ЗО 

п. 

М. Зиновія © 

Зиновія і Зиновії 

Мартина п. 

13 

31 

с. 

Ап Стахія 

Евстахія, Амплія 

І. Дидава 

14 

1 

н. 

24 Н. по Сош. сьв. Д. 

24 Н. по а 3ел. Сьвят. 

25. Н. по Зел. Сьв. 

15 

2 

п. 

Акіндіна мч. 

Маркіяна 

Лєопольда 

16 

3 

в. 

М. Акіисима 

Айтала 

Едмунда Е. 

17 

4 

с. 

При. Йоанникія 

Нїкандра 

Саломії 

18 

5 

ч. 

М. Галактіона 

Епістимії 

Отона оп. 

19 

6 

п. 

Свят. Павла 

Клявдії 

Єлисавети кор. 

20 

7 

с. 

М. брона 3) 

Атаназия, Нїкандра 

Фелїкса з В. 

21 

8 

н. 

25 Н. по С. сьв. Д.М.А. 

25 Н. по Зел. Сьвят. 

26. Н. по Зел. Сьв. 

22 

9 

п. 

М. Онисифора 

Порфирія 

М. Кикилїї 

23 

10 

в. 

Ап. Ераста 

Константина 

Климента п. 

24 

11 

с. 

М. Міни 

Віктора 

Івана від Хр. 

25 

12 

ч. 

| Иосафата сьвмч. 

Івана Милостивого 

М. Катерини д. 

26 

13 

п. 

І Йоана Золот. @ 

Поапа Золотпоустп. 

Петра, Конрада 

27 

14 

с. 

І Филипа апостола 

Ап. Филипа 

Валєрияна Е. 

28 

15 

н. 

26 Н. по Сош. сьв Д. 

26 Н. по Зел. Сьвят. 

1. Н. Адвенту 

29 

16 

п. 

І* Матїя ап. і еванг. 

Ап. і св. Мишеп 

М. Сатурнїна 

ЗО 

17 

в. 

Свят. Григория 

Григорія 

Андрея ап. 


Жидівський календар 1) 15. падолиста = 1 Кіслев. 


(£ Остатна чверть дня 4 о год. 8 хв. 37 рано. Холодно і імла. 

© Нгв (Молодик) дня 12 о год. 1 хв. 18 поп. Гарна погода і холодно. 

З Перша чверть дня 20 о год. 4 хв. 29 рано. Приморозки і остре повітре. 
© Повия дня 26 о год. 7 хв. 15 рано. Спїг з вітром. 


Історичний календар. 

ПАДОЛИСТ. 3. 1648 Богдан Хмельницький залишив облогу Львова. 1848. 
Барикади у Львові. Ю. 1709. Здобуте Батурина Москалями. 1834. 4 батько нової 
доби укр. письменьства Іван Котляревський. 1888. і Стефан Качала політик, пись¬ 
менник і меценат. 11. 1893. ф славний байкар і поет Леонід Глїбів. 15. 1678. Б. 
Хмельницький облягав Замость. 1709. Іван Скоропадський вибраний гетьманом. 
16. 1915. ф Кость Наньківський в московській неволї в Київі. 18. 1838. * письмен¬ 
ник Іван Нечуй-Левицький. 20. 1709. Цар Петро велїв стяти полковника Чечеля 
за оборону Батурина перед московськими військами. 23. 1883. ф учений Михайло 
Максимович. 


хтп 



































































XXX. ГРУДЕНЬ має Зі днів. 


Стиль 

а 

« 

Сьвята греко катол. 

Сьвята православні 

Сьвята лат. 

нов. 

став. 

1 

18 

с. 

М. Плятона 

Плятона і Романа 

Елїґія Е. 

2 

19 

ч. 

М. Варлаама 

Авдія 

Бабяни д. 

3 

20 

п. 

При. Григорія 

Григорія декап. 

Францїшка Кс. 

4 

21 

с. 

Введене в хр. П.Д.МС 

Введене в хр. Пр. Б. 

М. Варвари дїви 

5 

22 

н. 

27 Н. по Сош. сьв. Д. 

27 Н. по Зел. Сьвят. 

2. Н. Адв. Сави 

6 

23 

п. 

Свят. Амфилоха 

Амфилоха 

Николая еп. 

7 

24 

в. 

Катерини влмч. 

Меркурія 

Амврозия еп. 

8 

25 

с. 

Свят. Климента 

Климента, Петра 

Неп. Зач. Пр. Б. 

9 

26 

ч. 

Алипія пр. 

Алипія 

Леокадиї 

10 

27 

п. 

Вмч. Якова Перс. 

Всеволода 

П. Д. М. Льорет. 

11 

28 

с. 

Прпмч. Стефана 

Василя 

Дамазия 

12 

29 

н. 

28 Н. по С. сьв. Д. ф 

28 Н. по Зел. Сьвят. 

3. Н. Адв. Алекс. 

13 

ЗО 

п. 

| Андрія первозв. 

Андрія Первозван. 

Лукиї і ОтилїТ 

14 

1 

в. 

Наума прор. 

Наума і Ананії 

Спиридона 

15 

2 

с. 

Пр. Авакума 

Авакума, Йоана 

Лазаря еп. 

16 

3 

ч. 

Софрона пророка 

Софронїї 

Пр. Валерія 

17 

4 

п. 

| Варвари влмч. 

Вмч. Варвари 

Прп. Евсебія 

18 

5 

с. 

ГПрп. Сави сьвящ. 

Сави , Гурія 

Ґрацияна мч. 

19 

6 

н. 

29 Н. по С.с. Д. Н.ч.З 

29 Н. по 3. С. Н. Ч. 

4. Н. Адв. Фавста 

20 

7 

п. 

Свят. Амврозия 

Амврозия Е. 

Теофіля мч. 

21 

8 

в. 

Потапія преп. 

Онисифора 

Томи ап. 

22 

9 

с. 

Непор. Зачате Пр. Б. 

Зачате сьв. Анни 

М. Зенона 

23 

10 

ч. 

М. Міни, Ермоґена 

Ермоґена 

Вікторій дїви 

24 

11 

п. 

Данила стовпника 

Данила і Луки 

Адама і Еви 

25 

12 

с. 

При. Спиридона 

Спиридіона 

Різдво Ісуса Хр. 

26 

ІЗ 

н. 

ЗО Н. по С. сьв. Д.@ 

ЗО Н. по Зел. Сьвят. 

1 Н. по Різдві Хр. 

27 

14 

п. 

М. Тирса 

Филимона 

Івана еванг. 

28 

15 

в. 

Свмч. Елевтерія 

Елевтерія, Павла 

Дїтий уб. у Веф. 

29 

16 

с. 

Пр. Аггея 

Аггея пр. 

Томи еп. 

ЗО 

17 

ч. 

Даниїла і 3 дїтий 

Даниїла пр. 

Давида кор. 

31 

18 

п. 

М. Севастияна 

Севастіяна 

Сильвестра п. 


Жидівський календар. 1) 9. грудня = 25 Кіслев. Посьвяченв сьвятинї. 2) 
15. грудня == 1 Тебет, 3) 24. грудня = 10 Тебет. Піст. Облога Єрусалиму. 


(£ Остатна чверть дня 4 о год. З хв. 37 рано. Дощ із снігом. 

© Нів (Молодик; дня 12 о год. 6 хв. 58 рано. Приморозки і сніг. 
З Перша чверть дня 19 о год. 1 хв. 18 поп. Буря із снігом. 

@ Повия дня 26 о год. 8 хв. 29 рано. Гарна погода і мороз. 


Історичний календар. 

ГРУДЕНЬ. 3. 1848. і* Евґен Гребінка. 4. 1803. і* Іван Кальнишевський остан- 
ний кошовий Запорожської Січи. 8.1868. Засноване товариства „йросьвіта“ у Львові. 
12. 1900. і* Олександер Боннський письменник. 19. 1240. Батий зруйнував Київ. 
21. 1764. Скасоване гетьманщини. 24. 1653. Побіда Богдана Хмельницького під 
Жванцем. 26. 1637 . Нещаслива битва Павлюка з Потоцьким під Кумейками. 
28. 1724. і* наказний гетьман Павло Полуботок. 31. 1637. ї гетьман Павлюк. 


XIV 




























































ГУ ТО У VI ??У У 1 ІИР ? 7 1 ¥?? Т ?У УУ У Т У Т У^У УУУТУУУТтТУГіТ^Г: ?^Т У?У?^Т>Т^уТУГтТУУіТ7ГУТУУ7Т’ п 


СЕРЕД БУРІ 



ЛІТЕРАТУРНИЙ ЗБІРНИК. 


КОШТОМ ТОВАРИСТВА „ІІРОСЬВІТА“. 


У ЛЬВОВІ 1919. 

З друкарні ставропиґійського;#інституту 

ПІД УПРАВОЮ Ю. СИДОРАКА. 




























<І 

















У 

г(угуьіл 


(?лесь . 

Воскресла, воскресла! 


Воскресла, воскресла]!... Най дзвони лунають 
Най ллєть ся громами по сьвіту луна, 

Най небо, най сонце, най зорі сьпівають : 
Воскресла, воскресла, воскресла Вона! 

Воскресла, як мрія, оплакана кровю, 
Згадалась, як казка, забута давно, 

Вернулась, як бранка в свій стан з хоругвою, 
Влетїла, як пташка весною в вікно. 

Воскресла, воскресла! Най душі радїють, 

Най сонця усьмішку піймають уста 
І нею всю землю, весь сьвіт обіймають: 

Се друге ясне воскресїнє Христа. 









НЕЗВИЧАЙНА ДОЛИ. 

(З яштя бачьанеькіїх Українців.) 




І. 


їстория, котру хочу розповісти, могла статись і де інде па широкім 
сьвітї — в иншім краю, в иншім селї, та вона сталась як раз в моїм 
ріднім селї. А стала ся тому, що в моїм ріднім селї, як всюди на сьвітї, 
є ріжні люди: бутні і тихі, розважні і нерозважні — кажу: як всюди на 
сьвітї. А людська доля примховата в моїм ріднім селї — як всюди на сьвітї. 

пула та істория спершу нормальна, а потім фатальна. Парубок Ми¬ 
хайло Козар — в моїм селї здрібніло вимавляють се імя „М і ж о", а всіх 
парубків (для відріжненя від жонатих) кличуть здрібнілим іменем, — отже 
Міжо Козар заручив ся з дівчиною Марисю Козарчиківною — в моїм 
селї здрібніло вимавляють се імя „М а р ч а“, а всіх дівчат кличуть здріб¬ 
нілим іменем, — отже з Марчою Козарчиківною. Ну, і щож в тім див¬ 
ного? Зовсім ніщо. Всьо нормальне. Чиж може се мало бути дивне, що 
зійшлось двоє з подібними назвисками: Козар і Козарчик? Адже таких 
случаїв в моїм селї є множество: є Мудрий і Мудраньчик, Ка- 
тона і Катоньчик, Арва і Арвайчик ітд. Тай ще так буває, 
що в селі кличуть когось „Мудраньчик", а він пише ся Мудрий. 
Нічого отже дивного в тім не було, коли Міжо Козар писав ся „Ко¬ 
зарчик", а називали його Козар; а Марча писалась Козар, а нази¬ 
вали єї Козарчик. Хиба лише трохи сьмішно було, коли сьвященик 
голосив з проповідальницї, що заручив ся парубок Міжо Козарчик- 
Козар з дівчиною Марчою К о з а р - К о з а р ч и к (в урядових справах 
все має першеньство те назвиско, як хто пише ся). Але нікому не при¬ 
ходило на думку, що Козарчик щось гіршого як Козар. Адже як 
„млоді" так „млода" були і Козар і Козарчик! Ніхто не припускав, 
що „Марча" — імя зі всіх женських імен найпоганїйше, адже кожда 
трета женщина в селї називає ся Мария! Ніхто в Марчі Козарчиківній не 
бачив послїдного божого сотворіня на сьвітї — послїдного, тобто: най- 
нужденїйшого. 

* 


Марча була дівчиною як і инші дівчата. Не тільки що уміла гово¬ 
рити, як і инші дівчата — не була німою, але навіть так само поводила 


- 2 - 








ся і і и говірцї. Дївчата найкрасше характеризує розмова з чужими людьми, 
тож гак і Марча при тій нагоді найкрасше виявляла свою дівочу душу, 
свою вдачу. Як ішла улицею — бувало в неділю чи в сьвято до церкви, 
а ішла старанно вичесана і старанно убрана, без хустинки на голові, 
і шелестїли єї білі спідні твердо закрохмалені спідницї, котрих Марча 
в такім случаю убирала по пять-шість, як і инші дївчата, а горішна шов¬ 
кова цьвітиста, широка спідниця хвилювала ся, тай тріпали ся на ній 
яскраві цьвіти, як вечером місяць і зьвізди у водї, а лякеровані мешти 
скрипіли Марчі на ногах, як і иншим дівчатам, — або ішла в будний 
день десь до склепу вже в хусточцї на голові, але без білих крохмале¬ 
них спідниць і без лякерованих мештів, тай коли люди, що стояли чи 
там сиділи на улицї, запиталися єї, куди іде, чи щось такого, то Марча 
насамперед усьміхнула ся, а аж так відповідала — як і инші дївчата 
в моїм селї. Приїім зважала, щоби уст не дуже отвирати, щоби говорити 
лише кінцем язика, а не свобідно цілим язиком — тай так майже кожде 
єї слово кінчило ся делікатним „с‘\ котре подекуди переходило в делі¬ 
катне „ц“. Такий вже дівочий шик в моїм селї! При довшій розмові з чу¬ 
жими людьми Марча з чогонебудь знала розсьміятись на цілий голос, 
одначе все притім заховувала вимоги для дівочого шику. В розмові вона 
властиво лише відповідала, не звертала розмови на нові предмети, не 
видумувала, лиш придумувала. Між своїми ровесницями Марча була сьмі- 
лїйша, та і тут менше говорила, як инші, а сьміяла ся разом зі всїми. 

Так поводила ся Марча між чужими людьми. 

В обходженю з чужими людьми в дївчинї показує ся „дївчина“, 
а в обходженю з домашними — „людина“. І в хатї Марча не богато го¬ 
ворила — тиха була. Приговорювали їй домашні, що вона не досить 
рухлива і не досить здогадлива. Помимо того Марча не була цеглою, 
а таки людиною з житєм. Що треба було, зробила і подумала. І зварити 
дещо уміла, і спечи — всього не могла уміти, адже догіерва 16 літ мала. 
А в господарській роботі' розуміла ся у всьому, що для дївчини]потрібне. 

Виходила Марча замуж, бо вже прийшла єї пора. Віддавали ся єї 
ровесниці, тож і на неї приходила черга. Коли дївчинї минає 16. рік, то 
в моїм селї після звичаю з непамятних часів вже послїдна пора для від- 
даваня. Дівчина, котра вже у 18. році, се вже „стара" дівка; а котра 
дівчина досягне 19. рік, се вже „дуже стара" дївка — така вже лише за 
вдівця може вийти замуж. 

Марчі тим більше спішилось віддавати ся, що мала мачоху, тай 
в хатї їх було досить, і якось тїсно було. Ще жив дїдо і бабця, а ся та¬ 
кож була мачохою. 

Вправдї не могла Марча нарікати, анї на маму-мачоху, ані на бабню 
мачоху, але всеж таки мачоха не то, що рідна мама, чи там рідна бабця. 

Рідна мати Марчі померла, коли Марча мала шість літ, а рідної 
бабці вона навіть не памятала. Доля так собі тлумила з сї діда, що він 
мусів аж сїм разів женити ся, і Марча навіть добре не знала, котра то 
з тих сімох бабць — чи друга, чи трета — була сї рідною бабцею? 
Вона памятала тільки послїдну свою бабцю — сему з ряду. 1 більше 
до неї привязалась, як до мами-мачохи, бо бабцю довше памятала. 

Тож коли і бабця заявила ся за тим, щоби Марча віддавалась, 
Марча вже не мала свого слова, анї своєї думки. Так треба, так мусить 
бути — думала Марча, і легко погодила ся з тим, що „мусить бути". 

Трафив ся один парубок — Марча була би пішла за него, та до¬ 
машні не годили ся. 

— Убогий він, будеш бідувати через ціле житє! — такс їй говорили. 
1 відмовили. 

Небавом трафив ся другий парубок (бо то в моїм селї кождій 


дівчині трафляє ся жених, як жовнїрови кулька на війні: коли не нині, 
то завтра) — а се Міжо Козар. Гірихвзлили його насамперед чужі .домапі¬ 
ним, прихвалили потім домашні Марчі, казали їй за него віддаватись, 
і Марча послухала. Послухала — а ще й з серця. 

В домі родичів Марчі всього було, та осіб трохи за богато. А Міжо 
Козар був одинак, ще до того без батька — батько давно йому помер, 
жила лише мати. Мав Міжо свою власну, несогіршу, хату, мав ціле гос¬ 
подарство: коні, корови ітд. і 12 моргів поля. 

— Добре тобі буде у Козара, будеш сама своєю господинею, бу¬ 
деш працювати тільки на себе, і на свої дїти (се на селї незвичайний 
атут!), а стара Козариха добра женщина як ангел! — Таке говорили 
Марчі єї домашні, таке собі і сама Марча думала. 

В тім самім часї стара Козариха говорила Міжови:* 

— Марча дівчина добра, тиха, послушна, а я такої хочу. Пощо нам 
в хату такої, котра була ои огнем в хаті? Марча научила ся слухати 

і шанувати чужих людий, прецінь виховала 
ся при Оабці-мачосі та при матері мачосї! 
Ти сам один, як сонце на небі, ти потребуєш, 
щоби жінка гіривязалась до тебе, щоби тебе 
шанувала, а Марча — вихована при мачо- 
хах — гака буде. Гай не з убогого дому 
вона. Як старі помруть, то щось і дістане, 
с там грунту, хоч, правда, є гам і дітий. 
Але діти можуть ще і повмирати — чиж то 
раз гак буває ? — гай Марча може статись 
оогачкою. Чиж то одна в селі не богата 
віддавалась, а потім богате віно дістала, бо 
їй братя та сестри повмирали?! Не мож 
нічого надіятись тільки від того дому, де 
нічого нема, а де щось є, там якось все 
щось капне... 

Таке говорила Міжови його мати, таке 
і думала. А Міжо властиво ніщо поважного 
не думав, хоч і слухав матір. Скінчив 18. 
рік, тож після звичаю в селі треба суло 
женити ся, щоби не лишити ся „старим легі- 
ньом“. А се тим більше, що потребував мо¬ 
лодої господині до хати. Тож і женив ся. 
Якось так — сам не знав як — трафив на 
Марчу Козарчиківну. 

— Найжеж буде Марча Козарчиківна! 

Згодив ся Міжо, а решта вже була клопотом матери. От післала Ко¬ 
зариха насамперед свою сестру до Козарчиків, щоби вивідалась, що там 
скажуть на єї замір ? Козарчики згодили ся, і Марча згодилась — не ска¬ 
зала слова, та видко було по ній, що вона тому не противна. Як зви¬ 
чайно, дівчина лиш задля стиду не сказала слова. 

На другий день прийшла до Козарчиків сама Козариха — не так 
тому, щоби впевнити ся що до їх згоди, а щоби випитатись, що дадуть 
Марчі, і коли, тай коли могло би відбутись весїлє, заручини і таке 
инше. Постановили, щоби заручини відбули ся вже слідуючої неділі. 
А за місяць вінчане. Всьо так і стало ся — всьо нормально, всьо після 
звичаїв з непамятних часів. 

* 

. Постановленої неділі (було се з осени), як вже смеркало ся, прий¬ 
шов до Козарчиків Міжо Козар з матїрю і з тіткою (мущини з його ро- 



Мужеский тип з Керестура. 




лини не брали участи в тих заручинах, бо так звичай каже), а з родини 
Козарчиків окрім домашних мущин, зійшли ся також самі женщини: тїтки 
Марчї, їх доньки та кілька з ровесниць Марчі — сердечні товаришки. Всьо 
було готове: готова вечера тай всьо, що потрібне до заручин. Зварили 
паприкаш з бульбою, червоний як сьвіжа кров, капусту з баранячим мя- 
сом, і насмажили „черег 44 (хрустики). Засіли до вечери, Марча нїби також 
засіла до стола, але в дїйсности все стояла із своїми товаришками в кутї. 
Перед вечерою трактовано горівкою всіх окрім дївчат, а підчас вечери 
навіть дївчата трактовано вином, але дівчата відмовляли ся. По вечері 
підняв ся дїдо, яко найстарший з родини Марчі, закликав Марчу до 
стола, і по промові набожно-біблійного змісту тай духа запитав ся Міжа: 

— Чи ти, легіню, хочеш нашу дівчину Марчу? 

Міжо встав, поглянув на Марчу, і сказав: 

— Хочу! 

Подібне питане ставив дїдо Марчї, а Марча також відповіла „хочу 44 , 
хоч того ніхто не чув, лиш по русї губ можна було догадати ся, що 
вона те слово вимовила. Тепер зажадав дїдо від Марчі хустку. Марча 
принесла велику нагрудну шовкову хустку в білім широкім пуделку в ось- 
меро зложену. ї передав дїдо сю хустку (в пуделку так, як була зло¬ 
жена) Міжови — яко знак взаїмного зобовязаня. Хустка дає ся в моїм 
селї замїсць обручок (обручки купують ся якінебудь — тільки для він- 
чаня). Потім дїдо і знов повернув до набожно-біблійного змісту промови, 
тай так закінчив цілу церемонію. Від тепер Міжо і Марча сталі „млоді 44 
(се є наречені). 

Вже підчас вечери пришили дївчата на капелюх Міжа (так, що він 
навіть не бачив) „покрейтку 44 . „Покрейтка 44 — се великий букет зі штучних 
шовкових цьвітів, переважно рож, з посрібленими листками та рясками. 
Сей букет так великий, що накриває цілий капелюх. В тім заквітчанім 
капелюсі* кождий ..млоді 44 має ходити до недїлї перед вінчанєм (а тої не¬ 
ділі* і знов „млоді 44 приходить до дому нареченої, де „покрейтку 44 розби¬ 
рають: роздають з неї по кілька цьвітів молодшим з родини нареченої — 
дівчатам та хлопцям). 

Скінчило ся всьо після звичаю; Міжо взяв капелюх з „покрейткою 44 , 
Козариха взяла пуделко з хусткою, і пішли домів. 

* ' !> .ч' 

'Другого дня вже в селї говорили: Міжо Козар „млодий 44 Марчї Ко- 
зарчиківної! — Міжо Козар має „млоду 44 Марчу Козарчиківну! — Гово¬ 
рили веї, котрих такі новини цїкавлять — дївчата, женщини, парубки. 

Говорили, і дивувались, як кождим заручинам — не більше, не 
менше. Дивувались, і вишукували дивницї, незвичайности — як при 
кождих заручинах. Дївчата своє, женщини своє, парубки своє. Се вже 
така нагода для вишукуваня дивниць! 

І так дївчата перешептували ся між собою: як то сталось, що Ми¬ 
хайло Козар (дївчата не кличуть парубків здрібніло — на знак поваги) 
взяв Марчу Козарчиківну, коли ніколи з нею не танцював, не говорив? 
Мав „фраєрку 44 Меланку Гопцупівну, а Марчу Козарчиківну взяв. Певно ■ 
Марчі обіцяли більше віна дати, а може стара Козариха не хотіла Гогіцу- 
півної!... Гогіцупівна не богато собі робила з тої новини, таж се майже 
правильно так буває, що „фраср 44 з „фраеркою 44 (милий з милою) неї 
побирають ся, лиш памятають про себе. І коли дівчина постаріє ся, опо¬ 
відає молодшим: — Боже милий, хто був мій кавалер, а за кого я віддала 
ся! Алеж мене Бог охоронив від него, бо дивіть, який з пего тепер 
пяниця! • 

Одного тільки дівчата між собою, навіть коли вечером (перед ха- 


— 5 - 


їою) сиділи, не сьміли висказати, хоч се всім лежало *на серци. Всі вони 
були заздрісні о Міжа Козара... 

Міжо був хлопець гарний, як тільки може бути парубок гарним. 
„Красний, не може бути красший“ — кажуть в моїм селї про такого 
хлопця. Краса Міжа була як раз в ґустї села. Сині очи, ясне волосе — 
се в моїм селі не знаходить уподобаня. На бльондина кажуть „білий як 
Шваб“, хоч би він мав і ладні риси. На сині очи кажуть „білі очи 44 ; — 
а на ясне волосе — „біле волосе 44 , „біле клоче 44 . Чорні очи, чорне во¬ 
лосе— се ідеал краси: „чорний — гарний 44 . Так кажуть, так і цінять. 
А Міжо був смаглявий — очи чорні, як вуголь, волосе чорне, а трохи 
кучеряве; ніс як би навмисно зроблений, вирізьблений, а не природже¬ 
ний; уста як пучок червоної рожі; зріст як раз в міру; ціла фігура як 
.сьвічник в церкві — сьвічник, що сгоїть на престолі', срібний. 

Кучеряве волосе спускав Міжо — як 
і всї парубки в селі — на чоло аж до бров, 
і тут кучері відставали йому від чола; ка¬ 
пелюх носив на самім тїмени — задертий 
так, що головна часть його кучерявого чор¬ 
ного волося стояла ненакрита — та часть, де 
волосе сплітало ся і розходило ся, як гилї 
на дереві вечером за ясного місяця. Міжо 
був „перший танцюрист 44 , „перший елєгант 44 , 
„перший сьпівак 44 , — „перший легінь 44 в селі. 
Ось, такий був Міжо Козар! 

Якжеж дівчата не мали би бути за¬ 
здрісні о него? Як він трафив ся як раз 
Марчі Козарчіківній ? Ось, се потаємно му¬ 
чило дівочі серця. 

Правду сказавши, краса в моїм селі 
не має рішаючого значіня — вона лише для 
забави, не для житя. Ніде краса так швидко 
не заникає, як на селї. Тому то про красу 
звичайно говорять — особливож при і по 
заручинах: краса — марниця! Але для ді¬ 
вочих сердець красний Міжо Козар таки був 
приманюючим — начеб красний цьвіт: кож- 
да дівчина хотіла би його мати. Що зро¬ 
бити, коли людська душа всюди на сьвітї 
також тим язиком говорить, хоч се і не 
мусить бути послїдне ЄЇ слово! 

Зовсім інакше ' судили Міжові парубки — його ровесники. Коли 
Міжо по перший раз знайшов ся між ними з „покрейткою 44 на капелюсї 
(а се було зараз на другий день по заручинах вечером), всі привитали 
його з зачіпними словами та з сьміхом — як кождого „млодого 44 : 

— Ото ти, небоже, жениш ся з вівцею! Бігме з вівцею! Козарчи- 
. ківна — сеж правдива вівця! Очи білі, волосе біле — як вовна на 
вівцї, а дурна як вівця! Анї обізватись не уміє! Буде тобі блеяти, бігме 
блеяти! Ото ти трафив — як з коня на осла! Ба, ще й гірше: як з коня 
на вівцю! Бігме так! Вже ліпша була Гопцупівна, хоч і та трохи зи¬ 
зувата !... 

Хлопці несправедливо судили Марчу, та всеж таки мали якусь під¬ 
ставу до такої зачіпної бесіди. Марча, на своє нещастє, була бльондин- 
кою, хоч і не дуже то ясною. Красою не дорівнувала Міжови, — але 
хтож в селї дорівнував йому красою? —■ всеж таки була приємною дів¬ 
чиною і лицем і ростом. От, всьо молоде красне, коли не має якоїсь 



- 6 — 





Виразної хиби на собі, хоч і не відзначає ся незвичайною красою. Всьо 


молоде красне власне тому, що молоде, сьвіже — і молоде листе на де¬ 
реві чарівнійше як старе, а молода трава має свій сиецияльний чар. Се 
мож би назвати „нормальною красою молодости 44 . Тою красою відзна¬ 
чала ся Марча, але що була бльондинкою, то не була в густї села. 

Зачіпка хлопців для Міжа не була несподіванкою. Знав він, що 
в такій нагоді хлопці все чимсь „мусять 44 докучити „млодому 44 : адже сам 
він в тому був майстер! В тім любує ся парубоцька душа. З удаваним 
гнівом Міжо відтяв товаришам — одному і другому: 

— Ну, ну! побачимо, яка там твоя буде! Чи вівця — чи баран? 
баран з рогами ! 

Розсьміяли ся хлопці, засьлівали протяжну пісню на весь голос, 
і пішли селом — до дівчат. В кождого капелюх задертий на голові, 
в кождого біла хустинка довкола шиї — такий шик парубків, коли вече- 
рами ходять на забави. В селі, що числить до шість тисяч душ, як дів¬ 
чата, так хлопці ділять ся на ріжні гіартиї: „свої 44 хлопці ходять на за¬ 
баву до „своїх 44 дівчат. Тож пішли хлопці разом з Міжом до „своїх 44 дівчат. 


* 

Ще інакше коментували сьвіжу новину женщини. Одні ганили Міжа, 
ипші Марчу, инші хвалили — та більше було таких, що ганили. От, між 
людьми лихо*все має вередливійший язик! 

Третого дня по заручинах прийшла до Козарчиків якась старша 
женщина, привитала ся: „Дай Боже! 44 *) — „Дай Боже і вам ! 44 відповіли 
їй домашні. — Щож робите? — зачала прихожа звичайним „началом 
обичним 44 сельської розмови. От, так і так, се і те — відповідали до¬ 
машні. Ні з сего ні з того прихожа взяла бабцю Марчі за руку, і повела . 
єї до хати — до покоїку (де мешкала бабця з дідом самі за себе). 

— Маю вам щось сказати! — шепнула бабці по дорозі. 

Дідо був в покою, привитав ся з прихожою, але бабця моргнула 
на неіо, і він зрозумів, що він тут, на разі, непотрібний, тай вийшов. 

Прихожа мала дуже поважну, а жалісну міну. Посідали. Тепер на¬ 
стала пора, щоби прихожа оправдала свою незвичайно поважну міну. 

— Кумо, — зачала прихожа, — маю вас щось запитати ся. Не ду¬ 
майте, що приходжу з клеветою, борони мене Боже, від того! Але серце 
не дає мені спокою. Камінь мені на серци лежить — тяжкий камінь! 
Мушу вас остеречи перед лихом. Жаль мені, кумо, вашої дитини, вашої 
Марчі. Бідна дівчина! Всі скажуть, що ви хотіли позбути ся єї, бо і ви 
їй мачохою і мати мачохою... 

Прихожа була кумою для бабці десь по кімсь, котрого трудно було 
би відшукати; передше вона о тім ніколи і не думала, але тепер конче 
треба було представити ся бабці, коли не кревною, то бодай посвояче¬ 
ною. Слова з уст близького нам чоловіка, особливо коли висказує свою 
журбу про нас, мають інакшу силу, як колиб виходили з уст чужого, 
далекого нам чоловіка. Тому прихожа називала бабцю кумою. 

— Кумо, чи се правда, що ви віддаєте Марчу за Міжа Козара? 

— Таж так! 

— О Боже мій милосерний! То ви за того ката віддаєте вашу 
Марчу? за того страшного ката? Чиж ви не знаєте, що Михайло Козар 
(так говорила зі злости) правдивий кат? Кат, кажу вам, і присягну на 
се! Він замучить вашу дитину на смерть. Боже покарай мене, як не за¬ 
мучить! Надумайте ся, що робите — розпитайте ся! Всі вам посьвідчать, 
всі його знають! Кажу вам: він кат, забияка, завадияка такий, як той 


*) Так звичай велить в моїм селі 


7 


Ґайдош, що двох убив сокирою, а одного зарізав. Я лиш чула про него; 
ви старші, може й памятаєте його. А такий самий Міжо Козар — вірте, 
що такий! Таж він мому синови, мому Янкови, голову розбив в корчмі 
на музиках — бідний хлопчина прийшов до хати цїлий закровавлений. 

І убив би його той кат, колиб товариші не оборонили його! А кого 
з парубків музиканти все проводять з корчми, коли не Михайла Козара? 
А хто так кидає грішми, хто так з парубків запиває ся, хто таке видумує, 
хто так дуріє, як він ? Таж він перший гульвіса, перший елєгант — 
а в тім нема доброго! Знаю я його добре, служив він у мого сусїда, 
у свого стрийка — знаєте його — у Василя Козара. Лише собі розду¬ 
майте: він вихований без батька, — він не знає нїякого порядку між 
людьми! Служив у своїх кревних, але нїде не міг вислужити року! Роз¬ 
думайте лиш, чи не говорю правди! А чи не пригадуєте собі, який був 
його батько? І на него можна би досить сказати; А син сто разів гір¬ 
ший! Кажу вам: сто разів! Кумо, подумайте, що робите! Найже не буде 
нічого з того! Не давайте дитини за того ката, не давайте! Бог вас по¬ 
карає, як дасьте! 

— Так кажете? — зітхнула бабця. 

— Таже так! таже так! 

І ще раз зітхнула бабця. 

— Так кажете, кумо? 

— Таже так! таже так! Бог скарав би мене, колиб не так казала! 
Правду вам кажу, кумо, — тільки правду! 

І відійшла кума вже без каменя на серци, а бабця лишила ся з ка¬ 
менем на серци. 

* 

Сказала бабця насамперед матери Марчі, чого приходила прихожа; 
сказала потім дїдови, дїдо сказав батькови Марчі, а Марча довідалась 
про се так, як колиб з мура виросло: тут слово, там слово почула, 
решти догадалась — і в хатї Козарчиків повстала прірва в житю: так 
всї несьміло і зажурено ходили, як колиб хтось в хатї помер, і лежав 
в трумнї... Не так журили ся мущини, як женщини. Бідна Марча втїкла- 
до городця за шпихлїр, і тут виплакала ся, а душилась плачучи, щоби 
ніхто не почув. 

— І щож зробимо? — поставила бабця тяжке питане рішаючим 
головам в родині’: дїдови, батькови та матери Марчі — і сама собі. 

— Що зробимо? — потягнув дїдо носом (такий звичай мав, коли 
зачинав говорити), і говорив через ніс: — Ніщо! Хто оженив ся без 
такого? без бабських сплетень? Я сїм разів женив ся — говорив дїдо 
через ніс, а повільно, як все — сїм разів, а без сплетень ніколи не обій¬ 
шло ся! Се вже при женитьбі так мусить бути! Нам доносять на „мло- 
дого“, а Козарисї певно доносять на нашу Марчу. Колиб хто на язики 
уважав, то ніколи не оженив ся би!... (Тут дїдо трохи осьміхнув ся). 
Бив ся наш „млоді“ — ну, а котрий же парубок не бив ся? Як оженить 
ся, то й успокоїть ся. От, молоде — дурне! Гуляв наш „млоді“, пускав 
гроші — а котрий парубок нинї не пускає гроший? Котрий не гуляє? 

І бідний в теперішних часах заслужить собі гроший, тай гуляє — бо мо¬ 
лодий, бо парубок! Тепер такий сьвіт! Гроший повно всюди. Як я був 
парубком, тодї було інакше — я ще тодї не знав, як десятка виглядає! 
Вже я був „млоді“, а батько давав менї на забаву до корчми лиш дві 
шістки — „цванциґера“. А тепер парубки мають і по 50 ринських! Тепер 
сьвіт богатший, то й парубки богатші, тай пють, музикантам платять, 
гуляють. То так, як з мясом. Як я був молодий, хто в селї мясо їв? 
Хиба два-три рази} в рік — на Різдво, на Великдень. А нинї всї мясо 
їдять, і осе — хиба в одну пятницю нї. Нема вже старосьвітських постів! 


— 8 — 


Такий вже нинї сьвіт!... Можливо, що наш „млоді" трохи свавільнїйший 
від инших, але то ще хлопець, ще не дозрів, а до того одинак! Оди¬ 
наки такі бувають! Але як оженить ся, як притиснуть його клопоти, то 
й змудріє, устаткує ся. Най отже буде так, як є. Я так кажу. Най вже 
Бог боронить щось „млодим" або Козарисї о тім говорити! Розумієте, 
женшини? 

Бабця сиділа зажурена, дідова бесіда не зняла їй каменя з серця. 

— Та се, дїду, правда, що ви говорите (жінка у нас говорить до 
мужа „ви"), але таки між парубками є ріжні! Хоч всї парубки бють ся, 
доки парубкують, то не всї приходять до розуму, як оженять ся! Чиж то 
один муж бє свою жінку, бє, мучить, катує! Чи один пяниця? гультай? 

А коли Козар буде такий? А може всьо правда, що кума говорила? 
Може инші люди ще більше знають о нїм? Ми його не знаємо, але ко- 
либ у нас служив, або у наших сусідів, то знали би його звичай і на¬ 
туру. То таки треба розпитати ся у людий про него. Дїду, колиб він 
дійсно був катом, чи ви дали би Марчу за него?... 

Тут бабцї виступили слези на очи, а дїдо і знов потягнув носом, * 
тай відповідав бабцї повільно, як все: 

— Чи ти будеш розпитувати ся, чи нї, — правди не викриєш. Не 
викриєш того, шо в нїм сидить! Се лиш Бог вість! А хоч би ти, бабо, 
Козара так пізнала, як свої пальцї, хоч би заглянула йому в душу отак, 
як через те вікно видиш, то нїщо не порадиш! От, нинї твої пальцї 
здорові, а чи можеш знати, що завтра не викине ся якийсь чирак на 
них? Так то і з кождим „млодим". Він нинї такий, а за 5—10 лїт який 
буде? Хто то може знати? Найстаточнїйші нераз стають ся пяницями 
і катами, а неодин гультай з парубоцьких часів опісля стає ся статочним 
чоловіком. Мужа жінцї, а жінку мужови Бог дає! І яке дасть, таке мусиш 
мати. Чиж я о тім не переконав ся? Чи ти, бабо, вже не .сема з ряду 
моя жінка? А кожда з вас була інакша! Хто женить ся, чи віддає ся, 
той купує товар в завязанім мішку. Розвязати завчасу годї, пан Біг роз- 
вяже опісля! 

Пішов дїдо, не хотїв вже о тім говорити, а і женщини також розій- 
шли ся, хоч все ще зажурені. По бесїдї дїда вже їм не здавало ся, що 
хтось з родини лежить на катафальку, але так, як колиб їм се снило ся, 
і все ще жили під обухом сего тяжкого сну: ще не встигли добре впев¬ 
нити ся, чи се тільки марний сон, чи жорстока дійсність?... 

Розвідували ся про Міжа і бабня і мати Марчі. Тут ім так говорили, 
там інакше; ніхто більше злого на Міжа не знав, як кума сказала/А мо¬ 
же хто і знав, та не хотїв сказати. 


* 

В дїйсности Міжо був свавільний та бутний понад міру звичайної 
парубоцької свавільности та бутности. Се відбивало ся не лише в істориї 
його парубоцтва, але навіть на його лини та в його ходї. Його краса не 
була лагідна, не мала дївочих прикмет. Черти його лиця були правильні, 
артистичні, але десь зпід скіри вибухував якийсь огонь — вибухуваи 
в очах, на устах, на чолї. Між красавицею дівчиною а між красним Мі- 
жом така була ріжниця, як між весняним сяєвом сонця а між луною по¬ 
жару. І хід Міжа зраджував бутність. Коли Міжо ішов, бувало, в чоботах 
з твердими лякерованими холявами, в шовковій цьвітистій камізельцї 
з лискучими ґудзиками, з задертим капелюхом на голові, з розпущеним 
буйним волосєм, що кінчило ся аж над самими бровами, — коли чоловік 
побачив його такого, то й знехотя порівнував його з молодим красним 
лошаком. В моїм селі так’ і кажуть на таких парубків: „Красний — як 
красний лошак!" 


— 9 — 


> 



Міжо був бутний іі з натури і з виховаНя. Одинак : в, а до того 
без батька вихований. Як виходив школу, мати віддала його в найми. 
Не з конечности (бо в домі було з чого жиіи), але з вирахуваня. 

— Розпустить ся хлопчина в хаті — бувало журилась Козариха, — 
не хочу я того! Дома не мас занятя, не привикне до праці, а і не послу¬ 
хає мене. Що женщина порадить з хлопцем? Най має мужеску руку над 
собою, аж змудріє. 

І служив Міжо в наймах у кревних людий і у добрих зпакомих. 
А що не служив з нужди, то й не довго держав ся на однім місци. По¬ 
служив трохи, надокучило 
йому — чи то служба, чи то 
лад у господаря, і вертав 
до дому, покидав службу. 
Посидів якийсь час дома, 
а мати знову випихала йо¬ 
го між людий. 

Козариха не господа- 
рила, бо не було з ким. Ви- 
наймала поле в аренду. Як- 
жеж наспів час, щоби Міжо 
женив ся, вернув Міжо до 
дому на стало, купив собі 
коні (лише коні спродала 
Козариха по смерти мужа, 
а всьо инше в господар¬ 
стві ждало на Міжа), і став 
господарити — господа¬ 
рчій, і шукати собі жінки, 
товаришки до господар¬ 
ства. Знайшов^ товаришку 
—- Марчу Козарчиківну, 
знайшов, і випросив. Хо¬ 
див під „покрейткою“ — 
був „млодий 44 . 

Яко „млодий“ Міжо мав 
обовязок що вечера при¬ 
ходній до своєї „млодоі“, 
і в корчмі на вечерницях 
гуляти з нею. Приходив 
Міжо доМарчі, і гуляв з нею 
на вечерницях. Приходив 

Молодечі тпгш в міщанськім строю з Керестура. не 3 любОВИ, ЛИШЄ ТОМУ, 

що був ЄЇ „млодий 44 . Як 
приходив до Марчі Козарчиківної, так само приходив би і до Меланки 
Гопцупівної, і до Ганчі (Анни) Гудаківної, і до Марчі Пастернаківноі •— 
приходив би хоч до котрої дівчини в селі, колиб вона була його „млода 44 . 
Не женив ся з любови — а хтож в моїм селі женить ся з любови? Як 
молоді женять ся, то вони ще так молоді, що ше не мали часу розбу¬ 
дити в серци те, що у сьвітї називає ся „любов наречених 44 . А як вдівцї 
женять ся, то вже і не те серце, щоби любовю кипіло, і нема вже тої 
політури на грішнім людськім тїлї, щоби побуджувала до любови, і нема 
вже тої нагоди, щоби серце в кімсь засліпило ся — адже вдовець вже 
і не має так з чого вибирати, і не має часу для сего. Ось так се буває 
в моїм селї, у нас і не кажуть на „млодих 44 що вони „люблять ся“, лиш 
що вони „хотять ся“. Як Міжо заручував ся, то не питались його, чи він 


— 10 - 








„Любить 44 Марчу, але чи він „хоче“ Марну. І відповів він „хочу 44 — так, 
як і всї „млоді“ при тій нагоді. 

Прийшов час, щоби женити ся; тож треба женити ся. А що дівчат 
в селі богато, треба одну з них вибрати, а що се треба якось виявити 
перед людьми, треба якесь слово сказати, і от усталилось в моїм селі 
таке слово: „Хочу“. 

— Минали тижнї, коли Міжо під „покрейткою 44 , зближав ся до по¬ 
становленого дня весїля. і 

Була се осінь. Прийшло сьвято Архангела Михаїла, вечером заграла 
в корчмі музика (музики грають в кількох корчмах, але ріжні партиї па¬ 
рубків мають „свої 44 корчми). Зійшли ся хлопці і дівчата старанно убрані 
і вичесані — прийшов і Міжо Козар. 

Прийшов він між ровесників по послїдний раз з „покрейткою 44 на 
капелюсі’. Сего вечера пращав ся Міжо з своїми товаришами, пращав ся 
з музикантами, з танцями — з парубоцтвом. Гуляв як несамовитий, вигу¬ 
кував, висьпівував... 

На кінці', пізно в ночи, казав музикантам відпровадити себе до хати. 

І гуляв улицею, гуляючи ішов. Він і з ним кількох вірнїйших товаришів. 
„Гудаці 44 (музиканти) грали, грали ідучи по улицї, грали пізно в ночи, 
коли володіє таємничий спокій. А парубки вигукували, сьпівали. Ішли 
обняті за шиї — ішли танцюючи. А місяць з неба приглядав ся тому, 
а жовте, на смерть засуджене листе, по деревах спокійно гірислухувало 
ся тій музиці, тим парубоцьким пісням і вигукуваню, і ледви чутно зітхало 
—- жалуючи за молодим, веселим і безмисним житєм... Так пращав ся 
Міжо із своїми сердечними товаришами — із своїм парубоцтвом. 

* 

Слідуючої недїлї розібрали йому „покрейтку 44 , а ві второк по тій 
неділі* станув Міжо до вінчаня. Убрав ся, як „млодому 44 треба убратись, 
коли іде до вінчаня. Убране нове, чорне; камізелька шовкова, цьвітиста 
з лискучими ґудзиками; сорочка з лискучими ґудзиками а з довгими ву¬ 
хами на ковнїрцї; чоботи з твердими лякерованими холявами; довкола 
капелюха гилька (правдивої, не штучної) розмариї, а на грудях невеликий 
букет зі штучних білих цьвітів з двома білими звисаючими стяжками. 

Так прийшов Міжо до церкви; з ним товариші „панове дружбове 44 
з віночком із штучних, паперових, дрібних рож на капелюсі*, а в руці 
з фляшками з вином, і „пан староста 44 — всі* з ручниками на рамени, а за 
ними музиканти. Музиканти грали, ідучи, хлопці витанцьовували та вигу¬ 
кували. Аж під саму церкву припровадили їх музиканти, а звідси пішли до 
поблизької корчми, щоби перечекати час, заки „млоді 44 повінчають ся. 

„Пан млодий 44 (в день весїля всі „урядові 44 особи дістають офіци- 
яльний титул „пан 44 : пан староста, пан дружба, пані свашка, панї млода 
ігд.) — як кажу: „пан млодий 44 прийшов осібно до церкви — зі своїм 
товариством, а „пані млода 44 зі своїм: кожде зі свого дому вирушило на 
означену годину (котрою все 12. година в полуднє), і зійшли ся доперва 
перед церквою. 

Прийшла Марча з дружками, з свашками_(а вони також в ручниках), 
з товаришками і з „паном видавачом 44 (так називає ся староста від сто¬ 
рони молодої) — але без музики і без сьпіву. „Пані млода 44 на голові 
мала вінець з самих білих штучних шовкових цьвітів, а з вінця спадали 
па лице довгі, тонкі лискучі ряски. Всї спідниці' білі, а широкі — шість 
твердо закрохмалених спідниць, а по верху тюлева спідниця — „кабат 44 ; 
„фартух 44 також тюлевий, широкий; блюза голуба, шовкова. Свашки при¬ 
несли і зеркало з собою, щоби перед самим вступом до церкви „пані 
млода 44 могла ще подивити ся, чи на ній так „як треба 44 . 


Повінчали їх. Вийшли з церкви разом „пан млодий 4 * і „панї млода" 
в парі. Музиканти причекали їх за церковною огородою. І заграли „гу- 
даці", і так граючи супроводили молоду пару до весільного дому. Ішли 
на передї хлопцї, а на самім передї „заставник" з весільною фаною, кот¬ 
рою, танцюючи, вимахував на всї боки; потім ішла молода пара, потім 
дівчата і свашки, а на кінцї „пан староста" і „пан видавач" з паличками 
в руках. 

Вінчане відб^о ся о 12. годині*. А о 2. год. привезли Марчі з дому 
скриню з постелию і з убранєм дібраними, а прикрашеними кіньми; на 
фїрі самі хлопцї з фляшками в руках, сьпіваючи. Около 4. год. прийшли 
„приданцї" се є гості зі сторони Марчі — з дарами: з дорогими хустин¬ 
ками, з насмаженими „череґами" (хрустиками), з бухтами, колачами ітд. 
Зараз потім зачала ся весільна вечера. Желали паньству молодим і „пан 
староста" і „пан видавач" — желали благословеня божого, желали не 
в звичайній сельській мові, але в поважнім церковнім дусї, і „нїби" в цер¬ 
ковній мові, тоном голосної молитви, ставляючи за взір старих біблійних 
сьвятих — всьо після формуляра з непамятних часів і непамятного 
автора: 

„Якоже Авраам зо Сару, і Ісак з Рахілю, і якоже Яков з Ревеку, 
з дванац єго сінамі, і якоже Спасітель наш Ісус Хрістос з дванап своїма 
апостоламі — так і вам, млодята, да будет благословеніє боже! Як боні 
жілі у міре, у ідесцу, у здраву (в здоровлю) — тако і вам да будет! На 
многая і благая літа !“ 

Красно желали паньству молодим „пан староста" і „пан видавач" 
і могло би їм так бути, колиб людська доля не була примхувата... 

II. 

Чотири місяці* жила Марча з Міжом — тілько чотири місяці*. Думала 
весь вік свій з ним прожити, як в церкві і присягала, а жила з ним 

тільки чотири місяці*. Тай за той короткий час не зазнала вона у Козарів 

щастя, тепла. В перших двох місяцях сонце щастя що йно зачинало Марчі 
сходити, що йно його лучі осьвітили єї, але ще не загріли ; а в других 
двох місяцях теє сонце вже заходило, і ясні, благовіші його лучі зни¬ 
кли — лишилась довкола Марчі темна, холодна, пригнобляюча ніч. 

По весїлю через перший місяць на новім місци бачила Марча дов¬ 
кола себе спокій — всьо так, як сподївала ся. Стара Козариха дійсно 

була добра як ангел, а Міжо також шанував Марчу. Та щож з того, 

коли через той час Марча почувала ся „чужою", „між чужими людьми", 
„в чужій хаті"? Зрости ся з чужим домом, щоби його — не лише ро¬ 
зумом, але й серцем — уважати своїм домом, се не така проста річ. На 
се треба часу тай догідних обставин. Насамперед треба вмерти для свого 
дому, наново народити ся, і аж так зживати ся з чужим домом. Кожда 
ростина пересаджена на нове місце спершу охляне — начеб мала зі- 
вянути. 

Як та ростина, так спершу і Марча почувала ся на новім місци. Тяжко 
було Марчі на серци ; а в серни лячно. Вояла ся вона всього в новім 
обійстю — боялась і людий і річий, навіть свого власного ходу. Здава¬ 
лось їй, що всюди чигає на неї якась засідка, якісь сільця. Боялась Марча 
і їсти і сісти і говорити. Вояла ся, і стилала ся. І ждала тільки, щоби 
прийшла неділя чи сьвято, щоби по обіді піти„до мами". Тут в ріднім 
домі ставало їй лекше, як кождій молодій невістці. Приняли єї дома 
із звичайними питанями: 

— ІЦо ви нині обідали? Чи ти не голодна? 

І виймала мати сховану лєгуміну з обіду — штрудель зі сиром, або 


— 12 — 


Й повйлом, або з гарбузом, бухти, або череґи, — і давала Марчі. А бабця 
також ховала для Марчі лєґуміну — (бабця варила окремо для себе|й для 
діда). 

— Якжеж там привикаеш?| “ питалась Марчі то мати, к то^бабця, 
а Марча усьміхнула ся, кивнула головою в бік, здвигнула раменем, і ви¬ 
повіла як би з нехотя: 

— Добре! 

Як задзвонили другий раз надвечірню (а дзвонять три рази — що 
пів години по разови), Марча спішила ся домів — з „рідного 44 дому до 
„чужого 44 дому. 

— Мушу вже іги, вже час! Теща піде на вечірню, а може і Михайло 


де пішов, треба доглянути корови, 

Все то саме говорила Марча, 
коли пращала ся з матїрю та з баб¬ 
цею. і пішла. А мати і бабця су¬ 
проводили єї аж за браму, і ди- 
вили ся за нею, аж їм зникла 
з очий. В неділю і в сьвято по 
полудии по другім дзвоненю на 
вечірню всі матери так випрова¬ 
джують свої віддані доньки. 1 коли 
якийсь чоловік надійде улицею, тай 
питає ся: 

— Щож робите? — то мати 
відповідає: — От випровадила я 
доньку, тай стою! 

Таке випроваджуване аж на 
улицю взагалі є у нас в моді, тай 
певно, що кождий розумний скаже, 
що се ладний і добрий звичай. 

* 

Ще Марча не вспіла привик¬ 
нути до чужого дому, ще не пере¬ 
була загального „новіцияту 44 всіх 
невісток, а вже зачала бристи по 
новій біді. 

В другім місяци по весїлю 
зачало Марчу щось мучити в ду¬ 
ші — неначе злий дух, що муж 
зненавидів єї. Не знала, чому зне¬ 
навидів єї, але зненавидів. Ніхто їй 
зав, але вона се відчула — з дня 
ступало се почуванє десь зпід серця, 
дій і найменшій частці відзивало с 


свині, дріб|! 



Жіночі типи в людових строях з Ке- 
рестура. 

сего не сказав, і муж їй того не ска- 
на день все то більше відчувала. Ви- 
і поширювалось по всім тілі, в кож- 
і: дрожала зі страху, плакала, шльо- 


хала в ній кожда кропля крови... 

Міжо був поривчий, і лише через кілька днів по вінчаню видержав, 
щоби не накричати на Марчу, не налаяти на неї. Кричав він на коні, на 
корови — на щонебудь в хатї, тож Марча не брала йому за зле, що 
також на неї кричить. Такої був натури! 

Коли Марча щось не зробила так, як він хотів, коли щось розляла, 
розсипала, або забула, не обійшло ся без того, щоби Міжо не наділив 
єї звичайними згірдними словами: „Ти дурна! варятка! осел з тебе! 44 
Не ображали Марчі такі слова, бо се звичайні слова на селі. Там не пе¬ 
рекручують, не проковтують, не задержують слів у горлі, але викинуть 



їх у сьвіт так, як в серци зродили ся. Та коли одного разу Міжо назвав 
Марчу „вівцею* 4 , в серци Марчі щось тріснуло, і неначе жовч розляла ся 
по цілім єї нутрі. „Вівця** — се видумане згірдне слово, се слово, котре 
мало означати як раз вдачу Марчі, а не загально людську уломність (котру 
означають звичайні згірдні слова: дурак, осел ітд.). Воліла би була Марча 
почути з уст Міжа, що вона є „послїдним ослом**, „ослом клапоухим**, 
як „вівцею 

Алеж він єї назвав „вівцею**! 

Ось, як то було: 

Запрягали конї до воза — Міжо одного, а Марча другого. Всьо 
Марча наложила на коня, як треба, та не могла йому заложити уздочки. 
Як лише вложила йому ховсть до писка, і старала ся накинути йому 
уздочку на голову, кінь підносив голову, а ховсть все випадала йому 
з писка. А було зимно, змерзла Марча в руки, і не могла собі дати ради 
з * конем. 

Ти вівця! — крикнув на неї розлючений Міжо, і відопхнув єї від 
коня. — Ти дурна, як вівця! 

Може Марча і не взяла би собі сего слова так до серця, колиб 
Міжо вимовив його так, як передше вимавляв звичайні згірдні слова. 
Але він тепер се слово „вівця** вимовив стисненим горлом, а через‘зуби, 
і протягаючи перший склад в нїм — вів-ця! 

Від тої хвилї Міжо видумував для Марчі все то нові згірдні назви; 
проклинав єї по сто разів на день; з чогонебудь робив страшну при¬ 
году. 

Стара Козариха чогось заслабла, мусїла положити ся до ліжка. По- 
нестало хлїба, Марча мусїла хлїб спечи. А звісно, що добре спечи хлїб — 
ще такий білий, як у нас їдять — се штука. Для сего треба довгого до- 
сьвіду. А Марча ще в житю не пекла хлїба — бодай сама на власну 
руку не пекла. Зачинала печи хлїб, а все випитувала ся Козарихи, як 
і що. Хлїб не удав ся, за кали в ся. 

Прийшов Міжо на снїданє, сїв за стіл, укроїв собі солонини, над- 
кроїв хлїб, і вмить скочив, начеб опарений: 

і — Ти — ти — ти вівця! ти... коза! ти послїдна на сьвітї! Пощо 
жиєш, коли навіть хлїба не умієш спечи! Ти „о-о-овца“! Ти така дурна! 
ї твій батько такий! і твій дїдо! всї ви такі! Як коза! Таж ви тільки 
Козарчики! Козарчики! (Вимавляв Міжо се слово стисненим горлом, а че 
рез зуби). — Козарчики! Навіть до кози вам далеко! Ви тільки кізочки! 
Тільки козенята! Цапенята! Ви повинні називати ся цапики! Тьфу! Чо¬ 
му мене Бог так покарав? Забирай ся мені з очий геть! геть! На очи 
тебе не хочу! Щоб сьвіт запав ся під тобою! — І вдарив хлібом об 
землю саме Марчі перед ногами. 

Стара Козариха присіла на ліжку, заломила руки — гак благала 
Міжа. 

— Міжу, дитино моя! Прошу тебе, не налягай так на неї! Дитинко 
моя, прошу тебе сердечно! 

— І ви, ви ще бороните єї? —- звернув ся Міжо до мами: — Чиж 
ще не пізнали єї — послїдну між людьми!? Вона вже з дому така, 
з такої родини! Вона тільки Козарчик! Козарчик — ніщо, ніяка людина! 
Тьфу! Козарчики — послїдна родина на сьвітї! 

І тріснув Міжо дверми, вийшов на двір, не снідав. 

Марча стояла як вкопана в землі'; не знала, що має почати... А стара 
Козариха сиділа на ліжку, стогнала, зітхала, і говорила: 

— Ох Боже! Боже! що з ним стало ся! Не пізнаю його! Начеб 
несамовитий! Одурів хлопчина — зовсім одурів! Виджу я, як він з тобою 
поступає! Марчо, прости йому! Прости — прошу тебе сердечно! Плете, 


Йк дитина! Козарчики — чомуж Козарчики мають бути гірші від Козарів? 
Хто коли таке чув? От плете, як дитина! Не знає, що має казати, тай 
видумує! От ви називаєте ся Козарчик, а ми Козар ; а ви пишете ся Ко- 
зар, а ми Козарчик! Тай що з того? Анї ви не коза, анї ми! Але він 
чогось одурів — кажу тобі: одурів! Таж він не був такий! Але то пе¬ 
рейде! Марчо, перейде, не бій ся, тільки прости йому! Видержи! 

* 

Другого дня Міжо і Марча набирали на стриху пшеницю до міш¬ 
ків — Міжо хотів їхати до млина. Міжо накладав деревяною широкою 
лопатою (зробленою як раз для сеї цїли), а Марча міх держала. При 
третім місї якось міх вихопив ся їй з одної руки, і пшениця з лопати 
розсипала ся. 

— Ти — ти — ти! — шукав Міжо нового згірдного слова для Марчі, 
а що вже анї одно не видавало ся йому досить сильним, то лиш стисне¬ 
ним горлом, через зуби, а протяжно вимовив єї імя здрібніло (як муж 
ніколи своєї жінки не називає!) — Ти Ма-а-арчо! Ма-а-арчо Козарчи- 
ківна! — замахнув ся на неї деревяною лопатою, яку мав в руцї: — 
Зараз тебе убю! Убю — мушу вбити! 

Марча стояла на місци — не тому, що не бояла ся, а тому, що 
почувала ся безборонною: тут стрих, темно, ніхто не чує, ніхто не 
прийде, теща слаба, в ліжку. 

Нагло утихомирила ся буря на стриху, а чути було тільки начеб 
гуркіт далеких громів. Міжо знов взяв ся до роботи; Марча знову дер¬ 
жала міх, Міжо накладав пшеницю. Притім Міжо проклинав Марчу, нарі¬ 
кав на неї: 

— Ти до нічого! Ти послїдна на сьвітї, кажу тобі! Анї міха не 
умієш держати! Я мушу розійти ся з тобою! Мусиш мені уступити ся 
з хати, а то розідру тебе, як не уступиш ся! І чомуж мене Бог покарав 
тобою ? 

— Мене Бог покарав вами! — обізвала ся Марча ледви чутно, 
і слези їй виступили на очах. 

Але Міжо почув, і як не зірве ся, як не кине ся на неї пястуками! 
Бив беззглядно, бив, що сили, бив по голові, по хребті, по грудях. Бив, 
і проклинав. 

Кинула ся Марча втікати. Та куди втїче? Втїкла за комин, присіла, 
плакала. А Міжо бив єї, торгав за волосє, копав ногами. Засапав ся, пе¬ 
рестав бити. Ходив по стриху, все завертав до комина, а все проклинав. 

— Ти Марча! ти Ма-а-рча! Ти тільки одна дурна Ма-а-арча ! Тебе 
Бог покарав мною? Мене Бог покарав тобою! Хтож має таку жінку, як я? 
Марча — таж так називає ся кожда дурна женщина! Чому як раз я діс¬ 
тав Марчу? Чуєш? чуєш? Ма-а-арчо! Ненавиджу тебе! Ненавиджу мов 
здохлого пса! На очи тебе не хочу! Мусиш мені уступити ся з хати! 
Чуєш? Іди собі до дому — там для тебе місце! Козарчики пощо вас 
Бог сотворив? Вас дїдько сотворив! Дідько, дідько і його мати! Щоб 
сьвіт запав ся під вами! 

Від тепер бив Міжо Марчу що дня, а за щонебудь. Коли вже раз 
мур пробитий, то і найменший вітрець проходить через него, а не то 
вода, що шукає виходу, і мури підмиває. Бив Міжо Марчу вже і перед 
материю. Мати благала, заклинала і проклинала його, та не помагало. 
Інакше Міжо не обізвав ся до Марчі, як згірдно „Ма арчо“. І все їй грозив: 

— Забирай ся з мого обістя, бо зроблю тобі копець! Мушу тобі 
зробити копець! Розірву тебе! 


- 15 - 


Скривала Марча синяки під Одінем, а гірку тайну в серци. 1 бояла 
ся і стидала ся комунебудь говорити про свою недолю. Та й на що 
придало ся би говорити про се? Окрім Бога ніхто не міг Марчі помочи, 
а Бог всьо знав і бачив. Тож Марча лиш Богу звіряла ся. Як навчилась 
молити ся на стриху за комином, коли по перший раз пізнала всю грозу 
своєї недолі, так все і молила ся. Інакше не молила ся, а все так — по 
сто разів в день: Боже небесний! Най або він умре, або я! Поможи мені 
Боже небесний! Він най умре, або я.! Ісусе Христе! Або він — або я' 
Амінь! . 

Прийшла в неділю по полудни до мами, прийшла сумна, задумана 
пригноблена. Випитувались єї, як звичайно: 

— Що ви нині обідали? Чи ти не голодна? Як привикаєш? 



Ідуть до вінчаня в Керестурі. 


Марча відіягала ся через хвильку з відповідию, а потім сказала, як 
все говорила: 

0 Добре! Але сим разом і тихше се слово вимовила, і в зви¬ 
чайних єї рухах голови і рамени можна було зауважити якесь замішане, 
непевність, незрівноваженє. А лице Марчі так і зложило ся на плач. Спо- 
сіерєгли по сім і бабця і мати, що коло Марчі щось не добре; налягали 
на неї, щоби признала ся, але Марча не хотіла признати ся. 

От ніщо! лише се сказала. Пішла за шпихлїр до городця 
і виплакала ся. 

Алеж бабця небавом довідала ся, що на річи. Довідала ся зараз 

друюго дня в понеділок. Що понеділка в моїм селі відбуває ся тижне¬ 
вий торг — „піяц“. 

Вибрала ся бабця на „піяц“, і тут стрінула ся з тою далекою кумою» 
що приходила до неі з доносами на Міжа, як він заручив ся з Марчою» 
Кумо! зачала по тихо кума, — не добре! Дуже зле! Чому ви» 

> 

— 16 — 































Мене не послухали? Я вам правду говорила І Чому ви мене не послу¬ 
хали? Тепер маєте! Той ваш Козар бє вашу Марну, бє що дня, бе 
страшно — на диво, на диво сьвіта! Знаю я всьо. Сама Козариха роз¬ 
повідала моїй сусїдцї, своїй братовій, - жалувала ся на сина! Сьвята се 
правда! Чи Марна не звірила ся вам? От, нещаслива дитина! Але з тим 
катом кожда була би нещаслива! 

Бабці ноги відмовили послуху — думала, що зараз впаде. Вернула 
домів, всьо розповіла насамперед матери Марні, а потім дїдови. І стала 
плакати... 


Що зробимо тепер, дїду, що зробимо? Бачите, дїду, то ви вину¬ 
ваті ! Ви казали віддавати Марну за Козара — най його Бог покарає! 
А кума правду говорила! Чисту правду! Чиж ви не спостерегли, що Мар¬ 
на від якогось часу мов би не своя? Сумна, зажурена, пригноблена! 
Бідна наша Марна! 

Дїдо потягнув носом, і повільно, а спокійно, як все, відповів: 

— От, такого мужа від Бога дістала! Так Бог досудив! А як Бог 
завязав, то й розвяже — лиш треба перечекати! 

— Та легко вам говорити „перечекати 44 , але як Марна „перечекає 14 , 
коли її Козар катує? 

Дїдо кивнув головою, і вже не обзивав ся. І для него та новина 
не була приємна, але його серце не стратило рівноваги. Він в своїм дов¬ 
гім житю переконав ся, що то „всьо Бог робить 44 , „всьо Бог дає 44 , „всьо 
від Бога 44 ; але „що Бог завязав, то й розвяже 44 ... 

А Міжо бив Марну; а Марна плакала і ниділа; а стара Козариха 
журила ся, заломлювала руки... 


III. 

Ненавидів Міжо Марну — мучила його та ненависть, як вомити му¬ 
чать чоловіка. Не міг її знести на очи. 

Ненавиджу твою працю! Ненавиджу твою бесіду! Ненавиджу 
твій звичай! Ненавиджу цілу твою родину! Не хочу! Ненавиджу! Заби¬ 
рай ся! Уступись мені! — Так він кричав на Марчу; так відзивав ся і до 
своєї мами, коли вона боронила Марчу. 

— Ненавиджу! Не хочу! Най іде собі до біса! 

Міжови здавало ся, що він любив би кожду иншу з дівчат в селі, 
але не Марчу Козарчиківну. А хоч і не любив би, то не ненавидів би ; 
а хоч на хвилю і зненавидів би, то не проклинав би; а хоч і проклинав 
би, то не бив би. А Марчу мусить ненавидіти, мусить проклинати, 
мусить бити! — мусить, інакше не годен! її мусів би гак само 
ненавидіти і бити кождий мущина! Вона така — і конець! 

А то в дїйсности Міжо був такий! Але він не міг себе скритикувати, 
бо любив себе більше, як Марчу; а простому чоловікови взагалі' дуже 
тяжко приходить ся самого себе скритикувати. Напевно кожду з дівчат 
в селї, колиб лиш була його жінкою, Міжо і зненавидів би, і проклинав 
би, і бив би — так само, як Марчу Козарчиківну. 

Не був Міжо катом для кождої людини, лиш для своєї жінки. Жити 
згідливо із своєю жінкою не то, що з иншими людьми. Инша людина 
все лишає ся „иншою 44 людиною, хоч би се була і рідна мати, — 
а з жінкою треба зжити ся, як із своєю рукою. Від дитини кожде слово 
приймаємо байдужно, а те саме слово від инших нам рівних людий вже 
інакше приймаємо. Котови, як то кажуть, вільно дивити ся на владику, 
як собі хоче, — але се не вільно кождому ліпшому чоловікови. А се як 
раз з тої причини, що він „ліпший 44 ,, що він не кіт. Чим близший для 
нас якийсь чоловік в житю, тим більші вимоги ставляємо йому, — а коли 
ми вдоволені з себе, то тут себе ставляємо за взір. 


17 - 


Зрости ся — се значить: приняти чуже за своє; а се Значить: зре- 
зигнувати зі свого там, де приходить чуже. Та в тім і штука. На се му¬ 
сить бути і відповідна нора і успособлене. Адже не щеплять дерев в зимі, 
тільки на весні. І не щеплять денебудь, але вишукують відповідну гильку, 
і відповідне місце на гильцї. Наколи штука не удасть ся, вщіплена гилька 
стає ся каменем для защіпленої: защіплена гилька хоче позбути ся „чу¬ 
жої 44 гильки, замикас перед нею двері свого житя, відпихає її від себе. 
Вщіплена гилька, позбавлена житєдайного кореня, мусить всихати... 

Така доля судила ся нещасливій Марчі Козарчиківній. Міжо Козар 
оженив ся і не в пору і не з успособленя. Не тому не оженив ся не 
в нору, що мав доперва 18 літ, як вінчав ся, — адже і миші в селі так 
женять ся, а стають ся добрими мужами, але тому, що до того часу ще 
не дозрів для подружа. Одинак, вихований без батька, бутний з природи, 
не умів Міжо резигнувати, пращати, годити ся. Не умів, не міг, не хотів. 

В перших тижнях по вінчаню Марча ще була „чужою 44 людиною 
для Міжа, а потім — власне тоді, коли мала ставати ся „своєю 44 люди¬ 
ною для Міжа, вона стала ся для него каменем, що пригнітає, путами, 
що поневолюють. Міжо не умів і не хотів жити для другого — хотів на 
все полишити ся сам своїм, як і привик до того. З парубка не міг він 
перетворити ся в мужа. 

І по вінчаню лишив ся Міжо парубком — з парубоцькою душею 
і з парубоцькими звичаями. Він хотів гуляти, буяти — а ось він звязаний! 
Кидав ся, рвав ся душею, як пес звязаний, а не призвичаєний до лан- 
цюха. Не знав Міжо, де причина його нещастя — і всьо зложив на 
Марчу. 

— Марча така! Най її лихо возьме!... Марча і дурна і погана! 
Кождий з нею був би нещасливий! 

Спершу відзивала ся та ненависть у Міжа, як відзиває ся біль 
в зубі: нараз — ні звідси, ні звідти — защемить, потім перестане, як 
колиб ніщо не було, а потім знов — ні звідси, ні звідти — защемить 
ще страшнїйше, рве, дразнить, мучить — сьвіт чоловікови немилий! 

Відиочинки між хвилями подразненя ставали в душі Міжа що раз то 
коротші, аж зовсім зникли. Міжо вишукував причини для своєї нена- 
висти — зненавидів серцем, хотів ненавидіти і розумом. А нагоди для 
еего легко лучали ся. Як хто глядить, так видить! Та глядіти через вікно 
чорної думки лекше, як через вікно ясної думки. Лихо все потрафить 
перекричати голос добра. Се тому, що лихо — „розярене 44 , а добро — 
„спокійне, тихе 44 . 

* 


Сиділи одного дня Козарі при обіді. Сиділи всі троє. Мати на крі¬ 
слі, Міжо під стіною на лавці, а Марча на розі стола, коло вікна. Був 
се ясний зимовий день. На дворі сьвіжий сніг — хати і дерева убрали 
ся в білий шовк. Сонце сияло, та і його сьвітло було якесь біле — змі¬ 
шувало ся з краскою сьвіжого снігу, і пхало ся до покою через вікно, 
падало як раз на Марчу. Як Марча звернула лице в бік, біле зимове сьві¬ 
тло розсьвічувало його мікроскопічно. Ціле лице ставало ся мов би про¬ 
зоре. Політура грішного людського тіла зникла, а виявила ся неприман- 
чива його нагота. Зморшки, передше й непомітні, тепер зарисовували ся 
на лици, як борозди на зоранім а ще не заволоченім поли. По цілім 
лици волоски один коло другого, один менший, другий більший — по 
твари, по чолі, навіть на ухах. Всюди волосочки, а всі білі. Скіра помор¬ 
щена — немов дзьобата; тут білий, зовсім білий горбочок, там черво¬ 
ний — як бурак, а тут синий — як сина бульба. Глипнув Міжо на Марчу, 
і мало ще не плюнув їй в лице. 

— Ігі! Яка ти погана! Най тебе лихо пірве! — як лискавиця пере- 


- 18 - 


‘іетїла йому іійрез голову та думка, сі А таким розмахом, що він її півгс^ 
юсом — таки сам до себе — і виповів. 

І Іересгав Міжо Їсги, і видав Марчі загадку : 

— Скажи мені, Марно, що найпоганїйше на сьвітї? 

Марча усьміхнула ся, здвигнула плечима і сказала: 

— Я не знаю! Що мене то обходить! 

Але мене обходить! — докинув Міжо з гнівом. — Зараз меж 
скажи: ідо найпоганїйше на сьвітї?! 

— Та звідки я се можу знати? Лишіть мене в спокою! Я не знаю* 
— боронила ся Марча. 

Вмішала ся стара Козариха: 

Чого ти, Михайле, все плетеш небилицї? Таж успокій ся вже раз 

Міжо і не звертав уваги на матїр. 

— Не знаєш Марно, — продовжував він свою зачіпну мову — що 
найпоганїйше на сьвітї? Але я знаю, тай скажу тобі! Коровяче око! 
Коровяче око з білими рясами! 

І Марча і мати видивили ся на Міжа з острахом, прочували, що на 
тім ще не копець, і дійсно не був тут конець. 

— А знаєш, Марчо Козар- 
чиківна, — продовжував Міжо 
вже згірдливо, — кілько коро- 
вячих очий в нашім ^обійстю ? 

Дві корови маємо, вони мають 
чотири ока, а гіяте коровяче око 
в нашій хатї найпоганїйше! Зна¬ 
єш, хто се пяте коровяче око 
в нашій хатї? Ти є коровяче 
око з білими рясами ! Ти, ти 
Ти — Марча Козарчиківна! Ти 
найпоганїйша на сьвітї. Щоб те¬ 
бе лихо гіірвало! Чому я тебе 
взяв? Чому мене Бог такою по¬ 
карав? — І встав нагло, вий- 
шов зпоза стола, пішов на двір. 

Як виходив за двері, ще крикнув на Марчу: — Апї їсти не хочу, коли 
тебе бачу! 

* 



Керестурськші шііш па наналї. 


По тій сценї не хотів Міжо відзивати ся до Марчі через кілька днів. 
А як вже мусів відзивати ся, то все зачинав: — „Ти коровяче око!“ „ти 
найпоганїйша на сьвітї". 

По такій кількадневній мовчанці' Міжо знов шукав зачіпки. От, ле¬ 
жав він коло печи з рана. Нагодував конї і корови — нагодував, і на¬ 
поїв; була се зимова йора, тож лежав — і щож мав робити? Лежачи 
свистав собі, висвистував всї парубоцькі пісні, які знав. Майстер він був 
у всім тім, що парубоцьке, з чого парубок славний між своїми товари¬ 
шами. Стара Козариха пішла до церкви на службу божу — всї старші 
люди ходять в зимі що дня на службу божу до церкви, тож і Козариха 
ходила. Марча сиділа в покою, пряла. Задумана в своїм нещастю сукала 
нитку, веретенце відбирало їй нитку з рук, крутило ся, гуділо мов муха, 
а колесо на кужелї обертало ся поволїйше, і гуділо мов чміль. Здавало 
ся Марчі, начеб веретенце витягало єї горе з серця, і того горя лишало 
ся їй все менше... А Міжо свистав. 

Нагло зірвав ся, приступив до Марчі: 

— Ти коровяче око! Чи ти умієш бодай свистати? Ти ніщо не 
умієш! Ігі! Яка твоя нитка! Як посторонок — бігме як посторонок! 




А нерівна — як старий, витертий, позвязуваний посторонок! Чи ти умієш 
бодай свистати? Свищи, най тебе чую, іцо ти умієш!? 

Я не умію свистати! Я не хлопець! — відповіла Марча, і не ди¬ 
влячись на него. 

— Але ти мусиш свистати! Розумієш! Я тобі кажу! Розумієш? — 
став Міжо кричати на Марчу: — Нездатна з тебе женщина, най виджу, 
який був би з тебе хлопчина! 

— Я не буду свистати! Не умію! Лишіть мене в спокою! 

Мусиш свистати! Розумієш? Мусиш! Зараз свищи! 

Вхопив її Міжо за рамена, потряс нею. 

Підняла ся Марча, боронила ся, а Міжо все більше стискав її. 

— Мусиш свистати ! Зараз тобою кину об землю, коли не схочеш 
свистати! 

— Не буду! 

- Мусиш! 

— Не буду! 

— Мусиш ! 

І гляділи собі в очи через якийсь час. 

— Відмініть ся від мене! — просила ся Марча: — Пустіть мене! 

— Пущу, як будеш свистати! Свищи! 

— Ось, маєте: фі-фі-фі! — з гніву та з розпуки Марча ніби засвис¬ 
тала коротко, і додала: — Ви дурак! 

Вмить кинув її Міжо на землю, і в туж саму мить став кричати: 

— Хто дурний? Кому ти сьмієш се казаіи? Я тобі покажу! Я тебе 
научу! Ти — здохляве котя! Свищеш, як здохляве котя ! як котя! 

І нараз зачав ся сьміяти, немов би з розуму зійшов: 

— Ха-ха-ха! як ти свищеш! Ото ти дурна —• як здохляве котя! 

І пощо ти жиєш на сьвітї? Ти тільки варта, як здохле котя! 

Від тепер через кілька днів не називав Міжо Марчі інакше, як „здох¬ 
ляве котя“. 

* 

Коротко жила Марча з Міжом, а чимало пригод мала з ним! По- 
слїдна пригода була така: 

Під вечір Марча дояла корови в стайнї. Міжо приніс для коний 
вівсяної соломи на вилах. Як ступив до стайнї, пчихнув. А пчихнув силь- 
нїйше, як звичайно. Се йому чи подобало ся, чи тільки нагадало нову 
зачіпку для Марчі. Кинув коням солому за драбину, приступив до Марчі: 

— Ти, здохляве котя, я ще не чув, як ти пчихаєш! Пчихни, най 
знаю, що ти варта! Пчихни, здохляве котя! 

Марча сиділа при корові на стільчику, не вставала, не переставала 
дояти. Міжо вхопив її за шию: 

— Чуєш, здохляве котя? Пчихни! 

Марча піднесла ся, тай як все, так і тепер просила ся: 

— Лишіть мене в спокою! Розіллю молоко! 

— Пчихни — кажу тобі! Зараз пчихни! 

Не пчихну! Ви з мене варятку робите! Лишіть мене в спокою 1 

— Пчихни! 

— Не пчихну, хоч мене забєте! 

— Не пчихнеш ? 

- Нї! 

І вдарив Міжо Марчу по лици, як бють діти в школі. І глядів на 
неї грізно... 

Марча з пригнобленого гніву виляла на него молоко з бляшаного 
скіпця, який мала в руках. А Міжо повалив її на землю, бив, копав; 


— 20 


Марча верещала, затикав їй уста рукою. А корови і конї занепокоєні 
звертали свої голови, і здивовані приглядали ся дивовижі... А Міжо кричав: 

— Убю тебе! Розірву! Розідру! Мушу! 

Від тепер він і спати не хотів в покою, а спав в стайні. Ночами 
втікав з дому то до парубків, то до корчми. 

* 

Сим разом побив Міжо Марчу тяжко. Зачало її в боці колоти, 
а в голові їй хвилями нараз ставало темно. Було се при кінці четвертого 
місяця по весїлю. 

Марча вже рішила ся: 

— Так дальше не може бути! Так дальше не можу жити! Мушу по¬ 
кинути ! 

І молила ся: 

Боже небесний! Змилуйся надомною! Ісусе Христе! Або він най 
умре, або я! 

І ждала тільки, щоби чим скорше прийшла неділя. Піде до родичів, 
і вже не верне назад. 

IV. 

Прийшла неділя. Пішла Марча по обіді до родичів, як звичайно; 
привитали її домашні, як звичайно; випитували ся, як звичайно; Марча 
відповідала, як звичайно. А коли по другім дзвоненю на вечірню прий¬ 
шла пора, щоби Марча вибирала ся „до дому“, — вона не пішла, але 
замісць сего судорожно розплакала ся... 

Тепер признала ся Марча до всього : як муж ненавидить її, прокли¬ 
нає, називає, бе, катує... як її бив перший раз на стриху, і послїдний раз 
в стайні... як її в боці коле, як в очах стає темно — всьо розповіла. Не 
піде більше до Козарів, хоч би зараз мала вмерти. Ліпша смерть, як таке 
житє! Не хотіла втікати в будний день, щоби в селі не повстали сплетнї, 
щоби не наробити галасу в селі. 

* 

В понеділок досьвіта пішла бабця до Козарів. Міжо був у стайні, 
не знав, що вона прийшла. Всьо бабця розповіла Козарисї. Козариха 
стала ляментувати: 

— Не хочу такого стиду на себе! Нехай його Марча не покидає! 
Нехай верне ся! Пробіг, вас прошу. 

— Верне ся Марча — відповіла бабця, — як ваш Михайло устаткує 
ся! Але так нї! бо і якжеж! Подумайте самі! І нам стид! ще який! 

Пішла Козариха по Міжа, прийшов він до покою, не знав, хто тут 
на него чекає; а як побачив бабцю, не привитав ся з нею, як звичай 
каже: „Витайте у нас“, але вже на порозї пірвав ся: 

— А ви чого хочете у нас? Нехай собі ваша Марча сидить, де с! 
Менї її не треба! На очи її не хочу! 

— Не для того я прийшла — зачала бабця тоном судиї, коли про¬ 
голошує засуд, — не для того я прийшла, щоби Марчу знов віддавати 
тобі на муки, тобі в руки! Я прийшла, щоби подякувати тобі за хліб 
і сіль, щоби сказати тобі, який з тебе чоловік! Ти „поган“ (поганин)! Ти 
без стиду, без чести, без розуму! Ти „бетяр!“ 

Але Міжо не слухав бабцї, а перебивав єї слова: 

— Ненавиджу її! Ненавиджу! Не хочу! Не хочу на очи! Вона дурна, 
погана, лінива — наче зігнила колода! Най менї на очи не показує ся! 

— А ти який? Який ти? — злостила ся бабця. — Ти сто разів гір¬ 
ший від неї! Нема в селі тобі подібного! Ти божевільний,! Чи ти дума¬ 
єш, що ми не знаємо, що ти робиш? Музиканти тебе супроводять по 


— 21 


улицї як би якого дурного парубка! Супроводять тебе по ночах! І вчора 
в ночи тебе супроводили! Чиж ти парубок? Не парубок ти, коли оженив 
ся! Чиж так належить ся? До парубків ходиш, а вже ти оженив ся! 
Доказуєш в корчмі на диво сьвіта! Таже вже всї люди в селї називають 
тебе „той дурак Міжо Козарів“. 

Міжо стратив вдасть над собою; дрожав цілий, кидав ся; підбіг до 
стола, при котрім сиділа бабця, і став валити обома руками по столї: 

— Цить! Цить! Не позваляю таке говорити в моїй хатї! Не вільно! 
Цить! цить! Ци-и-ить! Ви дурак! Ви всї Козарчики — дураки! Пірвало 
би вас сто чортів! тисяч! 

Морщив чоло всїми силами, роздирав уста, щирив зуби, слина прис¬ 
кала йому з уст. В тій хвилї він був поганий — поганий, як упавший 
ангел. Осквернював свою природну красу — зі своєї вини став поганим! 
А така погань спричинює більшу відразу в людськім серци, як погань 
без власної вини. 

— Не вільно тобі сказати правди? — не дала ся бабця настрашити, 
і з призирством наново звертала ся до Міжа: — Не вільно? Гадаєш, що 
я тебе бою ся? Чи і мене стару хочеш так вибити, як ти — „кальвине 44 
— бив Марчу? А я тобі таки кажу: Ти дурак! ти без чести! без стиду! 
без розуму! Ти люципер, ти біс! А хоч би я сего і не сказала, знають 
про се люди в селї, і бачить Бог небесний! Ти замучив свою жінку, ко¬ 
трій перед престолом божим присягав ся — ти проклятий! Кождого та¬ 
кого, як ти, Бог покарав! 

Сказала бабця, встала, і без пращаня виходила з хати. Міжо вже не 
знав, що зачати з розяреня. Хапав, що в хатї бачив з Марчиних річий, 
і кидав за бабцею: кидав подушки, спідницї, хустки — а притім прокли¬ 
нав, і грозив... Стара Козариха підбігала за бабцею, щоби перепросити 
її, щоби попращати ся з нею, а тут внов звертала ся до Міжа, і закли¬ 
нала його, щоби непокоїв ся. * че Міжо не слухав, а підбігав за бабцею, 
і кидав за нею річами Марчі — кинув подушку аж на улито: 

— Беріть всьо, що є вашої Марчі і вашої родини! 

Пішла бабця таки без пращаня. Стара Козариха зазбирувала пороз¬ 
кидані річи, тай плакала, і нарікала: 

— Дитино моя! дитино дюя! Що ти менї зробив! Який стид на дім 
звалив! Умру від того стиду перед людьми! Зараз умру! Не иережию! 

* 

Під вечір того самого дня приїхали фірою до Козарів батько і дїдо 
Марчі, щоби забрати Марчині річи — виправу. І забрали всьо. Міжо не 
показував ся. А стара Козариха ходила по хатї і сумна і загнївана, як 
колиб їй вкрали тіло якогось дорогого мерця, а вона не в силї пере¬ 
шкодити... 

Як привезли річи до дому, тай здіймали з фіри, дїдо потягнув но¬ 
сом, і через ніс сказав до Марчі: 

— Таке тобі щастє Бог судив! Як Бог не розвяже, ніхто не розвяже. 

* 

Ще того самого вечера говорили люди по селї: 

— Чули ви нове? Марча Козарчиківна „охабена 44 (покинута мужем!) 

Деяка женщина додавала: 

— Я на власні очи бачила, як нинї вечером везли єї річи від Козарів! 

А'як Марча другого і третого дняТпотім показала ся на улицї, випи¬ 
ту валився її: 

— Чи то правда, що ти „охабена 44 ? 

Марча сумно г усьміхнула ся, кивнула головою, і признавала ся по тихо: 

— А вжеж правда! ■ . .. < * . 


— 22 — 


„Охабена“! — яке сумне слово, а яке незавидне положене, котре се 
слово означає! 

Женщина природно може бути або незамужна, або замужна, або 
вдова — а „охабена“, се зломана гилька; не має вона природного свого 
місця. Анї їй тут, анї там. Вона жиє, а житє відмовило їй свого допливу, 
своїх житєдайних струй... 

Сумно було Марчі на серци, сумно і тяжко. Несьміло ходила поміж 
людьми. Знаходила ся в положеню, котре не має будучности. Місяць- 
два, а хоч і рік можна би так пережити, пересидіти у родичів - але 
коли треба буде ціле житє так нидіти? 

„Охабена! охабена!“ — всьо на сьвітї, і сонце на небі, і воробець на 
дереві, рідна хата, кожда улиця в селі, і кожде людське лице тим словом 
відзивало ся до Марчі... 

Переслідувала Марчу пісня : 

Уж ші при оцові, *) Уж ші і не глупа, 

А не при мужові! Уж ші не шалена 3 ) — 

Улс ші і пе труна, 2 ) Але охабена 



Канал з шлюзами біля Корсету ра. 


V. 



заровім домі на стриху, за комином: 

— Боже небесний! Ісусе Христе! Або він най умре, або я! Або 
він — або я! Амінь! 

І вислухав Бог Марчу, але не так, як вона просила, а так, як їй анї 
через думку не переходило — анї їй, анї нїкому на сьвітї. Пережила Марча 
в батьківській хатї три рази по чотири місяці — пережила цїлийГрік, 
а по році знов повернула до дому свого мужа,"та муж'лишив ся у сьвітї... 
Таке було дивнеїпровидїнє боже! Така незвичайна доля! 

* 


‘) при батьку. 2 ) мов трун. п ) божевільна. 





В перших чотирох місяцях ніщо не змінило ся в житю Марчі, анї 
в житю сьвіта; в других чотирох місяцях змінила ся доля сьвіта, як ще 
не бувало; а в третих чотирох місяцях змінила ся доля Марчі. 

В пятім місяцї, як Марча була „охабена 44 , захмарила ся доля сьвіта 

— захмарила ся будучність людий; погасли сьвітила на небозводі, а на- 
томісць вибухли огнї на землі, огнї і людська кров. Вибухла війна — 
одна, друга, трета — хмари воєн, захопив огонь весь божий сьвіт. Не¬ 
сподівано наспіли часи Страшного Суду. 

Та коли для всіх людий позаходили небесні сьвітила, для Марчі 
в тій темряві зачала сходити зьвізда „доброї надії 44 . 

Не була Марча одинока в селі „охабена 44 . Велике,село, богато людий 

— ріжнородні долї. Покликані до війська мужі, що не жили із своїми 
жінками, поперепрошували ся, висповідали ся в церкві, як і личить хри¬ 
стиянам. Вибирати ся на війну — сеж вибирати ся на смерть! „Охабені 44 
жінки випроваджали своїх мужів із слезами на лици, і цілували ся, як 
колиб ніколи нічого злого не було між ними... 

І Марчі серце віджило: добра надїя стала в нїм добувати ся на 
верх, як курятко з яйця. 

Міжо ще не служив у війську, тож зараз з початку війни ще не мав 
„рукувати 44 . Але по якімсь часї покликали до бранки і молодших, покли¬ 
кали і Міжа. Повернув Міжо до села з повітового міста з рекрутським 
букетом на капелюсі. Взяли його. Міжо гуляв, пив, сьпівав; а Марча на- 
діяла ся... Та Міжо не думав о тім, що Марчі лежало на серци... 

Прийшла Козариха до Козарчиків: так а так треба зробити, як 
всі в селі зробили, що не жили з жінками, а взяли їх на війну... Гріх 
перед Богом, щоб так розходились, щоб не вимирились! Гріх перед 
Богом, а стид перед людьми! 

Козарчики веї потакували. А Міжо не хотів о тім анї чути! 

І відїхав з села, а не вимирив ся з Марчою, і не сповідав ся. Около 
тисяч мущин з села пішло на війну (що під ґвером, що на воєнні роботи, 
що до трену) — ніхто з них не ішов з охотою. Міжо Козар один оди¬ 
нокий ішов з охотою. Не уносив ся він тим, що буде боронити „віт- 
чину“, що має нагоду стати ся „героєм 44 . В моїм селі понятє вітчини об¬ 
межує ся на саме село — а в селі не було війни ! Не диво, чому се так! 
Се чисто українське село, яке має вже свою довгу льокальну історию, 
а довкола него села з ріжними нациями: з Сербами, Словаками, Німцями 
та Мадярами. 

Міжо з охотою ішов на війну, бо думав в ній вилити гнів і злість 
із свого серця. ГЦо стратить на війні', як погине? Матір? — таж він вже 
не дитина! Жінку — Марчу Козарчиківну ? — то буде як раз щастс: 
позбуде ся того, що ненавидить ! А про себе Міжо не думав — як зви- 
чайно. Але Бог інакше досудив. Міжо на війні' сам себе „стратив 44 
стратив се, що любив, а знайшов те, що ненавидів, чого хотів позбути 
ся, — свою жінку. 

* 

Пішов Міжо з села, лишив Марчі новий стид і нову журбу Всї, що 
пішли на війну, а не жили з жінками, перепросили ся з ними, а він не 
перепросив ся з Марчою! Що пічне бідна Марча? І домашних радила ся, 
і знакомих, вкінці' пішла і до „паноца 44 (сьвященика). Розповіла сьвяще- 
никови цілу свою журбу. Просила о пораду. Чи написати до мужа? Чи 
нї? І як написати? Чи вона буде мати гріх, коли не напише? Чи може — 
коли напише? Як ліпше? Стануло на тім, щоби Марча написала до мужа. 
Вона най зробить всьо, що від неї залежить, най дасть добрий почин, 
щоби „гріх 44 на ній не остав ся. 

І написала Марча, а так написала: 


- 24 — 


„Слава Ісусу Христу! На віки слава! Амінь. Тут маєте поздоровлене 
і привіт, дорогий мій мужу, насамперед від Господа Бога, а аж так від 
мене — від Вашої жінки. Се я пишу до Вас — Ваша „охабена" жінка. 
Гріх перед Богом, дорогий мій мужу, що ми не вимирили ся, що Ви не 
сповідали ся, як всі сповідають ся, коли відходять на війну. Стид Ви по 
собі позісгавили, в стидї і мене Ви лишили, бо всї в селі говорять, що 
Михайло Козарів не сповідав ся, з жінкою не перепросив ся, а всї перепро¬ 
сились, що і через десять лїт з жінками не жили. Тож я Вас прошу, щоб 
Ви мені' відписали, щоб не лишив ся той стид на Вас і на менї. Я Вам, 
дорогий мій мужу, всьо пращаю, простіть і Ви мені, бо не знаєте, чи 
Ви ще вернетесь з війни, бо вже многі в ній погинули, тож страшно ли¬ 
шатись в так великім грісі"! 

Написала Уарча до Міжа, ще доки був в кадрі, але Міжо не відпш 
сував. Написала Марча ще раз, як вже Міжо був на фоонтї. 1 на сей 



Копець села Керестура. 


лист не прийшла відповідь. Третий раз Марча вже не мала відваги напи¬ 
сати. Здала ся на Бога: най буде, як Бог дасть! І знов добра надія по¬ 
кидала її. Довідувала ся про Міжа, та мало що довідала ся. 

За цілий час написав Міжо тільки два рази до мами: раз з кадри, 
а раз з фронту. Написав лише стільки, щоби подати свою адресу, що 
йому мати дуже наказувала, як вибирав ся з дому. А тяжкий день за 
днем минав. 

* 

Були се гіамятні часи, коли границі держави позіставали замкнені, 
а в середині держави кожде село розпливало ся по всіх сторонах дер¬ 
жави. Ніколи люли стільки сьвіта не звидїли, як в тих часах. А всьо 
з конечности, не для забави! Тих, котрих взято на війну, пересувано 
з місця на місце — з одної границі держави на противну: із Боснії 
та з Сербії до Галичини, з Галичини до Польщі, з Польщі до Карпат, 
з Карпат до полудневої Дальматиї, з Дальматиї на італійську границю 
ітд. Давнїйше взятих, котрі ще позістали в житю, пересувано, а все сьві- 
жих — то молодших, то старших, то зпоміж вже перебраних — брано 
із села. Котрі стали ранені, тих розміщувано по ріжних шпиталях, по 
ріжних містах в державі. Писали ранені з Моравії, з Чех, з північної 


— 25 





Угорщини, з Австриї, з Тиролю, зі Стириї, з Хорвати*! ітд. Гздили до них 
кревні — їздили, де лише було „вільно"до Суботицї...до Пейчки (КіїпБ 
кігсЬеп), до Будапешту, до Праги, до Загребу ітд. їздили переважно 
женщини, бо лиш тих подостатком зістало ся в селї. їздили матери, 
жінки, сестри, бабці*. Всьо покидали, всьо жертвували, на всьо відважили 
ся, а їздили. Відвідати „сина", відвідати „мужа" — раненого, хорого 
в шпиталі ! Як на фронті* могучою була сила, котра гнала людий на кіль¬ 
часті дроти, на ворожі кулї і ножі, на заріз, так за фронтом в спокійних 
селах могучою була любов до своїх найблизших, а у сьвітї запроторе¬ 
них. Пускали ся в далеку дорогу такі, котрі передше бояли ся їхати па 
друге село; такі, котрі ніколи не їхали зелїзницею, котрі не знали, як 
всісти, а як висісти з зелїзницї, куди їхати, в котрім напрямі, котрим по¬ 
тягом... і коли їхали, не могли зміркувати, куди їх зелїзниця везе... 
їхали до сина, до мужа — і в тій думцї поборювали усї перешкоди. 
Розмовити ся по дорозі* з людьми не могли, їхали, немов пакунок, 
з написаною адресою в руцї, і заїзджали до своїх дорогих у сьвітї, і вер¬ 
тали щасливо домів. Пускали ся в далекий сьвіт начеб сліпі і глухі, а^до- 
сягали свого! 

Що дня виходили немов би процеси*!* з села; одні виходили, другі 
приходили; одні до мужів та синів; другі від мужів та синів; одні пішки, 
з клунками на плечох, з парасолею в руцї; другі фірою — до найближ- 
шої зелїзничої стациї. Такі то були часи! 

» # 

Не довго Міжо служив при війську, не довго воював. Два місяці* 
в касарнї, несповна два місяці* в поли. І дослужив... 

Приїхали одного дня женщини з Пейчки, і принесли вістку: Міжо 
Козарів ранений! Лежить в шпиталі* в ГІейчцї! Ранений страшно! 

Побігла стара Козариха до тих, що принесли ту вістку, побігла 
і Марча — стара Козариха зі страхом і з розпукою в серци, Марча зі 
страхом і з надією. 

І одна і друга і трета женщина говорила то само; видко було, що 
се не видумка, про що говорили. А говорили так: 

— Ранений ваш Михайло, ранений! Лежить в шпиталі* в Пейчцї — 
ранений тяжко Обі ноги йому прострілені — під колінами, а одну кулю 
дістав в уста — вибила йому передні зуби, і язик пошарпала. Уста йому 
перевязані — не може говорити, а чи буде говорити, як виздоровіє, Бог 
вість! Такий молодий хлопець, а калікою буде — калікою, бо якжеж, 
коли так ранений?! 

Як розплакала ся Козариха, коли почула ті слова, так і плакала, 
голосно плакала по улицї, вертаючи до хати; так плакала і в хатї до 
гіізної ночи: 

— Ох! Сину мій сину! сину мій єдиний! Як мене Бог покарав! Як 
тебе Бог покарав! Сину мій єдиний! Дитино моя! дитино моя! 

На другий день і картка прийшла від Міжа до Козарихи: 

„ Я живий, дорога мамо, але я ранений. В Пейчцї я в шпиталі*; при¬ 
їдьте відвідати мене! У великім нещастю я був, але Бог мене охоронив, 
що я там не остав ся на віки!" 

Від тепер Козариха мала лиш одну журбу: поїхати до сина до Пейчки. 
І поїхала. Щасливо заїхала, щасливо і вернула. 

* 

Як Козариха вернула з Пейчки, зараз поспішила до Козарчиків — 
з радісною вісткою: 

— Сказав Михайло, щоби Марча приїхала відвідати його. Хоче ви- 


26 - 


сповідати ся, хоче перепросити ся з Марчою, зі своєю жінкою, — виска- 
зала Козариха ті слова, ще і не привитавши ся. 

— А щож? може говорити? говорить? — питала ся і бабця і мати 
і Марча. 

— Та говорить, вже говорить, але тяжко і незрозуміло. Дякувати 
Богу і за се! Колиб кулька просто пішла, була би його на місци убила, 
але так Бог дав — бо ніхто инший! — що пішла скісно, і вийшла йому 
отут поверх щоки. ІДоби лиш на ноги подужав! Щоби не остав калї- 
кою! Анї рушити ногами не може! Ой Боже! Боже! 

Тут Козариха розплакала ся. З Козарчиків ніхто не плакав. Не- 
щастє Козарів було щастєм для Козарчиків. Винова лоза обтята з весною 
„плаче“ (як кажуть в моїм селі), — та єї господар тїшить ся, що вона 
здорова, і що не буде буяти у висоту, але оберне свою силу на плід... 

* . 

— Треба їхати! треба їхати до Пейчки! — по відході* Козарихи се 
говорили Козарчики одно до другого, говорили по кілька разів — все на¬ 
ново і наново. Недавно вернули батько і мати із Суботицї (ВгаЬасІка), 
куди їздили пращати ся зі сином, бо відїзджав „в поле“; а ось тепер 
треба їхати до Пейчки — до раненого зятя!... Хто поїде? Коли їхати?... 
Марча мусить поїхати! А хто з нею? Радили, радили Козарчики, і нара¬ 
дили ся, що бабця поїде з Марчою. Так буде найліпше. А поїдуть в не¬ 
ділю по полудни, щоби коний не відривати від роботи. 

Прийшла неділя, поїхали бабця і Марча. На фірі Марча так почувала 
ся, як колиб їхала на ярмарок. Та коли сїла на зелїзницю, зачало їй 
серце филювати ся: 

„Чи то дійсно Михайло казав, щоби я приїзджала? Чи се не виду¬ 
мала свекруха? А що буде, коли я прийду до шпиталю, до ліжка, де 
пін лежить, а він накричить на мене перед чужими людьми? Накричить 
так, як передше кричав на мене? Що зроблю?...“ 

Такі думки в зелїзницї насували ся Марчі. Та вже було запізно змі¬ 
няти постанову. 

„Як вертати назад до села, коли вже в зелїзницї сиджу? Сьміяли 
ся би всї люди з мене! А може таки правда, що свекруха говорила? 
Може правда ?!“ 

Била ся Марча з думками, якось не могла цілим серцем повірити, 
щоби той її муж, котрий так ненавидів її, так бив її, тепер вже інакше 
обізвав ся до неї, щоби інакшим став ся для неї... 

Мовчала бабця, мовчала і Марча. Заїхали до Пейчки, прийшли до 
шпиталю. Жовнір завів їх до салі, де Міжо лежав. Шукали очима за 
Міжом — бабця і Марча, та не могли його сгюстеречи, ішли за жовніром. 
Міжо спостеріг їх скорше, і коли їх побачив, сів на ліжку. В тій хвилі 
спостерегла його Марча, і шепнула бабцї: 

— Дивіть ся, там він! 

Але якжеж Міжо тепер змінив ся! Волосе підстрижене до самої 
скіри, а сухий, марний — тільки очи йому блищались. 

— Слава Ісусу Христу, Михайле! Бач, приїхали ми тебе відвідати! — 
проговорила бабця до Міжа голосно, як говорять на селї до хорих, що 
вже непритомні. 

Міжо на се тільки кивав головою — ще не знав, що має сказати, 
а бабцї здавало ся, що він не в силї говорити, тай зараз навязала: 

— Бачиш, як тебе Бог покарав! 

— Покарав мене Бог, покарав! — відозвав ся тепер Міжо, та так 
невиразно, як розбитий горнець дзвонить, так повільно, тяжко, що Марчі 
видавало ся, що то не він говорить, але хтось инший. 


- 27 — 


Марча мовчала, бояла ся близше приступити до Міжа, бояла ся 
і в очи йому заглянути. По перших словах Міжо замовк. Потім обізвав 
ся до Марчі: 

Марйо, прости менї!... Бог мені' отворив очи!... Не робив я так, 
як належить ся, най мені Бог простить!... 

Коли він ті слова говорив, Марча ще не важила ся поглянути на 
него, дивила ся в низ, та їй здавало ся, що вона глядить на него тися¬ 
чами очий: кождою точкою на своїм тїлї. Обняло її солодке почуте 
щастя, побіди, триюмфу, розпливало ся по цілім єї тїлї, відзивало ся 
всюди немов пчоли в городї на весні... Видавало ся Марчі, що цілу сю 
страшенну війну вона виграла — вона, а ніхто инший! Всі били ся, тер¬ 
піли і умирали для єї побіди, для єї щастя! Для сего і Бог допустив 
сю війну на сьвіт!... Адже той, що бив її немилосерно, що був для неї 
жорстоким тираном, що все лиш грозив їй, тепер перепрошує її — те¬ 
пер він немічний, а Марча могуча! 

Не тривало се довше, як одну хвильку, а що ся хвилька не при¬ 
несла Марчі! Ціле єї житє направила, звела на природний шлях!... Певна 
вже своєї побіди, Марча поглянула на Міжа, поглянула йому в очи, 
приступила до него, і обцілувала його по лици, як звичай цілувати ся 
в моїм селі. А товариші Міжа по долі підносили на ліжках голови, і при¬ 
глядали ся сценї щастя в нещастю... 

* 

Наказував Міжо Марчі: 

— Як лише приїдеш до хати, зараз перепровадь ся до мами, щоби 
стид не лишав ся на мені... і помагай мамі, бо тепер тяжко самітній лю¬ 
дині на сьвітї! 

Марча се радо послухала, і як вернула домів, небавом перепрова¬ 
дила ся до свекрухи — до старої Козарихи. 

А люди говорили по селі: 

— Чули ви нове? Марча Козарчиківна, та, що була „охабена“, вер¬ 
нула до свекрухи — до Козарів. Що гадаєте: Чи той сі Михайло змінить 
ся, як верне домів? Чи лишить ся, який був? 

Одні з людий казали, що Міжо вже змінить ся; другі: що не змі¬ 
нить ся; а треті говорили: 

— Га, Бог знає, як то буде! Чи він ще і прожиє сю страшну війну? 

23. XI. 1016. 


сИляна сУірабчеико . 


Молитва. 


Держи, хорони нас, Великий, Єдпнип, 

З нпзу слїз і кроки, благаєм Тебе! 

Ти всякої диннії своєї Вкраїни 
в захист. Сьвяти ся нам Імя Твоє! 

На діло ми сьміло будемо ставати, 

На труди у груди нам силу подай, 

А труд наш початий дасть успіх богатнй. 
Як Ти з нами будеш в борбі за наш край! 
Млі щирі у мирі, у руки ласкаві. 

Тобі все здаємо у сей грізний час! 

Не дай нас неславі у руки лукаві, 

У хвилю рішучу лиш Ти будь при нас! 

В день народного сьвятя 3. марта 1918. 


— 28 — 





Жатая і я з ©гаркебичів ЖоіїринсьНа; 

Каліка. 


Не було в селї над Лукина Максимового. Високий, стрункий, як бе¬ 
рест над потоком, над котрим стояла вдовина хата його матери. 

Бувало в недїлю, як одягне білу з широкою прошивкою сорочку, 
возьме широкий черес, закине через плече новий сердак, убере з павами 
капелюх, то усі" дївчата на него ззираюгь ся. На танцї, в церкві, чи при 
роботї всюди він перший між усїми парубками, всюди рей веде. Та і лице 
у него як сонїчко ясне, очи сині як небо, гарний молодий вусик, а чор¬ 
няве волосе розсигіувало ся густими кучерями. 

Сама мати як часом гляне на него, то самохіть усьміхне ся. До кого 
він вдав ся? — сама себе запитувала; і дївчата у неї гарні були, але де 
їм до него: тоті більше на неї і на єї чоловіка подобали. А він якось 
так як би до роду вдав ся, а найбільше до єї старшої сестри Фросини, 
що також колись така гарна була, що їй пари не було. Як би не те, що 
сама його під серцем виносила, то могла гадати що він — син Фросини. 
Такі самі сині очі, таке волосе тай на 
зріст вона також якась така була. Дівки 
старші були від Лукина, і за таких газ- 
дів їх повіддавала, що дай Боже і си- 
пови такої долї. Але він міг ще й ліпшу 
долю найти, з першою ліпшою богач- 
кою в селї оженити ся, та ледви чи 
була яка йому під пару; десь треба би 
на стороні розпитати, якусь сторонську 
невістку до хати увести, — думала не- 
раз Максимиха. 

Та хоч вона не з перших богачів 
була, та далеко їй було, хоч би до сес¬ 
три Фросини, що віддала ся була за 
великого богатиря, і топила ся в бо- 
гатстві, усего мала по шию. Справді" 



не хотіла вона за него віддавати ся та все на тата і маму марикувала, що 
її присилували, але зате стала богачкою на все село і мала чим гоно¬ 
рувати ся. Та хоч у Максимихи такого богатства не було як у сестри, 
то все таки було до чого невістку привезти. 

Хата хоч куди, гонтами крита і город неабиякий а до того ще 
і поле було, своє тягло, і коровина була, коби лиш Лукин тільки за жін¬ 
кою взяв, то і Фросина могла би сховати ся. 

Лукин був від війська реклямований і як лиш вийшов з кляс, мати 
зачала оглядати ся за невісткою. 

Де будь стане з газдинями на вулиці", чи коло церкви, то і зараз 
наводить на те що має дихавицю, а то такої роботи коло ґаздівства, що 
ніяк пошанувати ся. 

— Та чи ви не маєте помочи, не маєте газди коло хати? — кажуть 
їй газдині — от лиш Бога гніваєте. Коби кождому такого сина мати ! 

— Та син бабської роботи не зробить. 

— Вони правду кажуть; хлоп свою роботу знає, а баба свою; от 
невістка здала ся би вам. 

Максимиха лиш і того чекає. 

— Коби лиш яку гідну та роботящу Бог навернув, — говорить 
з проволоком. 


- 29 - 




— Ви вже тим не журіть ся, знайде пін собі гідну ґаздиню. Парубок 
хоч куди! Що узрить очима, те зробить рукам?* перша ліпша піде за 
нею, не бій те ся. 

Максимиха, як по такій розмові оийде до хати, та все» сипони роз- 
повідає, а він лиш всьміхае ся, рад з себе і з того що люди про него 
говорять. Бо і чомуж мали би інакше говорити? Він і сам знає, що нема 
дівки, щоби його не хотіла, та котру лиш засватав би, то пішла би за 
него. І став в думці перебирати дівки, як качки коли пливуть одна за 
другою вузкою струєю води. Не одна з них гарна, не одна богата, з до¬ 
брого роду: Марина має палкі чорні очи, Софія росла, білява, у Ірини 
лиця як яблочка, Ерстина довгу косу має, та все таки ні одна не може 
рівняти ся з Маланкою, що служила у тітки Фросипи. 

Він сам не знав, як до того прийшло, що Маланка ниділа ся йому 
найкрасшою дівкою, яку коли бачив. А зачало ся тим, що коли раз 
пігнав був коні до води, вона щось там на камені прала. ч тихо зай¬ 
шов, і щоби налякати дівчину, обіймив її за стан. Вона спр _>дї налякала 
ся, піднесла ся на цілий зріст, спалахнула, ніздра роздули ся і так стали 
одно проти другого добру хвилю. 

— Чи ти одурів? -- промовила врешті Маланка. 

— Я хотів тебе напудити. 

— Іди до чорта! — гукнула вона, і відвернувшись пішла до дому. 

Лукинови здавало ся що до того часу він як би її не знав, не ба¬ 
чив єї росгу, гарного тіла, палких очий і те все як би перший раз узрів. 
То і з того часу вона все йому бувало на гадці. 

Щоби її побачити, став частїйше заходити до тітки, а все ніби за 
якоюсь орудкою: то воловода позичити, то десь брус заподів ся, а то 
треба борзо трави для корови накосити. Хоч він міг без того до тітки 
заходити, але все таки щось такого знайшов, що будьто би не задля неї 
приходить. 

Тітка його навидїла, то коли він зайде, то все щось заговорить, 
зажартує, а коли він квапить ся, вона сьміє ся, що робота не заяць, не 
утече. Хоч як тітка йому рада була, він нераз сердив ся на ню, коли 
вона з ним ставала на бесіду, і раднїйший був коли заставав дома лиш 
саму Маланку. То рідко трафляло ся, бо чоловік тітки великий був ло- 
тока, але жінку шанував, в поле рідко наганяв, та все що тяжше мусїла 
потягнути Маланка. 

Лукин сам був робітний і хвалив за те Маланку, що вона знала 
ухопити за горяче і студене, та все таки нераз сердило його, що вуйко 
надто нею вирабляє ся. 

„Той що її возьме, не пожалує того", — думав гіроісебе, коли бачив 
як раз вона кидала вилами на стіг снопи, причім єї гнучкий стан гарно 
вигинав ся, а лице як калина червоніло ся. — „А може би я сам?“ 
спала десь як би з гори на него гадка, — але тут і урвала ся. 

Зразу Маланка брала його залицянки за парубоцькі жарти і держала 
ся здалека, але коли він обіцяв з нею женити ся, віддала ся йому цілою 
душею і тілом. 

Максимиха зразу страшно сердила ся і плакала. Не такої вона не¬ 
вістки надїяла ся, тай соромно їй було, щоби єї син брав сестрину най¬ 
мичку. 

Зате тітка Фросина стала від разу по стороні молодих. Вона дітий 
не мала і жалувала Маланку як свою дитину. 

— Дівка годна, робітна, — розважала сестру, — то коли її любить, 
нехай бере. 

Тут тітка Фросина тяжко зітхнула. Максимиха знала що їй на гадці; 
вона добре тямила, як єї сестра за сусідським парубком пропадала, але 


•І 


старі і чути гіро те не хотіли, б<) він Май лині половину хати тай дві 
грядки городу, а вони мали чим диньку відвінувати, то і могли на ліп¬ 
шого зятя зачекати. 

Недовго чекали. Трафив ся одинак грунтовий, сама могла бути газ¬ 
динею в хаті, бо його старі повмирали, а більше дїтий не було, то він 
обіймав ціле ґаздівство. Стала відразу широкою газдинею, люди нази¬ 
вали її гордїйкою, то будьто би не знала вже як гордити ся своїм бо- 
гатством. Се не було без рациї, бо вона справді гордила ся і величала 
ся своїми статками. А однак часом прийшла на неї така година, що хо¬ 
дила як затроєна, і нераз гірко сплакала перед сестрою та казала, що 
весь маєток дала би за один поцілуй сусідського парубка. Тож і тепер 
коли розговорювала сестру і тота лиш зиркала на неї знід ока, Фросина 
здогадала ся про що може сестра думати — і гірко усьміхнула ся. 

— Немолоденька я вже і не мені молоді літа нагадувати, але кажу 
ти, сестро, нерозлучай молодят, щоби колись на тебе не банували тай не 
коротали свого віку. 

Максимисї тяжко , : * - , . ; 

було переломити ся, 
все таки противила ся 
синови, хоч і мірку¬ 
вала, що він того не 
питає. 

Лукин стояв при 
своїм і не було сили 
щоби відтягнула його 
від Маланки; все те 
що мати говорила, він 
ледви слухав, та все 
таки рад був, що тітка 
за ним обставала, тай 
маму розговорювала. 

З весїлєм не було 
що протягати ; таки за¬ 
раз по Гіетрі Лукин увів 
молоду жінку до хати. 

Максимиха не пе¬ 
реставала марикувати. 

„Привів мені невістку з віном і гонором", — гадала нераз з серцем, 
хоч і мовчала, бо що вже було тепер говорити, щоби чужі люди мали 
з чого сьміяти ся. Сестрі також не було що казати, бо вона все за мо¬ 
лодими обставала. 

Все у собі таїла, але спокою не мала тай другому не давала. Що тільки 
Маланка не робила би, ніколи не може догодити свекрусі. Ні курам не на¬ 
сипле стілько зерна, скілько треба, ні пацяти в час їсти не дасть, не вміє 
теля від корови відлучити. З початку по трохи, а потому що раз більше 
і «частійше приходило до сварки, колотні і проклонів. Мати жалувала ся 
перед сином на невістку, а жінка перед чоловіком на свекруху, і нераз 
таке пекло счинило ся, що треба було з хати утікати. 

Та не судило ся було Максимисї довго з невісткою бути. Вона все 
мала дихавицю; десь ухопила ся її простуда, тяжко заслабла, не довго 
мучила ся, тай уснула на віки так тихо, що ніхто не знав, коли вона 
умерла. Всі якось повиходили з хати, вертають, а вона вже застигла... 

Лукинови жаль було за материю, а найбільше банно, що так тихо 
відійшла. Лекше було би йому як би була щось казала, дорікала, 
а то так пішла як би її ніколи й не було. 



► Загальний вид села Городок, ровенського уїзда, волин¬ 
ської ґуб. 


- 31 - 








Коли лежала на лавиці, він довго на неї дивив ся, і не знати, що 
був би дав, як би хоч одно слово промовила. Але вона міцно затулила 
губи, як би хто їх яким тяжким словом запечатав. Може то його власне 
слово, як коли в злости міг крикнути „мовчи“. 1 те слово тепер до него 
обертає ся, він буде тепер перед Богом за те відповідати. Як би не 
дорікав він собі, та все таки хату як би ангели перелетіли. Тихо, спо¬ 
кійно, і лиш хиба тільки крику в їх хаті, коли діти послуху научають, 
а було щось тих діточок, — що рік дав Бог гаразд. 

* 

Якось раз уже смеркало, а Маланка все ще не розгинала хребта 
і пильно підгортала бульбу. 1 дитина плакала в колисці і вечеру час 
уже було варити, бо Лукин от лиш що з міста не надійде, а кортіло її 
уже з тою бульбою покінчити. 

Коли увійшла до хати і ледви що встигла розкласти огонь, надій¬ 
шов Лукин. 

— Ти ще, газдине, не варила вечери ? — сказав лагідно, і сїв на 
лавицю. 

— Я запізнила ся, бо хотіла вже раз тоту бульбу підгорнути, так 
була вже хоптою закипіла, що тяжко ради було дати. 

— Нічо, ні'чо, але вари скорше вечеру, бо я голоден. 

— Зараз буде, лиш кулешу засиплю, бо борщ ще з обіду лишив 
ся. Але ти щось в місті забавив ся, я гадала що скорше прийдеш, у двоє 
борше було би зробило ся. 

— Подибав ся з людьми, всілякі бесіди завелись, то й забавив ся. 

— Та що там такого говорили? 

— Кажуть, що пишуть газети, що війна буде. 

— Ет, що там війна, коби бульба зародила, - я ще мала була, як 
люди про війну говорили. 

— Говорили і виговорили. 

— Довго якось говорили. 

— Ні не жарт кажуть, що мусить бути війна — але най буде, я ре- 
клямований, то мене не возьмуть. 

* 

Якось потому чують, що будуть парубків брати до війська. І справді 
пів села заасентерували і таки зараз стали покликати. 

Коли беруть до війська, то кождого тисне за серце жаль, а іцож до- 
перва в такий час, коли про війну говорить ся. 

Плакали дівчата, голосили мами, ба ну вали батьки. Не знали ще тоді, 
що й їм прийде ся піти за синами. 

* 

Справді війна. Всі вже про те на певно знають. Богато людий за- 
трівожило ся. але богато і думки не має. В робучий час на селі, нема 
коли роздумувати, на роботу часу не стає, а не то на якісь міркованя. 
ІДо Бог дасть, те й буде, а доки чоловік жис, хоче їсти, а як їсти хоче, 
то мусить робити. А то робота на роботу настає. 

Є такі люди, що хоч роблять, то все за тонший конець хапають. 
Але Лукин так само як Маланка були завзяті на роботу і вона їм відвдя- 
чувала ся. Газдівство поширювало ся. Станула нова колешня-оборіг, яко¬ 
го за мами не було, зачали класти стодолу, уже і зводини зробили, і віху 
поклали, лиш би ще пошити, а молотило ся би вже в ній збіже, коби не 
те, що треба було перше збіже звезти, змолотити, а з соломи поробити 
сніпки до пошиваня. 

Сиротище Лукин не знав, що свого збіжа вже не буде звозити. Війна, 
про котру він спершу мало що думав, що раз близше надходила. У по- 


іЬіх чути ііераз було як ДеСь далеко земля від гуків дрожала, та хоч 
люди собі думали, що то до них не дійде, то все таки руки опадали. 
Найбільше людий трівожило ся, що що раз більше все нових до війська 
покликали. Розійшла ся вістка, що і реклямованих будуть покликати. Ма- 
ланка як те учула, то аж за голову хопила ся, але Лукин все ще не да¬ 
вав віри, щоби так могло бути. Чи одно люди говорять, та через те ще 
не конче має так бути що вони говорять. 

Аж одної днини, що лиш запряг коні до воза і хотїв їхати в поле, 
дас війт знати, щоби ішов до міста ставити ся до війська. 

— Що таке? — запитала Маланка, що як раз була на обійстю. 

— Покликують до війська. 

Маланка закрила лице руками і гірко заплакала. 

— Не бій ся, я ре- 



[Хата т^селї Городок, ровеноького уїнда, волинської ґуо. 


клямований, нїчо з того 
не буде, лиш треба іти, 
нїчо не полю же. 


Лукина відобрали 
а за дві неділі мусів він 
іти. Спершу видїло ся 
йому як би нїчо не ста¬ 
ло ся, але таки зараз 
все як би до гори дном 
обернуло ся. Все стало 
як би якесь чуже, не йо¬ 
го. Він дивив ся на свою 
хату, але вона не була 
вже тота сама його хата, 
і жінка як би не була 
його жінкою, . ні діти 
дітьми. Вибігла дитина 
з хати, учепила ся його 
поли, але він її не ви¬ 
дів і не знав хто його чіпає ся. А то ще жінка плачем роздирає серце. 

Тої днини, коли мав відходити, він як би занімів. Сів на пеньок під 
колишньою і упер очи в город. Червоний, великий мак розцвитав в городі, 
а між ним хитав дрібнїйший білявими головками. Той мак прикував цілу 
його увагу і будьто би крім того маку нїчо иншого більше не істнувало 
на сьвітї. Червоний великий з гарним осередком мак, а між ним менший 
з білявими платочками. 

Аж знов в нїм все перевернуло ся. 

„Нї! нї! не піду, най убють — не піду; яким правом сьміють люди 
відривати мене від своєї землі, своєї хати, рідні?“ 

І знов якийсь страшний бунт підніс його груди. Аж врешті опали 
руки, похилила ся голова і він заплакав, як мала дитина. 

Так само щось тяжко коло него захлипало — була то Маланка. 
Вона присіла за ним під хатою на купі хворосту, але він не знав коли 
вона прийшла і коли за ним усїла. Він оглянув ся. 

— Чого ти ? — сказав як би в злости, — встав, пішов до стайні 
і пігнав товар до води. 

Се ще і не пора була, але він пігнав, щоби лиш дома не бути, не 
бачити жінки, дїтий і не видїти червоного маку який нараз йому опро¬ 
тивів. 

Тиждень мав бути ще дома. Кождий день, кожда ніч зближала його 


- 33 - 









- ' ’ «і •' • 

до страшного речинця; не було способу проволочи, відтягнути. Днї і ночи 
скоро но собі чергували ся. Лишило ся уже лиш два днї, але то вже 
йому було байдуже, міг і зараз іти, все одно, коли вже мусить іти. 

Минуло і тих два днї. 

Коли мав виходити з хати, глянув по образах, повів очима по обій¬ 
стю, подивив ся на недокінчену стодолу. 

Маланка забрала дїти і ішла з ним плачучи аж до міста. Виряджу- 
вали як мерця. Та лиш мертвець не видить свого похорону, його душа 
вже на правді, а за тіло він уже не дбає. А то видима смерть, видимий 
похорон. Коли в останнє притиснув до серця омліваючу з плачу Маланку, 
вона і дїти заголосили в один голос. 

— Скоро, скоро! — зачали поганяти як товар до стайнї; одних по¬ 
запихали до середини, других на гору. Метушня, крик, плач все те змі¬ 
шало ся і клекотіло як у пеклї. Лукин хотів ще раз побачити жінку 
і дїти, але не міг до краю добити ся. Аж нараз засвистало і потягнуло 
гей би шнуром у безвісти. 

Маланцї видїло ся, що вдовицею вернула до хати. Сїла на приспу, 
опустила руки і як би не дїти що плакали їсти, була би не борзо спамя- 
тала ся. 

У три недїлї дістала від Лукина картку: він питав про єї здоровлє 
та як їй веде ся; писав, що його учать муштри, тай хто з ним є з його 
села. Відтак прийшло друге письмо. В третім просив, щоби прислала йому 
який крейцар, бо він з тим що має, не виходить. 

Зачали говорити, що жінки за тих, що пішли до війська, будуть 
брати гроші, але чого иншого діждали ся. 

Стріли, що з довкола давали ся чути і морозили людські серця, за¬ 
мовкли. 

Деякі гадали що вже по війні'. 

Аж одної днини став ся великий пополох. 

— Військо, військо! — скричали люди. Та не лиш військо але і конї, 
вози, гармати, — а люди замучені, збіджені, як би присипані саджею, 
а голодні такі, що хрань Господи! Люди виносили що могли — хліб, 
молоко. 

Маланка через той час очи свої видивила, чи не побачить де Лу¬ 
кина. Не спала, не їла; щобудь кине дітям, і що могла виносила з хати 
жовнірам. 

Аж рознесла ся чутка, що неприятеля лиш що не видко, завтра-по¬ 
завтра він вже буде. Люди позавмирали зі страху. 

Але минає одна днина, друга, трета^— якось тихо. Вже зачали за¬ 
бувати, аж нараз як не счинить ся крик: 

— Ворог, ворог іде... 

Одні зачали утікати де їх очи несли; другі утікали би, та жаль їм 
було' працю лишити, треті зовсім, як би без памяти, не знали що з со¬ 
бою робити. А ворог як вода пливе, цілий край заляв. Про наше військо 
і чутки не стало. 

Усюди один неприятель. І все нараз запало як би у якусь бездонну 
бульбону. Нї звідки вістки, нї чутки, анї ніякого поратунку. Ніхто не 
знає — що буде? А тепер біда, крейцара при душі нема, а з газдівського 
добутку все неприятель забирає. 

Маланка зі страху не виходить; нераз лиш ляже, а то гур! — 
У двері: 

— Відчиняй! — та увійде часом і десять люда, а вона сама лиш 
з малими дітьми в хатї. 

Та ще коби не рабузали ! Часом трафляли ся такі люди, що бесіду 
їх можна було добре розуміти — та ще й до своєї їди запрашали. Але 


— 34 - 


були й такі щовсе із горшків повитягали. Раз прийшли тай цілий оборіг 
сїна забрали; що ненаплакала ся, напросила ся, а вони ще насьмівали 
ся з неї. Н| 

Люди зачали між собою перешептувати ся, що й корови забирають: 
де ще одна коровина, то часом лишать, але де дві, то зараз одну 
беруть. 

Маланка мала корову і ялівку. Люди радили як найскорше ялівку 
продати. Щоби як дешево, але все ліпше, як мала за дурно піти. 

Одної днини лиш що пішла до сусіди — чує, а діти зробили крик 
в хаті: надбігає, а ялівку уже з загороди виводять. Не помогли нї плачі, 
ні крики, нї клятьби; взяли як своє. Що вона за тою ялівкою не на- 
бідькала ся ! Вже й сусіди її розговорювали і тітка Фросина огойкувала 
що хоче хиба голову за корову положити, і діти осиротити. Але вона 
все своє: 

— Як би Лукин був, він не дав би; він був би оборонив. Лукиночку, 
Лукиночку! Чому не 
даєш про себе ніякої 
чутки — може вже не 
жиєш, може вже де 
ворон кости твої роз¬ 
носить... — голосила 
плачучи. 

* 

Люди все гадали, 
що наші надійдуть — 
тай виженуть неприя- 
теля, але коли став 
минати місяць за міся¬ 
цем, а про наших і 
чутки нема, переста¬ 
вали уже надїяти ся і 
стали казати, що на¬ 
ших уже і не поба¬ 
чимо, що неприятель 
уже на все в краю 
лишить ся. Були такі 
жінки, що зовсім за¬ 
бували, що їх чоловіки кров проливають, та таку позну робили, що 
хрань Господи! 

— Бог би їх тяжко покарав! — кляла їм нераз Маланка. 

— Ади яка мені взяла ся! Не пильнує свого носа, а чужого проса — 
„безгрішниця* ! — відказували тоті, що міркували що те против них го¬ 
ворить ся. 

Якось що раз більше з гір сходило неприятельського війська. Зачали 
копати рови, стягати гармати, а поперек цілого села викопали шанець. 
Люди на ногах завмирали, дивлячи ся на ту роботу — а иеприятельське 
військо ще собі кепкувало. 

— Чого боїте ся? — казали, — наші гармати будуть кидати кулями 
далеко поза село, хиба ваші будуть на вас стріляти. 

Якось раз перед вечером счинив ся великий гук і свист. Все закле¬ 
котіло як у пеклі і як би зелїзний град ішов на землю, а чорні дими 
збивали ся густими клубами. Кождий хто міг, ратував житє. Люди ха¬ 
пала, що могли: одні пішки, другі з возами — все то утікало до по¬ 
дальших сіл і лісів. 

Маланка ледви встигла діти забрати. Поперед неї їхала тітка возом. 



ІІІогіа і стодола в селї Городок, вол. ґуб. 


- 35 - 










1 


Малайка з дїтьми ішла пішки та лиш на віз понакладала, ідо могла за¬ 
хопити з хати. Як лиш дуже зачинали стріляти, то люди падали на землю 
і так лежали аж троха не перетре ся. 

Якийсь протяглий свист засвистав у воздусї: трісло і загуділо, аж 
земля задрожала, та лиш клубами дим сковпотїв ся. Маланка усї дїти 
пригорнула до себе і припала до землі. 

Одна дитина якось посунула ся, вона хотіла ЇЇ придержати і чула 
що впала в якийсь рів. 

Темно було, на омацки зачала Ошукати коло себе за дїтьми; троє 
було при ній а двоє десь подальше плакало. Анї воза, анї нікого з лю- 
дий уже не було. Віднайшла і тих двоє і так сиділи всї стулені в одну 
купу. Дощ зачав іти, вода зливала ся у рови, дїти зачали домагати ся 
їди. Вона пригадала собі торбину з хлібом, що поклала на віз тітки 
Фросини тай там на возї і лишило ся. 

„Що їй сирітці робити? Старші дїти ще не так, але менші? Господи, 
що дитина знає? їсти, тай їсти". 

Усюди така темнота, що хоч око виколи. 

Аж дивить ся, щось блиснуло, як би сьвітло у хатї. А коли що раз 
більше вдивляла ся, розпізнала, що се справді' якась хата і в ній сьвітить ся. 

— Ходіть, підемо до тої хати, — сказала до дїтий. 

Найменше взяла за руки, старші ішли попри неї і пустили ся у пі¬ 
тьму. Ішли по водах, камінях, зрубах аж дійшли до хати. * 

У хатї двері були відчинені, в печі горів огонь. Якихось трох жов¬ 
нірів сиділо коло печи і сушило перемоклі плащі. У хатї на полицї сто¬ 
яло кілька перевернених горшків і мисок, на землі' валяла ся подушка та 
якесь порозтягане платє. Видко що ґазди не мали часу забрати ся. 

Маланка станула на порозї як вкопана. 

— Чого молодице? -- запитав ся жовнір. 

— Не маєте хоч кусник хліба; дїти голодні — а не маю що їм 
дати їсти. 

— Ми самі не маємо що їсти; газди порожні горшки полишили, — 
докинув один гірко всьміхаючи ся. 

Уже хотіла відходити, коли один з жовнірів взяв якусь торбу, по¬ 
чав в ній щось шукати, і витягнув два кусники сухарів. 

— На твоє щастє ще знайшло ся, — і дав їй сухар. 

Діти повитягали до хліба руки, але сухар був твердий; треба було 
його розломити. Розглянула ся по хатї чи не буде де води, але ніде не 
знайшла. Менше о те, розмочить де будь на дощи. Подякувала тай пішла. 
Як уже гей подалеко була від хати, присіла під якесь велике росохате 
дерево, пригорнула дїти, тай так пересиділа до днини. Коли розвидніло, 
стала розглядати ся і міркувати, куди вела дорога до^якого найблизшого 
села. Вертати і бесіди не було. Треба було йти за тими, від котрих ли¬ 
шила ся. Але куди? 

Пустила ся першою-лїпшою дорогою. Ось і якесь село, але з него 
люди також поугікали. Всюди було пусто; двері і ворота повідчинювані. 
Якась стара жінка сиділа під плотом і хапала ся за груди від великого 
кашлю. Вона їй розказала, що всї з села повтікали і мають бути під лі¬ 
сом аж на третім селї. 

Маланка, ще ліпше розпитавши бабу, у котрий бік йти би, тащ собі 
потягнула з дїтьми туди. 

У тому селї, на великій толоці стовпило ся тільки люда, що і іглу 
не кинув би. Маланка десь допитала ся до своїх, хоч ще довго находила 
ся заким знайшла тітку Фросину. Тітка сиділа з чоловіком і слугою під 
возом як би у поли, коли туча нападе. На щастє на возї знайшло ся 
трохи харчу, то могла хоч діти погодувати. 


36 — 


Так там перебідували цїлих три днї. Дехто ходив звідувати ся, де 
що дїє ся? Деякі доходили аж до свого села. Сьмілїйші казали, що уже 
можна вертати, що військо пішло в другий бік, лиш трупи усюди лежать 
по дорозі, тай на однім боці села майже всі хати порозбивані а деякі 
згоріли. 

Коли вертали, люди росохами трупів до ями угортали. Тіла вже 
порозкладали ся, а такий ішов сопух, іщГмож було удушити ся. 

У горішнім кінці села, де сиділа Маланка, хати якось остояли ся. 
На царині коло Маланчиної хати стояло богато возів тай крутило ся чи¬ 
мало війська. У хаті застала лиш розломане ліжко. Одної лавиці не було, 
ні гіривалка, лиш черепе і солома усюди порозкидані валяли ся. Ні од¬ 
ного, як кажуть, хвоста коло хати не було, але треба було Богу дяку¬ 
вати, за те що жиє і діти має при собі. 

Уже і плакати не могла лиш серце як би хтось кліщами стиснув. 

На городі лежала розбита коновка. Вона підійшла, і тільки нагнула 
ся, а то над нею як не затарахкотить, і більше вже нічо не чула. 

Люди виділи, що 
з літака, щось як би 
огнений лист летів, по¬ 
чім вчинив ся великий 
гук і все закрило ся 
димом. Богато людий 
поранило. Убило двох 
жовнірів, а Маланку 
на дрібні кусні пото- 
рощило. Люди ледви 
позбирали. У трумну 
не було що класти, 
збили скринку як на 
дитину, тай так і по¬ 
ховали, без дзвонів, 
без відправи, навіть 
гробу не було кому за¬ 
печатати. 

Як трохи утихо¬ 
мирило ся, громада ді¬ 
ти надала тітці Фро- 
синї, а хату замкнула. 

Лукинови инша судила ся доля. 

Коли лишив хату і пішов сумною дорогою своєї сумної долі, довго 
не міг опамятати ся, що з ним діяло ся. 

Не один був він такий. 

Спершу муштри вчили, гонили людьми, як стадом баранів. Раз дали 
до якоїсь одної команди, з відти до другої, а люди ішли без думки, без 
волі гей би справді череда. 

Лукин ходив як неживий. Все те робив, що друїд: вставав, ходив, 
їв, спав, але то як би не він, а хтось инший те робив. Йому дивно було, 
як могли люди говорити, сьміяти ся, жартувати. 

Так ішов день за днем. 

Ииші жалувдли ся то на їду, то на те, що спати не могли ; йому те 
було все одно. Його думка не була при нїм, він лишив її за собою, біля 
своєї загороди, жінки, дїтий. 

Він був благий чоловік, робив хто що сказав, та все таки не обій¬ 
шло ся без нагани. Зразу видїло ся йому, що чіпають ся без причини, 
але пізнійше сам підкмітив, що нераз не чув, що до него говорило ся. 





Перед хатою в селї Городок, вол. Туб. 






Та все те ще було нїчим насупротив того, що мало доперва прийти. 
Коли то мало прийти, того нїхто не знав, та все лиш все до того ла¬ 
дило ся. 

Коби не те ожиданє, то все якось перебуло ся би; у гуртї все лекше 
переходить. Спершу Лукин не любив того гурту, але поволи став при¬ 
викати. Всіх їх доля однака, одна жура і смуток. 

Одної днини, ще з ранку нїхто нїчо не знав, а в полуднє прийшов 
розказ вибирати ся в дорогу. Вечером ціла компанія була на зелїзницї. 
Дощ мершів, тож найгірше тим було, що сиділи на верхах возів. В се¬ 
редині* також так глітно було, що не можна було «обернути ся. Лукин 
припер ся плечима о стїнку воза, а думками о рідне гніздо, що нїби десь 
як би в мрацї пропадало. 

Кількох жовнірів сьпівало коломийки. Чи їм весело було? Чи лиш 
веселостю біду убивали? Все одно, вони сьпівали не вмовкаючи. 

Хтось затягнув пісню про орла і сивого сокола. „Ох! чи був ти, орле, 
в моїй стороні"? — мов вирвало ся з груди Лукина, і він зачав сьпівати. 

Сьпівав довго 'без тямки, уже всї перестали, а він все ще сьпівав. 

Як довго їхав, не знав; уже давно перестав зовсім з чим би не було 
числити ся. 

Часом не знав що за днина, а врешті* при війську пятниця чи неділя 
все одно; на те нїхто не зважає, бо кожда днина однако переживала ся. 

Як довго їхали, на те зовсім не звертав уваги і лиш тільки знав, 
що раз чи два перечергували ся день з ночею. 

Нараз поїзд став серед чистого поля і всім казали виходити. Чи то 
вже тут? — кождий питав ся себе, і мороз пішов поза скіру, хоч сонне 
пекло і піт ляв ся з чола. 

Ще не покінчили ся роботи коло шанців і окопів, як нараз дав ся 
чути страшний рев неприятельських гармат. Наші також канонами стали 
відповідати і почав ся такий гук, треск, лопіт і клекіт, як би вже мав 
бути конець сьвіту. Гранати летіли, пукали, заривали ся у землю, рвали 
її на кусьнї, виривали корчі і дерева, кидали травою. Небо затемніло ся 
димом, прошиваним огненим блиском. 

Щось як би притихло. Аж знов як не заклекотять самостріли, мов 
градом посипали ся кулі. Люди падали як солома: смерть, смерть, ви¬ 
дюча смерть мерещало в мозку Лукина. Нараз все як би запало у якусь 
пропасть. Думка його від усього відорвала ся і відлетіла десь далеко. 
Перед ним станула Маланка. „Що з нею дїє ся? Чи вона знає?!" Тут 
і урвали ся його гадки. Щось сильно шарпнуло за плечі і він упав на 
землю. 

Довго лежав не рухаючи ся. Чи се справді* він вже не жиє? Чи вже 
смерть і його скосила, кинула в него кулю, а може і цілою пригорщию 
куль, і він мусїв розстати ся з житєм, бо ледви чи хто лишив ся при нїм. 

По якімсь часі* чув, що при нїм лежить якась рука — і здивувало 
його, що та рука розпростирала ся і затискала пальці. 

Чи справді* се його рука? Він ще раз розпростер пальцї і затиснув. 
Так, се його рука. Спер ся на локоть і підніс ся. Чи може се бути? Він 
живий, нїчо його не болить, лиш шапки не має на голові і торнїстру 
куля зірвала. 

Він став якийсь міцнїйший, зітхнув і увійшла в него якась надїя, 
якої перед тим не мав. 

Бій скінчив ся, не скінчили ся однак тяжкі днї воєнного бідуваня. 
Прийшло ся зимувати в ровах в снїгу. Нераз лежали на перегнилій соломі, 
як у хлїві. 

Тяжко до біди привикати, але Лукин якось годив ся і все мовчки 
зносив. А може лихо облегчувало ся тим, що у війську все говорило ся 


— 38 — 


про скорий мир. Сегодня проголошено би мир, то кождий, ню не упав 
на поли, лишив ся би при житю, а чи є що чоловікови милїйше над житє. 

З весною зачала знов ходити чутка, що неприятель що раз близше 
підходити. Всї надії на мир показали ся неправдою; війна тревала дальше 

і новий бій наближав ся. 

Хоч все було на поготівлю, неприятелв ударив як раз тодї, коли 
найменше того надїяли ся. Огонь почав ся ранком і тревав без перерви 
кілька днів. Руйнуючим полумям знищив ворог передні рови, дротяні за¬ 
сіки і зробив довкола один великий вертеп. З перших ровів не лишило 
ся просто нічого; так само з других. Страшний крик, зойк покалічених 
зливали ся' з пекольними вибухами гармат. З одного і другого боку го¬ 
лови падали на землю, як підкошене колосе, конї підкидали в гору но¬ 
гами; Люди товпили ся по Струпах, різали ся, кололи. Лукин біг з*дру- 
гими, кидав ся на всї боки, пробивав багнетом кого як попало. Нараз'все 
заляло ся кровю, потемніло, і він уже не знав, що з ним дїє ся. 

Коли прийшов до се¬ 
бе, лежав на постелї, а ко¬ 
ло него заходили ся якісь 
люди, а найбільше якась 
жінка в білім чепцї. „Ма¬ 
лайка 44 , щось крикнуло у 
його нутрі, але біль пере- 
шиб його думки. По часі' 
побачив знов той сам білий 
чепець і тоту саму жінку. 

Вона осторожно підносила 
його голову, обвивала бі¬ 
лими шматами і так само 
заходила ся коло ноги. Ко¬ 
ли біль утихомирив ся, а 
він став що раз більше до 
себе приходити, якось див¬ 
но робило ся йому, коли 
порушав хорою ногою. Од¬ 
ної днини дійшов сего при¬ 
чину. Його нога по коліно 
була відтята. Страшний біль стиснув його серце. Боже! що йому калікою 
на сьвітї робити? Та не тому був ще кінець. Раз монахиня розвязала йому 
голову і десь відійшла. На стільцї лишила ся блискуча як зеркало бляшка, 
покривочка від якоїсь масти. Він подивив ся у бляшку, і душа в нїм 
застигла. Одно око було менше, і лице гей би в один бік перекривило 
ся. І він узрів ся молодим парубком, як всї дівчата в селї за ним пропа¬ 
дали, * як кинув оком на Маланку, як до неї залицяв ся. Він знав, що 
причаровував її своїми очима, а тепер як би вона його побачила, чи не 
жахнула ся би, чи не опротивів би він їй? 

Від коли дістав ся до шпиталю, від тодї не мав від жінки анї одної 
вістки. На дармо слав письмо за письмом, і просив, щоби хоч одно 
слово кинула,‘але не міг дочекати ся ніякої відповіди. Писав до жінки, 
до сусідів, але все надармо. 

Що такого стало ся? Може неприятель загнав усіх в полон? Може 
сліду вже нема, де стояла хата? А може Маланка? Нї, нї, лиш то нї|! 
Вона так за ним пропадала, так побивала ся коли він відходив. 

Він був хлоп міцний, здоровий, і скоро приходив до здоровля, але 
думка мучила його мозок і палила серце? 

За якийсь час перенесли його з того шпиталю до другого. Припра- 



39 — 







вили ногу і дали карту увільняючу від військової служби. Був вільний, 
міг вертати до дому, але серце його не радувало ся, хоч і раде було би 
там злетіти. 

Настав услівний час. Зелїзнича пара несла його як на крилах до 
свого гнізда. 

„Боже!'Чи надїяв ся він того? Чи гадав, що буде вертати, що вза¬ 
галі' буде жити? Ох, житє, житє! Чому то кождому чоловікови так хоче 
ся жити? Окалїчілий, споганений, все таки рад житю“. 

Та коли зближав ся до свого села, стали знов мучити його всілякі 
думки! 

Чи буде міг робити, ходити, що скаже Маланка? 

Ось і його село. Перший ^раз^в житю не йшов охочо і весело до 
своєї хати. Якийсь огорнув^йогохстрах і з стрівоженим серцем волїк ся, 
поводи штильгукаючи. 

Здалека узрів свою стріху, а серце ще дужше стало в груди товчи. 

Наразі як би хто ударив його обухом у голову. Вікна були повиби- 



Типи українських дїтніі па Волині*. 


вані, двері підпер¬ 
ті і замкнені на 
колодку. Підій¬ 
шов під вікно, ха¬ 
та була зовсім пу¬ 
ста, нї живої душі. 

Як підрубане 
дерево упав на 
присну і гірко за¬ 
плакав. 

Сам не знав 
як довго сидїв, 
чув лиш, що сер¬ 
це що раз більше 
корчило ся. 

— То ви Лу- 
кине ? — загово¬ 
рив хтось до него. 

Лукин поди- 
вив ся блудними 
очима. 


— Не пізнаєте? 

— Іваниха — сказав як би сам до себе. 

— Господи! Що з вами зробило ся?! Іду дивлю ся — Лукин, не 
Лукин. 

— Де жінка, діти? — запитав насилу. 

— Ви нїчо не знаєте? 

— Де жінка, діти? — скричав як би з розуму сходив. * 

— Де, де! Коли вже ваша жінка ваші діти посиротіла. 

„Маланка не жиє!“ — щось йойкнуло в його душі і він мовчки по¬ 
хилив голову. 

— У нас був великий бій, — розповідала дальше Іваниха. — Люди 
були повтікали, ваша також з дітьми утікала, але від смерти ніхто не 
утече, смерть всюди найде чоловіка, і її найшла, таки перед хатою, тут 
на тим місци, де я тепер стою. Упала куля, з летучого човна і розтріс- 
кала її на місци. Дїти взяла тїтка Фрозина. Сама громада надала їй, бо 
що були би тут самі робили. 

Лукин промовив лиш одно слово „Маланка", — і заплакав як дитина... 

Хтось ще більше мусів видїти і спізнати Лукина, бо коли все ще 


— 40 - 






І 


сидїв на приспі як остовпілий, прийшла з дїтьми тїтка Фросина. Тїтка 
лиш в долонї сплеснула, як його побачила. Діти спершу не пізнали його, 
а найменше зовсім не знало, ідо то тато, лишило ся таке маленьке як він 
відходив. Тїтка хотіла йому віддати діти, але видїла, що нема кому. 
Лукин ходив як напів мертвий. 

— Що я вже йому не кажу, що не прибагаю, аби хоч троха спа- 
мятав ся, — говорила газдиням коло церкви тїтка Фросина — та нема 
того способу. Так за нею побиває ся, що Господи! Щоби так не банував, 
кажу йому, що нібито вона за него і гадки не мала, що з Москалями 
вдавала ся, а він, вам, газдиньки, як не зойкне, як не заголосить, аж 
сум дебрами пішов... 

* 

Лукин справді' як те вчув, гейби з коня повалив ся. 

Каліка, каліка, без ноги, з скривленим лицем, а ще більше з скри¬ 
вленим серцем. 

І пожалував чому смерть лишила його при житю! 


с ЇҐрицьно сЛГрух 0/. Є. (?. 

Стрілецьким шляхом на Вкраїну. 


Колись малому ще хлоичинї 
Маривсь далекий, дивний край, 

Де степ широкий й Дніпр глибокий 
Один родимий, справжний рай!... 

Марив ся край синих жупанів, 
Земля завзятих козаків, 
Ясновельможних нан-гетьманів, 
Сїдоголових кобзарів. 

Моя дитиняча уява 
Створила собі дивний сьвіт, 

Л серце рвалось і тужило 
За днями слави давннх літ. 

І нїм ще втихла моя дума 
Сумна мельодия туги, 

Прийшла війна і хвиля долі 
Занесла в мить мене туди. 

В дорозї 1918. р. 


Несе ся поїзд, мчить стрілок» 
Через безмежнії поля 
У шлях далекий, шлях безкраїй. 
Там де Україна моя. 

Усе, що було лише в мрії, 
Живуча дійсність — лиш одно 
Шматує серце, давить груди: 

„Це то нроклін, що вже давно 

„Мучив Вкраїну, бідну неньку, 
„Через найтяжші роки-годи, 

„Де плили ріки сльоз і крони 
„Задля привати і незгоди 44 !... 

Толе коли нинї на Вкраїну 
Йдуть молоді борцї народу, 
Молюсь Всевишньому: „0, дай нам 
Єдину думку, трійку згоду 44 ! 


с ТВячеслсб Лащеико. 


Жовто-сині прапори. 


У повітрі вільно мають 
Жовто-сині прапори 
Рвуть ся в небо, сонцем сяють, 
Звуть на волю крізь мури. 


Крик палкий за вітром лине 
Дзвін по Київу гуде: 
Прокидайтесь! До Вкраїни 
Ранок соняшнпй іде. 


— 41 










Линьте в небо» орлі крила! * 
Землю взортоїїте,- илуги І 
Най цьвіте Вкраїна мила 
Буйним цьвітом навкруги! 


Блискотять Дніпрові хвилї: 
Море золотом горить. 

Степ синів... Легкокрилі 
Чайки линуть у блакить. 

Злої нони дикі сили 
Зникли в темряві німій... 

Все живіе... Встань з могили, 
Встань, як Лазар, краю мій! 


1 несе поміж народи 
Крізь розвалені мури 
Гасло сьвіта та* свободи — 
Жовто-сині прапори. 


3)р. (Володимир сБирчак. 

* , • і - ' . * 

Ростислав .Берладничич. 

і. 

Одного літного дня 1189. року їхало улицями Смоленська кількох 
їздців. їхали нерівно, поволи, помучені; попереду молодий їздець, посьпі- 
вуючи пісню, за ним два старші, що випрямовували ся вдаючи ще* жва¬ 
вих, а там ізнов старець, що хилив ся до сїдла. їх коні обтріскані боло¬ 
том, що хвилї спотикали ся. Переїхали город й звернули за молодим 
їздцем на вузеньку греблю, що вела посеред багна й болота. Проти них 
на зеленім острівчику лишав ся за валами й частоколами княжий замок. 
Гребля, заросла по боках вільшиною й вербами, була перетята в кількох 
місцях мостами й містками. Розглядаючи ся й доїхали їздці до воріт 
замку, що дивним дивом стояли отвором. 

— Ось тут мирний час! — каже перший їздець і стримав коня, до¬ 
жидаючи, аж всі зрівнають ся з ним. — Не то що в нас! 

Старець обтер піт з чола й не зважаючи на слова молодого зітхнув: 

- Слава тобі, Боже, що ми вже на місци! 

З тим і в'їхали в двір. Проти них ніхто не вийшов, а тільки ціла 
гурма собак випала з будинків, обскочила їздців й стала лаяти. Та їздці 
й не звертали на них уваги, а стримали коний й стали зісїдати. 

— Слава тобі, Боже! — зітхнув ще раз старець, як в дверах зявив 
ся слуга, глянув на приїжших і станув здивований. 

— А ви відки ? 

— В нас питають сторонських найперше до кого приїхали, а тут: 
відки. Ми до князя Ростислава Берладничича! — промовив молодий, 
що їхав попереду. — Дома? 

— Нї, поїхав зі своєю дружиною на лови. 

— Нїкогож не застали? 

— Дома є наш старий князь Роман. 

— Можна бачити ся з ним? Хоч ми не до нього, але й з ним ба- 
жалиб розмовити ся. 

— Спав, та певно збудили його собаки. 

— Іди й зголоси нас, — промовив старець. — Ми до Ростислава 
Берладничича, та коли його не застали, хотїлиб розмовити ся зі ста¬ 
рим князем. Скажи, що ми з Галича, зпід синих угорських гір! 

А звертаючи ся до своїх додав: 

— Буде не зле й від старого засягнути язика. Щоб тільки даром не 
їхали ми такий шмат дороги ! 

Слуги, що. приїхали з послами, підвели коний до студнї, розпускали 


— 42 — 






на конях ременї, поїли й самі мили ся по довгій дорозї. Пси звивали ся 
коло них, та вже не гавкаючи. Від стаєн надійшли княжі слуги й заби¬ 
рали коний. Тимчасом вийшов і слуга з княжих кімнат і просив послів в се¬ 
редину. Князь ждав на рідких гостий. Старий галицький боярин Стефан по¬ 
кликав зі собою ще двох галицьких людий, слугам наказав, щоб пазили 
коний й увійшов в середину. 

Перед ними стояв низонький сухорлявий старець, з лисою лискучою 
головою, меткими скорими очами й усьміхом на лици. 

— Ми з Галича, — зачав старий боярин. 

— До Ростислава Берладничича? — перебив князь. 

— Так. 

— О, знаю я вже вас! І знаю за чим ви приїхали до нього! О, то¬ 
го!! Певно просити, щоби сїв у вас 
князем — а потім пошити в дурня, 
як пошили й його батька! 

— Алеж, княже!... 

— ІДож, не має в вас знов кня¬ 
зя? Може знов спалили? 

— Ми жадного князя не спа¬ 
лили, неГобиджуй нас, а то хиба де¬ 
які й тоГдавно вже приложили своїх 
рук, що спалено Настасю... 

—|Як гарно сказано! — усьміх- 
нув ся князь.—„Хиба деякі й то давно 
вже приложили своїх рук, що спале¬ 
но Настасю...“ — а забув сказати, 
що та Настася була жінкою князя! 

Отже й видите! А тепер певно про¬ 
гнали знов свого князя, або що! Не 
моє діло, не мене приїхали просити 
на стіл, Ростислав у мене служеб- 
ним князем, та свій має розум. Ка¬ 
жіть, що нового наброїли ? Впрочім 
пождіть, ви з далекої дороги, вас 
треба погостити. Тодї й говорити 
мете. 

Шаблею застукав у зелїзом ко¬ 
вані двері, відгомін пішов по усїм 
дворі. Як зявили ся слуги, князь ви¬ 
дав розкази й питав послів далї: 

— Отже кажіть, що зробили? 

Впрочім можете й не говорити, бо 
й не до мене послами прибули. 

— Нічого нам таїти. 

— Як ваша воля. Та чи не вгадався] вже із чим то ви прибули? 
Ростислава просити на стіл? Не так? Не] так? Отже кажіть, що знов 
там наброїли? Або, ще раз кажу, не говоріть мені, не до менеж при¬ 
їхали, Ростислав небаром повинен вернути ся. 

— За нами жадної вини, а се вина других, нам тільки приходить ся 
терпіти, боярам і нам, людям Галича, — втрутив високий, що був з га¬ 
лицьких „людий 14 . 

— Ти знаєш, княже, що наш великий князь Ярослав Осьмомисл ще 
перед двома літами переставив ся на той сьвіт. 

Князь потакнув. 

— Умираючи, оставляв він двох синів, старшого Володимира, сина 








від слюбної жінки й молодшого Олега, сина Настасї, яку бояри викрали 
були князеви й живцем спалили на кладї. Властиво старший повинен був 
засїсти по батькови в Галичи, та князеви дуже залежало на тім, щоб са¬ 
ме в Галичи володів син тої, яку вельми князь любив й яку йому спа¬ 
лено. Тому перед смертю, лежачи хорий на постелі, покликав нас всіх: 
бояр, ігуменів та старших зпомежи людий, сповідав ся перед нами всіх 
своїх гріхів і просив, щоб ми заприсягли йому, що пошануємо його волю. 
А воля та була: в Галичи володіти ме молодий Олег, а не старший Воло¬ 
димир, останному давав Перемишль. Не всі хотіли згодити ся, особливо 
бояри, бо й як, казали, князем мати сина тої, що була тільки коханкою 
князя й яку вони спалили, Але хорий князь намагав, просив і благав 
і виблагав. Заприсягли бояри, заприсяг і син Володимир, що не ме іскати 
стола під молодшим братом. Але що тільки вмер князь, наші бояри зло¬ 
мили присягу. 

— Отже я й казав! — засьміяв ся старий князь. Його сьміх був 
гіркий як зерно гірчиці*. 

— На жаль так! А се тому, що в нас в Галичи инші люди та зви¬ 
чаї инші. В нас достаток, по сіль приїздять з Київа й від тебе, княже, 
і з усіх усюдів. А всі привозять гріш; де гріш, там мало шанують прав¬ 
ду й справедливість, за те бута і гордість там цьвітуть — і як тут слу¬ 
хати Настасиного сина? Князем най буде княжин син! Й покликано на 
стіл Володимира, прогнанож Олега. Я сам боярин, — говорив старець, — 
та сего кроку не хвалю. Та стало ся. Настали війни й межиусобицї, що 
тільки ослабили нас. Конець кінцем Володимир засів на галицькім столі 
при помочи бояр. Здавалоб ся, що час вже бути мирови і згоді*. Зда- 
валоб ся! 

— Бо ось ті самі, що покликали Володимира й били ся за нього, 
хотіли, як він став князем, за нього й володіти! Та Володимир не з тих! 
Перше стояв об ласку бояр, та став князем і змінив ся — відсунув всіх 
поплечників з бояр і сам став володіти, опираючи ся тільки на вибраних 
зпомежи людий та бояр. Се й вивело тих, що його на столї посадили, 
з рівноваги й вони стали шукати зачіпки з князем. Ключку вони й знай¬ 
шли легко, бо й хто з нас без гріха?! 

— Батько Володимира, Ярослав Осьмомисл, прогнав свою слюбну 
жінку, з якою не був щасливий Й жив з коханкою Настасею Нагрівною. 
Син від слюбної жінки, Володимир, виступав за те проти батька й шу¬ 
кав навіть помочи у инших князів, щоби змусити батька, аби приняв 
маму, а прогнав Настасю. Він то й приложив до того своїх рук, що 
спалено Настасю. Але як він сам став князем — чи се був припадок, чи 
доля так веде діла, щоб насьміхали ся ми самі над собою — досить, він 
став князем і не був щасливий зі слюбною жінкою. Отже той сам, що 
виступав проти батька за Настасю, — зробив так само як і батько: ки¬ 
нув слюбну жінку, а взяв собі одну попадю, що припала до серця, відо¬ 
бравши її мужови. Ось за те й хопили ся бояри, що були невдоволені 
з князя. Кажуть: — „Ти нам князь, тобі маємо віддавати поклін й твоїй 
жінці, та як нам, боярам, їй віддавати честь, як се проста попадя ?! Княже, 
ми знайдемо тобі княжну, або й яку королівну, — щоб тільки не та попадя* 4 ! 

— Вони так говорили, хоч і знали, що він її не кине, бо треба 
знати, що любив її щиро й стояв за нею як колись і його батько за 
Настасею. Бояри шу-шу, а на князя страх! Ануж ті зроблять з його 
любкою те, що колись з Настасею? А любив її кріпко — знаєш, княже, 
як се двоїх часом добере ся у щирому коханю, що одно без одного ні 
дня не проживе. Отже й князь волів радше кинути свій стіл і князівство, 
як свою попадю. Колиж бояри, бачучи трівогу князя, стали ще дужше 
напирати, князь втік з попадею в Угорщину, кинувши стіл у Галичи. 


— 44 


Дивні дива у вас в Галини! -- на те князь. - Яб своїх на мак 
розтер, як ідо посьміли би! — грозив старий князь. 

— Та не в нас! — на те Галичани. — В нас бояри богачі й князь 
мусить дбати о їх ласку. 

— ГЦож далї? 

— На чолї тих, що вигнали, стояв Константнії Сїрославич, що ко¬ 
лись палив Настасю. Вигнав він князя й як стій шле послів у Воло¬ 
димир Волинський до князя Романа, з яким зносив ся вже давно. Роман 
вже давно скалив на Галич зуби, тепер зачув, що Галич вільний і нуж 
до нього! До тижня й новий нами править князь, новий — та не дужий 
військом. Який був би він в гірийдешности, не відомо, бо що тільки він 
до нас — як вже плетуть люди, що Володимир знайшов поміч в Угрів 
і з Уграми й попадею йде відбивати ся. До тижня — чуємо — вже Угри 
йдуть. Роман легонько вскочив в Галич, та без військ, прийшло ся боро¬ 
нити ся, а^він ще скорше як прийшов*—„із Галича втік. 



Перед селянською хатою на Волині. 

— В Галич увійшли Угри без копія. Та щоб зрозуміти те що далі стало 
ся, треба туг ще одно додати: втікав Володимир, з ним з Галича вті¬ 
кали і всі його сторонники, втікав знов Роман, втекли з ним і ті всі, що 
перше виступали проти попадї, досить, що в Галичи із знатнїйших мало 
хто остав. Отеє й побачили Угри і знаєш, княже, що вони зробили?! 
Угорський король прийшов в Галич, розглянув ся, розпитав усе і — Во¬ 
лодимира та попадю, в яких обороні* ніби то прийшов, увязнив, а на 
галицькім столі посадив свого сина Андрія. 

II. 

— Ось так, княже, й проміняли наші волю за кайдани. Инші народи 
житє кладуть на тоці, щоб волю добути, ми легким серцем крамолами 
й межиусобицями її проміняли. Скажеш, княже, що все пішло ізза жінки, 
ізза тої попадї, воно так і нї, бо завинили й наші тут бояри, що не об- 


- 45 - 







Думавши дїла й зачали ізза попаді війну і за цапову душу вскочили 
в кайдани. 

— Чиж маю розказувати як нам тепер живе ся — у ярмі?! Як 
наші храми збещещені, наші жінки й доньки як зьвір перед ловцем, пе¬ 
ред бутним жовнірством ховають ся у ями й дебри лісові?! Як наші 
права — не наші вже, і мова наша погорджена й поругана! І сон та су¬ 
покій забуті в нас тепер! Чи маю розказувати про ті всі терпіня, що 
переходимо день в день?! Про грабежі й підпал, знущаня та розбої?! 
Ось прийшли Угри, а непевні того як ми приймемо їх ярмо, закладників 
забрали в Галичан. У того сина, батька там взяли, там маму знов, а все 
ізза того, щоб ще не стали ми в борбу за волю та права. Тут вже не 
йде річ о Володимира й попадю, а о те ярмо що впало на нас. Знаєш, 
княже, як часом жруть ся коні пущені на волю, мовчать і смирно собі 
помагають запряжені в один віз. Так і ми забули тепер всі свої дрібні 
свари, а всі разом проти ворога думати стали думу. З початку на Ро¬ 
мана ми ще надїяли ся; він втїк перед Уграми від нас, ми знов до 
нього шлемо послів, щоб йшов нас вибавляти, бо на Володимира, що сам 
попав в полон, ми стратили надію. 

— І ще одно додатиб. В кождому народі усе знайдуть ся зрадники, 
як і найздоровший дуб між здоровою гнилу родить жолудь. І між га¬ 
лицьким боярством знайшли ся, що байдуже їм чиє ярмо на спині, т '' 
відразу й пристали до наїздників, ласі на уряди і вдасть, яку він роздаваї 
Ті й зрадили нас. Бо що тільки і післали ми послів до Романа, що тільг 
й став він в похід вирушати, як вже в Галичи Угри заметушили ся й ьс 
ждучи аж Роман підступить під город, вийшли проти нього. Ті з наших, 
що вірно станули при Уграх, враз з ними й вдарили на свого. 

— Глухі вісти прийшли в Галич. Романа побили... вигнали з Плїс- 
неська..., побитий подав ся на північ... Пропало все й всі ми потратили надію. 

— І знов вернули Угри в Галич, веселі що віднесли побіду й на 
ново стали знущати ся над нами. І знов забрано закладників у нас, 
у мене сина, вже другого взяли, у инших зятя, то знов батька дітям. 
А потім червоний когут що ночи став у нас літати. Сум і туга й жалоба 
настали в нашім городі. 

— Та воля не вмерла у нас, противно тим більше росла любов до 
неї і бажане здобути її, чим більше кайдани нас гнїтли. Тоді й піддав 
хтось думку, що цілющою водою впала на наші душі. На Романа ми 
стратили надію, не верне ся уже й наш, що нас покинув ізза г\рпадї, 
а нуж ми кличмо Ростислава Берладничича — промовив хтось. — Иогож 
батько володів колись у нас, любив не тільки могучих бояр, але й лю- 
дий звиклих і люди любили його, тепер покличмо його сина, най йде 
здобути батьків стіл! Ми всі за ним! Щоб тільки його знамена станули 
під Галичем, усі підемо за ним! Ударимо на Угрів, житє положимо за 
волю, бо годі, вже годі далі зносити ярмо! 

— Слово було кинене й між людьми ймило ся як іскра на сухій 
соломі. І між боярством, що ще не продало ся в ярмо, та думка знайшла 
ухо й живійше стало бити серце. Усі за Ростиславом. Його батько лю¬ 
бив правду й чесноту, як що син в нього вдав ся — нам треба такого! 
Най його знамена тільки й стануть під городом — ми всі втікаємо до 
нього! — кажуть бояри. 

— Ось і знаєш тепер, княже, ізза чого ми й приїхали. Просити Рос¬ 
тислава, щоби йшов, здобувши, князем у нас сїсти. До Ростислава ми 
приїхали — докинув боярин Стефан по хвилі — та вперед тобі все роз¬ 
повіли, щоб могли тебе, княже, вперед запитати ся яка твоя думка? Тиж 
знаєш Ростислава й збагнеш яка його буде воля : підеж він князем у нас 
князювати? 


- 46 - 


— Щоб обманули ви його' як батька?! — спитав княЗь. 

— Ми батька його обманули? 

— Аджеж знаю добре! Його батько блукав ся по сьвітї блудним 
лицарем і в мене він служив. Знаю, знаю ! Був добрий, чесний і людям 
дуже вірив* тому два, чи навіть разів три обманули ви його! „Ходи до 
нас князем князювати! Ходи, тільки знамена покажи свої, ми всї за 
тобою !“ — казали ви й тодї, а потім обманули! Тепер ще й сина кли¬ 
чете до ^ебе?! 

— Його* батька нї разу не обманули, не обманемо і сина! — 
обрушив ся старий. — Його батько володів у нас на вдовіле всім і був 
як се ти, княже, сказав,, добрий, чесний і вірив* в доброту людий. Та во- 
йовником не був — ось і причина всего його нещастя. (Про сина чули 
ми, що войовником він добрим). Бо ось прийшло ся боронити Галич пе-■ 
ред Володимирком, батьком Ярослава Осьмомисла, ми всі боронили го- 



Похорони на Волині. - 

род, бо всї як муж один ми станули при стягах батька Ростислава, бо 
всї любили ми його за доброту і ласкавість. Та скоїв ся припадок нам 
усім нещасний. Підчас борби одної, як враз із любим нам князем ми 
ночю випали із города — у темній ночи від нас відбив ся князь. В город 
вернули ся ми самі, князь згубив ся поза городом; вернули ся ми в го¬ 
род, та далі -боронимо його. Ще цілих два тижнї ми самі боронили го¬ 
род, дожидаючи • князя, що він — ануж хоч ночю перекраде ся до нас. 
Та марна була надія наша, марні сподїваня, бо князь, не чуючи за собою 
сили, щоб пробити ся в город, пішов у низ Дністром, дійшов аж на Ду¬ 
наєві лимани і там що йно зачав збирати війська. Зібрав і знов вертає 
в Галич. Та вже не ми у городї панами, а нам нелюбий князь. Той зібрав 
війська й відбив приступ Івана. Скажиж, мій княже, по совісти своїй чи 
наша в тім вина? Миж боронили- нашого князя, доки наших стало сил! 
Чиж наша в тім вина, що він від нас відбив ся в темній ночи?! Чиж 
наша й те вина, що він замісць до нас знов прокрасти ся в город й ста¬ 
нути на чолї — подав ся в низ Дністром — й вернув, як попали ся вже 





в зуби?! Скажиж по совісги 


своїй, 


мій княже, а не ббсуджун нас в не- 


стійности та зміні ! 

— Потім ізгоєм став тиняти ся, одні глухі вісти доходили до нас. 
Десь був в Києві, потім тобі служив, княже, то знов в Суздаль загнала 
його доля. Тут і попав ся він в полон, як в згоді зачав жити суздаль¬ 
ський з галицьким князем. Його й везли зі Суздаля в Галич закайдане- 
ного, як відбив його в Чернигові Ізяслав Давидович. Тоді вільний ізнов 
прийшов до нас Іван. Зявив ся нагло, як упав би з неба. Ми не пригото¬ 
вані до бою, та не се було причиною невдачі. Ішов горі Прутом враз 
з полками своїми й Половців. Всюди люди приймали його радо, самі 
кидали Ярославові ряди і йшли до того, що був їм по нутру, тому йшов 
скоро князь Іван Берладник. Аж в Ушицї була залога Ярослава, та меш¬ 
канці' усі були за Іваном. Вони й скакали через заборола в Іванові ряди, 
та в городі однаково остала Ярославова залога, що крігіко боронила ся. 
Значить: однаково треба здобувати город! Та розревнив ся наш князь, 
що сам про нього кажеш, що добрий був і чесний й надмірно людям 
вірив. Жалко стало йому города, що стояв за ним. А відомо, що в бою 
не має серця, ані жалю, в бою й не час та не пора вагати ся, бо тут 
одна хвиля — програв, або виграв. Завагав ся князь, боячи ся, що Його 
союзники Половці знищуть увесь город, що йому прихильний, здобувши 
його. Завагав ся добрий князь, се бачуть Половці й — кидають князя! 
Сам князь, Іван Берладник, не мав що робити покинений Половцями 
й вернув ся, похід залишивши, щоб далі блукати ся по Руси. Кажуть, 
що згинув аж в далекім Солунї. Скажиж ізнов, наш княже, яка наша 
в тім вина?! Сказати можна, що се річ припадку, що в Галичи відбив 
ся він від нас, під Ушицею знов покинули Половці, та відомо, що при¬ 
падок кождйй з нас сам носить у душі. Се князь був добрий та благий, 
& не войовником він був! Скажиж якої думки ти що до Ростислава? 
Його ми обібрали, бо кажуть добрий він та чесний а ще й войовником 
він вдав ся, що по лицарськи обстоїть він за себе та за своє діло. Його 
батька любили вельми Галичани, тому і сина любили би в нас. До того, 
кажуть, він як батько душі, ні' правди за гроші не продасть, а честь 
й добро виносить понад все! А в Галичи, де за гріш і почесть продає 
ся достоїньство і честь, він був би сьвітлом, що створив би инший сьвіт. 
Кажиж, піде він князем до нас, — чи вся надія наша і наш труд даремні 
та пусті? 

— Ростислав вдав ся Богови князем, — на те старий князь. — Спо¬ 
кійний, лагідний та войовничий, коли того треба, меткий та рішучий 
і менше вірить людям, не забувши батька. Чиж він піде до вас — не 
моє се діло. Що до мене, то й за гори золота не пішов би я до вас, бо 
як діти мячем перекидуєте князів, а мячем не любо менї бути. Ростислав 
у мене служебним князем, та про свої діла рішає сам один. Тому й не 
скажу я йому: „іди а , анї: „не вір приманчивим словам, за якими непевний 
ти є дїл м . Як сам він рішить, так воно й буде. Та я, старий, бою ся! 
Скитав ся увесь вік його батько, не здобувши стола, бою ся, що так 
само й син його блукати ме ся без стола ізгоєм. Тому не я рішати 


му в тім ділі. 


III. 


В гридницю увійшов молодий князь. 

Увійшов скоро, з поспіхом, так і видно, що приїхав перед хвилею, 
від нього й повіяло запахом піль та сьвіжостю. На рамени ніс сокола, 
що саме чистив собі пірє. 

— Ось і князь Ростислав! — підсьміхнув ся старий князь, вказу¬ 
ючи на молодця, що увійшов. А до Ростислава каже: 


- 48 - 


— Ти буяєш по поли йа ловах, а тут ждуть посли з далекого І а- 
лича! Вже давно по тебе вислав я слуги. 

— Ніде не бачив їх, — відповів живо Ростислав і спитав, допитли¬ 
вим зором дивлячи ся на послів: —- Посли? З Галича? До мене? — Се 
останнє запитане: „До мене?* вимовив князь із найбільшим здивованєм. 
— До мене? — повторив. 

— До тебе, княже. 

— З Галича? — спитав ізнов князь. — 3 Галича, де батько мій кня- 
, жив колись?! Із города, який він весь вік здобував, ніколи не здобувши, 
що іїро нього мрів все своє житє?! З моєї батьківщини?! Якеж діло 
привело вас до мене? 

І не дожидаючи відповіди, здійняв з рамени сокола, погласкав його 
ласкаво й промовив: 

— Нині вже не я тебе, друже, нагодую, а слуги. В мене пильні 
гостї з Галича, відки й ти походиш, розумієш? — питав гласкаючи птаха. 
А до послів додав: 

— Сей сокіл 
з Галича, батько 
його вивіз і в 
спадщині оставив 
мені — вся спад¬ 
щина і все моє 
майно й скарби, 
які по батькови 
припали. Вірний 
друг і мисливий! 

Говоріть, що вас 
привело з дале¬ 
кого города аж 
сюди до мене. Яке 
пильне діло? 

Старий боя¬ 
рин Стефан і дру¬ 
гі розказують сло¬ 
во по слові,.яке 
се діло. А потім 

просять в імени бояр і народу, щоб ласкаво йшов до них здобувати 
Галич й князем у них сісти. 

Л\рлодий князь кілька разів підчас їх мови вставав і ходив по грид- 
ницї. Його лице розпаленіло ся, очи заблищали дивним блеском. Як ті 
скінчили, він ще подумав хвильку, а потім приступив найперше до ста¬ 
рого князя, що сидів підперши лису голову на руки, й спитав: 

— Княже! Яка твоя думка? Я вже рішив ся, яку дати відповідь, та 
ще вперед я цікавий знати, що ти думаєш про діло, бо нині ти в мене 
замісць батька й друга. Що ти мені радиш? 

— Нї-чо! — провільно промовив князь. 

— Ні'чо? — спитав здивований Ростислав, підступаючи близше. 

— А вже, що — нїчо, бо скоро ти рішив ся, моє слово нічим вже 
не]заважить при твоїй постанові. Бо й щож я можу порадити тобі, сину? 
Знаюж тебе добре. Як що рішив ся ти іти, а я пораджу: нї — не ти, 
щоб мене послухав. Пораджуж: так, а волі й охоти не має в тебе йти, 
моя порада у Галич не заведе тебе. А впрочім як радити мені?! Чиж 
знаю я прийдешність? Чиж можу віщим духом взнати яка судила 
ся тобі доля?! Тому змовчу, а ти скажи найперше який є твій задум, 
тодї що йно я й радити му тобі як в діло провести задум. 



49 








— Я Йду! — відповів скоро Ростислав. — Я йду, бо Галич бать- 
ківщина моя! Не вжеж, мій княже й батьку, весь вік скитати ся мені 
й блудним блукати лицарем по сьвітї, як батькови судило ся?! Галич 
дорогий мені ! Не бачив я його у вічи, та чув нераз як батько в тузі 
розмальовував його красу. Із слів його — се рай та вершок краси, якого 
другого й немає на всій Руси. У той рай і просять мене самі Галичани! 
Чиж більше щастє й могло мене стрінути! До того в чужім вони тепер 
ярмі й до мене вдали ся, щоб я ішов ратувати їх, щоб я — властиво 
гіамять мого батька була тою силою, що знов получить їх в одно в борбі 
з чужинцем. Не вжеж відмовити я в силі? Я йду з вами, моя ви дружино, 
й здобуду Галич, або на своїй батьківщині' ляжу головою. 

— Тай ще одно не можу поминути. Як що я рішив ся, найперше 
про військо слід подуматиб, та війська того обмаль в мене дуже! Ось 
весь мій маєток — сизокрилий сокіл, що батько оставив менї і полчок 
маленький, з яким князеви служу. Полчок невеличок — хоч браві та 
жваві воїни у мене. Мій батько, відбитий від Галича, взяв зі соб^)Ю й пол¬ 
чок сей невеличок, нині вигнанців сини йдуть зі мною в бій. И вони на 
крилах прагнути муть злетіти в батьківщину й вони у бою не уступлять 
й радше голови положать як щоб вступили ся, під Галичем вже бувши. 
Та хоч сьмілі та жваві — мале є їх число! — і голову схилив... 

— І мій полк їздців возьмеш ти зі собою — на те старий князь. — 
Здобудеш Галич, вернеш його в славі, а ні — бож ми мужі й знаємо, 
що вислїд кождої битви двоякий може бути — а ні, рахунку з тобою 
в мене не буде. Як що ти йдеш, моїх їздців своїми називай. 

— Підеш, наш княже, — на те посли з Галича — не з Києва в Га¬ 
лич через Волинь, як йшов Роман, бо на верхах Гологір заняли Угри 
кріпке Плїснисько й відти тяжко булоб їх вибити, а тим шляхом, що 
йшов ним батько твій. Підеш в Берлади! І там живе ще память про 
князя, що володів над ними й батьком твоїм був. І як колись, як йшов 
твій батько походом на Галич, до нього прилучали ся усї, так нині й їх 
сини підуть за тобою. До батька твого, що не знав ні боярина, анї убо¬ 
гого, а знав одного чоловіка, скакали хлопи з города — й до тебе всі 
підуть, щоб скинути ярмо нелюбого чужинця. В Берладах стануть всі за 
сином Берладника Івана. Там знайдеш і Половців, за гроші тих най¬ 
меш — а гроші вже пусте... А станеш ти під Галичем з військами своїми, 
нанятими, й князя, й затрублять твої трубами в городі, повстанемо усї 
і всі як муж один при тобі! 

— Тепер спитай ще, сину, яка залога в Угрів, щоб знав яке й тобі 
збирати військо — каже старий князь. 

— Про те і про инші ще подробиці ми завтра говорити мемо. Тепер 
ви посли, що прийшли до мене й ти, княже, що замісць батька є мені — 
ходіть в мій двір! Весела настала хвиля, мемо разом пити й веселити 
ся. Ти, княже, — шептав до старого — меш певно дивом дивувати ся, 
що я, від’їжджаючи від тебе, не сумом сумувати му, а радість засяє на 
моїм лици. Та вір мені, батьку, що побіч суму, що тебе покину, мого 
дорадника, приятеля і батька — стократь сильнійша є моя утіха, що 
побачу Галич, батьківщину свою! Ходіть зі мною, моя ви дружино, по¬ 
кличу й сьпіваків, бо вельми великою радістю переповнена душа. Ходіть, 
ходіть! 

IV. 

Під Галичем. 

Молодий князь ставав жити. Се був перший великий похід, який 
відбував. І як ішов йому! Зі своїми військами із під Смоленська злинув 
він під Галич летом сокола, розбиваючи по шляху заборола ворогів. Над 
нижним Дністром — як се предсказав боярин Стефан — до нього при- 


- 50 - 


.3 


СТаИули Йерладники, ідо то колись його батько над ними володів й від 
них дістав імя. Тут' були ще й нотомки колишних розбитків галицьких 
військ, тих що то колись його батько з ними втікав 
з Галича. Вони всі звитали його як довго ожиданого, 
вимріяного, що заведе їх в землю, з якої їх прогнано. 

Ставали при нїм сїдоголові старці, що голови клонили 
до могил, та ще одно бажане жевріло^в їх^душі, щоб 
ті могили в рідній були землі. Ставали при нїм і їх 
сини, що про той Галич чули як у сні — і ті бажали 
вернути в обіцяну землю. І Половці, що ласі на добичу, 
звідки вона й не булаб, бачучи молодого князя, що 
йшов витаний всїми та певний побіди, станули при нїм. 

Се все діяло ся у млї ока — скоро. Що тільки станув 
під Ушицею й ледво посьміла угорська залога ставити 
опір, як мусїла перед завзятем його військ подати ся 
й втечи. І як колись, як йшов його батько, нині до нього 
скакали з заборол обідрані хлопи, у нїм витаючи князя 
понижених і бідних. В Бакотї вже й не сьміли Угри 
ставити опору. І він пігнав за ними, на пяти наступаючи 
й беручи в полон половину залоги. Ще тойТалич^він 
возьме! Та Галич вже пусте! Казалиж посли^Галичан : 
най тільки твої знамена замають під городом — ми всі твої. 

...Кануло сонце. У вечірному блеску синіли гори й на них галицький 
замок, що ще тому кілька літ сидів на ньому Ярослав Осьмомисл, під¬ 
перши угорські гори й затворивши королеви дорогу, Нині там Угри! Та 
вже не довге панованє їх! 

...Тонув у вечірному блеску город і мовчав. Долом Дністер, котив 
свої филї, на його берегах розкинули ся ниви й села. Із тих сіл і збігали 
ся люди до війська Ростислава. Витали давних знакомих, просили о по¬ 
міч, самі ставали в ряди, бож се вже останний день панованя Угрів. 

...На ум князя насідала туга. Сонце клонило ся до заходу, в таборі 
розпалювали огні. Князь вийшов з намета й з найблизшими подав ся 
між жовнірів. Не увійшов кількох кроків, як з табору посеред гамору, 



Гуцул з Косова. 


людських голосів, іржаня коний, скрипоту возів і ударів сокир, якими 
колено дерева, почув звуки музик і голоси сьпіву. Лице князя усьміхнуло 
ся. „Отеє моє військо!“ — промайнуло через думку. 

Пригривали музики, а там із сіл збігали ся дівчата. Витали як дав¬ 
них знакомих. Ось старець витав свого брата, якого, здавало ся, стратив 
раз на все, а який зявив ся тепер з новим князем, що прийшов усім 
здобути волю. Там старенька мати витала свого сина, що сорок тому 
літ як пішов в похід!... 

Грали музики, в середині круга йшов танець. 

— Ви ще не змучені? — спитав князь, усьміхаючи ся. 

— Спочинемо, як погуляємо на галицькім базарі! А великий, кажуть! 
Не довго й ждати нам — до завтра! 

До князя підступила якась жінка. 

— То ти князь, що прийшов нас відбити? — питала. 

— Я — відповів князь. 

— Мій золотенький ясний соколе! Щоб знав ти як ми терпимо! 
Мій чоловік давно вже помер, а я остала ся з донею і сином малим. 
В наш дім їх пятнайцять стануло на постій! Доньку збещестили й вона 
втопила ся в Дністрі, моєж добро рознесли вороги. Мою худобу порі¬ 
зали, мій хліб покрали вороги. Часом позичу борошна й тайком перед 
ними спечу собі хліб — та йду на сон без обіду і вечері... Ось сина при¬ 
вела я тобі, приймиж його, княже, най враз з тобою іде у бій. 





А до сина звертаючи Ся, іііегіТгМШ .* 

— Се, Олексо, той князь, іцо нас прийшов визволити. Вудь слух¬ 
няний й борись разом з ним, щоб міг вернути в свобідний рідний дім! 

До князя прибіг тисяцький. 

— Шукаю за тобою, княже. 

— Пильне діло? 

— Обговорити хотів з тобою наше завтрішне діло. 

— Завтрішний день зачав ся уже нині й наслідком він буде тих 
всіх причин, що нині обявили ся. А ті причини — завдаток завтра — бачиш 
нині сам; з поблизьких сіл і з Галича втікає народ, якому надоїло вже 
ярмо деспота, під наші стяги. У млі ока росте наше військо — зменьшає 
ся противник. Ще тільки жду Степана старого, що перебраний кинув ся 
в Галич умовити з боярами знаки. Завтра що тільки зійде ясне сонце, 
станемо в ряди, заграють наші сурми, підступаємо під город, в городїж 
заграють усі дзвони — умовлений знак — щоб кидав кождий ненависне 
ярмо й ставав в ряди непобідні. Заграють усі дзвони, щоб знов неволь- 
ний вольним ставав народ. Ми бємо на галицькі заборола, щоб відти 
Угрів вибити, Галичани із города ударять на них і так в два огні взятий 
ворог не встоїть проти нас. 

— Та як поволі йде той час! Як тяжко діждати ся ранку. Ось що 
йно на північ засяли зорі, до рана ще літами треба ждати. І сон не бере 
ся очий, надмірне сподіване великого щастя у щерть наповняє душу, заби¬ 
раючи спокій й сон. Засяє рано сонце й вільним буде народ, що нині 
ще в неволі; засяє ясне сонце й вільним побачить себе Галич, що нині 
у ярмі, і я і всі ви, моя ви дружино, станемо вільні! Бо не вжеж і се 
таїти му в душі, що моє особисте щастє не менше переймає мене, 
як ваше! Блукав я ізгоєм доси як батько мій нещасний, блукав без 
землі, що своєю мав би право називати, без батьківщини коханої, щоб 
голову зложити. Засяє ясне сонце й конець і моїй вже вандрівцї, що 
доси без цїли та путя, в пониженю та горю. Ще кілька годин тільки, 
й вольним я князем між вольними князями! 

— Чуєш нові боєві оклики? Се нові сотні з Галича перекрали ся до 
нас! Щасливі й раді, що злучили ся зі своїми, завтра рано з ворогами 
підуть у бій! 

— О батьку мій нещасний, скитальче все житє! Щоб ти ще нині 
жив і щоб тебе я міг ввести хоч на старости літ у рай, що ти про нього 
мрів! Щоб ти нині жив, хоч знеможений літами, вандрівкою й бідою, 
похилений від тягару житя, та щоб і тебе я ввів у землю, що в снах 
тебе манила й кликала до себе вірним сином! Щоби й тебе завів я у ту 
землю! Один усьміх на твоїм лици вершком моєї станув би побіди! А то 
помер ти на далекім загнаню, непризнаний, забутий! Не судило ся тобі 
на весїлю бути сина. І нині я сам, без роду та найблизших, тішу ся 
і веселю ся, з ніким і ділити щастя, що вверх наповняє душу. 

— Чогож так поволі йде той час ?! В таборі замовкає все житє, 
струджені спочивають жовніри, ще тільки на мої очи не насідає сон. Та 
де старець Стефан, що мав о північ з Галича принести добрі новини?! 


V. 

Довкруги Ти шина. Вітрець не шевельне, від недалекого Дністра сте¬ 
лить ся шепіт филь, переливає ся в ріжні мельодиї, то зойком то скаргою 
болю, то тихне й шепче пісню туги, жалю й несповнених бажань, то 
снить давні сни й тче нові надії й сподїваня. Та мова филь зливала ся 
в одно з каплями роси, що канули на зїлє. 1 зїлє шептало дивні таєм¬ 
ничі слова, спрагнене води, спалене жарю дня. 1 ніч, велика грішниця 


й сестра жалібниця, наводила на очи сон й скриваючи дійсність, душі 

шептала казку. 

Князь не спав' ще, а ждав в одно старого боярина. 

Треті півнТ звіщали вже день як що йно надійшов старець. При 
сьвітлї ранної зорі побачив князь, що старець не йшов, а волочив за 
собою ноги як би обвантажений тяжким тягарем. Заточував ся’пяний, на 
лици блідий. 

— Убий мене, княже! — прошептав. — Бояри, що в Смоленськ до 
тебе мене слали, нинї всї за Уграми. 

— Щож стало ся? — спитав ледво чутно князь. 

— Що стало ся ?! Хтось зрадив нас і Угри заздалегідь приладили 
ся. В Галичи їх безмежна сила, одних зрадників — як се назвали тепер 
Галичан — Угри повісили вже, знущаючи ся, инших вивезли, а тих, 
що їм найвіриїйші, як пси лижуть їх стопи, заприсягли на ново. І страх 
упав на людські серця. Хто ще живий, боїть ся, щоб завтра не повис, 
инші скомлять як побиті пси, у серци чуючи ненависть й ворожнечу, 
та сили не маючи, щоб на внї свій гнів обявити. Ще инші, вірні зложеній 
присязї, ласять ся біля Угрів, готові в кождій хвилї свого рознести. Роз¬ 
биті всї. Щоб Ростислав побив сам Угрів! Ми всї пристанемо до нього 
й своїм вибавцем витати мемо ГЩоб він побив їх сам, ми всї тоді’ його! — 
та самі рук не важимо прикласти! Розбиті всї! Одні стали псами, инші 
не вірять в добрий вислїд твоїх дїл! Угри заприсягли осталих і ті не 
тільки що не підуть у бій проти Угра, як се кляли ся ще недавно, — 
а ще враз з ворогом на тебе підуть!... Княже, як се інакше складало 
ся спершу! Як се інакше укладали ми собі! Ті самі, що слали мене 
послами до тебе, нинї заприсягли на тебе боєм йти! Пропали, княже, 
наші діла! Тому, хоч як гірке моє слово й рада, а таки ти послухай, 
княже, а рада моя є одна: вертай, мій княже, Галича не взявши. Не наша 
в тім вина, та, бачучи наперед певну невдачу нашу, нерозумно й не по му- 
жеськи під меч наставляти голову. Убити мене можеш, що ті самі мої уста, 

що кликали тебе сюди, нинї відмовляють, звіщаючи про 
зраду. Та пождемо, княже, слушнїйшого часу. Моїх си¬ 
нів, — докинув старець по хвилї, як князь мовчав — вже 
давно Угри вивезли, тепер убили ще й подругу мою, мене 
вважаючи найбільшим з усїх зрадників, менї до нікого 
вже й вертати ся... З тобою я піду, мій княже й дї- 
лити му до гробу недолю твою й долю. Вертаємо, 
княже, заки сонце не вийшчо ще на небо та не збудило 
ворогів. Ходи, пождемо ще княже, а колись побідни- 
ками ми вернемо ще в Галич!... 

— А люди в Галичи? — спитав князь, потонувши 
в думках і, здає ся, й не слухаючи слів старця. 

— Люди усї за тобою! Всї хлопи за тобою й ще 
нині розярені, на житє і смерть пішлиб за тобою в бій, 
та не має вожда, що станув би на чолї, що палке слово 
кинув би й счинив пожежу і роздув її. Народ у Галичи 
мовчить! Говорять бояри у золоті' та шовках — а ті 
зрадили тебе! Вертаємо, княже! І я піду з тобою ски- 
тати ся землями. 

— О ні, мій старче, — на те князь. — Не верну ся 
Гуцул з Криво- ніколи, як раз ступив на той шлях! І що тільки із моря 
рішп * усьміхне ся сонце, заграють мої труби, до вітру замають 

знамена й я приступом на город!.Сам кажеш ти, що 
люди за мною всї, а проти Угра палають їх серця. їм досить вже ярма 
й, люблячи волю, вони нині радіб скинути ярмо, ще тільки вожд не 



— 53 — 



І 

І 


зродив ся між ними, що станув би на чолї й повів всіх у бій, що палке 
слово кинув би як іскру на сухе дерево й займив пожежу в їх серцях, що 
ділом, а не одним чутєм, на внї обявилаб ся. Тим вождом, старче, я буду.! 
Тому приступом йду на город, а заграють мої тятиви, затрублять мої 
труби — се іскра та буде, що в Галичи, в серцях моїх людий розпалить 
огонь! Се я тим вождом, щоб людий збудити ізї сну й дати їм волю! 
Бояри, голова народу, зрадили мене, най Бог суддею буде їм. Та знов 
не вірю я, щоб всї як муж один завмерли, щоб всї вони забули що то 
воля, рідний край. У їх душах ще тлїє божа іскра — журба об хліб 
і родину, хіть золота і чести і страх перед наїздником студеним попелом 
присипали ту іскру. І глянеш — поправдї одно там попелище, та дунь 
на попіл й засияє божа іскра, здійме ся пожежю! Тому не відступлю, 
під городом вже бувши, а приступом піду, щоб подувом тим бути, що 
розвіє попіл і здійме пожар із іскри тої, що нинї невидна. 

— Вертати кажеж, втікати з поля битви — о нї, мій старче! не вер¬ 
тати уже Ростиславу! Я тільки знаю йти вперед, у зад ніколи! Тиж 
знаєш, що весь вік скитав ся батько мій, кидаючи жереб об галицький 
стіл, весь вік, нещасний, блудним лицарем блукав ся він по всій Україні*, 
нїде не маючи клаптика землї, що рідною міг би він назвати. По бать- 
кови і на мене упав той проклін, бо ось возьми отсей похід оден — як 
дуже схожий він на батькові походи ! Та нї, мій старче, я вже не верну ся! 

— Здобуду галицький я стіл й кресити му віру у свої сили та по¬ 
тугу. Чогож глядиш так на мене, старче, не вжеж не віриш в правду 
моїх слів?! Не віриш, щоб я міг з малої іскри огонь великий розкре- 
сати ?! У те не віриш диво, щоб я знов у галицьких бояр збудив почуте 
сили, запал і відвагу, щоб я в одно зілляв запал людий і став на їх 
чолї, як вожд їх побідний?! Пожди, рано вранцї засяє ясне сонце, ми 
рушимо у бій, тоді* й навіч побачиш правду моїх слів! 

— Так мало в тебе, княже, військ проти безмежної їх сили ! Колиб 
не те, й галицькі бояри й люди не стратилиб віри в добрий вислїд твоїх 
дїл !... 

— Думаєш: не здобуду, а ляжу головою. Най буде й се, та я вже 
не верну ся! Думаєш: ляжу головою і все пропало марно, даром я дав 
своє житє?! Даром, без наслідків нїчо, мій старче, не дїє ся на сьвітї! 
Най буде, що ляжу головою! Та вірю я у те, що смерть моя будити ме 
сумлїнє тих усїх, що нинї впали духом, хоч вчора ще були живі. У те я вірю, 
що ляжу я — прокинуть ся вони. Ходїмож в бій! Бо хоч і нам прийде 
ся під Галичем лячи, наша смерть побудить усїх сонних й вони повста¬ 
нуть з мечами у руках, бо заразлива слабість і відвага. Поляжу я, та 
моєю смертю обновлений повстане Галич і як муж один стане до борби 
з наїздником за волю. Поляжу вбитий ще може й стрілою того боярина, 
що перед місяцем до мене слав тебе — та воля не поляже, а моя смерть 
на поли бою все буде протестом, що острахом, непевностю й трі- 
вогою наїздника ме проймати і хоч поляжу, моя кров двома новими цілю¬ 
щими жерелами трискати ме: що впали духом — будити ме, наїздника усе 
трівожити ме й пригадувати йому буде, що воля ще жива. І хоч поляжу 
я — то завтра прийде по менї инший руський князь і той пробиту знайде 
вже дорогу, моя смерть його вільним у вільний город заведе! І так 
ляжу я — не поляже батьківщина моя, вільний свобідний Галич. Кажи 
най трублять труби і бють у литаври! 

— Іду, мій княже! З тобою я іду, бо бачу, що поправдї одна по- 
біда перед нами. А ляжеш ти, позволь, що й я склоню побіч тебе свою 
голову. 

* 

Прокинув ся князь — лежав на ложу, в якійсь низкій душній хаті*. 


— 54 — 



Біля нього сидїв смаглявий жовнїр — Гун. Князь затиснув уста. Глянув 
в мале віконце, сонце клонило ся до заходу й останні крїваві проміня 



Сїчовики па Гуцульїцшії. 


кидало на землю. Вже знав!... вже 
знав!... Пригадував як сон!... 

...Нинї рано — а може ще вчора 
то було? — зійшло ясне сонце, а йо¬ 
го полки ополчили ся й пішли до 
приступу. Пригадував як грали сурми, 
ударили бубни, несла ся пісня. Він 
їхав на чолї, кров грала в його жилах, 
якась сила гнала його вперед. Бать¬ 
ківщина! Перед ним Галич, який ба¬ 
чив вперше, та в якім бажав засісти 
князем, або лячи головою! Галич йо¬ 
го батька, його^мрія^молодечих літ, 
туга і бажане! 

...Кілька образів промайнуло в 
тій хвилї перед ним... Із галицьких 


заборол скочив якийсь рослий мущина, за ним цілий відділ, не бігли — 
а летіли до нього, й щось кричали, кричали, чого не розумів однак за 
гамором бою... За ним з Галича посипали ся стріли, впало кількох, 
решта обернула ся й стає з Галичем до бою. А там другий відділ! 

— Вперед! Ось ті разом з нами! — кричав до своїх. — Вперед! 

У війську зняв ся захват. Вперед! 

І другий образ... Із валів випали Гуни. Він стримав коня. Ударяли 
з боку, стримав коня, щоб хвильку застановити ся. На чолї ворожого 
війська побачив галицькі знамена, під ними галицьких бояр... Щось стис¬ 
нуло за серце... Сьпівали пісню, звонячи в прадїдну славу. Відкись жум- 
нула стріла, одна й друга... Біля нього на кони наперед виривав ся 
Стефан, хотів його захистити й кляв до тих, що йшли проти них. 

— Пси, запроданці! Без чести! 

— Вертайте, поки час! — кричали з другого боку. 

Князь затяв коня, як знов жумнула стріла, князь заслонював ся 
щитом, як в тім хтось з боку поцілив його в груди копієм. Почув силь¬ 
ний біль і похилив ся із коня. 

Як прокинув ся — за ним кипіла ще борба, він сам був вже в ру¬ 
ках ворогів. Що стало ся з його військом? — не знав. Лягло головою 
чи спасло ся втечю?! 

— І що тепер далі ? — зітхнув князь. Сонце заходило, сутінь ночи 
стелила ся й наводила сон, як в кімнату вбіг якийсь другий жовнїр, за 
ним третий. Про щось кричали, то знов перешіптували ся, збирали ся 
скоро. І знов новий ! їх мови не розумів, та бачив, що дуже були неспо¬ 
кійні, що хвилї вказували чомусь руками на нього і знов кляли, збира¬ 
ючи ся. Замовкли, надслухували біля віконця. І він насторожив уши — 
із улицї нїс ся гамір, крик... Все близше, близше; як би розрухи, борба. 
В тім — чи не почув свого імени? Не вжеж Галичани будять ся зі сну? 
Став підносити ся на ложу. Жовнїри тратили голову. Чув дійсно своє 
імя! Се вони! Вони! Не згинуло його діло! Боліла рана. 

— Княже, обнажи рану, приложи до неї зїлє, як стій полекшає тобі! 
почув над собою голос. Глянув: чужинець. 

— Чого тобі від мене? 

— Я лїкар. Я вже заосмотрював твою рану, приложу ще зїлє, по¬ 
може — шептав скоро й нахиливши ся до князя сам обнажував рану. 

— Що там, друже? — спитав ледвочутно князь. 

— Зараз скажу," так, так, се зїлє вигоїть всї рани — говорив чужи- 


— 55 — 



нець, прикладаючи зїлє. — Се, княже, — шептав по хвилї, пильно дивлячи 
ся в очи князя — се люди повстали проти нас, щоб тебе відбити й кня¬ 
зем поставити. Чуєш оклики бою й ударі мечів в самім Галичи?! 

Князь мовчав, дивив ся мутними очами. 

— Се найнизші, люди, та їх не боїмо ся, а то готові ще й бояри ! 
Тому й те зїлє. Чуєш? Чуєш?! 

Князь мовчав і не ворохнув ся/ 

— Заснув вже на віки? Се стало ся скорше, як я се сгюдївав ся. 
Слабке тїло. а в нїм такий дух, тільки клопоту нам навів! 

А звертаючи ся до своїх, промовив: 

— Біжіть і звістіть, що даром бють ся люди, їх князь помер вже 
від ран, отриманих в бою. 

Так помер сей молодий князь, якого бій під Галичем одні історики 
вважають ділом резиґнапиї, иншим випливом відваги. Додатиб хиба ко-. 
ротку вістку літописи: До року, попередний князь Галича, Володимир 
Ярославич. втїк з неволї й станув під Галичем, тодї всї Галичани станули 
за ним. Всї. Як люди так і бояри, що перше ішли проти нього. Гуни 
утекли. 

Память Ростислава Берладничича не вмре, не поляже від нинї і до віка. 


с 'Волод. аШимочко. 


Тернє. 


Як я стояв у входї брам 
На львах марморних спертий 
І був тодї один лиш, сам, 
Зайшла у вїзд отвертий 

Циганка чорна, молода 
И менї сказала тихо: 

„Чи може щасте вам рчка 
Вішує — чи вжеж лихо“... 

Уста мої скривив сьміх-глум, 
Я дав долонь білу — 

Тодї єї обличє, сум 
Обняв її красиву... 


Коли спитав її я, що 
Читає з черт так злого. 

Гляділа в місце все одно 
Й не мовила' нічого... 

Зірвала рожу з гиль відтак, 
Платки червоні рвала 
І чи на знак якийсь, чи так — 
У стіп моїх кидала... 

І не казала нич вона 
Про сум, його причину, 

Лиш з рожі в руку подала 
Менї саму тернину... 


о . оИнтін оРадомський. 

На ріках вавилонських. 

ІНа сьвіт спадав вечірний сумерк як підгіряни доїзджали гостинцем 
до містка, де на малім воронім конику виріс перед ними московський 
полевий жандарм і підносячи руку до гори, задержав цілу каравану. Вози 
стримали ся. Салдат вигукував що сили за „прікази", за „Расєю“, та 
з сеї крикливої промови тільки одно слухачі зрозуміли, що за границю 
не пускають. Вкінцї показав жандарм рукою на левади, що простягнули 


— 56 — 











ся по сім боцї ріки; по тім боцї вже були розтаборили ся такіж як і вони 
збігиї™ 

Були се хлопи москвофіли, що зі страху перед Мадярами та Гер¬ 
манцями кидали свої домівства і утїкали. Було між ними богато а навіть 
більша масть таких, що заманені бородатими батюшками, задурені мос¬ 
ковським урядом, напуджені козаками або таки змушені царськими гіосї- 
паками, забирали з собою свій добуток і пустили ся за границю шукати 
красшої долї, йшли в сьвіт за оми, та все ще з надією вернути колись 
на свої ґаздівства. Бородаті їх провідники вже давно дали ногам знати, 
а вони жертви темноти, тиняють ся тепер по дорогах, пасовищах і по¬ 
лях, без даху над головою і жадні кусника хлїба. 

Збентежили ся кацапи гостинностю Москалів та раді не раді звер¬ 
нули через місток на леваду. Поволи зсувалась ся лявіна людий і худоби 
з дороги. Втікачі брали свої конї за уздечки і обережно перепроваджу¬ 
вали їх з возами через міст та неглубокий рів. Женщини і діти злізали 
з возів, що були окриті брудними ряднами та подертими мішками і ви¬ 
глядали на нужденні циганські буди. При кількох возах висіли деревляні 
клітки з курми, качками і иншим домовим дробом. За возами і попри них 
гнали жінки корови, декотрі телята а також часто безроги. Боками бігли 
собаки. Все'що тільки можна було вивезти, взяли з собою і везли на 
своїх невеличких возах. 

Ту і там було видно підгірські красунї, повбирані в українські виши¬ 
вані сорочки, лейбики або в гуцульські кожушки. Разом з родинами їхав 
той цьвіт вянути серед чужого поля. А між всїми чи не найкрасша дякова 
Гануся, "та струнка русява дівчина, що то сьміючи ся кликала чорнявого 
парібка до помочи. Скоренько підбіг до неї Данько, взяв в свої руки 
дишель' і в мить ока перепровадив віз через рів. Легко покотив ся віз 
по зеленій травицї і вони пімчали за ним, ступаючи побіч себе, як Гер¬ 
ма н і Доротеа. 

Позаду всіх тягнув бідний гірняк Луць зі своїм сином візок, на 
котрий накидали всьо, що тільки дало ся забрати. За ним вела його 
жінка на мотузку корову, а'другою рукою попихала візок. Зі всім до¬ 
бром утїкали перед своїми... 

Нагукуванє господарів, пискливий голос женщин, лайка і крик змі¬ 
шані з плачем дїтий, іржанє коний, блеянє овець і скрипіт возів зливав 
ся в один загальний, пекольний вереск, від котрого аж голова крутила ся. 

— Далеко ще, пане салдат, до Росиї? — спитав скидаючи шапку 
задиханий Луць, котрий ледви що дігнав своїх. 

—До гранїци пятнаиать вйорств, 
а звідтам дальоко, — відповів мос¬ 
ковською мішаниною. 

— Гей, Л кавалок ще доро¬ 
ги — подум з голосно зісохлий, 
падше на с ерть подібний Луць. 

Уважно зсу т ' в візок через міст на 
оболонє і розложив ся таки коло 
самої дороги. По другім боцї шляху 
розтаборували ся Москалї. 

Розпряг себе Луць, відсапнув 
кілька разів і підійшов до свого 
сусіда, Данькового батька, Кру- 
цаня, з котрим і на вандрівцї три¬ 
мав ся все разом. Тут вже його жва- 

виїГДанько розпрягав другого коня, а старий розсїв ся на мураві і зачав 
повільно ладувати махоркою свою невеличку люльку, та хвилями глядів 



Г я гілка в Гуцульїцинї. 


- 57 — 






Жалісно на розігріту конину. Луць з незначним усьміхом присунув ся до 
него і осьмілив ся вимовити: в !*' . •*. 

— Ото, куме, дочекали ся ми! 

— Кажіть: ото ми доїхали ! Пек та мара! Гм! А збіжа який біс дасть! 
А треба було ще з полумацьок жита взяти, бо прийде ся далї без хліба 
сьвятого жити, — бурмотів радше до себе Круцань. 

— І ворога най Бог хоронить від такого — придобрював ся даль¬ 
ше Луць. 

Та сей лиш махнув рукою, сплюнув через зуби і глядів, пакаючи 
люльку, на палаючий захід. 

Там його ґаздівство — а тут циганське шатро. 

Над виселенцями стояв горячий липневий полудень. Сонце пражило 
і пекло немилосерно. По дорозї бісили ся шалені самоходи, товкли ся 
трени і гнали куряву на левади. В горлі засихало від спеки, дерло і ду- 
сило від пороху. Широкою лавою гнав він здовж шляху на оболоня 
і покривав грубою верствою придорожні ростини, вози, конї і всіх в та¬ 
борі. Всьо покрило ся сірою краскою. Також рядна, сорочки і всілякого 
рода випране біле, порозвішуване на дишлях, драбинах і будах засіріло 
ся грубою поволокою. Кілько лишень очи можуть зоглянути крізь густу 
хмару пороху, що стелив ся по левадї і завис мов сталий гість над кара- 
ваною, видно мов в імлї буди, конї і людий, котрі вештали ся по таборі. 
Порох жене і навіть сторожу від холери не минає, а лїзе куди попало. 
Вартовий відвертає ся боком і спльовує з великим галасом порох. 

В таборі пошесть та люди роблять своє. Більша часть пасе худобу 
і витовкують людське збіже. Не помагає лайка, сварка а деколи і побої 
власників. За ними право. Сторожа против холєри є заразом сторожею 
безправства виселенців Бродить худоба в збіжу, тільки голову видно, 
там друга стоїть в конюшині' і румігає. Дивлять ся власники і за голову 
беруть ся, та нема ради. Тільки Круцань, що осторонь стояв від тої 
юрби, а хиба з мусу прилучив ся до них, не випасав чужого а водив за 
мотузок свою Калину по рові. Також і Луць дивив ся кривим оком на се 
марноване людського добра. — Чиж не шкода то людського хліба? — 
питав звичайно шкідників, упоминав і звертав їх увагу, а коли бачив що 
не помагає, мовчав глубокою мовчанкою. Рівнож і Данько сидів мовчки 
коло своїх коний і похнюпивши голову, щось уважно роздумував. Якесь 
зле прочуте не давало йому тепер супокою. Оподаль него при возі сиділа 
сухорлява женщина і ськала діти, а там дальше парубчаки стригли себе 
і голили. 

Навкучило ся Данькови довше сидіти на однім місци, тим більше 
що і сонце добре припекло, тож встав, заняв конї дальше, а сам зай¬ 
шов в тїнь широкої, розложистої старої липи і лїг вигідно на мураві. 
Глядить, а там кількох хлопців вилізло на дах придорожної коршми. 
З великим лоскотом зривали гонти і кидали їх на діл. Жінки, дівки і діти 
брали дерево під паху і зносили до своїх возів. Якийсь господар тим- 
часом порав ся з коршмяними дверми і вікнами, розбивав всі їх части, 
котрі челядь забирала йому зпід рук. Під вечір вже’тільки ребра виставила 
опущена коршма і представляла собою типовий образ воєнної руїни, 
а сліпі вікна і двері вказували подорожним, що мала недобрих гостий. 

А з дороги знов суне хмарою порох. Разом з ним розносять ся да¬ 
леко по полях салдатські воєнні акорди і лунають ген по золотім колосю 
ланів. Се йдуть з піснею салдати. 

Раз-два-горе не біда! — 

гуде грімко. Згіереду закричав прапорщик: 

Раз-два-три-чотіри, раз-два-три-чотіри — 


— 5 » 


то знов потягнули різко салдати: 

Оалаввй, салаввй пташечка, 
канарів жалабно пают... 

А веселі дївчата повиходили на дорогу і регочуть ся. Салдати зачі¬ 
пали їх, брали між себе і обіймали. Довго филювала пісня, та останних 
єї акордів ледви чи дослухала Гануся, до котрої закралась несподівано 
смертельна пошесть. 

Перейшло хмарою сіре військо, пере¬ 
їхали їх підводи і надійшла череда ху¬ 
доби. На передї кількох з вінтовками ве¬ 
дуть той рогатий відділ, по боках йдуть 
инші, зганяють батогами до купи і опамя- 
тують нагайками свою добич. Позад також 
ступає на остро сторожа. Збила ся та че¬ 
реда до купи і суне з риком здовж шляху. 

Тепер зміняє ся точка програми і за¬ 
місіть пісні розносить ся меканє і рев ху¬ 
доби, вереск та нагукуваня пастухів, оді¬ 
тих в салдатські шинелі. Се людська ху¬ 
дібка, котру забрали за безцїн і женуть 
на позицию. 

Стиснуло за серце Круцаня. Сей новий образ став ся для нього 
уособленєм нестерпимого сучасного горя хлібороба. Перед його очима 
снували ся живі картини, намальовані людською кровю, натхнені горем. 
Відвів їх далеко очима і притиснув мотузок з коровою близше себе, 
щоби, хорони Боже, і вона там не попала. 

Тимчасом над рікою розніс ся немилосерний рик корови, котру сал¬ 
дати взялись різати для виселенців. Буде добра вечера. Навкола обсту¬ 
пили видцї, товплять ся, беруть мясо і розходять ся, то знов вистоюють 
коло різника. Декотрі черпали воду з ріки, инші зносили дрова. Тут сал- 
дат з дівчиною жартує, там дівка регоче ся до салдата і зачіпає його, 
знов инший розсів ся під возом і плете небилиці. 

Так минали їм дні за днями. Люди метушили ся, а пошесть робила 
своє. В тім дні звалила двох. Хлоп як дуб, недалекий свояк Круцаня, 
згорів мов земля, покачав ся і не встав більше. А друга, друга Гануся 
качала ся в судорожних муках. З рідні єї не було коло неї нікого. Дрібні 
єї сестри десь розбігли ся, матір ще вчора забрав санїтетський віз до 
шпиталю, а батько торік в осені повис на гилї. 

А на дорозі все сьвіжі і^артини. Провадять козаки-конвої зпід по- 
зициї цивільних арештованих. Йдуть хлопці, за ними селяни, йде кілька 
жидків, позаду ступає сьвященик, а побіч нього старенький сивий пан. 
Йдуть помучені бурлаки похнюпивши голови, а смагляві донські козаки 
з червоними пришивками на шараварах їдуть гордо на своїх баских 
конях. 

День волік ся поволи. Вечоріло. Захід спалахкотів кровавою луною, 
вкінці простягнув ся огненою тонкою стяжкою. Суворий салдат, що 
стояв на кінці табору, глядів задуманий в сю сторону, а його душа здає 
ся говорила: там кров ллє ся, гинуть люди. А і Данько поглядав на па¬ 
лаючий захід, який червоною гадюкою протягнув ся і немов наставив до 
нього свій іскрячий рот. Відвернув ся прибитий гадками до землі, а радше 
до Ганусі. Встав, розпутав коні і поїхав повільно до табору. 

Вже смеркало. Сонце кидало останні проміні, як підгіряни сходили ся 
до табору і засідали до вечері. Останні огні догоряли, вони відставляли 
горшки, баняки і триніжки, присідали ся коло возів і вечеряли. По землі 



59 — 










стелив ся дим. їх шатра, вози і худоба губили ся в сутїнї. Поводи пога¬ 
сали сьвітла, тільки в однім місци тлїв огонь. Там конала Гануся. Терпіла 
бідна дївчина, як цьвіт вирваний перед часом, вянула на чужім поли. Без 
сповіди, без дружок і голосїня... Нї матери, нї родини, нема кому попла¬ 
кати над нею, один тільки Данько над рікою нудив сьвітом і заливав ся 
ревними сльозами. Не спав тої нічки Данько. У півночи стало йому лекше 
від надмірного болю а і Гануся перестала терпіти. 

Конї ржали, люди гомоніли і лягали, природа спаля. 

* 

Минав другий місяць. Збігцї вертали домів, як птииї сполохані зі 
своїх гнїзд, радо злітали ся під свої стріхи. Одна часть поїхала з Моска¬ 
лями і їм то не дуже пощастило ся. Небавом описала московська часо- 
пись „День“ їх сумну долю отсими словами: „По полях, лісах і селах 
Волиня тулає ся 100.000*;селян з Галичини, жертв Евлогія, позбавлених 
хлїба і даху над головою. Хто візьме відвічальність за них“. 

Друга часть лишила ся на левадах. В грудях дух їм запирало на 
думку, що зроблять з ними австрийські війська, котрі йшли побідно впе¬ 
ред і пхали московську навалу назад до Азиї. По селах вимело з Мос- 
калїв, тільки денеде по хатах лишили ся хитрійші сини Марса з наміром 
попасти в полон. У воздусї гуділи і плакали летуни та кружляли маєс- 
татично. 

Переїхала перша австрийська стежа, перейшла поволи лїнїя, перетяг¬ 
нула головна трупа. Збігцїв взяла полева жандармерия в свої руки і від¬ 
ставила до поблизького постерунку, до місточка О. На улицю повихо¬ 
дили жидки і панки і зачали докоряти та висьмівати ся з них. Один таки 
пхав палець під сам ніс мужика і кпив. Розлючений хлоп підніс бич 
і хвильку — був би розчерепив голову жидкови, та^сей втік між товпу 
і він лиш крикнув не своїм голосом Г „Ти польська відного!“ — кляв 
і бив конї немилосерно. 

Приїхали на ринок. Жандармерия зробила ревізию. Потім перехо¬ 
дили групами через рапорт і декотрі по короткім протоколі відїзджали 
вільні до дому. Инші натомісць мали на собі обтяжаючі материяли і ли¬ 
шили ся довше. Збились вони в купу на подвірю постерунку і ждали 
суду. З ґанку вийшов лютий вахмайстер. Кричав і вигукував простак 
жандарм, наставивши живіт і покручуючи вуса. Грозив їм розстрілянєм 
і конфіскатою маєтку. Тепер він їх паном житя і смерти. А хлопи здій- 
мивши шапки хилили свої голови і просили о пашпорт. 

— Просимо ласки Бога і пана вахміща, таж ми нічого не винні. Нас 
Москалї.на силу вигнали, — оправдував ся один. 

— їхали другі тай ми поїхали, — підказав другий. 

— Так! Злодії! — зачав верещати жандарм. — Ви їхали, бо вам 
Миколюшка пахне, а людям досить накралисьте. 

— Та ми не крали, ми купували деки так як і другі. 

— У жидів більше їх знайдете, — додав сьміливійший. 

На возах збігцїв знайдено дійсно досить військових річий, котрі 
вони відкупляли від полонених. 

Так ставали вони через кілька день до рапорту. По довгих тягани- 
нах, переслуханях і муках дістали нарешті' дозвіл вертати. З утїхою їхали 
бездомні під рідну стріху. Вертав між ними Луць, але без корови, та чи 
він один. Старий Круцань вертав без коня, вертали і без родини. Вертав 
і Данько, але не той вертав. За той час змінив ся, споважнів і зробив ся 
мовчазним. Перейшов добру! школу житя. 5 Декотрі, що знали про його 
смуток, потішали його кажучи, що тепер, не час сумувати, але дарма, 


— 60 - 


Він все літав думками по тих невільничих ріках, де серед пасовищ одним 
одна чорнїла ся самітна могила. Лишив він там свою любу Ганусю. 

А коли покинули місточко, він все таки оглядав ся, чи не побачить 
над берегом дорогої могилки, в котрій закопали його серце. Заведений, 
похилив голову і йшов задумчиво коло воза, а уявою все буяв по пасо¬ 
вищах і зливав горячими сльозами, мов ранною росою сьвіжу могилу 
Ганусі... 


Волошинова, в мартї 1918. 


З ПОЕЗИИ Д-РА ГАВР. КОСТЕЛЬНИКА. 

Сумна осїнь. 

і * 

Ллє ся осїнний дощ безупинний, 

Днями й ночами все хлюпотить — 

Тьма над землею мов під землею, 

День все в обіймах ночи лежить. 

Темно та зимно. Змерзле вітрище 
Крила до лету вмить піднесе, 

З коминї свище, іноді плаче — 

То знов дверми й вікном потрясе. 

А як утихне, знову ночуєш, 

Як на дворі все дощ хлюпотить — 

Так і здавсь, іцо мури розмиє, 

Хату підриє — тай завалить! 

Бідне зьвіря в криївку втікає, 

Та проклинає люту пору — 

ІДож тут пригоже для охорони ? 

Дощ заливає кожду нору! 

* Ллє ся осїнний дощ безупинний, 

В кождій долині творить ся став — 

Сумно, тай годі! осїнь понура 
Гострих своїх добила ся праві 

В хаті в кімнаті сьвітить ся'лямпа, 
Лямпу сїмя обсіла кругом, 

Всі тут мовчать, — та щож той ще хоче, 
Хто в тій порі сидить під дахом ? 

Мати про лихо думає тихо, 

Про теє лихо, що на дворі: 

Щож тепер роблять бідні жовніри? 

В тій непривітній лютій порі! 

Щож тепер роблять бідні жовніри 
Там на дощи, на вітрі, в ровах? — 

Мати про лихо думає тихо, 

Аж їй заблисли слези в очах! 


18. X. 1917. 









Нема косарів! 

Пшеничко рости! 

Ростіг — колоси ся, 

Сама покоси ся, 

ІДе і в копи позноси ся, 
Та і змолоти ся! 

Нема косарів, 

ІДо тебе косили, 

В копи позносили, 

Ще й до дому позвозили, 
Та і змолотили! 

Пішли вони в сьвіт 
Не тебе косити, 

Не тебе зносити, 

І не тебе молотити, 

Тільки людські діти! 

22. X. 1917. 



Бідна ластівка 

Повернула ластівочка 
До свого гнізд очка — 

А гнїздочка не видати, 

Нї села, нї хати 

„Скажи, сонце, що се сталось? 
Ми село запалось? 

Ми спалилось? — Не видати 
Нї одної хати!“ 

Зажурилась ластівочка, 

Що нема гнїздочка — 

В друге село полетіла, 

Тай гніздо зліпила. 

Якжеж знов зима минула. 
Ластівка вернула — 

А гнїздочка не видати, 

Нї села, нї хати! 

Зажурилась ластівочка. 

Що нема гнїздочка — 

В трете село полетіла, 

Тай гніздо зліпила. 

Якжеж знов зима минула, 
Ластівка вернула — 

А гнїздочка не видати, 

Нї села нї хати! 

Зажурилась ластівочка, 

Що нема гнїздочка — 

Тай весь край той попращала, 
Більше не вертала! 

1. X. 1917. 


Не дзвонять вже нам дзвони... 

Не дзвонять вже нам дзвони, що довго нам дзвонили — 
Кроваві, люті годи і їх не пощадили! 

Судилась всьому пропасть — усьому загибати! 

0 дзвони! й вас забрали, й післали воювати! 

По подвигах надлюдських в могилу сьвіт лягає — 

Ах, для житя під сонцем вже кутика немає! 

А серце хоче жити, у грудях бідне рве ся — 

О дзвони! чи іще нам послухать вас прийде ся ? 
Замовкло ваше слово, що з неба прилітало 
Сьвяте, могуче, боже, і нарід потішало; 

Нема торжеств веселих, в тузї нема надії — 

Замовкло ваше слово, завмерли віщі мрії! 








Надлюдські наїйі яіертвй — йадлібдські, а даремні ! 
На сьвітї смерть ликуе — ликують сили темні! 
Даремно згинув батько, даремно стратив сина — 
Судьба жорстока каже: Най гине вся родина! 

Чи може Господь з неба отак повелівав? 

1 може судний день нас вже завтра ожидае? 

О дзвони! ви замовкли, й нема кому віщати; 

Коли конець вже буде? й чого нам ожидати? 

А може на руїнах нове жите повстане, 

І що лиш в снї являлось, тепер ділом вже стане? 
О дзвони! ви замовкли, й нема кому віщати: 

•Коли конець вже буде? й чого нам ожидати? 

1. X. 1917. 


(?. Галичанка. 

Наші люди. 

Се було при кінцї першого московського господарованя у Гали- 
чині. Тоді, коли переходило ся найтяжші часи рабунків, знущань, арешто¬ 
вану 


А вже найтяжше із всього докучило се, 
що ми були відтяті від усіх своїх, здавало ся, майже від цілого сьвіта. 
Діймаючо доскулював брак гроший, часописий, та брак вісток від тих, 
що пішли на війну. Кождий із нас мав там десь далеко мужа, брата, 
сина — а ніхто не знав що з ними дїє ся, куди вони пішли, де їх шу¬ 
кати. Тільки в ряди-годи передирали ся якісь непевні, скупі, страшні вістки: 
там про розбите цілих полків Москалями, — деінде про дорого оплачені 
геройські подвиги стрілецтва, — а там знов крайно непокоячі, просто 
неімовірні поголоски про знищеня цілих армій у Сербії. Се все разом, 
так змучило людий, що чоловік був би дав Бог знає що, щоб тільки 
міг дізнати ся чогось певного, щоб міг вернути до давного хоть як 
тяжкого житя. Додайте до сього традицийне, безкритичне привязанє на¬ 
ших людий до держави і династиї, то зможете собі представити з якою 
радостю, з яким ентузиязмом витали люди повертаючі назад австрий- 
ські війська. 

Було се в лютім, ясної погідної днини. Того дня як і довший час 
перед тим, скоро рано явили ся козаки в селі. Богато їх не було — 
всего сімох. Не поступаючи нї до жидів, нї до громадського склепу, який 
подібна стежа перед кількома днями цілковито знищила, вони переїхали 
місток над невеличкою річкою й зникли у вільховім ліску що ріс над 
водою. 

Тільки що сховали ся нам із очий, коли прибігла наша сусідка 
учителька: 

— Паньство, — кликала від порога, ледви переводячи дух від ско¬ 
рого бігу — „наші“ в селї. 

У першій хвилі ми не зрозуміли що се значить — хто то властиво 
сї „наші*. Про війська ніхто і не думав, ніхто не чув що вони зближа¬ 
ють ся, — з відкиж так нагло могли узяти ся ? 

— 63 - 


і 







Учителька нетерпеливила ся. 

— Не розумієте, чи ідо? Адже з гори під Б. тільки що зійшло на 
конях кільканайдять австрийських гузарів. Від війта давала знати. А отеє 
у той бік тільки що поїхали Москалі. Готова бути в селі бійка. 

У сій хвилі, дорогою попри наш огород вихром поніс ся утікаючий 
козак. Ми повибігали на двір. Наша хата стояла на горбку, звідки знаме¬ 
нито було видно на усі сторони села. За першим козаком небавом по¬ 
казав ся другий, третий і инші. В шаленім бігу перелітали місток. Місток 
був без поруча. Один ' із козацьких коний станув на край, схитнув ся 
й полетів враз з їздцем коміть головою в нагіів замерзлу воду. В одній 
хвилині підняли ся оба на ноги. Кінь стряс з себе стікаючу воду. Козак 
і того не вчинив. В мить вискочив на коня не піднимаючи ні торби з хлі¬ 
бом, ні навіть високої смушкової шапки. Він пігнав за другими так 
швидко, що сніг зпід кінських копит підняв ся високо дрібненьким пи¬ 
лом, наче курява. Майже рівночасно надлетіли гузари. З прошибаючим 
воздух криком кинули ся з шаблями в руках на козаків. Козаки не уті¬ 
кали далі, приняли визов й з голосним „урра“ кинули ся на гузарів. 

На долині, серед дороги, майже у наших стіп счинила ся бійка. За- 
блестїло у ранному сонци зелїзо кинджалів, шаблюк. Заржали коні, прой¬ 
маючий людський крик розбудив гори. Коні, люди збили ся майже 
в один клубок. Кілька довгих хвилин трівав сей танець. Здавало ся, що 
сили їх і зручність майже однакові. Ніхто не годен предвидїти, чий буде 
верх. Нараз з гурту вибігає один козацький кінь без їздця й хоче уті¬ 
кати. В мить ловить його вправна рука гузара. За конем відділює ся 
двох козаків — один піддержує перед собою на сідлі ранен го товариша 
й починають утікати. За ними пустили ся й другі. Гузари не летять, лиш 
посилають за ними сальву крісових стрілів. В бігу мірячи г^за себе від¬ 
повідають й козаки огнем. Хвилину здавало ся, що гузар, юлетять за 
ними, що ось-ось счинить ся нова бійка, але ні — за хиильку козаки 
скрили ся на закруті дороги, а гузари завернули в сторону звідки при¬ 
їхали. Один з них легко ранений в голову, але за те з добичею — з пре¬ 
гарним козацьким коником. 

Мимо небезпеки, яка грозила від куль, що з обох сторін воюючих 
густо сипали ся, люди повибігали із хат, здалека приглядаючи ся цілій 
бійці. Коли побачили що гузари хотять виїхати із села, обступили їх кру¬ 
гом, просили задержати ся відпочати —* усі раді довідати ся дещо про 
своїх. 

На щастє були се симпатичні Хорвати, які доволі добре розуміли 
нашу мову, а шо важнійте приязно й з довірєм відносили ся до народу. 
Вони сердечно витали ся із людьми, але нічого про долю 24. полку, до 
якого належало наше село, не уміли сказати. Тай задержати ся не 
хотіли, бо Москалі могли вернути в збільшенім числі, а провадити битву 
не було завданєм висланої на звіди стежі. По від’їзді їх в селі завору¬ 
шило ся мов в улию. Люди ходили, радили ся, розповідали. Хто надій¬ 
шов новий, того всі по дорозі стрічали окликом: 

— Знаєте, були тут наші. Може незадовго побачимо вже і своїх 
із села. 

Не тільки з поблиських хат, але і з ярів, долин, навіть з високих 
верхів сходили люди в долину, щоби почути на власні уха сю новину 
та власними очима побачити кровю забагрений сніг де вони били ся. 
Оглядали потовчений від упадку козака лід на ріці', брали у руки загублену 
козацьку торбу, нюхали й оглядали хліб що був у ній, міряли високу 
козацьку сиву шапку. Нарід бігав мов у горячцї — одні на перед других 
розповідали, гомоніли. Жінки вже ладили ся йти відпитувати своїх чоло- 


64 - 


біків, лиш дику і де — тяжко було зміркувати. Посипали ся ріжмі догади, 
оповіданя, сплетнї. Показало ся, що деякі були справді' поінформовані де 
наші, лиш на разі уміли доховати строгої тайни. 

У нас в хаті теж нікого ро¬ 
бота не брала ся. Не руханий сто¬ 
яв обід, не докінчено прятати, і 
ми в одно ходили від вікна до 
вікна, говорили, творили ріжні пля- 
ни, продумували способи, щоби як 
найскорше про наших найблизших 
розвідати ся. Ми надїяли ся їх ско¬ 
ро побачити, та чи усіх?... — у кож- 
дого з нас на думці було се пи¬ 
тане, та ніхто не сьмів його голос¬ 
но вимовити. 

А між тим хлопці вже ладили 
ся зголошувати ся до Стрільців. 

Мамі трохи страшно й жаль роз- 
ставати ся, давить біль у собі, на 
зверх нічого не показує... От не знати де/наші Стрільці де т/ соколи, 
яких нарід з осени в далеку незнану дорогу виряжав? Кілько з них по¬ 
бачимо небавом ще живими, а кілько вже може й у сирій землі спочи¬ 
ває? Та довідаємо ся, дізнаємо ся, вони й самі до нас зголосять ся. 
Буде почта, буде вільна дорога, чиж за се забуваєте? Будуть часописи! 
Наші власні часописи, без яких так тяжко було привикати! Аджеж за¬ 
чували ми, доходили якісь непровірені вісти, що там у Відні виходять 
наші газети як і давно, вистане нам зголосити ся, а за пару днів може 
вже і будемо їх мати. 

По сто разів обговорювали ми між собою всякі проекти й можли- 
вости й ніхто на певно нїчо не годе^ був вгадати. Так хотіло ся би 
з кимсь порадити ся, поділити ся такою нечуваною новиною. 

У нас в найблизшім сусіднім селі приятелі, свояки, близька родина. 
Там є й кватира сих козаків, що сьогодня у нас з гузарами били ся. Не 
знати що там діє ся? Чи знають наші свояки про поворот наших? Пішли 
вже геть козаки, чи ще в більшій силі збирають ся ? Так хотіло ся би 
про все те дізнати ся... А можеб післати когоб верхом конем? Але хто 
схоче наражувати ся на майже неминучу стрічу з козаками ? Вониж го¬ 
тові придержати, а може й арештувати; схотять же чогось про австрий- . 
ські війська дізнати ся, на се годі нам кого небудь наражувати. Але як 
би так. нам самим поїхати? Чейже цілу фіру та ще й з жінками не забе¬ 
руть з собою! А нуж би вдало ся!... 

Як на покусу коник стоїть на стайні, санки на подвірю, а дорога — 
просто мрія. Вчора цілий день падав сніг, рано люди дорогу мусїли 
трохи протерти, можнаб посанкувати ся. 

Тільки впало слово: „Можеб поїхати" — як зараз же й охотники 
знайшли ся. 

Заки ми старші надумали ся, застановили ся, вже й коник запряже¬ 
ний зявив ся перед хатою. Накидали сіна на санки, прикрили мягеньким 
гуцульським ліжником — готово все, тільки в дорогу! Посідало четверо 
молодих — хиба вже й мені треба поїхати ? Страшно саму молодїж пус¬ 
кати, — ай ніде правди діти, й мене кортить щось довідати ся, поба¬ 
чити. Виїхали. Донька повозить. Санки сунуть без шелесту легонько наче 
по мягкім шовковім килимі. Сонце заходить й червоним сьвітом обсипає 
в сніг окутані ялиці — всьо скрить ся в в сонці, рожевіє, усьміхає ся. 

Ах як гарно на сьвітї! Там десь може й зараз за отсими високими 



- 65 - 




юрбами бють ся люди, бродять в снігу, замерзають, багрять своєю не- 
винною кровю біле покривало землі’, а тут тихо наче у храмі божім. 
Тільки річка шумить стихенька, верхом денеде скована ледом, снігом 
присипана — а денеде не дала ся скувати, біжить по камінчиках, влискує 
ся, моргає чорним плесом серед білої повени. 

Ліс прикритий снігом. Сосни, трави, буйні папороти присипані ви¬ 
соко білим пухом. Кожда гилячка, кожде стебельце двигає на собі часом 
й на долоню снігу, що уложив ся такою ніжною мягкою верствою що 
досить булоб подути, щоб пухом розсипав ся. Але сосни стоять непо¬ 
рушно наче здержуючи віддих, боять рушити ся щоб сеї чудової при¬ 
краси не позбути ся. Гиляки їх від милого тягару повгинали ся, вершечки 
похилили ся у бік, а вони стоять тихесенько, ані не пробують сей тягар 
скинути. Скелі, що звисають понад дорогу, поприбирали вид то ангель¬ 
ських головок серед хмар то бородатих сивих дідусів, що примкнули 
очи на все людське горе. Від дороги гень в гору спинає ся одна смерека 
понад другу, получили ся разом, обнимають ся гилячками, поприкривані 
білим сніжним покривалом. Одні наче подруги посхиляли ся й шепчуть 
собі щось тайною до уха. Там знов одна висока, кріслата, окружена 
молодником наче матір з діточками. Вона досягає їх своїми вітями. Сніг 
получив їх разом — здає ся що се діти поховали ся під мамину запаску. 
А над самою рікою, одинцем росте ялиця. Горда, висока, з буйними ві¬ 
тями. Се богацька дитина, в роскошах виросла, в сонцю купала ся, біди 
не знала. Сьогодня вона така пишна, прикрита грубшим, як на других, 
сніговим покривалом. Галузочки лиш троха в низ спустила, а головку 
держить високо, гордо. Сніг осїв на вершку єї королівською короною, 
шишки кругом мов дороге намисто звисають. Гей, чи не весїлє твоє сьо¬ 
годня, горда княгине, що так пишно прибрала ся? А деж князь? Кого 
ти дожидаєш? Чи не он сей то за річкою, що так тобі крізь воду хиляє 
ся й руки-віти витягає? Високий, гарний та не досягнеш, небоже, гордої 
княгині, шкода твого житя молодого! Ліпше оглянь ся на сю ніжну 
ялинку, що до тебе ціла тулить ся, усім єством звертає ся. Та ба! 
найтяжше є бачити щастє тоді, коли воно найблизше нас находить ся... 

Від тупоту нашого коника, а може й від наших слів чи руху крилець 
сеї пташки, що пурхає понад стебельці бодяків, обсипають ся на нас ніж¬ 
ненькі сніжні пилинки коли їдемо вузенькою доріжкою попід сосни. Он 
зачепив батіг у гилячку й вона весь свій тягар на нас струсила. Молодим 
тільки й того треба! Нарочно під'їздять під дерева, сьміють ся, накли¬ 
кають : 

—- Гей сосни, ялицї, будіть ся, не спіть! Хтож у такий час видів 
дрімати? От лиш дивіть ся, може незадовго ваші давні ґазди прийдуть 
до вас в гостину. Давнож ви їх не бачили! 

І досягають гіля руками й батіжком, затрусили собі снігом очи, одіж. 
Незадовго ми цілі білі й у санки повно снігу набрали, ледви нас видно 
зпід нього. 

Село. На горбку мала хатина. Хтось виглянув цікаво у віконце. Кли¬ 
чемо. Вийшла молодичка. Здивовано глядить на нас. Звідки в таку по¬ 
году тільки снігу набрали ? Сьміємо ся з єї здивованя. Мусимо ми справді' 
сьмішно виглядати! 

*— Молодичко, не знаєш, можна безпечно їхати у село? Ніхто нас 
не спинить? 

— Безпечно. Доси були козаки, а сьогодня коло полудня кудись 
забрали ся, кажуть наше військо надибали. 

— Так то правда, правда, Аничко чи Марійко! 

Отже сьміло їдемо далі'. Заїхали на подвірє. Вибігли ґазди нас ви¬ 
тати. Цілують, стискають, але притім і дивують ся. 



— ЙіЙте ся Ізога! ЬЦо вам сга/іб ся? Хто в такий час в гостину 
вибирає ся? москалі рано були такі злі, розіджені, поїхали взивати 
помочи, обіцяли з цілою силою йти у ваше село. Кажуть, іцо у вас люди 
військо по хатах ховають і як козаки в село покажуть ся, дають їм 


знати. Вони вам сього не дарують. 

— Не бійте ся! Ми довго не посидимо, от розповімо дещо, може 
що і від вас дізнаємо ся, та й до дому. 

— Так а мимо сього можете в саму^середину попасти. 

Але ми не даємо ся залякати. 

Дивіть як тихо, спокійно. Сьогодня вже певно нічого не стане 
ся, а нам так хоче ся поговорити, натішити ся разом. 

Засіли у теплій кімнаті, зачали розповідати, пляни снувати. Госпо¬ 
дарі вже від сина вісток надїють ся; коби хто з військових показав ся, 
"може скаже де 24-ий полк обертає ся. А донечка їх, що за братиком 
тужила весь рік, теж наших виглядає. Може й Стрільці завернуть у наші 
сторони — а між ними... та тихо! — отім лише не ухо подрузі гово¬ 
рить ся. 

Наговорили ся, розрадили душу, ще тільки хозяйка подасть чай 
і зараз до дому. От вже сонце скрило ся зовсім за верхи. Нараз щось 
задудніло серед тиші. Хтось зпоміж нас виглянув вікном й крикнув: 

^ — Козаки ідуть. 

Справді поперед наші вікна переїхало кількох козаків на конях. Вони 
спрямували просто в сторону села звідки ми приїхали. От біда! ІДож 
тепер робити? Ждати аж повернуть, чи їхати за ними? Рішили ся ждати. 
Та веселість наша трохи притихла. Ми неспокійно ждали що дальше 
буде, чи скінчить ся на стежі, чи надїде більше товариство? 

Якось ніхто більше не показав ся. Гіо якій годинці, вернули й сї, та 
замісць їхати дальше, завернули до нас на подвірє. Поприпинали коні до 
огорожі,годин зістав їх пильнувати, а^вс ї ре шта в хату. 

— Давай, хазяйка, горячого 
молока. Померзли, мороз бере. 

Всім стало ніяково — у та¬ 
кий час, де леда хвиля могло 
показати ся австрийське військо, 
не дуже то безпечно приймати 
таких гостий. 

— Можеб напили ся чаю? 
Є готовий, а молоко забарить 
ся, — питає хазяйка. 

— Нічо, пождемо, погріємо 
ся, тільки квап ся, хазяйка, 
скоро! 

Кинули ся чим скорше за 
молоком. Служниця побігла до 
пивниці, а хазяйка розпалює 
огонь під бляхою. Аж із рук усе 

Взірці гончарських виробів. ЛеТИТЬ. 

Ми тимчасом ладимо ся у 

дорогу; як тільки козаки виїдуть, утїкнемо й ми чим скорше д хаті. 

Неспокійно снуємо ся по хаті, развраз заглядаємо, чи дуже вже ве- 
черіє. На дворі тихо хоть вже доволі темно. Не видно на дворі 
нікого, аж нараз щось замаячило в сумерку. Кільканайцять біло одітих 
постатий, скрадає ся хильцем попід пліт, ледво можна їх розріжнити на 
тлі білого снігу., Ось вже нишечком всунули ся у фірточку у сад — 
й тепер доперва ми спізнали що .се жовніри поперебирані поверх мун- 



— 67 — 





дурів у білі накривала. З наставленими на крісах ножами, тихо перебігли 
сад й бігцем пустили ся обступати входи до хати. Але нїм добігли до 
угла, спостеріг їх козак, що стояв на варті біля коний. Він що сили 
крикнув якесь слово не своїм голосом -- мабуть „Удїрай!“. Крик його 
аж залящів у воздусї. Рівночасно біло одіті жовніри що як раз знайшли 
ся в тій хвилі під нашим вікном, післали в його сторону кілька вистрі- 
лів. Не знаю чи котрий з них завадив кольбою, чи може й від гуку, 
досить що шиба з бренькотом велетїла із рам й розбила ся на дрібні 
кусні*. 

— На долину! Сховати ся під стіни! — крикнув господар, що не одну 
таку халепу перебув вже за час війни. 

Швидко позамикали двері на ключ щоб забезпечити ся перед мож¬ 
ливою бійкою посеред нас і вмить ми всі поприсідали на землю коло 
надвірної стіни. 

Був послїдний час, бо в тійже хвилині якась заблукана кулька 
з свистом влетіла крізь вікно й застрягла в одвірку дверий. Попри вікна 
мигають одна за одною високі,, постаті. Падуть численні стріли, лунають 
слова команди. По кількох хвилинах метушня починає стихати. Загляда¬ 
ємо у вікно. На^подвірю біля воріт купка вояків обступила переляканого 
козака з кіньми. Дехто поклепує гарні коники, инші вговорюють козака, 
старий високий жовнір у білій сорочці частує його табакою. 

А деж решта козаків? Зникли як камфора. Ніхто не видів де влас¬ 
тиво поділи ся. Шукали їх у пивниці й в коморі, чи де не сховали ся — 
не було ніде. Видно, що на крик товариша вибігли й встигли доскочити 
до яру й там зникли в корчах, що росли над річкою. 

Жовніри не пускали ся в погоню. Вони обшукали усі* сховки на 
подвірю, й не приймаючи навіть запросин на чарку вина, як пропонував 
їм господар, чим скорше з кіньми і козаком завернули до села, звідки 
ми й вони приїхали. 

Ми знов стали в непевности що робити. їхати сейчас за ними? Алеж 
можливо що козаки вже дали знати своїм і за хвилю покаже ся козацька 
погоня щоб відбити товариша і коні, а тоді ми булиб мимо волі вмішані 
у бійку. А доріжка, якою прийде ся їхати, вузенька що не то що нема 
де скрити ся, а то й минути ся годі. З одного боку глубокий яр, а на 
дні його ріка. За нею ліс, що піднимає ся чим раз висше в гору. З дру¬ 
гого боку сейчас високі гори, скелі, що часто звисають аж понад саму 
дорогу. 

Ніяково їхати, але й тут остати нічого доброго не діждемо ся. Як 
не одні то другі завтра посунуть ся й тоді ще тяжше буде дістати ся 
до дому. Ми підождали пів годинки, а коли ні з одної ні з другої сто¬ 
рони не видно нїчо підозрілого, пустили ся в дорогу. 

Був вже пізний вечір. Мороз тиснув кріпко. Високо понад горами 
яснів срібний місяць. Ніч була ясна як день. Але чи се ліпше для нас? 
Чим яснїйше, тим дальше здалека буде нас видно. Як на нещастє ми 
поубирані у футра, шапки й хустки поверх них, дуже нагадували козаків 
у шапках та „башлїках" поверх них. Та що вдіємо? Треба пити пиво 
що наварили. Виїхали. Зараз за церквою в долину, потім кавалочок до¬ 
роги селом, а відтак кінчить ся село, високий довгий горб і ми вже в лісі. 

Так гарно тут серед місячної ночи, та трудно признати ся щоб тоді 
ми надто любували ся природою. За кождим закрутом дороги, за кож- 
дою ялицею ба й корчиком, могли буті поховані наші, яких у білих 
одягах так тяжко спостеречи на білому поли. Не тяжко їм взяти нас за 
ворога й привитати оловяним горохом. От у лісі за нами якісь підозрілі 
шелести, щось загуло як би тупіт кінських копит, — от і свист — ЗОВСІМ 
як козацька нагайка. Може се вже козаки нас доганяють — й вони з пі- 


08 - 


дозрілими подорожними не будуть церемонній ся... Коник стриже ухами, 
форкас неспокійно. Чиж би іцо гірочував? Он біла доріжка, чогось вкрита 
темними плямами, чим раз більше їх а от зовсім неначе калюжа крови. 
Син не лїнуєть ся зіскочити із санок щоб приглянути ся зблизька... 


Сьвітить сірничок. 

— Се кров, — 11 каже. 

Якось похололи всї від сього слова. 

Недовіряючо встаємо всі. Оглядаємо доклад¬ 
но. Справді' кров. Воколо калюжі богато люд¬ 
ських і кінських слідів. Видно задержували ся 
й перевязували рану, бо якийсь час по тім не 
видно страшних слїдів, а далї знов показують 
ся. Що се може бути? Таж уі селї не було нї 
одного жовнїра раненого. Хиба де по дорозі вже 
бійка счинила ся? 

Ся кров, неспокій коня, якісь підозрілі ше¬ 
лести у лїсї — денервують нас страшно.' Нараз 
тріск як би далекий вистріл. Замикаємо 1 'віддих 
у груди. Не мов розуміючи нас задержав ся і ко¬ 
ник. Що се було? Відголос вистрілу, чи тряскіт 
дерева від морозу? 

Та нічого ждати. їдьмо далі. Бр... Се зовсім 
неприємна дорога. Сього пригнітаючого чувства, 
треба нам конечно позбути ся. Чейже страх не 
поможе. 



1. ГуцульськіГппеаніш. 


А знаєте що Українець робить у всякій 
сумній чи веселій пригоді? Щож би иншого? Сьпіває! Так і тоді. 
Замісць посувати ся непевно в тиші й своєю нічною їздою у своїх чи 
чужих збуджувати підозрінє, ми почали сьпівати. 

Гей там на горі Сїч іде — 

залунало нараз серед сплячого лїса. 

І враз відлетів десь від нас страх випливаючий із нашого непевного 
положеня. Чи Москаль, чи свій, чейже не буде стріляти до людий, що 
не лякаючись нічого сьгіівають собі безжурно. Отже вкінці знайшли 
спосіб. 

Спершу сьпіваємо щоб тільки розвіяти страх, а далі чар пісні пориває 
нас. Сьпіваємо щиро від серця, як тільки наші чудові пісні можна сьпівати. 

Там па горі сніг біленький, 

Десь поїхав мій миленький — 

завели дівчата чистими як їх душі голосками. 


Де поїхав я не знаю, 

Серце з жалю умлївае — 

підхопили й хлопці. Ах ніколи ще так гарно не звучала наша пісня, як 
тоді у лїсї, серед тої тихої мороЗної, місячної ночі... Супокій, радість 
вернули у наші душі враз з нею. Навіть коник перестав непокоїти ся 
і жваво біг у перед до дому. І не счули ся ми, як вїхали у село. Біля 
перших млинків здибаємо кілька наших жовнірів. Видно умучені доро¬ 
гою прилишили ся від решти. 

Стаємо. Злізаємо з санок і запрошуємо на них знеможених вояків. 
Се також Хорвати як і ті що стрічали ся рано з козаками. 

Сердечно вдячні, радо посідали на санки. Коник ступає помалу. 
Ми обступили сани навкруги і випитуємо‘[ цікаво про все що є і було. 
Майже цілий рік сиділи як миши в дірі, — хибаж нема про що питати? 


— 69 - 









Хоч пора як на село пізча, людий стрічаємо доволї богато. Всї 
раді щось нового довідати ся та бодай незвичайним гостям придивити 
ся. На поляні, біля крамниці, застаємо решту учасників сьогодняшної по¬ 
дії*. До вориня при дорозі* попривязувані рядком козацькі конї, одного 
із них оглядає вже сільський знахор й заливає чимось рану на хребті 
від пострілу. Кров спливає коневи на хвіст, а замерзаючи на нїм зробила 
із нього немов китицю червоної калини. Отже се є та кров, що нас так 
по дорозі* лякала. 

На дорозі* купка жовнірів у білих сорочках поверх мундурів, у шап¬ 
ках позавиваних білими платками. Вони тепер виглядають зовсім не 
страшно. Навпаки, здає ся немов би вони поперебирали ся страшити 
нечемні діти. Посеред них одинока чорна висока постать — се полоне¬ 
ний козак. Кругом обступив їх народ, що цікаво приглядає ся нашим 
а ще більше козакови. Він зі страху й зворушеня аж дрожить усім тілом. 
Молоденький хлопчина, чорні очи боязко перебігають сю товпу „ворогів”, 
що його обступила. А людий сходить ся чим раз більше. Новина немов 
на крилах облітає поблизкі хати й нарід сходить ся зі всіх сторін і то 
не з порожними руками, а з горячим молоком, кукурудзяним хлібом, 
маслом і всяким добром. Вийшов сьвященик, запрошує на вечерю, але 
воякам не вільно довше задержувати ся. Гуцули поскидали з себе сер- 
дачки, з крамниці* винесли мягкий ліжник, розложили його на снігу й жов¬ 
ніри посідали щоби хвилю відпочати та пожартувати. Стоїть тільки 
козак і той що його пильнує. До них приступило два жидки з корчми 
зза річки й присїкають ся до козака як вперті комарі. То один то другий 
підбігають, та все приговорюють: 

— А чого, ви, козаки, так жидів не любите? А чого ви нам такі 
збитки робите? А на що ви нас рабуєте? А видиш, як ти попав ся. 
Пожди, меш видїти що тепер буде. 

Війтів Юра, що частував усіх довкола горя¬ 
чим молоком, підійшов з чаркою його й до козака: 

— На напий ся, козаче і ти, щоб не казав, що 
погано межи нашими. А ти, Мошку, вступи ся до 
чорта, не чіпай ся чоловіка як тота оса. Не пуджай 
дурно, ади він і так зі страху трясе ся. Чому ти 
так не прискакуєш до них. як прийдуть у село 
з крісами на плечах, але втікаєш у ліс як той за- 
яць у капусту. 

Мошко обурив ся. 

— Овва, Юро» То вам ще мало того що Мос¬ 
калі* шукали за вами вже далі місяць, щоби з собою 
забрати? То ще мете за ними обставати? 

— Шукали, то шукали. Так їм веліли. Як би 
так знали, як і шо у нас є й чого ми хочемо, то 
може би й не шукали. 

Жовніри похарчували й стали ладити ся у до¬ 
рогу. 2. Гуцульські писанки. 

Старий церковний вартівник Іван, частує ще 
жовнірів своєю славною табакою. 

—' Нате, нюхайте, се здорово. А такої приправленої іірським зїлєм 
ви дебудь не найдете. 

Люди наливають жовнірам решту молока у порожні полеві фля- 
шочки, пакують хліб, бриньдзю у наплечники. 

Вже на самім відході виніс склепар з розбитої козаками крамниці* 
пушку з цукорками що якимось чудом заховала ся перед знищенєм. 
Він мав думку сховати її на сьвята для дїтий, але-з радощів не видер- 



70 — 






/ 


жав щоб хоч тим сей день звеличати. Роздавав кождому по черзї, вкінці 
приступив і до козака. 

— На, небоже! Най буде солодко і тобі. Приймав би я усіх не так, 
як би ви моє добро не були знищили, — най вам Бог не памятає. 

Козак засоромив ся. Сльоза стиду чи жалю заблисла у його очах. 
Нїяк не хотів солодкого дарунку прийняти. 

— Нї, нї, голубчику, — я не візьму, нїяк не візьму... Гей, гей як 
би ми вас ліпше знали... 

Поїхали. 

Нарід почав розходити ся. Ми теж спрямували до дому. 

Спокій, радість, надїя вливали ся у мою душу. Щось як молитва 
без слів підносила її у гору, здавалось до сих білих хмар. На уста тис¬ 
нуло ся питане: народе гарний, добрий, великодушний — стоїш ти на 
порозї нового, щасливого житя, — чи може прийде ся перейти ще дов¬ 
гий, крівавий шлях, заки дійдеш ти до нього?... 


3)р» сВолодимир оТеринобич. 

Про переможця, що всіх побілить. 

Було се по кровавій борбі коло місточка М„ вже далеко в західній 
Галичині'. Моя компанія боронила причілка мостового, на який напирали 
великою силою Москалї. Ми мали тримати позицию до означеної години. 
Перемерзлі, голодні, серед сніговії, сповнили ми своє завдане, але оку¬ 
пили кроваво. Ледви трийцять із нас перейшло на півзамерзлу ріку 
в сильнім ворожім огнї. На спочинок і іду не було часу, бо ординанс 
який чекав на нас, вказав нам напрям, куди пішли вже дальше останки 
нашого полку. Ішли ми майже направцї через пасмо гір, де не було 
дороги лиш покриті до непізнаня стежки по гололеду, спинаючи ся густо- 
часто до гори, щоб скорше причалити до цїли. А веї ми голодні, пере¬ 
мерзлі, полишені якійсь химерній долї, яка кидає нами, як лушпиною 
о скелї. По дорозї стрічаємо ранених, яким ноги відмовили послуху, то 
до сконаня умучених хорих, які не змогли дотримати кроку, а всі тря¬ 
суть ся від зимна, проклинають батька і неньку що їх на сьвіг привели, 
або молять хліба якого у нас також дасть Біг. Години цілі ішли ми так, 
держачи ся майже один другого, щоб не загубити ся, полишаючи від 
часу до часу на дорозї товаришів, яким вже сил забракло до дальшої 
вандрівки. А горами іде метелиця, еїче наші лиця, як шпильками дохо¬ 
дить до тіла, а за нами гуде хуртовина воєнна, пукають з лоскотом 
у нічній пітьмі шрапнелі', гук тяжких гармат, як стогін землі* доходить до 
наших уший, а машинові кріси все одно повтаряють та-та, та-та-та... 
Нам байдуже, здає ся, як би хто поставив ділєму, то кождий з нас ска¬ 
зав би лише: „чи тепер чи в четвер**... 

Було вже по півночи як замиготіли перед нами сьвітла місцевини С., 
а за хвилю переходили ми коло сплячих жовнірів, які покотом поклали 
ся на дорозї з великого обезсиленя. В маленькій хатчині на краю села 
відпочивав наш штаб. Туди пішов я щоби зголосити свій прихід. 

Брудна як всюди в тих сторонах хатчина. Отвертий коминок, у якім 
на триніжку виднів горщок, де певно варило ся молоко. Старенька вже, 
сивиною покрита бабуся, в обдертім одїню з розпущеним волоеєм під- 


— 71 





кладала патики, які більше курили ся як горіли. Горою кімнати уносив 
ся дим, побуджуючи до кашлю сплячих, дрімаючих і тих які щось ду¬ 
мали, дивлячи ся як в безодню перед себе... 

Від часу до часу, як патича осохло, ішло хатою сьвітло, виступала 
на вид мізерия єї і тих які прийшли тут на часок шукати пристановища 
перед сніжною заверухою. А на дворі гудїв вітер, свистів по стриху, 

а діставши ся на коминок, роздмухував та пригашу¬ 
вав огонь, витворюючи в димом наповненій хатині 
сумні якісь сьвітла і тїни. Усе мовчало і не воруши¬ 
лось, хиба з просоня заговорив дехто, хто спав 
і хропів, а бабуся безустанно прятала ся коло огню, 
підтримуючи його своїм сухим а довгим подмухом. 
Тоді на хаті видніише ставало, виразно виступала 
з темряви стать бабусі, якась страшна, незвичайна, на¬ 
гадуюча більше півлюдські подоби відьм і чарівниць... 

Коли молоко було спражене а штаб наш почав 
ним покріпляти ся, почала ся розмова з бабусею. Річ 
ясна, що про війну. Якось ми припали до вподоби 
бабусі, бо розговорила ся та виложила карти. Брудні, 
темні і старі як сама вона були сі карти! .Клали їх 
костисті пальці, сухі як те патича, яке горіло на ко- 
3. Гуцульські писанки. минку, а голова схиляла ся щоб вичитати ворожбу... 

Не забуду ніколи сего виду. Бабуся серед ото- 
ченя в блеску горіючого огня, гудїня вітру на дворі, клепаня дошкою 
на стриху серед монотонного хропіня, видавала ся чимсь небуденним, 
загадочним, неземським... І не мені самому так видавало ся, бо кождий 
ждав слів ворожки в напруженю, з якоюсь вірою, що мусять бути да¬ 
лекі від неправди... Але бабуся не відзивала ся. І може булаб нічого 
не сказала, як би ми були не заговорили: 

— Довго ще потягне?... 

— Довго. Не одну зиму і не ОДНО ЛІТО... 

— Рік. два, три... 

— А буде страшна і кровава, богато крови поллє ся, а королі потра¬ 
тять корони. 

— А хто і І виграє? 

— Цісар... 

— Який?... 

— Сильний, а буде ще сильнїйший... 

— Наш, чи московський? 

— Не стоїть таке, лиш се, що у переможця є крива рука, що побі- 
дить усіх і запанує... 

Саме в той час прийшов розказ дальше рушати. Счинив ся рух, 
а кождий поспішив до свого відділу. На дальші питаня не було часу. 

Ми сходили в долину річки Р. в сторону місточка П. Снїговія тре- 
вала далі, мороз був ще більший, голод давав ся що раз більше відчу¬ 
вати. Але ішло ся якось лекше, начеб тягар спав з тіла. Ми думали заєдно 
про переможця з кривою рукою, що побідить ворогів... А хто він, знали ми... 



- 72 - 








Казка про незабудьку. 


Серед конвалій в тузі і смутку, 
В вінку, що висїв тут на хрестї. 


Чи чули казку про незабудьку, 
Що на могилі* цвила собі 


А в хаті, в білім еї ліженьку 
Такий приснив ся дівчатку сон: 
Лицар до неї прийшов тихенько 
В збрую окутий, а скрань в шолом... 


Ішло дівчатко раз собі полем 
І на могилу ту самітну 
Зайшло безвідно, оттак поволи 
Та заблудило чогось аж ту... 


І мовив жалко: „Дитя! — се люди 
Лихі вчинили — се їх любов... 


Відкрив рукою косматі груди 
А з рани серця ринула кров... 


А як узріло пьвітку дрібненьку 
З вінка зірвало сейчас її, 
Затріпотало у мить серденько 
Лячно зробилось сейчас тоді... 


А незабудька — се цьвіт недолі, 
Тому дівчинко її віддай, 

Щоб не забули братя в неволі, 
Що я поляг за рідний край". 


В поли 25. VIII. 1916. 


3)р . сЛолодимир (9хримобич . 


Зі Львова на Ангару. 


(Спомини). 


Шене арештували Москалі у Львові, в моїй власній хаті в ночи 18. 
лютого 1915. р. — тої самої ночи, що і богато инших львівських Укра¬ 
їнців. Арештував мене пристав Попов — не він сам, а з цілою юрбою 
посїпаків, — на приказ генерал-губернатора графа Бобрінского. Перед 
арештованєм цілу ніч робили в моїй хатї ревізию, поперевертали всьо 
до гори дном, забрали богато книжок і паперів і завели мене до „арест- 
ного дому 14 при вулиці* Казимирівській. Там пересидів я під „московським 
караулом 14 разом з иншими товаришами неволі цілих сїм неділь. Звідтам, 
по переслуханю в жандармериї, перевели мене до тюрми при вул. Бато- 
рия. де я пересидів других сїм неділь. Тут було гірше й острійше. Мене 
й моїх товаришів стерегли австрийські ключники, але над ними була ро- 
сийська тюремна старшина: „унтер 44 , „старшой 44 і капітан-комендант. 
В нашім товаристві було богато звичайних злочинців, між ними й такі, 
яких „старшой 44 (наставник над ключниками) власноручно вішав під вік¬ 
нами моєї камери (казні). Одного гарного ранку, а було се при кінці 
місяця мая 1915. нас побудили раньше як звичайно й веліли збирати ся 
до виходу з тюрми. „Старшой 44 сказав нам, що нас випустять на волю. 
Тимчасом нас перевели під ескортою до „етапного пункту 44 , що містив 
ся в т. зв. „Бриґідках 44 (при Казимирівській вулиці), а на другий день ви¬ 
везли нас зі Львова. Перед вивезенєм допустили до нас наших жінок 
і дїтий, свояків і знакомих та позволили їм з нами попращати ся, але 
ціле те пращанє трівало ледви кілька хвиль. Відтак посадили нас на якісь 
поломані, драбинясті вози і повезли на Личаківську рогачку під ескортою 
„запасних салдат 44 . Москалів з Тамбовської губернії. За нами їхав на кони 
якийсь росийський офіцир; він пильнував, щоби наші рідні, які нас су- 
провожали до рогачки, не зближували ся до нас і не розмовляли з нами. 
Від рогачки наші[ріднї вернули ся до міста, а за ними вернув ся і той їздець. 

Ми поїхалиі дорогою, 1 що веде через Винники, Глиняни і Одесько до 
Бродів. Ми більше йшли, ніж їхали, бо на наших підводах їхати було 


- 73 — 





досить невигідно. І хоч ми здогадували ся, що нас гонять на Сибір (про 
се ми дізнали ся напевно що йно пізнїйше), всеж таки по довгій вязницї 
в холодних, темних, затхлих мурах, за зелїзними гратами, ся подорож на 
сьвіжім повітрю в гарну соняшну лїтну погоду здавала ся нам гарною 
і впливала на нас доволї добре. Хоч на серцю було тяжко, але грудям 
дихалось лекше... 

В Куровичах ми ночували в воєннім таборі, разом з салдатами; ко¬ 
мендант табору привитав нас іронічними словами: 
„Вот ето тоже ґєрої, сукіни сини мазєпінци ! а Ми 
минали села й місточка зруйновані війною; часто 
замісць хат стирчали тільки комини, замісць дерев 
обсмалені стовбури. В Закомарю якась молодиця- 
селянка пожалувала нас сердечно, та ще більше за¬ 
журила ся Україною: „Чи не пропала вже наша 
Україна?“ — спитала вона нас; ми відповіли їй, що 
не треба тратити надії. В Одеську на „питательнім 
пунктї“, де давали їсти військовим росийським від¬ 
ділам, котрі машерували на фронт, росийський офі- 
цир, що завідував „пунктом**, дізнавши ся, що ми 
„мазєпінци**, признав ся, що він теж Українець, го¬ 
ворив з нами по українськи та подбав про ліп¬ 
ший харч і лїгіший нічліг для нас. В двох селах 
ночували ми в селянських хатах. В Бродах заперли 
нас на ніч до етапної тюрми.' 

На другий день рано змінив ся наш конвой 
і тамбовські Москалі’ вернули до Львова, а „опіку** над нами обняли 
Українці' з Полтавщини, теж запасні салдати з селян, між ними оден 
молоденький, дуже симпатичний і трохи осьвідомлений. Нас повезли чи 
повели — кого на возї, кого пішком — до Радивилова, де посадили нас 
на зелїзницю до т. зв. „теплушки“ себто до воза без вікон, в якім во¬ 
зить ся худобу. Ми поїхали зелїзницею через Здолбуново до Києва. 

Ми їхали, як у темницї, і для недостатку вікон не могли ми розгля¬ 
дати околиці’. Так ми заїхали аж до Києва тай не бачили нашої славної 
України. До Києва прибули ми в пятниию, 4. червня 1915. р. рано. Того 
дня побачив я перший раз у житю столицю України, матїр городів русь¬ 
ких. Київ зробив на мене дуже гарне, ясне, симпатичне вражінє, хоч ба¬ 
чив я його тоді дуже мало — тільки всього, як нас вели якимись ули- 
цями з двірця до „етапного пункту**, а відтак з етапу до полїциї, до 
у частка. Коло полїциї стрінула нас пані Дорошенкова, дружина учителя 
Дмитра Дорошенка, а за нею і він сам. Вони привитали нас і щиро зай- 
мили ся нами. Завдяки їх заходам київська полїция в особі чиновника 
Орловського, Поляка з роду, згодила ся, що з Києва на Сибір не по- 
іезли нас „етапом**, але дозволено нам поїхати на свій кошт. Що правда, 
се нас денещо коштувало, але за те зберегло нас від злишних прикрос- 
тий і мук, а не одному з нас виратугало здоровлє, а може й житє. По 
полагодженю формальностий в полїцийній канцелярії нас відвели до по- 
лїцийних арештів. Там з причини великого переповненя нас умістили на 
запльованім смерпячїм темнім коритари, де ми серед стиску перестояли 
на ногах повних шість годин. 

Через „візитирку 44 побачили ми в одній камері замкненого там буко¬ 
винського посла Спинула (Українця), що вернув було тоді* з Сибіру та 
ждав на виміну. 

Пізним вечером відвели нас якимись улицями на зелїзнодорожний 
дворець і посадили в купе третьої кляси. Як наш конвой поїхали з нами 
двох київських городових (полїцияптів)/ Поїзд рушив і*Скорб вїхав на 



4. Гуцульські писанки. 


— 74 — 





























































зелїзний міст, що веде через Дніпро. Була місячна, чудова, лТтна ніч 
і води Дніпра мерехтіли в місячнім сяеві неначе срібло. Чудовий вид 
Дніпра й чарівних його берегів порушив нас мов електрична струя, ми 
схопили ся мимоволі* з лавок, щоби крізь вікна вагону ліпше розглянути 
краєвид. Та в тій самій хвилині' мов зпід землі' виросли два салдати 
з настромленими штиками (багнетами), обізвали нас шпіонами, обсипали 
московською матірною лайкою та станувши коло обох протилежних ві¬ 
кон переділу загородили нам до них дорогу. Чудовий краєвид тільки 
мигнув і счез мов мана. Коли міст на Дніпрі був вже далеко за нами, 
салдати забрали ся й пішли собі далї. Ми лишили ся самі з нашими 
двома конвойними. 

Нас їхало разом 13^товаришів неволї — всї зі Львова — а власне 
трох сьвяшеників: о. др. Иосиф Боцян (вже тодї був єпископом, але ми 
про се тодї ше не знали), о. др. Мирон Горникевич, о., др. Іван Соболь; 
дальше панї Константина Малицька, учителька й письменниця; мій стар¬ 
ший товариш, др. Микола Шухевич; редактор видань „Просьвіти", п. 
Юлїян Балииький; вислужений кондуктор зелїзнодорожний і власник ре- 
альности п. Василь Грицків; урядник „Провидїня", товариства для заріб- 
кової еміґрациї п. Іван Івашко; редактор „Нового Слова" п. Микола Кур- 
цеба; студент прав п. Осип Недїлка; адвокатський писар п. Ярослав Ґе- 
руляк; студент учительської семінариї п. Іван Стецїв — і я. Всїх нас 
одної ночи арештували, всїх нас разом держали в тюрмі, всїх нас ра¬ 
зом вивезли зі Львова і всїх нас разом завезли на Сибір. 

Цілий час, що ми їхали зелїзницею з Києва на Сибір, через трохи 
не дві недїлї, конвоювали (супровожали) нас, як уже сказано, два київ¬ 
ські городові, оба з роду українські селяни. Оден з них, Митрофан Кос- 
тенюк, високий ростом, добродушний, говорив по українськи з сильною 
московською приміткою, але почував себе Українцем і висказував такий 
погляд, що Україна повинна відлучити ся й утворити окрему державу, 
окреме „Київське королівство" — як він казав. Другий, Петро Петренко, 
більше хитрий, говорив по українськи зовсім чисто. Оба поводили ся 
з нами дуже ввічливо й приязно, але, що правда, й вони від нас кривди не 
мали. Вони дбали про те, щоби ми вигідно їхали, щоби ми мали завсїди 
окреме купє та щоби против нашої волі до нашого купе посторонні па¬ 
сажири не всідали. На стациях вони приносили нам кипяток до чаю; де 
поїзд стояв довше, вони не боронили нам іти свобідно до реставрациї 
висшої кляси чи на обід чи на вечерю, а де поїзд задержував ся ко¬ 
ротко, ми посилали їх купувати нам молоко, хлїб, тютюн і загалом, що 
нам було треба. Вони дали нам довірочно прочитати свій „пакет", себто 
супровідне письмо, з яким вони нас везли. З сего письма ми довідали 
ся, що нас вивезено зі Львова „по распоряженіи генерал-губернатора 
Галиціи за вредную дФятельность и впаждебное отношеніе кь русскому 
государству", що нас висилає ся на Сибір в Єнісейську губернію „адми- 
нистративнимт» порядком^» на время военнаго положенія Галиціи" та 
що нас мають віддати „вт> распоряженіе енисейскаго губернатора", котрий 
нам визначить місце нашого засланя. Дальше ми довідали ся від наших 
конвойних, що вони мають нас відвезги до города Красноярська, столиці 
Єнісейської губернії і там віддати нас в руки тамошної полїциї, а но 
дорозі мають нас пильнувати, щоби ми не втїкли. 

І так під сторожею сих двох людий ми поїхали зелїзницею з Києва 
через Курськ (де був тодї на засланю митрополит Андрій граф Шеп- 
тицький), через Арйол і Тулу до Москви. 

До Москви приїхали ми в неділю (6. червня 1915. р.) ранним ранком. 
Тут ми мусїли пересідати на инший поїзд і длятого мусїли переїхати 
з одного двірця на другий, положений в иншій стороні міста. Ми мали 


- 75 


зі собою дещо баґажів і для їх перевезеня наймили ми широкий віз без 
коша, т. зв. площадку. Деякі з нас сїли на сю площадку на багаж, инші 
з нас повсїдали на електричний трамвай і так ми переїхали на другий 
дворець. Тут довідали ся наші конвойні, що наш поїзд відходить аж 
коло півночи. Ми мусїли цїлїський день переждати в Москві. По закону 
наші конвойні повинні були відвести нас до полїцийних арештів, де ми 
повинні були пересидіти цілий день до поїзду. Та наші конвойні, маючи 
до нас повне довірє, вибрали инший спосіб, вигіднїйший і для них і для 
нас: вони нам сказали, щоби ми собі йшли в одну сторону, куди хочем, 
і вони собі підуть в другу сторону, куди схочуть, а пізним вечером зій¬ 
демо ся всї знов разом на двірци до поїзду. Своєю дорогою, я побою- 
вав ся, щоби ми на тім не вийшли гірше: легко могло стати ся, що міс¬ 
цева полїция бачучи підозрілих „іностранцев" вештаючих ся по місті, 
могла була нас заарештувати й тим способом ми могли на кілька недїль 
попасти знов у тюрму, поки би в дорозі* бюрократичної переписки ви¬ 
яснило ся, хто ми й звідки й куди нас везуть. Але на щасте до сього не 
прийшло, хоч ми цілий день ходили й їздили по Москві та хоч деякі 
прохожі звертали на нас пильну увагу й підозріливо нам приглядали ся. 

Ми почували себе гарно, бо від чотирох місяців був се перший день, 
в якім ми не були під „московським караулом": анї не сиділи під зам¬ 
ком, анї не ходили під конвоєм. Ми понаписували переписні листки з ви¬ 
дами Москви до наших рідних і знакомих до Львова (ті листки ще вспіли 
дійти до адресатів, бо Львів ще був тодї в росийських руках) і пішли 
оглядати Москву. Перш усього поїхали ми трамваєм оглянути Кремль, 
сю оригінальну ^гарно положену твердиню з стародавними церквами 
й стародавними царськими палатами та з усїми єї особливостями, між 
якими найбільше звертають на себе увагу Цар-Колокол, величезний лзвін, 
котрий ніколи не дзвонить, і Цар-Пушка, величезна гармата, котра ніколи 
не стріляє. Відтак зійшли ми в діл на місто та волочили ся всякими ву¬ 
лицями. Заходили на базарі, заходили до ресторанів, заходили до церквів. 
В Москві, як каже росийська проповідка, „сорок сороков церков", а всї 
сорокаті: кожда церков інакша, кожда копула на церкві інакша, кожда 
гонтина на копулї інакша. Особливо впадають в очі цибулясті, кручені, 
ріжнобарвні копули деяких церквів. Хоч Москва на богато століть мо¬ 
лодша від Києва, видає ся стариннїйша від него через свої стародавні 
будівлі; ізза того й епітет „бєлокаменная Москва" не зовсім підходить 
до неї, бо Київ богато білїйший від неї, а Москва навпаки більше темна 
й сороката, нїж біла. Оден з наших товаришів пригадав собі, що має 
в Москві знакомого навіть далекого свояка, власника голярнї, родом 
з Галичини. Після полудня наш товариш повів нас до того свояка. По¬ 
казало ся, що се був жонатий, заможний, гостинний чоловік. День був 
горячий і він порадив нам викупати ся в його ванні’. Я скористав з того. 
Ніколи в житю не смакувала мені' так купіль, як тодї, бо я вже від 
кількох місяців не купав ся, а з довгої тюрми й далекої дороги назби¬ 
рало ся бруду чимало. Після доброї вечері наші гостинні господарі від¬ 
вели нас на дворець, де на нас мали ждати наші конвойні поліцаї. Але 
їх ще не було. Се мене трохи занепокоїло. Мої товариші жартували собі 
з мене, що я більше стережу конвойних, ніж вони нас, та що я повинен 
би обняти команду над конвойними. Ми пішли до почекальнї напити ся 
чаю. Кругом нас було людно й гамірно. Скрізь було чути росийську 
мову. Тільки при сусіднім столику кілька молодих людий в студентських 
уніформах розмовляло між собою чі стою українською мовою. Се дуже 
врадувало нас, бо в Росиї навіть і на Україні', дуже рідко можна почути 
українську розмову між інтелігентами. 

Нарешті надійшли наші конвойні. Ми зараз вийшли на перон і ві- 


— 76 — 


добрали з переховку наші багажі, а тимчасом наші конвойні занили для 
нас окреме купе з двома переділами, де ми розмістили ся зовсім вигідно. 
Всякі пасажири пхали ся до нашого купе, але конвойні на наше бажане 
не впускали нікого, заявляючи, що ми „арестованиє преступнїкі 44 та що 
з нами „не льзя сообщать са“. Скоро поїзд рушив і ми почали собі лаш¬ 
тувати нічліг, бо вже наближала ся північ. 

Ми поїхали північною лінією через Ярославль, Вологду, Вятку й Перм 
до Єкатеринбурга. В поїзді минали нам дні й ночі. Крізь вікна вагона 
бачили ми з далека московські (велико-руські) села на тлі одностайних, 
сірих краєвидів. Хати („ізби 44 ) по більшій части деревяні, з необтесаних 
кругляків більше або менше почорнілих, роблять сумне, непривітне вра- 
жінє; в селі* нема ані садів, анї взагалі деревини; тільки всього в селі 



Українська загорода. 


зелени, що зелено помальована криша або копула на церкві або на дзві¬ 
ниці! Московська (велико-руська) „деревня“ — се великий контраст до 
українського, села з білими хатками в зелених садках. Мабуть чи не від 
того московське (великоруське) село називає ся по росийськи „деревин“, 
що в тій „деревні 44 анї трохи' дерев нема! На стациях і перестанках ба¬ 
чили ми з близька великоруських селян-кацапів, бородатих, у кашкетах, 
у червоних або сорокатих „рубахах 44 ; ні у мущин ні у женщин не видно 
білих сорочок, так характеристичних для українського селяньства. 

В Вологді на двірци стрінули ся ми з о. д-ром Юриком, золочів- 
ським парохом, що був там на засланю. Декуди крізь вікна вагону ба¬ 
чили ми австрийських жовнірів, що як полонені бранці працювали на 
полях або при направі зелїзної дороги. 

Між Пермом і Єкатеринбургом зелїзна дорога перетинає напоперек 
Уральський гірський хребет. Гори не високі, лагідні, порослі чагинними 
лісами, нагадували мені своїми краєвидами рідну Скільщину. В Єкатерин¬ 
бургу прийшло ся нам переждати від поїзду до поїзду цілих 12 годин, 


- 77 - 






Ми вихіснували сей час, щоби оглянути се гарне, здорове, живописно 
положене місто, — осередок гірничого уральського промислу, де відбу¬ 
вають ся торги на золото й копальні золота („залатиє пріїскі“). 

Від Єкатеринбурга починає ся Сибір. Ми поїхали дальше через Тю¬ 
мень і Ішім до Омська, а звідси головною сибірською зелїзницею через 
Ново-Нїколаєвськ до Красноярська. В поїзді було велике переповнене 
і длятого ми від часу до часу приймали до нашого купе посторонних 
пасажирів, котрі не могли дістати деінде місця. Зразу їхала з нами ’ 
якась молода, симпатична пані ; єї муж, росийський офіцир, пішов на 
війну, а єї батька, з німецьким назвиском, вислали на Сибір; вона ли¬ 
шила ся сама-одинока; тепер вона їхала до свого батька. В Гюменї де¬ 
які з наших товаришів вийшли були з поїзду, щоби трохи прогуляти ся 
по пероні ; се звернуло увагу присутного там ротмістра жандармериї, і він 
вилаяв наших конвойних за те, що нам дозволяють висідати з купе; 
відтак сам всів до нашого купе і кілька стаций їхав разом з нами, щоби 
нам близше приглянути ся; показало ся, що той ротмістр жандармериї 
був з роду Поляк і говорив з нами дуже плавно по польськи. В Омську 
ми пересідали ся; там величавий дворець і рух на двірци дуже великий. 
До нашого купе присів ся якийсь висший почтовий урядник, що їхав на 
контролю почтових урядів; він дуже хвалив Сибір і сибіряків в гіроти- 
ставленю до європейської Росиї тай загалом показав ся завзятим си¬ 
бірським патриотом, але не росийським. У него служив австрийський 
полонений жовнір, селянин Українець з Галичини; він дуже хвалив свого 
слугу тай загалом усіх галицьких Українщв, яких богато було в тих сто¬ 
ронах на роботі яко полонених. На одній малій, сільській стациї всіли 
до нашого купе якісь селяни: дідусь і бабуся з малими дітьми; вони 
говорили дуже гарно по українськії; показало ся, що се були українські 
селяни-переселенцї з Полтавщини; тепер вони їдуть разом з внуками до 
міста, щоби попращати ся з сином (батьком тих внуків), бо його виси¬ 
лають на фронт, на війну. 

Наш поїзд їхав скоро. Перед нашими очами раз-за-разом зміняли 
ся краєвиди. Гір не видно, всюди рівнина, а на тій рівнині видко то 
поля, то степи, то ліси, то гаї, то озера, то широкі ріки. Сибірські крає¬ 
види більше живописні й ріжнородні, як в евро» ейській Росиї. Також 
дуже гарно виглядають стацийні будинки на менших стациях, збудовані 
з грубих, деревяних брусів, прикрашені різьбленими орнаментами з де¬ 
рева. По дорозі бачили ми кромі сибірських Москалів декуди групи Кир- 
гізів, Китайців і австрийських полонених жовнірів. Всюди на стациях 
можна дістати за дармо горячу воду (кипяток) для чаю, а за дешеві 
гроші від сільських жінок і дівчат білий і чорний хліб, сир, масло, мо¬ 
локо, квас, ковбасу, яйця, ягоди і всяку иншу поживу. 

Нарешті 15. червня 1915. р. ві второк рано приїхали ми до міста 
Красноярська, столиці Єнісейської губернії. Значить, рахуючи від Києва 
їхали ми 12 днів, рахуючи від Львова були ми в дорозі 18 днів. Красно¬ 
ярськ лежить над великою рікою Єнісеєм, що випливає з Монголії 
й пливе до північного ледового (крижаного) моря. З одного боку над , 
самим містом видно з близька високий, скалистий червоний беріг — 
„красний яр“ (звідси й назва Красноярськ), а по другім боці міста, за 
рікою, перерізаною довгим зелїзним мостом підносять ся досить високі, 
живописні, порослі лісом та наїжені скелями гори. Наші конвойні повели 
нас широкими, прямокутними вулицями наперед на полїцию, де з нами 
списано якісь протоколи, а відтак до т. зв. „участку 44 , де нас передали 
в руки участкового пристава. Тут наші київські конвойні полїциянти 
розпрощали ся з нами і повернули до Києва, полишаючи в нашій па- 
мяти добрий спомин своїм гарним, делікатним поведенєм. 


- 78 — 


Учасгок — Се полїцийний уряд одного мінського кварталу разом 
з приналежними до него полїцийними арештами. По закону нас повинні 
були замкнути в тих арештах, але що там було переповнене, нас держали 
цілих три дні на подвірю під голим небом, а на нічліг замикали що ночи 
до полїцийної канцеляриї, де через день урядували полїцийні урядники 
і де приходили всякі інтересенти; там ми спали на підлозі, задопіаній 
болотом, запльованій харкотинєм, закиданій недокурками, по якій лазили 
таракани й воші. Розуміє ся, що ми перед спанєм замітали собі ту під¬ 
логу мітлою, але від того вона не дуже ставала чистійша. Харчували ся 
ми у городового (полїциянта), що обслугував участкову канцелярию; 
його жінка з чемности — розуміє ся за добрі гроші — варила нам їсти. 
Третього дня наш пристав (припадково також Поляк з роду і з поль¬ 
ським назвиском, але говорив тільки по росийськи) списав з нами якусь 
„бумагу“, а відтак з тою бумагою, під ескортою двох городових, відо- 
слав нас до т. зв. „пересильної тюрми“, що знаходить ся далеко на са¬ 
мім краю міста. Перед воротами тюрми стоїть невеликий дім, в якім 
живе „старшой“ — себто наставник над тюрмою і в якім містить ся тю¬ 
ремна канцелярия. 

Там відобрали від нас гроші та золоті й срібні річи, а також ножі 
та вилки — і взяли то всьо в переховок. Також хотіли ревідувати наші 
клунки й нашу одежу, але невеличкі датки „на чай“ увільнили нас від 
того клопоту. Нас позаписували до тюремного реєстру і що йно тоді 
впустили нас до тюрми. Красноярська „пересильна тюрма“ — се велика 
площа, обгороджена дуже високим муром, кругом якого як ніч так день 
держать варту салдати, т. зв. „часовиє". По середині тої обгородженої 
площі стоїть кілька великих, деревяних, поверхових будинків, т. зв. „кор- 
пусів“. Нас повели до одного такого „корпусу 44 й помістили нас на по¬ 
версі в окремій камері. Наша камера — се була висока, простора, ясна 
комната, з високими й широкими закратованими вікнами, з яких розпо- 
стирав ся далекий гарний вид на місто й околиці міста. На обох кінцях 
комнати стояли велитенські камінні печі, в яких, розуміє ся, тоді не то¬ 
пило ся, бо на дворі й так було горячо. Як би не зелїзні крати, наша # 
комната подобала би скорше на санаторию, ніж на тюрму, — так було 
в ній ясно й соняшно. Правда, ще була одна ріжниця. Замісць ліжок сто¬ 
яли т. зв. „нари 44 — себто голі деревяні дошки, які займали трохи не 
цілу камеру. В тих дошках гнїздило ся безліч блощиць всякої величини 
— від дрібосеньких як макове зерно до таких грубих як біб. Щоби охо¬ 
ронити ся від блощиць, ми мазали „нари 44 нафтою (керосином), але й се 
тільки в части помагало. Що дня перед шестою годиною рано будив 
нас ключник; ми скоро одягали ся й ставали в оден ряд, бо що дня 
о годині шестій відбувала ся „павєрка 44 (провірка), себто приходив „стар- 
шой“ з офіциром і провірювали, чи кого з нас не хибує, т. зн. чи ми 
всі є в тюрмі. Ми стояли витягнені в ряд, а попри наш ряд переходив 
„старшой 44 і кричав до нас „смірно 44 , (те саме, що наше: ,,позір“), а за 
ним ішов офіцир, який витав нас словами: „Здраствуйтє!“ По правилу 
ми повинні були би відповідати йому словами: „Здравія желаєм Вашему 
Благородію 44 , але шануючи себе, ми відповідали словом: „Здраствуйтє! 44 
або що найбільше: „Здравія желаєм 44 без величаня „благородієм 44 . По 
„павєрці 44 ми посилали двох товаришів за водою до митя, двох за ки- 
пятком до чаю, одного за хлібом; оден тимчасом замітав підлогу, а ин- 
ший знов обраховував ся з ключником, котрий купував для нас і при¬ 
носив^ нам за наші гроші молоко, яйця і хліб, бо тюремний хліб був 
чорний і липкий і можна його було їсти хиба як зачерствів. Відтак ми 
запарювали чай і снідали. По снїданю ми брали ся до роботи або до 
забави. Одні молили ся, другі читали книжки, які нам удало ся з собою 


— 79 - 


ііеревезти, або газетні „телеграми 44 , які купував для ііас ключник; одні 
прали брудне біле, другі латали подерту одежу; одні грали в шахи, 
другі в карти — розуміє ся так, щоби не бачив ключник, бо се заборо¬ 
нене тюремним регуляміном; одні полювали на воші, другі на блощиці... 
На обід давали нам їсти „щі 44 себто рідкий капусняк з мясом; на вечеру 
діставали ми знов кипяток і заварювали собі чай. 


Перед обідом або по обі- 
дї нас випускали на „прагул- 
ку“, себто дозволяли нам про- 
ходжувати ся по тюремній 
площі через цілу годину. В ча¬ 
сі' тих проходів ми познако- 
мили ся з мешканцями до- 
лїшних камер нашого корпусу 
та з мешканцями инших ка 
мер, розмовляючи з ними че¬ 
рез закратовані, але відчинені 
вікна, хоч се було регуляміном 
заборонене. З тих розмов ми 
довідали ся, що звичайні вяз- 
нї сидять у звичайній тюрмі, 
а в нашій „пересильній 44 тюр¬ 
мі сидять лише такі вязнї, які 
призначені на „ссилку 44 себто 
часове заслане, або на „пасє- 



Міст під Чорт^овом зн0іцшпЙ }ЛІоскаляма. 


лєніє 44 себто вічне заслане; тамті називають ся „ссильниє 44 , сесї „па- 
сєлєнци 44 . І між сими й між тамтими одн : є „уголовниє 44 себто такі, що 
покутують за звичайні злочини або провини, а другі „палїтїческіє 44 , що 
відповідають за політичні злочини або провини. Межи „пасєлєнцями 44 
треба відріжнити звичайних поселенців, які не були в каторзї, „катор¬ 
жан 44 , які відбули каторгу; деякі з них були закуті в кайдани. 

Тут належали з одної сторони росийські піддані, головно Нїмцї 
з роду, а також жиди, підозрілі в шпіонстві або в неприхильнім нас грою 
для Росиї, з другої сторони піддані ворожих держав: австрийські і угор¬ 
ські, германські (німецькі) й турецькі „гражданскіє плєнниє 44 або „воєнно- 
обязаниє 44 . Мене й моїх товаришів причисляли зразу до „адмінїстратївно- 
ссильних 44 ; пізнїйше, коли в другій половині червня 1915. р. прийшла до 
Красноярська вістка, що росийська армія була приневолена виступити зі 
Львова, нас зачисляли до „воєнно-обязанних 44 або „гражданських плєн- 
них“; в розговірній бесіді нас називали попросту „Австрійцами 44 . — По- 
знакомивши ся з вязнями замкненими в долїшних камерах нашого кор¬ 
пусу, ми довідали ся, що там сиділи переважно „політичні 44 , заслані на 
Сибір за приналежність до социялїстичної або иншої нелегальної партиї, 
за розповсюднюванє забороненої літератури, за приналежність до забо¬ 
ронених релігійних сект або взагалі за „нєблагонадьожность 44 . Між ними 
було кількох студентів висших шкіл і кількох инших інтелігентів; всї вони 
признавали ся до росийської народности, хоч з роду і з назвиска були 
між ними кромі Великоросів також Українці', Поляки, Нїмцї, Грузини 
і инші. Своєю дорогою, для них народність була річ зовсім маловажна, 
бо вони клали головну вагу на социяльну приналежність — клясову 
і партийну. 

Дізнавши ся, що як усі инші мешканці пересильної тюрми, так само 
й ми є в ній тільки тимчасовими гостями, старали ся ми довідати ся, 
куди й коли нас вишлють. „Старшой 44 і дежурний офіцир пояснили нам, 
що нас мають вислати найблизшим свобідним пароходом — за тиждень 





або за дві недїлї — по ріцї Єнісею До повітового міста Єнісейська, де 
тамошний „ісправнїк 44 (начальник повіту) визначить нам в Єнісейськім 
повіті* якесь постійне місце побуту. Оден з наших товаришів мав зі собою 
досить велику і докладну мапу Сибіру, тож ми поглянули на неї, щоби 
хоч приблизно зміркувати, де буде місце нашого засланя. Однак з мали 
побачили ми, що Єнісейський повіт займає більшу часть Єнісейської гу¬ 
бернії, сягає на північ до самого ледового моря та обіймає простір біль¬ 
ший, як Німеччина й Двстроугорщина разом! Десь на якомусь пункті 
сего велитенського простору лежить місце нашої „ссилки 44 , нашого ви- 
гнаня, але де саме, того з мапи не можна було зміркувати. Наші нові 
знакомі зпоміж „палїтїческіх 44 пояснили нам, що Єнісейський повіт обій¬ 
має кілька великих країв та що в оден з тих країв ми попадемо, але 
в котрий саме, годі зміркувати: менше небезпечних засланців лишає єні¬ 
сейський „ісправнїк 44 в самім Єнісейську або найблизшій околиці повіто¬ 
вого міста; більше небезпечних висилає в т. зв. Прианґарський край, по¬ 
ложений над рікою Ангарою, великим допливом Єнїсея, а найнебезпеч- 
нїйших висилає аж у т. зв. Туруханський край, що лежить далеко на 
півночи, вже недалеко від устя Єнїсея до ледоватого моря, де земля ні¬ 
коли не розмерзає. 

По кількох днях нашого побуту в пересильній тюрмі ми побачили 
через вікно, що до пересильної тюрми наспіли дві нові більші партиї 
вязнїв: партия галицьких жидів, в ярмурках і з пейсами, і партия росій¬ 
ських каторжан, в арештантських сірих одягах. Заходила небезпека, що 
управа тюрми впакує до нашої камери, в якій було ще богато свобідного 
місця, одну з тих партий і що ми в той спосіб дістанемо до нашої ка¬ 
мери нових, може не дуже пожаданих а на всякий спосіб занадто чис¬ 
ленних товаришів співльокаторів. Однак ми взяли ся на спосіб, у Росиї 
загально практикований і добре випробований: ми підкупили „старшого 44 
кількома рублями і він полишив нас у нашій камері самих, поміщаючи 
каторжан в иншому корпусі', а галицьких жидів в сусідній камері нашого 
корпусу. 

Кілька днів пізнїйше побачили ми крізь вікна на подвірю тюрми 
знов сьвіжу партию Галичан, зложену лише з кількох людий, а між ними 
пізнали ми директора „Народної Торговлї 44 Миколу Заячківського, нашого 
давного товариша неволі ще з львівських арештів. Сю невеличку групу 
нових товаришів умістила управа тюрми разом з нами в нашій камері, 
з чого ми були вдоволені, бо раді були мати між собою дир. Заячків¬ 
ського, а зрештою ціле товариство було невеличке і зовсім приличне: 
оден сьвященик зі сином, студентом фільозофії, оден лісничий зі сином, 
і оден дїдич з льокайом; послїдні чотири особи були Поляки. 

Нарешті по несповна двох неділях розпрощали ся ми з Краснояр¬ 
ськом і його пересильною тюрмою. Три львівські сьвященики (о. др. 
Боцян, о. др. Горникевич і о. др. Соболь) завдяки інтервенції місцевого 
латинського сьвященика, о. Довконтаса, Литовця з роду і з переконаня, 
поїхали в Минусинський повіт, положений на полудни від Красноярська 
і жили там в повітовому місточку Минусинську, де кліматичні й суспільні 
відносини були богато красші, як на півночи. Нас усіх инших Львовян 
вислано по північ, у Єнісейський повіт, однак дир. Заячківський і його 
товариші подорожі не поїхали разом з нами; їх ще якийсь час полишено 
в пересильній тюрмі. 

Нас вивезено з Красноярська 28. червня 1915. р. Вже рано „стар¬ 
цюй 44 сказав нам спакувати наші клунки і вийти з камери на тюремне 
подвірє. Кромі нас були вже готові до дороги й инші вязнї, а саме кіль- 
канайцять політичних засланців, кількадесять каторжан і кількадесяти ин¬ 
ших „уголовних 44 , разом було нас около сто осіб, між ними кілька жен- 


- 81 - 


щин, так ідо наша панї Малицька не була цілком одинока. Нас новели 
до тюремної канцеляриї, де відбувала ся докладна ревізия осіб і клунків. 
Ми, себто я і мої львівські товариші, знов підкупили „старшого 44 кіль¬ 
кома рублями і він не тільки звільнив нас від ревізиї, але навіть видав 
нам до рук наші гроші (замісць віддати їх до рук конвойної сторожі). 
Натомісць инших ревідовано дуже докладно та відбирано від них при 
ревізиї і гроші, тютюн, книжки, газети, ножики, вилки, і т. и. В часї тої 
ревізиї наспіла до пересильної тюрми нова партия вязнїв: були се со- 
цияльно-демократичні депутати (посли) росийської думи, яких вислано 
з Петрограду на Сибір. Оден з петроградських студентів, що були разом 
з нами, Нїколай Нїкояаєвич Дінгельштед виголосив на почеканю палкий 
привіт сим депутатам. По полагодженю формальностий нас усїх уставле¬ 
них в в довгий ряд зложений з около сто осіб — окружив конвой зло¬ 
жений з кільканайцять салдатів з так званої „конвойної команди 44 з на¬ 
стромленими баїнетами та з витягненими шаблями або револьверами 
в руках і нас повели до пристани. Ми йшли якоюсь дорогою, пов- 
ною куряви. Порох припав нас від голови до ніг. Коли ми так ішли 
ескортовані мов найбільші злочинцї та й справді' в товаристві простих 
злочинців, оден з наших львівських товаришів сказав до нас: „Будете 
видїти, що нас повісять 44 . І ми всі справді' мали таке вражінє. Коли ми 
прийшли до пристани на ріці Єнісею, нас загнали на пароход, що звав 
ся „Св. Николай 44 . Нас посадили на сам спід пароходу в так званий 
„трум 44 , де було душно, тісно і темно, неначе в гробі. Крізь малі круглі 
віконця видно було тільки воду, що хлюпала до них, і через те віконця 
мусїли бути все заперті. Нас вязнїв було так богато, що оден другому 
спирав ся на плечі або топтав по ногах. Кромі того конвойні салдати 
поводили ся з нами дуже грубо, особливо два, що були родом з Тав- 
рийської губернії. Так перемучили ся ми три доби, які нам дали ся в знаки 
найгірше зі всього, що ми перебули в неволі. Щоби розігнати нудьгу та 
облекшити муку, політичні вязнї почали сьпівати свої росийські револю- 
цийні пісні, а за ними й ми, львівські Українці', затягнули наші українські 
пісні, помимо заборони й матїркованя конвойних салдатів. По трох добах 
плавби в низ по Єнісею ми прибули до повітового міста Єнісейська. 
Ранним ранком нас вивели з пароходу та повели внов до тюрми. Єні¬ 
сейська тюрма богато гірша від Красноярської. Там було майже так 
душно й тісно, як на пароходї. На щастє нас держали там тільки два 
днї, бо вже на другий день оголосив нам „старшой 44 що нас усіх львів¬ 
ських Українців числом 11 осіб і 10 політичних засланців з росийських 
підданих, разом 21 осіб висилає ся „на Ангару 44 , в ріжні села чи то „де¬ 
ревні 44 Гіінчугської волости. 

Дня 2. липня 1915. рано ми вийшли з Єнісейської тюрми та під 
конвоєм двох єнісейських городових пустили ся в дорогу. Ми повандру- 
вали трактом (гостинцем), що веде понад ріку Єнісей з міста Єнісейська 
на полуднє до устя ріки Ангари. Нам дали одну підводу на багажі. 

Ми йшли піхотою, лише пані Малицька їхала на багажах та ще де¬ 
хто зі старших мужчин від часу до часу по черзі присідав ся на фіру. 
Дорога вела то через ліси й гори, то через поля й села, то наближала 
ся до ріки, де віддаляла ся від неї. Околиці' були гарні й живописні. 
Погода була гарна й тепла, тож ми користаючи з сего часто купали ся 
в Єнісею. Загалом наша подорож була приємна, тим більше, що й наші 
нові товариші подорожі були загалом інтелігентні й симпатичні люди. 
Тут годить ся кількома словами згадати про них. Пятьох з них були се 
студенти петроградського університету або инших висших шкіл в Петро¬ 
граді; по переконаню всі пять були росийські социяльні демократи і всі 
були заслані на Сибір за приналежність до росийської социяльно-демо- 


— 82 


ератичної партиї; по мові й вихованю всУ вони були Росияни (русскіє), 
хоч між ними не було анї одного „русского* по роду і по назвиску (фа- 
мілїї). Двох з них: Дінґельштед і Енгель мали німецькі „фамілії*, двох: 
Петриковський і Карчевський мали польські „фамілії*, але тільки перший 
них умів свобідно по польськи говорити; наконець оден з них, Дзе- 
дзієв, мав грузинську „фамілію*; його жартом усі називали „князем* — 
чи то длятого, що мав справді' аристократичну поставу й фізіогномію, 
чи може длятого, що між Грузинами дуже богато людий має титул „кня¬ 
зя*. Кромі студентів було ще трох молодих людий засланих за прина¬ 
лежність до росийської социяльно демократичної партиї: оден електро¬ 
технік Струмілло, Білорос по роду й „фамілії*, та Книшевський і Білень- 



Стрілецька польова Служба Божа в селї Сковятинї 17 лютого 1918. 

Сьвітлив Н. Пантелейчук. 


кий, приватні банкові урядники з Харкова, оба Українці по роду й „фа¬ 
мілії*, однак лише Біленький умів говорити по українськи, але й він не 
мав української национальної сьвідомости; зрештою він називав себе 
з росийська „Бєлєнкій* а не: „Біленький*. Се всьо були молоді, безженні 
люди в віці понизше ЗО літ. Кромі них було двох старших людий, які 
полишили дома жінок і дїтий. Оден з них, Єфімов, одинокий в цілій 
нашій компанії Великорос по роду й „фамілії*, був засланий за прина¬ 
лежність до релігійної секти „євангельських християн*; другий, Ісай Іса- 
євіч Реймер, богатий арендатор великих маєтків на Кримі, був засланий 
за підозрінє в шпіонажі в користь Німеччини, хоч на ділі він був по 
роду не Німець, але Голєндер, не мав ніяких германофільських симпатий 
тай загалом кромі подібности назвиска не мав нічого спільного з Німцями. 


83 - 
















Беї названі тут люди були так само, як і ми, призначені На заслане 
в „Приангарський Край“ і длятого злучено їх разом з нами в одну „пар- 
тию“, себто в оден гурт засланців. Ми вели з ними оживлені розговори 
на всілякі теми: і про війну і про політику і про росийські та про га¬ 
лицькі відносини. Вони говорили до нас по росийськи, ми до них пере¬ 
важно по українськи, потрохи також по росийськи. Познакомивши ся 
близше, ми сьпівали разом всілякі пісні: найбільше народні українські, 
але також росийські революцийні та українські патриотичні. Деякі укра¬ 
їнські народні пісні були їм добре знані, але українські патриотичні пісні 
були для них новиною; з тих пісень найбільше подобала ся їм та, що 
починає ся словами: „Ми гайдамаки, ми всі однакі... 44 і вони залюбки 
сьпівали сю пісню разом з нами. 

Так вандрували ми разом єнісейським трактом під проводом наших 
конвойних поліциянтів. Д коли ми на нашій дорозі стрінули яке село, 
задержували ся ми там на спочинок, купували собі дещо їсти, пили чай, 
переміняли підводу і пускали ся зараз у дальшу дорогу, або коли вже 
було пізно під вечір, ми лишали ся в тому селі на нічліг і на другий 
день рано рушали дальше. 

Ціла ся мандрівка була би, як сказано, доволі приємна, як би не 
дві дуже прикрі язви — обі з царства „комах 44 або „насїкомих 44 . Одна 
язва — се т. зв. „мошка 44 або „мошкара 44 , маленька крилата комашка, 
яка в погідні дні літає в тих сторонах хмарами в повітрю та напастує 
людий і зьвірят. Вона залазить до носа, до рота, до вух, і до очий, 
залазить і за одежу і всюди, денебудь сяде на тіло, кусає дуже болючо, 
при чім з ранки виступає кров і тіло пухне кругом ранки. Вона небез¬ 
печна навіть для домашних і диких зьвірят. Медвідь ховає ся перед нею 
в воду. Бувають випадки, що мошка закусує на смерть молоді лошата. 
Щоби охоронити худобину перед мошкою, мажуть її дегтьом і виганя¬ 
ють на пасовиско не в день, але в ночі; вправдї в ночі кусають комарі, 
яких там також дуже богато, але вони не є такі небезпечні, як мошка. 
Люди хоронять ся перед мошкою тим способом, що всі тамошні селяни 
носять ціле літо т. зв, „сєтку 44 , себто сітку з кінського волоеїня пришиту 
до хустини, яку накладають на голову й на лице. Ся сітка подібна до 
тої сітки, яку у нас накладають на голову пасічники. Деякі люди, особ¬ 
ливо мущини з інтелїгенциї, носять сітку з тюлю, вшиту в той спосіб, 
що її закладає ся на капелюх і вона спадає в формі вельона на плечі 
й на груди та закриває перед мошкою лице й шию. Мущини зпоміж се¬ 
лян в літі звичайно не носять капелюхів, тільки накладають сітку прямо 
на голову. Селянки, коли виходять на жнива або на инші полеві роботи, 
надягають не тільки сітку на голову, але також рукавицї на руки й нога¬ 
виці на ноги, бо інакше мошка не дала би їм працювати. В соняшні, по¬ 
гідні, тихі дні мошка дає ся гірше в знаки, ніж коли на дворі дощ, або 
вітер, або хмарно; в лісі (в „тайзі 44 ) або на полю вона доскулює гірше, 
ніж у селі, а в хаті, хоч би її було як богато, вона зовсім не шкідлива, 
бо вона не зносить тїни і старає ся видістати ся на двір; там то вона 
не літає по хаті, тільки пхає ся до вікна; так само зі стаєн і инших бу¬ 
динків мошка втікає як найскорше веїми отворами, і там її ніколи нема. 

Ми в нашій подорожі вже першого дня не могли собі дати ради 
з мошкою, хоч то було раннє літо, коли ще мошки буває не богато, та 
хоч то було ще недалеко від міста, де мошки взагалі менше. Однак ми 
як чужинці, не призвичаєні до сеї язви, відчували її далеко гірше, ніж 
тамошні мешканці і длятого ми вже першого дня подорожі покупували 
собі сітки з тюлю та позакладали їх на капелюхи, однак переконали ся, 
що й сітка хоронить перед мошкою тільки в части, бо ся дрібонька та 
влізлива комашка залазить також попід сітку. 


Друга язва, яка нам доскулювала в нашій подорожі, се були — 
блоідицї (по росийськи: ,,клопи“). Нам приходило ся трохи не кожду ніч 
ночувати в селянських хатах, де помимо досить значної поверховної чис¬ 
тоти було всюди богато блошиць і тараканів. Та найгірше нам дали ся 
в знаки блощицї в селї Карґіно, де ми ночували не в селянській хатї, 
але в сільськім арештї, в так званій „каталашцї а ; такий арешт ізза вели¬ 
кої маси блощиць називають іронічно „клоповнїк", себто по нашому 
„блощичник". 

В селї Карґіно кромі „блощичника" є також почтовий і телеграфіч¬ 
ний уряд, тож ми користаючи з того повисилали почтові картки до на¬ 
ших рідних, свояків і знакомих у Львові, в Києві і Москві, а кромі того 
збірний лист до американського консуля до Владивостока з просьбою о під¬ 
могу. бо тодї опіка над австрийськими горожанами належала до Зєди- 
нених Держав північної Америки. 

/ Єнісейські полїциянти, котрі конвоювали нас аж до Карґіно, звідти • 
вернули ся назад до Єнісейська, а нас передали під „опіку" стражників, 
себто сільських державних полїциянтів, щось в родї австрийської жан- 
дармериї (росийська жандармерия мала инший, чисто політичний обсяг 
дїяльности). 

В тім самім селї Карґіно розпрощали ся ми з величавою рікою Єнї- 
сеєм і головним єнісейським трактом, бо звідси ми помандрували дальше 
вже сільськими дорогами на ріку Ангару. Ми знов ішли лісами й горами, 
полями й селами під конвоєм карґінських стражників, задержуючи ся 
в придорожних селах, щоби „попити чаю" й „закусити", або щоби пере¬ 
ночувати та змінити кінну підводу під наші багажі. Ми ночували по се¬ 
лянських хатах і то звичайно на підлозї. Декуди підлога була чистенька, 
застелена килимами, але часто була підлога нехарна й заболочена. На¬ 
решті’ по цілотижневій подорожі дійшли ми до ріки Ангари в пункті" по¬ 
ложенім напроти села Рибного. Нашим очам показало ся величаве плесо 
ріки, до чотири кільометри широке, положене неначе в віночку серед 
дуже гарної околиці*. Напротив нас на горбочку красувало ся село Рибноє 
зі своєю білою церквою. Ми всїли на великий човен так званий „карбаз" 
і переплили на другий бік ріки. В селї Рибнім карґінські стражники за¬ 
вели нас до „волосного правлєнія", себ то до окружного громадського 
уряду тай передали в руки рибнинських стражників, а самі вернули ся 
домів. 

Хоч ми вже були на Ангарі, то однак далеко ще нам було до кінця 
нашої подорожі, бо ми всї мусїли явити ся в селї Богучанах, адміністра¬ 
тивнім осередку Пінчугської волости тай цілого Прианюрського Краю — 
і там зголосити ся у „станового пристава", адміністративного начальника 
цілого того краю. Нам прийшло ся подорожувати ще оден тиждень, 
але вже зовсім інакше, як до тепер. У Прианґарськім Краю нема во¬ 
зової анї загалом сухопутної дороги. Одиноким середником комунїкациї 
є сама ріка Ангара: кромі неї нема ніякої иншої дороги. Зимою їздять 
по вкритій грубезним ледом Ангарі санками запряженими „тройкою" 
коний; літом їздять по Ангарі на більших і менших „лодках" (човнах). 
Коли їдуть у низ по ріцї з водою, тодї пускають лодку на сере¬ 
дину ріки, щоби сама вода несла її зі собою, при чім для приспішеня 
їзди підганяють лодку веслами. Колиж їдуть у противнім напрямі себто 
против води горі рікою, тодї привязують ДО ЛОДКИ ДОВГИЙ МОТУЗОК т. зв. 
„бічеву", другий конець того мотузка привязують до людини (звичайно 
до женщини), яка йде берегом ріки й тягне за собою лодку з людьми 
й ладунком, причім оден з людий, що сидять на лодцї, веслами „від¬ 
грібає" лодку від берега, бо інакшеї лодка не плила би здовж берега, 
тільки зараз пристала би до берега. Розуміє ся, що коли їде проти води 


85 



велика лодка, навантажена великим тягаром, тодї „бічеву 44 тягне двох або 
й кількох людий. Звичайну лодку з 6-ома до 10-ома пасажирами тягне 
завсїди тільки одна людина і то звичайно женщина. 

Оттак тодї й нас усїх, себто мене й моїх товаришів неволї, посадили 
в селї Рибнім на чотири лодки (по 5 або 6 пасажирів на одну лодку), 
кромі того дали нам до кождої лодки по одному мужикови-гребцеви, 
щоби гріб веслами або правив кермою, та запрягли при помочи „бічевої 44 
до кождої лодки по одній женщинї-селянцї („бабу 44 або „дєвку 44 ), щоби 
тягла лодку здовж берега — і так надангарські „дами 44 повезли нас на 
лодках проти води горі Ангарою в напрямі до села Богучан. Ся наша 
їзда на] лодках, запряжених жінками й дівчатами, робила на нас дуже 
дивне вражінє: в нас був закорінений погляд, що се найбільша почесть, 


Закордонні Українські Січові Стрільці. 


яку віддає ся найбільше достойним і заслуженим героям, коли везуть їх 
люди запряжені замісць коний, а між тим на Ангарі запрягають людий 
(і то звичайно женщин) до лодки, щоби везти на заслане викинених зі 
суспільности „злочинців 44 і „шпйонів 44 ! 

Ріка Ангара дуже величава й дуже гарна: єї плесо 3 до 4 кільометри 
широке, часто поперегороджуване зеленими островами, а ще частїйше 
шумячими шипотами („шіверами 44 ) та бурхливими, небезпечними порогами; 
то з одного, то з другого боку видно високі, скалисті береги, а за ними 
видніють горбки й гори покриті березовим або чатинним лісом; прибе¬ 
режні скали мають часто фантастичні форми, неначе які руїни замків. 
Ріка часто змінює напрям, причім з поза клиноватих виступів побережа 
(т. зв. „мисів 44 ) виринають що раз то инші живописні краєвиди. 

Околицї понад Анґарою®2переважно безлюдні й дикі; села стріча- 


- 86 - 

















ЮТь ся досить рідко і завсїди положені на високім березї. В кождім селї, 
попри яке приходило ся нам плисти, ми причалювали до берега, до сіль¬ 
ської пристані, де стояло богато місцевих лолок; ми вилазили з тих ло- 
док, якими ми приїхали; наші підводчики зі своїм лодками вертали ло¬ 
мів, а ми двигали наші клунки на високий беріг і заходили до деревяних 
селянських хат дешо перекусити та напити ся чаю, або переночувати. 
Перед нами появляв ся самовар з горячим кипятком, горшок („кринка 44 ) 
молока, „ковріґа 44 (бохонець) або „колач 44 (великий обарінок) разового 
пшеничного хлїба, тарілка сметани й друга тарілка „творогу 44 (сьвіжого 
коровячого сира), ми ..садили ся“ за стіл, заварювали чай і заспокою¬ 
вали голод і спрагу. Часом діставали ми яйця, рибу або мясо. За їду 
й нічлїг платили ми „хазяйиї" або „хазяїнови 44 сьмішно малу ціну, всеж 
таки „кормовия деньгі 44 себто гроші на прожиток, які ми діставали від 
від „казни 44 (державного скарбу) по 10 копійок на день і на особу, да¬ 
леко не вистарчали на наше удержанє в дорозї, на яке кождий з нас 
видавав около пів рубла денно. За ті гроші мали ми доволї смачний 
і зовсїм обильний харч, однак з нічлігу рідко були ми вдоволені, бо зви¬ 
чайно не давали нам спати блошицї. В одній хаті* вони нам так допекли, 
шо ми серед темної ночі мусїли втїкати з хати на поле, де перележали 
до рана в бороздї. В иншій знов хатї менї приключило ся таке: ми, як 
звичайно, спали в селянській хатї на не дуже чистій підлозї, при чім 
менї довело ся лежати з краю. Ранним ранком збудив мене якийсь не то 
шум, не то гуркіт, не то стукіт. Коли я розкрив очі, побачив, шо побіч 
моєї голови хазяйка сипала на підлогу зерно дпя курий. кури стукотіли 
дзюбами (клювами) по підлозї, а найбільший „пєтух 44 (півень, когут) за¬ 
мірив ся своїм клювом на мо*Гочі, так, що я ледви вспів скорим рухом 
охоронити ся. 

Переночувавши й поснідавши ми сходили назад до пристані*, зно¬ 
сили наші клунки над р ; ку, всідали на нові підводи, себто на місцеві 
лодки Й ПРИ помочи нових підводчиків, себто місцевих селян ми плили 
далі* горі Ангарою тягнені „бабами 44 й „дєвками 44 аж до найблизшого 
села, де знов зміняли ся підводи і т. д. 

Села над Ангарою дуже неоднакові: одні досить великі, з гарними, 
чистими, високими хатами, з високою білою церквою як Каменка, Ірте- 
нєєво, Пінчуга; инші знов дуже маленькі, зложені з кількох нужденних 
хат, як Бик, Кукуй, Потаскуй. В більших селах стрічали нашу'партию на 
березї пристані* місцеві засланці*, головно ,,палїтіческї“. які зараз знако- 
мили ся з тими „палїтїческімі 44 , шо їхали з нами, та звичайно брали їх 
на нічлїг до своїх кватир і угошували їх, як могли. Нас. галицьких Укра- 
їнцїв, не стрічав ніхто, бо ми були перші засланці*, вислані з Галичини 
на Ангару; (по нас прибула на Ангару досить велика скількість Галичан). 
В однім селї довело ся менї розговорити ся з одним старим, сивим уже 
мужиком, який говорив дуже гарно й чисто по українськи : він був полом 
з Полтавщини, засланий за якусь семейну трагедию як „уголовний 44 зло¬ 
чинець; він не вспів ще навчити ся місцевого московсько-сибірського 
диялєкту - тай не забув української мови, бо що йно в старшім вімї тай 
то недавно покинув рідне село. В иншім знов приангярськім селї позна- 
комив ся я з другим дуже старим засланцем; се був П^ляк, висланий на 
Сибір за участь у польськім повстаню 1863 року; коли його заслано на 
Сибір, він був ше дуже молодий і від того часу богато води поплило 
в Ангарі! Він оженив ся з місцевою селянкою-чоллонкою („чолдонами 44 
називають засланці* прианГарських селян), став жити й хазяйнувати та 
„промишляти 44 ' рибою й „пушнїною 44 (скірами з диких звірят) так як усї 
инші „чолдони 44 ; хрестив~дїти’ ,г на~православну віру й сам обходив право¬ 
славні сьвята; забув по польськи не тільки читати й писати, але навіть 


— 87 - 


говорити; одним словом „кругом ачолдонєл і абрусєл" — цілковито зму- 
жичів і змосковщив ся (зросийщив ся), навіть назвиско його зросийідило 
ся й ніхто не здогадавби ся, що нинішній „Качанов" — се колишній 
„Качановскі", колишній польський панич з висшою осьвітою й сальоно- 
вою огладою! Одно тільки лишило ся в нїм: се любов до Польщі й не¬ 
нависть до Росиї; він сильно бажав, щоби в теперішній війні’Росия була 
побита і твердо вірив і надїяв ся, що Польща буде відбудована. Коли 
я розмовляв з сим старцем, який зрештою помимо своїх 80 лїт фізично 
держав ся зовсім добре, менї мимоволі’ прийшло на гадку, що з мене 
зробить ся, як менї доведеть ся прожити на Ангарі яких кільканайцять або 
кількадесять лїт! 

Декуди віддаль села від села була так велика, що треба було плисти 
горі Ангарою безнастанно від ранного ранка до пізного вечера. Ми їхали 
на малих лодках і сидіти на них було досить невигідно, тож при довшій 
безнастанній плавбі відчували ми сильну втому. До того докучала нам 
мошка, яка лїтає також понад рікою, особливо недалеко берега. Погода 
була переважно гарна, соняшна. Деколи зривала ся буря, падав дощ 
і був сильний вітер; тодї ми мокли з верха й зі споду, бо наші лодки 
не були криті, при сильнім вітрі лодка гойдала ся та вода хлюпала до 
середини лодки, так що треба було безнастанно вичерпувати воду з лод¬ 
ки черпаком, бо інакше могла би лодка затопити ся. Місцями наша плавба 
була доволї небезпечна, особливо там, де береги були стрімкі й скалисті, 
так що не можна було тягнути лодки „бічевою", а ріка була перегоро¬ 
джена шипотом або порогом і треба було плисти против сильної струї 
води, понад підводні скали. В однім такім місци ми могли плисти против 
води тільки в той спосіб, що оден з підводчиків сильно робив веслами, 
а другий стоячи ногами на дні лодки рівночасно хватав обома руками за 
вистаючі виступи прибережної прямовісної скелї та в той спосіб тягнув 
за собою лодку по бистрій глибині’. 

Околицї положені над Ангарою помежи більше віддаленими селами 
такі дикі, що годї доглянути найменшого сліду людської руки: дівичі 
праліси „тайги" простягають ся до самої ріки; над саму ріку заходять 
лосї й медведї, а понад рікою лїтають орли й соколи. В однім такім від¬ 
люднім, дикім місци ми були сьвідками несподїваного польованя. В тім 
місци ріка була дуже широка; попри оден беріг, куди ми плили, вода 
була глибока, але попри другий беріг вода на широкім просторі була 
плитка, поросла шуваром і иншим водним зїлєм. Наші підводчики, що 
везли нас на лодках, доглянули своїми бистрими очима, що в тих шу- 
варах бродить самиця лося, ланя-лосиха. Сейчас підводчики порозуміли 
ся зі стражником, разом з ним поплили на другий бік рік і зручно ма¬ 
невруючи відтяли звірині’ відворот до берега, загнали її на глибоку воду 
та підпливаючи з долу (против води) наблизили ся дуже близько до 
ланї, яка не в силї була довго проти води плисти — і тодї стражник 
убив її вистрілом з револьвера. Вбиту звірину витягнено з води на човен 
і перевезено назад до того берега, попри котрий ми плили, почім під¬ 
водчики й стражник розділили між себе добичу. 

Нарешті 13. червня 1915. р. пополудни приплили ми до Богучан. 
Місцеві стражники розмістили нас на нічліг по селянських хатах, а на 
другий день рано завізвали нас до станового пристава, який посписував 
з нами протоколи та дав нам прочитати друкований регулямін (правиль¬ 
ник), який обовязує всіх засланцїв. З того реґуляміну ми довідали ся, 
шо нам не вільно „отлучать ся" (віддалювати ся) з того села, яке кож- 
дому з’ нас призначено яко місце засланя а навіть не вільно виходити 
з села в г лїс"або' на'поле поза „паскотіну" себто поза пліт загороджений 
на те, щоби місцева худобина не" могла зайти за далеко в лїс або на 


- 88 - 


поле чужої громади; дальше: не вільно нам держати анї носити ніякої 
збруї, не вільно нам заходити на громадські зібраня (на „общественную 
сходку 44 ) анї взагалі' брати участи в яких небудь зборах чи нарадах; не 
вільно нам держати ніяких відчитів анї викладів; не вільно нам учити 
селянських дїтий анї взагалі* давати якінебудь „уроки 44 (лєкциї) і т. д. За 
кожде нарушенє реґуляміну була постановлена більша або менша кара 
арешту, яку треба відсидіти в волосній „каталашцї 44 . Богучанський при¬ 
став, в якого власти ми опинили ся, називав ся Самулєвіч, був припад¬ 
ково також Поляком з роду, хоч до сего не признавав ся, був вірним 
служакою царського режіму, тож старав ся всїми способами допечи по¬ 
літичним засланцям і за те був нами зненавиджений так само, як єнісей¬ 
ський ісправнїк Бахов. 



Похороиіі У. С. С. Яреми що поляг в боях з большевиками коло АлексапдрівСька па 

верху старої козачої могили. 

Сьвітлив 16. IV. 191Я. В. Оробеуь. 


На підставі інструкції, даної сим ісгіравнїком, становий пристав виз¬ 
начив кождому з нас, львівських Українців, инше місце засланя, а власне: 
мені визначив село Гольтявіно, положене над Ангарою 60 верст повисше 
Богучан, д-ру Миколї Шухевичови Клїміно, а п. Василеви Грицкову — 
Залєгєєво, села положені ще висше над Ангарою; п. Іванови Івашкови — 
село Юрокту, положене над рікою Чадобцем, допливом Ангари; п. Оси- 
пови Недїлцї — Ярки; п. Юлїянови Балицькому — Пинчугу, а п. Оси- 
пови Ґродському — Іртєнєєво, села положені над Ангарою понизше Бо¬ 
гучан; п. Миколї Курцебі — Бєдобу, а п. Ярославу Герулякови — Федіно, 
села положені над допливами Ангари. Від сего правила, що кождого 
з нас призначено до иншого села, зроблено було виїмок тілько що до 
пані Константини Малицької, яку заслано до Пинчуги. значить до того 
самого села, що й п. Балицького. Всі названі тут села належать до.Пин- 













чугської волости, якої осередком є село Богучани — і всї належали тодї 
до району почтового уряду в Богучанах, дарма, що ті села віддалені від 
себе й від почти по кількадесяти і по кількасот кільометрів. Олен лише 
п. Іван Степів був висланий до села Рибного, положеного на Ангарі по- 
низше Пинчугської волости, близше тракту й близше сьвіта (про те село 
була вже висше згадка). , 

Від станового пристава повели нас усїх до волосної „больницї" (лїч- 
ниця, шпиталь), де волосний „фельчер* (низший степень лікаря) всіх нас 
оглянув і позаписував до своєї книги та на нашу просьбу повидавав нам 
деякі найконечнїйші лїкарства, які могли би- нам придати ся в случаю за- 
недужаня. 

Від фельчера повели нас до „волосного ппавлєнія", де волосний 
писар Молчанов також позаписував до свого реєстру наші назвиска 
й инші генералїя, та зазначив при кождім назву села, яке кождому з нас 
було призначене яко місце засланя, а відтак, виплатив нам „кормові дєнь- 
ґі“ себто гроші на харчі (по 10 копійок денно!) за ті днї, які ще кож¬ 
дому з нас лишали ся до кінця його подорожі. 

Тим чином усї формальности з нами були полагоджені й тепер мали 
відвезти нас на підводах — кождого до його місця призначеня — під 
конвоєм стражників. Але наші підводи не скоро були готові й нам ли¬ 
шало ся ще кілька годин свобідного часу. 

Користаючи з сего, ми зайшли на почту та вислали картки до рід¬ 
них і знакомих, а решту часу вихіснували на те, щоби дещо розвідати 
ся про Прианґарський Край і його мешканцїв, про Богучани та про ті 
села, в яких ми тепер мали жити. Нарешті' підводи були готові. Я роз- 
прощав ся з тими товаришами, які мали їхати в инші сторони, себто 
в низ по Ангарі або на боки, а сам пішов на беріг до пристани разом 
з тими товаришами, котрі так само, як і я, мали їхати дальше в верх по 
Ангарі; зосібна поїхали разом зі мною до. Шухєвич, Івашко, Грицків, 
Дінгельштед, Реймер, Енґель, Біленький, Струмілло і Карчевський. Нас 
супроводжали до пристани політичні засланцї, проживаючі в Богучанах, 
між якими звертали на себе увагу дві женщини : одна дуже старенька, 
яку всї кликали „бабушкою", а друга молода, олїта в мужеську одежу, 
яку називали Марусею (вона хоч і називала ся Маруся, не була Україн¬ 
кою, бо се імя дуже розповсюднене серед росийської інтелїгенциї так 
само, як український борщ, українські піснї й українські мережки). 

Ми сїли на лодки запряжені бабами тай під конвоєм богучанськогс 
стражника поплили попри квітчасті береги широкої Ангари против води 
На ніч приплили ми до села Заїмки, де переночували, а на другий день 
коло полудня побачив я на високім стрімкім березі' невеличку, збиту 
купку темносїрих деревяних будинків, положених V підніжа темнозеле- 
ної, лісистої гори. Се була деревня Гольтявіна (або як хто хоче: село 
Ґольтявіно). Під берегом, на зарінку, над самою рікою стояв гурток лю- 
дий, одітих у дуже ріжноманїтні одежі. Були там місцеві „чолдони“ 
в московських „рубашках" і „чолдонки м в європейських „матрозках" 
(блюзках); одні й другі мали на головах червоні хустки з попришива¬ 
ними до них чорними сітками, які позасували до гори над чоло, бо на 
ту хвилю не було сильної мошки. Ті люди своїми обпаленими мязистими 
обличами нагадували мені' червоноскірних Індиян, а своїми хустками й сїт- 
ками на головах дуже нагадували менї старинних Єгиптян. Кромі „чол- 
донів и була на зарінку група „ссильних" (засланців), а власне трох за¬ 
кавказьких Турків з гарними подовгастими обличами. чорними боро¬ 
дами, в синих жупанах та зелених або червоних турбанах (завоях) на 
голові; двох жидів, оден з них з сивою бородою, з пейсами і в ярмурцї; 
двох молодих курляндських Нїмцїв і двох „палїтїческіх“, робітників з Пе- 


трограда (про них ми вже знали від боцманських „палїтїческіх и ). Попри 
зарїнок краєм ріки стояв довгий ряд місцевих човнів-лодок; коло човнів 
купали ся дїти, а молоді „чолдонки" брали ведрами воду з ріки (бо там 
пють воду з ріки). Наші лодки пристали до зарінку. Ми всї висіли з ло- 
док і повитягали з них наші багажі. Оба ґольтявінські „палїтїческі" при- 
близили ся до нас і звитали ся з нами. Оба були люди непоказні, неве¬ 
ликого росту, лихо відживлені, бідно одїті, трохи обдерті, з дуже демо¬ 
кратичними фізіоґноміями й манерами. Оден з них називав ся Павел Стє- 
пановіч Колишов, другий Іван Авксєнтєвіч Воїнов. Оба були робітники 
з Петрограда, вислані на Сибір за социялїзм і оба Великороси, але пер¬ 
ший з них був „меньшевік", а другий „большевік". Инші мешканці' Ґоль- 
тявіна, що стояли на зарінку, або на високім березї, цікаво приглядали 
ся менї й моїм товаришам... 

Так нарешті' по півторамісячній, томлячій подорожі прибув я дня 
І5. липня н. ст. 1915. р. до Ґольтявіна, місця мого вигнаня (засланя). Кромі 
мене був до того села призначений також наш товариш подорожі, сту¬ 
дент Дінґельштед. Инші наші товариші подорожі лишили ся на зарінку, 
щоби на нових підводах поплисти далї горі Ангарою до своїх місць 
призначеня, а ми оба з Дінґельштедом розпрощавши ся з нашими това¬ 
ришами — пішли під конвоєм стражника по стрімкій стежцї горі високим 
берегом до села. Стражник запровадив нас до місцевого старости (на¬ 
чальника громади), заявив нам, що нас „освобождає“ і віддає під надзір 
місцевої громади, почім вернув ся до пристани й поїхав дальше разом 
з нашими товаришами. 

Хоч я опинив ся сам оден серед незнакомих людий, в чужій, дале¬ 
кій стороні’, в самім осередку північної Азиї, тисяч кільометрів від зелїз- 
ної дороги та кілька тисяч кільометрів від Европи, в маленькому селї, 
де не було нї церкви, нї школи, нї коршми, нї крамнииї, де почта прихо¬ 
дила тільки два рази на місяць, а газети доходили аж у місяць по даті', 
всеж таки я чув ся щасливий, що обминула мене шибениця, що минула 
ся тюрма та що скінчили ся тяжкі труди примусової подорожі... 

Оба ґольтявінські „палїтїческі", Колишов і Воїнов. заопікували ся 
не тільки студентом Дінґельштедом, котрий був їх партийним товаришем, 
але завдяки йому також і мною. Вони помогли менї витягнути мій багаж 
до гори берегом, угостили мене чаєм, приняли мене до себе на нічліг, 
а на другий день допомогли менї знайти собі свою власну кватиру у міс¬ 
цевого „чолдона" Дмитрія Павловіча Колпакова. За кватиру з харчами 
згодив ся я платити сїм рублів на місяць... Так став я жити в Пгшангар- 
ськім Краю, де після інтенций царських жандармів мав би я був прожити 
довгий ряд лїт, але завдяки^великій всеросийській революциї прожив там 
тільки два роки.. 

* * 

* 

Про Прианґарський Край і його мешканців: Тунґузів, чолдонів (при- 
анґарських селян) і „ссильних и (засланців) тай про те, як менї жило ся 
в^ тім краю, що я там чув і бачив і як звїдтам видобув ся, про те все 
напишу иншим разом. 


с 7баи оТСарпобич 

Спомини з Красноярська. 

Красноярськ лежить посередині просторої сибірської полоси, яка 
лічить ся вже до східної части Сибіри. Се місто взяло свою назву від 
„красного" (червоного) яру. Між червоним яром, який видніє неначе ру- 






бін, а рікою Єнісеєм, є рівна площина широка на 1 версту а довга до 4. 
Поза червоним яром і поза Єнісеєм підносять ся гори, а тодї площина, 
на якій стоїть місто Красноярськ, виглядає як кітлина, неначе пташе 
гніздо. Саме місто адмінїстрацийно поділене на три участки, а в кождім 
участку є пристав. З більших полїцийних і адмінїстрацийних властий є: 
губернатор, полїцмай- 
стер і головний штаб 
жандармериї. З духов¬ 
них властий є єпископ. 

На краю Красно¬ 
ярська кождому впадає 
в око понура будівля, 
яка з иншими при со¬ 
бі займає чимало пло¬ 
щини. Се є каторга з 
пересильною тюрмою, 
при яких є богато ин- 
ших потрібних домів. 

Серед міста на рівнині 
зносить ся з гору кате- 
дральний собор, а по 
ріжних частях міста 
менші або більші пра¬ 
вославні церкви, разом 
десять. В містї є та¬ 
кож польський костел, 
і протестантська „кір- 
ха“ (як її називають 
Москалї) та виглядає 
вона дуже сумно: сьві- 
тить цеглами від кот¬ 
рих відпав тинк, неначе 
сирота голими ліктями. 

На берегу Єнїсея сто¬ 
їть великий новий бу¬ 
динок, духовна семіна- 
рия. Крім мужеської і 
женської гімназиї, має 
Красноярськ ще бога¬ 
то нисших шкіл. До 
1916. р. були'там тільки 
православні „учили- 
ща“, а відтак позво¬ 
лили і Полякам отво- 
рити свої приватні шко¬ 
ли. Само місто як на 
Сибір, представляє ся 
досить гарно, а одна 
вулиця „Большая Во- 

скресенская“ має вигляд вповні' європейської. На инших вулицях в часі* 
дощу є болота що не міра, і колиб не деревяні хідники, не можна би 
було вийти на вулицю. В часї посухи розтерте болото творить грубу 
верству пороху, яку вітри так розносять по тій кітлинї, що треба мати на 
очах охоронячі з целюльози, бо інакше не можна би було ходити по 
Красноярську. 


Ситник 7’осііф Млкитка командант лвґіоиу Укр. Сїчовпх 

Стрільців. 

Сьвітлив 8 VIІ. 1918. В. Оробець. 


— 92 







Красноярськ замітний задля свого щасливого положеня, а саме іфи 
двох головних шляхах. А то при воднім шляху Єнїсея, який випливаючи 
з монгольської границї на полудни, перетинає широкий Сибір пливучи 
на північ аж до ледоватого Океану (довгота його дороги виносить 4500 
верст, о 1100 верст довший як Волга), — і при головнім зелїзничім шляху 
Миколаївської зелїзницї, який знов перетинає туж саму полосу широкого 
краю з заходу на схід. Красноярськ лежить в перехрестю Єнїсея з зелїз- 
ницею, тому рух в місті' є дуже замітний. 

Ті два шляхи, Єнісей кораблями а так зв. Миколаївка" потягами 
всипають кілька рази в день до Красноярської кітлини чимало людий. 

Населене того міста сягає до 80.000. А на вулицях зараз впадають 
чужинцеви в очи жовтолиці Хінцї з довгими заплетеними косами. Вони 
займають ся дрібною торговлею, а саме торгують материями, полотном 
і шовками, які носять на руках і продають по вулицях на вільнім воз- 
дусї. 

Жидам в Росиї по містах не вільно жити. Але як се виконує ся 
в практиці', видно і в Красноярську. Там навсупереч законови є велика 
жидівська синагога з приютом і школою для молодежи, хоч, що правда, 
сибірські жиди не дуже то до неї учащають. Ба що більше, вони майже 
по жидівськи й не розуміють, бо розпорядок для них, щоб не виходили 
на вулицю з синагоги в молитвеннім строю (в талесї), є розліплений в се¬ 
редині' на стінах синагоги в московській мові. 

І ось той славий Красноярськ бачили тисячі наших засланців крізь 
вікно пересильної тюрми, а близше йому приглянути ся не мали нагоди. 
Хиба аж по упадку царського режіму, коли вертали домів. Та богатьом 
не довело ся вертати; вони зложили свої кістки до гробу на чужій землі'. 
Яко доказ була Кеженська волость (на Інґарі), де тиф богатьох увільнив 
від зсилки. По містах наших засланців зовсім не було, бо закон говорив 
як і жидам — „нєльзя“, одначе, щоб полїцмайстер мав звідки черпати ши¬ 
рокі доходи, жили жиди в Красноярську. Власти пересильної тюрми не¬ 
мало дивували ся, коли до них щоденно напливали нові етапи арешто¬ 
ваних Галичан. Вони по вигляді й по захованю тих людий не бачили 
в них чогось злого, одначе тут для них закон був сьвятий. Вони його 
ненарушали. Вони говорили: „Ми нє вхадїм кто ви такіє, кагда раз по- 
гіалї суда, нам всьо равно“. — Виїмку зробили тільки для старенького 
сьвященика Александра Любинецького, пароха з Новошин. Сей побою- 
ючи ся кінця свого житя, зажадав латинського красноярського пароха до 
сповіди. Тяжко прийшло сего добити ся, але вкінці'парох Довконтас прий¬ 
шов. Дідусь Любинецький розплакав ся гіркими слезами, розповів свою 
нужду, в якій живе (тюремні мешканці увільнили його від всього що 
тільки ^мав при собі) і просив о поміч. Зрозумів о. Довконтас що той не¬ 
щасний на своє місце засланя не зайде. Пішов отже до губернатора і ви- 
єднав дозвіл, що о. Любинецького лишили в Красноярську. О. Довконтас 
заняв ся живо долею безталанного дідуся, примістив його в своїй хаті, 
та тим способом вратував йому^житє. З весною прибув до Красноярська 
з Ангари Василянський брат Иосиф Гродський засланий з дому митро¬ 
поличого, який дивним дивом дістав дозвіл перенести ся до губернїяль- 
ного міста. З його приходу не мало радів о. Любинецький, бо мав на¬ 
году поговорити рідним словом. Поза тими двома засланцями нікого не 
бачило ся в Красноярську, крім Москалів, Хінцїв та жидів. Здавало ся 
що справді нема в тім місті' української душі, хоч так не було. Там було 
повно Українців, одначе вони так були скриті, що не можна було їх до¬ 
глянути. Не говорячи вже про салдатів, там було богаго людий, котрі 
займали навіть висші становиска, як на пр. мировий судя Андрій Кри- 
штофович, ґімназийний професор Демченко, інжінєр і професор техніки 


- 93 


Володимир Яновицький та чимало инших, а в додатку ще Й кількох сьвй- 
щеників. Гих останних спровадив вже єпископ Нікон, котрого царський 
уряд кинув на Сибір за українську справу. Епископ Нікон се великий 
приятель українського народу. Він відірваний від нього затужив, а в мос¬ 
ковськім духовеньстві не бачив приятелів для себе. Тому спровадив собі 
сьвящеників Українців. Що правда, то вони з єпископом по українськи 
ніколи не говорили а тільки по московськи, одначе яко до таких він мав 
до них довірє. Сей поступок еп. Нїкона вразив болючо в серце сьвяще¬ 
ників Москалів і вони жаліли ся на свого владику, що він найліпші місця 
обсадив „хахлами 44 . Найбільше жаліли ся на свого єпископа за те, що 
настоятелем катедрального собора іменував Українця, та ще й до сего 
іменував двох протоєреїв зпоміж Українців. Та з часом му сіли з тим по¬ 
годити ся, аж що йно з початком революциї предложили вони епископови 
свій рахунок. 

Осению 1916. р. приїхала до Красноярська делегатка з Київа від 
українського комітету п. Людмила Старицька-Черняхівська. Вона мала 
метою отворити на Сибірі менші українські комітети, які дїлаючи па 
місци могли би лекше заняти ся долею засланців Галичан. Вона в Кра¬ 
сноярську запросила до себе о. Любинецького і брата Гродського, пред¬ 
ставила їм свій плян та зробила надію на підмогу засланцям, яких давив 
царський режім. Один такий комітет вона задумала отворити в Красно¬ 
ярську для Єнісейської губернії, другий в Іркутську для Іркутської. За¬ 
прошені немало здивували ся на такий проект, та сказали: „З когож тут 
зложити комітет, коли в Красноярську нема Українців ?“ — „Ах чимало 
їх тут є — відізвала ся на те п. Старицька, — тільки треба вміти їх 
найти“. Як раз в часі сего увійшов до комнати п. В. Яновицький. — „Ось 
і маєте вже одного Українця 44 — відізвала ся делегатка. 

П. Яновицький був дійсно людиною, в котрій не було приспане по¬ 
чуте до свого народу. Про се знали й Москалі, і длятого коли мав об¬ 
няти професуру, зажадали від нього заяви, що не буде ширити „укра- 
їньства 44 . Одначе на плян п. Старицької він радо згодив ся. Став отже 
шукати товаришів, з яких би можна було зложити комітет, а гроші на 
задуману ціль мали прислати з Києва. Делегатка пішла до єпископа Нї¬ 
кона і просила його о поміч в тій справі. Епископ згодив ся і обіцяв 
всяку поміч яка буде в його силі. Відтак п. Старицька поїхала до Ір¬ 
кутська, а епископ зложив сей комітет при братстві тверезосги, а то тому, 
бо на инший комітет не були би дозволили красноярські власти. Комітет 
справді' був невидимий, бо його творило двох людий — епископ і проф. 
Яновицький. Всякий инший прошений до комітету затикав уха про саму 
згадку. Сеж значило наразити ся на „неблаґонадьожность 44 , а сего ніхто 
не хотів. Опісля вдало ся епископови Нїконови втягнути до комітету 
сьвящеників Українців. Сі вже не могли відмовити свому архєірееви 
і вступили більше під моральним примусом. З них користь була ся, що 
епископ взяв від них членську вкладку, бо з Києва ще нічого не при¬ 
слали. Досить, що комітет між собою зібрав гроший 600 рублів. З них 
епископ зараз замовив у Києві українських книжок за 400 рублів, які і до 
упадку царату не прийшли. (Зелїзницї таких посилок не приймали). 
З оставшої дрібки гроший не можна було сподївати ся великої помочі 
для тих, які були обдерті і голодні. Делегатка лишила епископови адреси 
наших засланців, котрим опісля мало ся розіслати повідомлене що „то¬ 
вариство тверезости в Красноярську 44 може прийти їм з помочию коли 
вони якої потребують. Одначе або сі' повідомленя не дійшли до адреса¬ 
тів, або вони не знали, що се за товариство, тому й не зголошували ся. 
Досить що сей критий комітет мав вже 12 членів, коли його захопила 
революция, а до сего часу нікому нічого не поміг. Засланці і на дальше 


одержували поміч з Києва. (З початку по 15 рублів місячно а опісля 
по 10). 

Деякі з наших знали про еп. Нїкона і просили його о поміч перед 
губернатором, щоб позволив їм перенести ся до Красноярська. Єпископ 
був певний, що губернатор не сповнить його просьби, одначе таки про¬ 
бував ;. думав що губернатор не буде виливати свого* гніву на нещас¬ 
них засланців, який має 
супротив нього. Та гу¬ 
бернатор Голубов не 
був з тих. Він захову¬ 
вав точно закон і від¬ 
повів: ,,Нє разрішаєт- 
са“. Що до закону, то 
нема такого, котрий за¬ 
бороняв би таким жи- 
■ ти по містах, бож сего 
случаю законодавці не 
предвидїли. Такий за¬ 
кон є тільки для за¬ 
сланців ,,русских“ по¬ 
літичних, що ім вільно 
жити 25 верст від міста, 
мимо те губернатор Го¬ 
лубов підтягнув під не- 
го всіх наших „небла- 
гонадьожних А азепін- 
цев“. 

Між єпископом Нї- 
коном а губернатором 
Голубовом вела ся бо¬ 
ротьба. Всі в Красно¬ 
ярську про се знали 
і ставили питане: „Хто 
кого переможе ?“ Вони 
обидва хотіли перемо¬ 
гти один другого та 
позбути ся з Красно¬ 
ярська. Тому всі щирі 
заходи єпископа що до 
наших людий кінчили 
ся на нічім. Українське 
житє в Красноярську 
так було приборкане 
Московщиною, що на¬ 
ші тамошні земляки 
майже зовсім забули 
на слова буковинсько¬ 
го поета: „Мово рідна, 
слово рідне, хто вас 
зневажає, той угрудях 
* не серденько, а лиш 

камінь має“. Тай дворами великого нашого поета не дуже вони цікавили 
ся. На пр. один примірник „Кобзаря 44 повний, не кропкований лежав в кійос- 
ку на улицї довгими часами. Та колиб се була хінська киижка, булиб 
певно Хінцї викупили, а з Українців на жаль ніхто його не купив... В кни- 



Члеи „Артистичної Горстки У. С. С.“ Стріїець Осип 
Курилас артист-маляр. 

Сьвітлив ЗО .IV. 1916. Орест Кузьма. 


- 95 - 









гарнї Григоровича лежав один примірник української книжки „Вінці 44 та 
і сей був неначе засланець, котрого викидає лодка між людий в чуже 
село, де він не має товариша по серцю. Більше в книгарні ніякої укра¬ 
їнської книжки нз було, а „Вінці 44 лежали там літами... Се був справді 
страшний царський режім коли так зміг придусити вроджене почуте чо¬ 
ловіка. 

Та сі муки, які терпів український нарід, а в додатку і сї знущаня, 
яких дізнавали наші засланці від конвоїв, по тюрмах і нужду на засланю, 
мабуть доповнили мірки Божої справедливости. І як колись царю Набоху- 
доносорови таємнича рука написала на його стїнї слова: „Мане текель 
фарес“ (дні твої, царю, почислені), так і тепер написала вона те саме „рус- 
скому“ самодержавцю і його режімови. Всьо, що виглядало непереможне, 
провалило ся в однім дни, неначе би стояло на весняній ледовій кризі. 
Вистарчило приарештувати губернатора і жандармерию, щоб в місті поплило 
житє природним руслом. В ґуберніяльній управі сиділи вже люди сво¬ 
боди і видавали розпорядки в противнім дусі, як вчера Голубов. Се що 
стало ся, було неначе казка а не дійсність. А хоч жандармерия й Голу¬ 
бов були вже під ключем, мимо те богато людий не хотіло повірити, 
що на головнім штабови жандармериї є вивіска червоними буквами: 
„Бюро соціяль-революціонеровіГ 4 . Тому то перед тою вивіскою стояло 
чимало людий котрі прийшли провірити нечувану річ. А коли би був 
хтось сказав їм, що цар піде на Сибір під тими штиками, під якими він 
слав річно тисячі, булиб певно не повірили. 

Царський режім відняв від них і гадку що щось таке є можливе. 
Він до сего призвичаїв їх короткими словами: „Па сєму бить. Малчать 
і не разсуждать 44 . В них було лише дві поваги. На першім місці цар, 
а опісля Бог. Тому вони більше бояли ся царя ніж Бога і не могли по¬ 
вірити в якусь можливість. 

З упадком царату в однім дни показало ся що в Красноярську жи¬ 
вуть Українці. Вони вийшли на сьвіт неначе з укритя, немов би весняна 
ростинка, яка виростає одної ночі. В місті всьо що жило, відіхнуло пов¬ 
ними грудьми природного житя. Неначеб вітер розвіяв душну атмосферу 
по великім згориску. Всьо стало збирати ся в гуртки і нараджувати ся, 
як поставити свою будуччину на звалисках царату. 

Тепер свобода і всякому вільно будувати свій народний будинок. 

На збори для Українців єпископ Нїкон відступив театральну салю 
в братськім домі, а на стінах Красноярська показали ся українські опо¬ 
вістки. 

Та сказав би хто, де є ті Українці яких запрошує ся на збори? Та 
мимо всякого сподїваня зібрала ся їх повна саля. Вони вже мали свій 
український прапор, а зі сцени споглядав на зібраних Тарас Шевченко. 
З мовою вийшов єпископ Нїкон і на вступі перепросив зібраних, що він 
буде говорити по „русски“, бо по українськи йому тяжше, хоч всьо ро¬ 
зуміє. Зібрані приняли його просьбу і згодили ся на „русский язик 44 . Та 
коли опісля по кількох українських промовах хотів говорити „па русски 44 
пан Демченько, то публика як один муж відізвала ся: „Ні, говоріть до 
нас по українськи; ми розуміємо, миж всї Українці 44 . Там бачило ся що 
то значить пробудити ся до народного житя. Там кождий виступав на 
підвисшенє і висказував свою гадку перед слухачами, неначеб дитина 
перед материю. Що правда, то у богатьох мова так була покалічена Мос¬ 
ковщиною, як і спини не одному царськими нагаями. Се були так би 
сказати початки, де вони вчили ся говорити. З промовами виступали не 
тільки інтелігенти але й салдати, а навіть селянин з околиці. 

Се був народний Великдень. 


- 96 — 



На кінець салдати засьніиали український гимн і заповіт Тараса 
Шевченка, та розійшли ся до дому. 

Коли се дїяло ся, стали помалу приїздити до Красноярська наші 
засланцї, котрих губернатор Голубов і єнісейський ісправнїк Бахов за¬ 
слали в найдальші закутини дикого краю. 

З Ангари приїхав емеритоваций почтовий офіциял Брикович, — з Ко¬ 
зачина о. Матвієнко і директор тернопільського складу Народної Торговлї 
Турин, — з Єнісейська господарі Дирів і Бендара з Долинщини, — з Біль- 
ської волости о. Стремецький Василянин з Михайлівки і богато инших. 
Вони були перші які не потребували дозволу Голубова, приїхали й без 
того. Але для вертаючих треба було приготовити якийсь льокаль, де би 
вони могли примістити ся на короткий час заки виберуть ся в дальшу 
дорогу. В тім клопотї прийшов еп. Нїкон в поміч. Він відступив в своїм 
домі на долинї ряд більших комнат, де умішено тимчасово 40 ліжок, а за 
більшим приміщенєм роблено стараня. Тим способом вертаючі мали від 
разу приміщене. 

Другі українські збори відбули ся в тиждень пізнїйше. Там ухвалили 
заложити українську громаду, якаб була в злуцї з Київською Централь- 



Домпк н Курську при ул. „Почтовий Переулок“ ч. 18, де вязиеио 
Митрополита Андрія ґр. Шептицького в рр. 1915 і 191В. (Знятий 

з подвіря). 


пою Радою. На третих зборах прочитано вже статут тоїж громади і ви¬ 
брано виділ. Першою помочию, яку красноярська громада дала понево¬ 
леним Галичанам, була ся, що ухвалено одноголосно вислати до Цен¬ 
тральної Ради в Київі делегатів, котрі мали представити тяжке положене 
Галичан. Делегатами вибрано о. Матвієнка і бр. Иосифа Ґродського. (Се 
було зроблене навмисне, щоб дати нагоду виїхати їм з Сибіри). Від гу¬ 
берніального комісаря д-ра Круковського зажадала громада для делегатів 
потрібних грамот і він сповнив бажане громади. Се й були здобутки ре¬ 
волюції, що комісар, який мав вдасть губернатора, мусів апробувати всьо, 
іцо ухваляли збори. Колиж пішли до Круковського за паперами до ви¬ 
їзду сї що вернули з провінції, то він заявив, що не має тої власти. 

Він говорив, іцо має вдасть лише по лівий берег Волги. Тут пока¬ 
зало ся, що революция не богато користи принесла засланцям, бо і за 


- 97 - 







царату при заходах можна було Там дістати ся. Тому То українська гро¬ 
мада инших висилала з Сибіри яко делегатів до Центральної Ради. А опі¬ 
сля привикли люди до революцийного непорядку і вдоволяли ся зе 
лїзничим білетом. Перед від'їздом перших делегатів о. Матвієнка і бр. 
Ґродського мировий судя - А. Криштофович запросив їх до себе в гос¬ 
тину. На вступі сказав п. Криштофович: — „Даруйте, що я буду говорити 
по „русски“, бо по українськи забув. Одначе ви говоріть лише по укра¬ 
їнські 4 . Він користаючи з нагоди, хотів собі пригадати се, що забув — 
свою рідну мову. Та хоч він заповів що буде говорити по „русски 44 , то 
мабуть було йому ніяково; він став говорити по українськи. З початку 
його мова була неначе нерозгойдана гойдалка, а опісля навіть не погано 
говорив. П. Криштофович обіцяв по війнї вернути на Україну. 

Коли се діяло ся, до Красноярська з'їхали ся православні сьвяще- 
ники і в братськім домі отворили наради. Сї наради були нічого иншого, 
як лише духовна революция. Тепер для всіх свобода, тому й вони не 
хотіли бути під абсолютизмом свого єпископа. Вони аж тепер хотіли 
обрахувати ся з ним та зробити йому се, що він зробив їм, коли спрова¬ 
див „Хахлов 44 . Сьвященики зажадали від д-ра Круковського салдатів на 
свою оборону, бо сподївали ся, що єпископ з випущеними арештантами 
готов напасти на їхні збори. Чи єпископ мав той намір, годі знати, од¬ 
наче салдати стояли перед домом. В цїлім Красноярську знали, що сьвя¬ 
щеники зібрали ся й судять свого архієрея. Але о що судять, ніхто не 
знав. Перед домом стояв чималий гурт цікавих людий. А одна бабуся 
ходила від одного до другого і крізь слези питала: „Нєужелї ето вєрно, 
што священнїки хотять паставіть в епіскопа єврея? 4 . Се була новість 
дня, та кождий рад був знати, який буде вислїд. Бо другі збори в город- 
ській управі осудили знов сьвящеників яко бунтівників против духовної 
власти. Тепер еп. Нїкон бувби може й помирив ся з Голубовом, однак 
се було запізно, бо Голубов сидів „за рєшоткою 44 та непевний був своєї 
долї. Вислїд суду на єпископа був сей, що зібрані по тижневій нараді' ска¬ 
зали : „Пусть бірьот свої хахли і з німі вмєстє убіраєтса ат нас 44 . 

І хтож судив еп. Нїкона? Ті православні, котрі заслоняють ся все¬ 
ленськими соборами, неначеб вони жили після правил сьвятих Отців. 
А забули на се, що апостольське правило 74 другого вселенського со- 
бора уступ 6 говорить, що єпископа судить собор, а на случай коли не 
легко зібрати собор, то може судити 12 єпископів. Та вони ніколи не 
заховували вселенських соборів, а тим менше в часї революциї. 

Розумів еп. Нїкон, що його абсолютна власть також скінчила ся, 
тож вибрав ся тихцем до Петрограду в оборонї себе самого перед сино¬ 
дом. Та при відїздї не дзвонили йому вже дзвони як се бувало, бо в рево¬ 
люції салдат і піп при стрічи зі своїми властями не оказували низшости. 
В часї революцийнім і сьвятїйший синод стратив ґрунт під ногами і ма¬ 
буть еп. Нїкон не найшов у него оправданя. Він бачив, що в православ¬ 
ній церкві не може працювати яко єпископ, тож поїхав на Кавказ до Ки¬ 
словодська. Там зрік ся єпископської гідности і жиє як сьвітський чо¬ 
ловік. 

З виїздом єпископа Нїкона стратили Красноярські Українці' свого 
великого опікуна, котрий так щиро занимав ся ними. 

Часи зміняють ся і нас тягнуть, 

Ми бігцем на ослїп за ними, 

Хто побідить, хто впаде, коли, як і де? 

ГГе знаєм сего, анї часу нї днини. 


98 - 






^Радник 3)бора (9лєкзандер Харбінський. 


Змаганя України 

цо державної самостійності після Переяславського договору. 

(Сучасне в осьвітленю колишнього). 

1. Визволена Україна потребує органїзациї. Сю задачу 
переводять культурні верстви українського суспіль¬ 
ства: козацькі старшини і українська шляхта, що при¬ 
стала до козацтва. Розлад між змаганями українського 

народу і його новими керманичами. 

Український нарід вспів під проводом Богдана Хмельницького ви¬ 
бити ся зпід польської влади і вступив на основі Переяславського дого¬ 
вору (1654. р.) під „протекцию“ московського царя. Але се була тілько 
здна половина розпочатого Хмельницьким діла. Треба було тепер при¬ 
ступити до другої, важнїйшої і труднїйшої. Треба було українське сус¬ 
пільство вивести з того заворушеня, в котрім воно тепер находило ся 
і організувати на певних підвалинах. Треба було виробити внутрішній 
горожанський устрій України у відповідних формах, а яко підвалини по¬ 
ложити ті суспільні засновки, о котрі український нарід розпочав бо¬ 
ротьбу з Польщею. На осганку треба було виробити і докладно означити 
для новоутвореного суспільства суспільні і правні відносини, котрі би 
відповідали народним змаганям. Виявило ся притім, що з політичного 
погляду відносини краю не були зовсім усталені, бо Переяславський до¬ 
говір з 8. ст. ст. січня 1654. р. не був актом, котрий рішав би наконечно 
політичну долю України. 

Сеї трудної задачі не міг на себе взяти український нарід, в котрого 
руках була верховна влада на Україні'. Нарід був у політичнім напрямі 
вельми мало розвитий, щоби взяти ся за таке важне і трудне діло, а та¬ 
кож його культурний рівень не був високий задля неприязних історичних 
обставин, серед котрих він жив до часу визволеня зпід польської влади. 
Український нарід міг дати органїзацию витвореному зпоміж себе козаць¬ 
кому станови, він мав доволї здорових суспільних засновків, щоби на¬ 
віть так складно і послідовно організувати такий оригінальний устрій, як 


— 99 — 






























































































































































































































Запорожська Сїч. Але в справі горожанської органїзациї всеї України міг 
нарід лише своїми змаганями вказати на сї засновки, котрі мали стати 
підвалинами сеї органїзациї, а саму органїзацию повинні були перевести 
и 11111 і, культурнїйші верстви народні. 

До сих культурних верств на Україні треба зачислити передовсім 
православне духове ньство а також сю нечисленну верству 
„з латних к о з а к і в“, що вибила ся з козацького стану тілько "своєю 
осьвігою і доволї високими службовими становищами у війську. Сї люди 
займали при гетьманї ріжні висші уряди військові і творили „козацьку 
військову старшину 44 . До них треба вчислити нечисленних українських 
шляхтичів, що підчас новстапя Хмельницького пристали до козацького 
війська. Се були шляхтичі з тих віддалених від Польщі околиць (н. пр. 
Сїверщини), куди не досягли ще польські змаганя в добу Хмельнищини. 

Разом з ними пристали до козацтва також бояри і земляни коро¬ 
лівських замків. Отся громада людий уже й раньше мала вплив на хід 
справ на Україні', кермувала змаганями Хмельницького і мала значінє на 
радах. Вона й тепер повинна була хотя-нехотя взяти на себе задачу сус¬ 
пільної організації на Україні. 

Се були люди переважно вельми осьвічені на свій час, а деякі з них 
мали замітне і широке європейське образованє. Доволї згадати тут про 
вельми займаву личність сего сторонництва, підкомория Юрия Неми- 
р и ч а. Син богатого і осьвіченого батька, що мав значні добра на Укра¬ 
їні', молодий Юрий осягнув за границею (головно в Бельгії й Голяндиї) 
високе образованє, написав кілька учених фільософічних творів і вернув 
домів, гіеренятий релігійним вільнодумством, що тоді' звало ся ариянь- 
ством. За се і за опір проти релігійної иетерпимости в Польщі пере¬ 
слідуваний краківською інквізициєю спас ся він, приставши до Хмельни¬ 
щини. Відтак вернув до віри своїх батьків і з того часу не кидав Укра¬ 
їни та трудив ся до смерти в еї користь. Иніні члени сего сторонництва 
здобували образованє в київській Могилянській Академії або в инших 


українських а також в польських школах. Найкрасшим доказом сего ши¬ 
рокого умового розвитку тих людий і висловом їх політичних і суспіль¬ 
них поглядів стають постанови Гадяцького договору (про школи й унї 
верситети). Гадяцький договір був неперечно в своїх основах аристокра¬ 
тичний, бо й сама наука в західній Европі була переважно аристокра¬ 
тична, а особливо в Польщі. Тим то зрозуміло буде, що українська 
шляхта, покінчивши сї школи, так легко покидала свою віру й народність 
і переходила в ряди польської шляхти, виступала так завзято за спра¬ 
вами тої шляхти і гнобила понеханий нею український нарід. Українські 
школи иамагали ся поставити проти того инший напрям, ідею рівности 
в імя віри. Одначе й в українських школах була наука уладжена після 
взірця польських шкіл, а погляди, впоювані вихованцям українських шкіл, 
підготовляли вірних горожан Речи Посполитої. Українська наука й літе¬ 
ратура не виступала проти того суспільного ладу й економічного поло- 
женя закріпощеного народу, проти котрого виступило повстане Хмель¬ 
ницького. А о скілько піддержувала се повстане, то лише з чисто релі¬ 
гійних понук, але суспільні питаня були зовсім чужі сїй науці', бо вона 
знала тілько політичний і горожанський устрій витворений в організацій 
Речи Посполитої і на сей ідеал звертала бачність своїх вихованців. 

Колиж тепер козацькі старшини мали уладити суспільний устрій на 
Україні', то очивидно взяли взорець з суспільного устрою Речи Поспо¬ 
литої, в котрім вони виросли. Козацтво не домагало ся через своїх пред¬ 
ставників нічого иншого, тілько признаня своїх суспільних прав, свободи 
віри і пільги в положеню народу. Нікому не приходило на думку відри¬ 
вати Україну від Польщі. Навіть в хвилі грізного вибуху повстаня Хмель- 


- 100 - 


ницького, після віднесених побіл над Поляками, анї він, анї ніхто з його 
помічників, не мав на думці' такого вислїду, до якого довело розпочате 
ним діло. Коли Хмельницький розбив польське військо під Зборовом 
і мав відкритий шлях у Варшаву, а польський король був у його руках, 
Хмельницький заключив з Поляками мирний договір, котрим запоручив 
широкі права реєстровцям і права православної Церкви, а що до инших 
справ признав дотеперішній стан і підданьство українського народу 
Польщі. Тілько недодержане условин сего договору і загальний опір та 
заворушене в народї задля постанов Зборівського, а особливо Білоцер¬ 
ківського договору, спонукали Хмельницького змінити політику і зірвати 
з Польщею. Обставини довели отже до відорваня України від Польщі 
а козацькі старшини освоїли ся з тим і думали, що тепер ніхто не пе¬ 
решкодить їм завести у визволеній Україні' такий лад, з яким вони зро¬ 
сли ся були в Польщі. Вони сподївали ся, що тепер доведе ся їм заняти 
на Україні' таке становище, яке мали польські вельможі в Польщі і в тім 
лежить корінь пізнїйших подїй в істориї України, що довели до затрати 
самоуправи краю. Тимчасом нарід сподївав ся, після тяжкої боротьби 
і блискучих успіхів Хмельницького, чогось иншого по козацьких стар¬ 
шинах. Нарід був противний суспільним ріжницям і ненавидів їх а змагав 
до демократичної рівноправносте Але козацька старшина відвернула ся 
від него і заходила ся переводити свої змаїаня, супротивні добробитови 
народу. І се довело до нової боротьби, що тепер мала цїху межиусобицї 
і спричинила сумні наслідки для України. 

2. Внутрішня і загранична політика і ріжниня п о г ляді в 
що до неї між старшинами а народом. Змаганя с т а р ш и н 
і н евдоволенє московською владою. Федеративне сто¬ 
рони и ц т в о і його змаганя до з л у к и з Польщею. 


Хмельницький умер, але не довів до кінця розпочатого діла. Україна 
оиинила ся в невідраднім положеню. Нї одно ним зачеплене питане не 
було рішене, суспільне житє не було уладжене, а навіть не намічено 
образу суспільного устрою України. За житя Хмельницького сама його 
лична повага і незвичайний його вплив на суспільність здержували не- 
вдоволенє між народом. Але після його смерти вже в першім десятилїтю 
виринуло се невдоволенє а через те внутрішній розлад на Україні' дій¬ 
шов до самого краю, заворушеня і усобиці не переводили ся. Тодї то 
на Україні' після смерти Хмельницького бороли ся з собою два сторон- 
ництва: козацька старшина і народне сторонництво під проводом Запо- 
рожа. Боротьба між ними вела ся передовсім о політичне становище 
України, чи бути їй дальше під „протекциєю" Московщини, чи вернути 
до федеративного союза з Польщею; а з тим питанєм вязало ся тісно 
друге питане, внутрішньої політики: хто має рішати в загальних краєвих 
справах, чи козацька старшина разом з городовим козацтвом, чи на¬ 
родна рада в спілці' з представником народних справ — Запорожем. 

Вступаючи під „протекцию“ Московщини, Хмельницький і люди 
його сторонництва думали під охороною Московщини обезпечити для 
собе ті права і свободи, котрих вони не могли добити ся в Польщі. 
Тимто в договорі з московським правительством обезпечував Хмельниць¬ 
кий повну свободу і ненарушимість станових прав козацьких, шляхот- 
ських, духовеньства і міщаньства, — одним словом бажав з боку мос¬ 
ковського правительства признаня в Україні витворених суспільних від¬ 
носин і повного невмішуваня у внутрішні справи краю. Поки московське 
гіравительство не нарушувало постанов Переяславського договору, не 
думала козацька старшина зміняти своїх відносин до Московщини. Од- 


101 


нак уже небавом після прилуки України почали^ серед козацьких старшин 
виринати ненастанні непорозуміня у взаєминах^з московським правитель- 
ством. Зарозумілість і гордовитість московських воєводів і инших началь¬ 
них людий, часті докори московських бояр Хмельницькому від імени 
царя, а головно побоюванє, щоби цар у своїх змаганях до осягненя поль¬ 
ської корони не прилучив знов України до Польщі і не знищив козач¬ 
чини, викликували між козацькою старшиною невдоволенє московською 
„протекциєю". Се невдоволенє зродило знов змаганє до федеративної злуки 
з Польщею, чим переняв ся був давнїйше і сам Хмельницький перед злу- 
кою з Московщиною. Такий настрій витворив ся і скріпив ся після смерти 
Хмельницького, коли на чолї старшини станув Виговський. Він вельми 
високо цїнив станові справи „значних“ і тому глибоко переняв ся феде¬ 
ративною ідеєю. Не був він свобідний від себелюбних змагань і тому 
мав доволї ворогів^навіть між „значними* 1 . Одначе на якийсь час запевнив 
собі поміч многихТстаршин,3 котрі бачили, що гетьман у змаганях за 

своїми лични- 
ми справами бо¬ 
ров ся також 
і за їх станови¬ 
ми потребами. 
Коли москов¬ 
ське правитель- 
ство намагало 
ся зараз після 
смерти Хмель¬ 
ницького впро¬ 
вадити воєво¬ 
дів майже у 
всіх україн¬ 
ських містах, 
коли впрова¬ 
дило на Укра¬ 
їну свої війська 
і домагало ся 
для них про¬ 
житку, Вигов¬ 
ський вказав на 
се перед стар¬ 
шинами, що се 

є посяганє на їх права і доходи. Невдоволенє тим способом викликане 
серед старшин помогло Виговському скріпити своє сторонництво і ви¬ 
кликати серед нього змаганє до розриву з Московщиною а вернути до 
злуки з Польщею. На Корсунській радї ще небогато було таких, що ви¬ 
словили погляд, що „нам не ладно бути у царського величества**, але 
вже протягом півроку обставини так змінили ся, що' веї козацькі стар¬ 
шини разом з польськими комісарами писали під Гадячем постанови 
Гадяцького договору. 

До невдоволеного московською „протекциєю** сторонництва козаць¬ 
ких старшин і до змаганя злуки з Польщею готово було пристати також 
українське духовеньство, особливо висше. Українське духовеньство за 
Хмельницького вельми нерадо йшло під „протекцик:** Московщини. 
Вправдї православна віра нахиляла українське духовеньство до злуки , 
з православною Московщиною, однак станові, а ще більше єрархічні 
справи вязали його з католицькою Польщею. Висше духовеньство на 
Україні* походило із знатних^ шляхотських родів, визначало ся високим 



Офіцина в подвірю гостинницї „Полторацкого“ примул. Москов¬ 
ській в Курську, де вязнено Митр. А. ґр. Шептицького в р. 1914 
і початком 1915. Пять малих вікон на третім поверсі від драби- 
настих сходів на ліво вказує на місце вязненя. 


102 — 









научним образованєм і тому своїм становищем, поглядами і способом 
житя не відріжняло ся від висших верств суспільних в Польщі. Воно 
орудувало великими добрами, користувало ся правом самосуду і мало 
майже таке значінє суспільне, як шляхта. Такими свободами користувало 
ся українське духовеньство і в церковно-єрархічних відносинах. Зависи- 
мість від царгородського патриярха обмежувала ся до висьвяченя київ¬ 
ського митрополита царгородським патриярхом. У внутрішнім житю і дї- 
яльности українське духовеньство користувало ся давними правами і зви¬ 
чаями витвореними історичним житєм України. Сї права і звичаї україн¬ 
ського духовеньства були зовсім суперечні з обставинами серед москов¬ 
ського духовеньства. Тимто в злуцї з Московщиною побоювало ся укра¬ 
їнське духовеньство о свої права і звичаї під чужим московським впли¬ 
вом. Сї побоюваня не були безосновні. Коли по смерти київського ми¬ 
трополита Сильвестра Косова мали вибирати його наслїдника, московське 
правительство намагало ся наклонити висше українське духовеньство, 
приняти митрополита, котрого назначив би московський патриярх. В тих 
змаганях українське духовеньство добачало посяганє на одно з давних 
прав не тілько вже самого духовеньства, але всего українського народу. 
Вибір митрополита відбував ся при участи всіх верств суспільства на 
Україні' і сего звичаю не нарушувало навіть польське правительство 
в часї горячої боротьби релігійної з православними. Сей виборний за¬ 
сновок був переведений на всіх єрархічних ступнях в українській Церкві. 
Домаганє підчиненя московському патриярсї могло довести до розділу 
в українській Церкві, котрої більша часть єпархій була в межах Польщі 
і повинна була підлягати царгородському патриярсї. Сим домаганєм мос¬ 
ковського правительства було роздратоване українське духовеньство 
і так уже неприхильне Московщині’, а се спонукувало його пристати до 
федеративного сторонництва козацьких старшин. 

Федеративне сторонництво уміло крім того найти для себе поміч 
серед самого козацтва. Тодї просте козацтво мало ще широкі права за- 
поручені виразно законом. На основі договорних постанов Хмельницького 
козаки мали участь у виборі гетьмана, полковників ітп., у всіх радах, 
мали право самосуду, орудуваня землею з правом спадщини, свободу від 
данин і повинностий і могли витворити привілейований стан на чолі 
з виборною старшиною. Прості і „значні 44 козаки творили тодї ще оден 
стан, мали сьвідомість сеї єдности і звязи для оборони обопільних справ 
і опирали ся одні на других. Колиж старшині* грозила небезпека утрати 
станових прав з боку Московщини, звертає ся старшина о поміч до 
простих козаків, для оборони „прав і вільностий їх матки, вітчини укра¬ 
їнської 44 . Тимто люди з федеративного сторонництва розбуджують серед 
козацтва неприхильність до московського правительства і бажане обо¬ 
рони своїх „військових прав 44 , загрожених Московщиною. Козацтво не 
дорожило так дуже злукою з Московщиною і змаганя федеративного 
сторонництва осягнули свою мету, так що вже в чотири роки після при¬ 
луки України московський стольник доносив цареви, що в Києві царські 
люди з козаками безперестано бють ся киями. Змаганє московського пра¬ 
вительства до знищеня козацтва в Білій Руси насувало козакам побою- 
ванє, що Московщина може се зробити і на Україні, а се побоюванє 
ослабило і так не вельми міцну зьязь козаків з Московщиною, а між 
козаками висловлювано такі думки, що „вже умер той Хмель, що при¬ 
сягав цареви, а з ним і присяга умерла 44 . Колиж се невдоволенє між 
козаками стало проявляти ся явною межиусобицею між Виговським, 
а його завзятим противником, полтавським полковником Пушкарем, мос¬ 
ковське правительство поручило скликати раду для вибору нового геть¬ 
мана. Виговський, затривожений тим, впевняв козаків, що московське 


- ЮЗ - 


правительство намагає ся їм відобрати право вибору гетьмана і бажає 
назначити на се місце Москаля. Се викликало велику бучу на радї, а ко¬ 
заки заявили рішучо, що не дадуть собі видерти з рук вибору гетьмана 
і що вони готові умирати з Виговським, котрий визволив їх з тяжкої 
лядської неволї. Отже хоч Виговський не користував ся популярностю 
серед козаків, обставини довели до того, що старшина уміла злучити 
свої станові справи із загально краєвими справами, а козацтво думало, 
що обороною прав старшини воно вступає ся за ненарушимість і цїлість 
прав і вільностий усего запорожського війська і всеї України. Вступаючи 
ся за права і вільности України, козаки передовсїм стояли за свої ста¬ 
нові права, загрожені Московщиною. 

Злука з Польщею, до котрої старшини довели козацтво, мали вина¬ 
городити козаків за ту небезпеку з боку московського правительства, 
котрому вони здавали ся зрадниками, що зривали із змаганями народу, 
Запорожців а в части і городових козаків. І дїйсно в Гадяцькім договорі, 
котрим Україна мала злучити ся федеративно з Польщею, мали бути 
обезпечені широкі права козацтву. Гетьман мав представляти королеви 
з кождого полку до сотнї козаків для наданя їм шляхотства, так що пе¬ 
регодом все козацтво могло зрівнати ся в правах із шляхтою. Нема сум¬ 
ніву, що засібнїйші козаки, що до Хмельницького були в реєстрі і тепер 
мали сотенні уряди, змагали до такого визначеня. Виговський, виправля¬ 
ючи послів на сойм, назначив до посольства по двох простих козаків 
з кождого полку, щоби усунути недовірчивість між козаками і доказати 
Запорожцям прихильність короля. Він сподївав ся, що пізнавши прихиль¬ 
ність короля і Польщі, вони тим радше після повороту наклонять нарід 
до злуки з Польщею. В тім змаганю городових козаків до шляхотських 
прав і в тім понеханю рівноправности всіх козаків була причина того 
ворогованя між низовим і городовим козацтвом, котре виявило ся на 
„чорній радї“ під Ніжином 1663 року. 

3. Положене низших верств українського народу по 
смерти Богдана Хмельницького. Змага не козацтва до 
витвореня привілейованого стану. Запороже представ¬ 
ником народних змагань і поглядів. З м а г а н є старшини 
до вилученя Запорожців від управи Україною. Опір 

З а її о р о ж а згноблений Виговським. 

Після Переяславського договору опинили ся широкі народні верстви 
на Україні' в найтруднїйшім положеню і були найменше вдоволені тодіш¬ 
нім устроєм. Постанови Переяславського договору не означили і не обез- 
печили ніяким певним правом положеня сих верств народних. Навпаки, 
устрій житя на Україні', витворений переяславськими постановами був 
у самих підвалинах суперечний з народними поглядами і сподїванями. 
Сей устрій на Україні’ не був нічим новим, а лише затвердив сї суспільні 
відносини, які були на Україні' і до Хмельницького, а були тілько нару- 
шені підчас війн з Польщею. В краю знов привернено стан: шляхтичів, 
козаків, міщан і посполитих. Шляхтичі задержали свої права орудуваня 
землями, належними до них і за Польщі. Деяких шляхтичів налїлив Хмель¬ 
ницький новими добрами. Козацькі старшини дістали також цілі села яко 
„рангові маєтности 44 , на гетьманську булаву призначено ціле чигиринське 
староство, а гадяцький ключ віддано яко личну власність Богданови 
Хмельницькому і його нащадкам. Шляхтичі і поміщики, нелюблені наро¬ 
дом і виперті підчас війн Хмельницького в Польщу, вернули знов у сї 
сторони, добили ся у московського правительства затверджепя своїх прав, 
переймали знов у свої руки більші земельні посїлости і ждали тілько на- 


— 104 


годи, щоби собі підчинити саме населене, на тих землях. Само козацтво 
з його становою замкнутостю, з його виключними правами і вільнос- 
тями в такім видї, як се було зазначено в постановах Хмельницького, 
не відповідало народним домаганям. Нарід любив козацтво і лучив з ним 
погляд про свободу і независимість, однак розумів се в розширеню сего 
на всіх, а не на оден виключно стан. Нарід бажав сам стати козаками. Од¬ 
наче з ним повтаряла ся одна і та сама сумна подія: скоро козаки, оперті 
о народні верстви вспіли з їх помогою зломити ворожі для них обста¬ 
вини, зараз проявляло ся у них змагане замкнути ся яко окремий стан, 
захопити в свої руки відомі права і вільности і не допустити до участи 
в них народу, та лишити нарід яко свого союзника його власній долї. 
Визволеня України довершено при участи всего українського народу і під¬ 
час боротьби з Польщею всї були рівними козаками. Та ледви боротьба 
скінчила ся, зараз установлено для козаків реєстер, а стан хліборобів, „по- 
сполитих“, був приневолений вернути в давне своє положене і не мав крім 
личної свободи ніяких прав, а був приневолений платити данини, відбу¬ 
вати земські повинности ітп., а навіть не мав права на управлювану ним 
землю. Ще сам Хмельницький бажав провірити реестер і перевести роз- 
меженє між козаками і посполитими, але се викликало в народі велике 
зворушене, а невдоволені виходили громадно на Запороже і підготовляли 
тут опір проти сторонництва „знатних 44 , котрих нарід у своїх думах на¬ 
зивав „недоляшками 44 , , ? дуками-срібляниками“, у протиставленю до бідних 
„козаків-нетяг 44 . 

Запороже здавен-давна звертало на себе бачність і прихильність 
народу своїм устроєм, відповідним його поглядам, буйним житєм, слав¬ 
ними лицарськими походами проти Татар і Турків — ворогів християнь- 
ства. На Запорожу розвивало ся в приманчивім виді народне жите, згно- 
блене неприхильними обставинами по селах і містах України, що найшло 
такий відгомін у народній піснї і думі. Таким способом Запороже з са¬ 
мого почину свого стало пристановищем переказаних стариною народних 
ідеалів суспільних, що не могли розвинути ся на Україні'. Звідтам черпав 
український нарід ту моральну силу, що дала йому спромогу видержати 
важке гноблене і не упасти духом або попасти у рівнодушність і зневіру. 
Однак Запороже обмежило ся не тілько до сего морального впливу на 
суспільне жите України, але виступило оружно проти ворожих Україні 
обставин. Звідсіля виходили сї численні повстаня в першій половині 17-го 
столїтя, ті славні лицарі як Петро Конашевич-Сагайдачний, Тарас Трясило, 
Остряниця і инші, а на останку звідсіля вийшло повстане Богдана Хмель¬ 
ницького, що довело до визволеня України. Запороже з того часу мало 
бути сторожею тих суспільних народних засновків, що творили підвалини 
його житя, і помогли головно Хмельницькому до його успіхів. Тепер За¬ 
пороже у визволеній Україні мало би було своєю участю довершити 
перестрою суспільного ладу яко представник народних змагань і погля¬ 
дів. Але в останних роках гетьманованя Хмельницького Запорожці' на 
якийсь час начеб перестали брати участь у справах України. Може се 
склало ся наслідком поваги і загального довіря, котрим користував ся 
Хмельницький, але може ще більше задля того, що Запороже затратило 
в часі Хмельнищини свою окремішність і злило ся з городовим козац¬ 
твом, а ліпші його сили перенесли ся на Україну, де розкривало ся для 
них широке поле дїяльности. 

Тимчасом на Україні склало ся тоді' богато дечого такого, що було 
понеханєм давних звичаїв. Народна рада тратила очивидно своє значінє. 
Хмельницький в останних роках житя обходив ся без ради і сам назна¬ 
чував полковників і ишпих козацьких урядників. Відтак рада збирала ся 
з самих городових козаків, без участи народу, а деколи навіть із самих 


105 


„знатних** козаків. Навіть вибір наслїдника Хмельницького відбув ся не 
тілько без участи народа, але навіть простих козаків не допустили до 
участи в ній. Ослаблене ради довело до скріпленя влади гетьмана 
і старшин, котрі, вже необмежені народним представництвом, мали спро¬ 
могу дбати про свої станові справи, із шкодою для загальних, народ¬ 
них справ. 

Сї відносини викликали опір з боку відсунених від козацьких справ. 
Коли Запорожці’ дізнали ся, що в Чигиринї вибрано нелюбого їм Вигов- 
ського гетьманом, котрий ніколи не служив на Запорожу, заявили йому 
письменно, що вибір його неправильний, і пригадали, що сам Богдан Хмель¬ 
ницький одержав булаву не в Чигиринї, але на Запорожу, не від горо¬ 
дового, а від низового козацтва і з його помогою віднїс побіду над во¬ 
рогами. Ся заява Запорожців не згоджувала ся з поглядами гетьмана 
і старшини, а Запороже з його демократичними змаганями не могло бути 
добрим союзником федеративного сторонництва, що кермувало справами 

на Україні' і то¬ 
му Виговський 
і його сторон- 
НИЦТВО не мо¬ 
гли бажати йо¬ 
го участи в тих 
справах. 

З того часу 
починає ся яв¬ 
ний розлад між 
городовою ч 
старшиною а 
Запорожем. За¬ 
для того Ви¬ 
говський був 
приневолений 
обезпечити собі 
союз з Татара¬ 
ми, котрі вже 
Хмельницько¬ 
му допомогли 
до славних по- 
бід над Поля¬ 
ками. Щоби запевнити собі приязнь Татар, заборонив Виговський Запо¬ 
рожцям воювати з Татарами і наїздити їх надморські городи. Але ся за¬ 
борона ставала в різкій суперечности із споконвічними змаганями Запо¬ 
рожців, котрих окликом була війна з ворогами хреста, а до того обме¬ 
жувала їх прожиток, бо вони не могли обійти ся без грабованя татар¬ 
ських піль і городів. Запорожці* полонили послів Виговського, висла¬ 
них з мирними предлогами у Крилі, а письма гетьмана вислали з жа¬ 
лобою на кривди гетьмана в Москву і домагали ся назначеня иншої ради 
для вибору гетьмана і старшин, котрих би полюбила вся чернь запорож- 
ська і городова. Ворогованє проти „знатних 44 дійшло до того, що ватаги 
готові були піти на городи і грабити маєтности старшин. Виговський 
на вість про сї події домагав ся видачі бунтівників, загрозив піти з вій¬ 
ськом на Запороже, а поки що загородив доступ Запорожцям на Україну 
і відтяв їм доставу всяких припасів. Запорожці наразі покорили ся Ви- 
говському, а він лишив там тілько залогу. Межиусобиця не вибухла, але 
й не усунено її, тим що опісля проявила ся з тилі більшою силою в са¬ 
мій Україні*. 



Домик в Курську при ул. „Почтовий ПерсуЛОК'Ь СІ ч. 18, де вязпепо 
Митр. Андрія ґр. Шептицького в рр. 1915 і 1916. 


— 106 - 








4. Полтавський полковник Пушкар і його боротьба 
з Виговським. Вірність Пушкаря злуцї з Московщиною 
а супротивне змаганє Виговського до злуки з Поль¬ 
щею. Суспільні основи змагань Пушкаря і участь в них 
народу і Запорожа. Усунене Виговського з гетьман ь- 

с т в а. 

Найзавзятїйшим і найнебезпечнїйшим противником Виговського і фе¬ 
деративного сторонництва був полтавський полковник Мартин Пушкар. 
Старий козак, хоробрий всяк, діяльний помічник Хмельницького, був 
Пушкар одинайцять літ полтавським полковником і зумів приєднати собі 
любов козаків і всіх своїх підчинених. Він займав поважне становище 
у війську, а Хмельницький при смерти вказував між иншими і на него, 
яко відповідного наслїдника на гетьманськім уряді. Імовірно се спонукало 
його добивати ся гетьманської булави, а невдача в сій справі довела його 
до завзятого ворогованя проти Виговського, його щасливого суперника. 
До того ще вихований у давних козацьких запорожських демократичних 
поглядах і сам справдешний лицар-козак, не забагав шляхотства і тому 
не відносив ся прихильно до змагань Виговського і федеративного сто¬ 
ронництва. Він ясно бачив суперечности між тими змаганями а давними 
козацькими традициями. Тимто розпочав він боротьбу з Виговським і його 
сторонництвом і опер ся в сій боротьбі на народі, невдоволенім посту- 
пованєм „знатних“ і положенем витвореним ще за Хмельницького. До сеї 
боротьби безправних і бідних проти „знатних" за потоптані народні 
права згромадив Пушкар коло себе народні сили проти Виговського. 
Головним окликом Пушкаря в сїй боротьбі була вірність московському пра- 
вительству і змаганє до ще тїснїйшої злуки з Московщиною. Сей оклик 
протиставив він змаганю до федеративного союза України з Польщею. 

Але, як уже в горі було сказано, між козаками і Московщиною не 
було так сильних моральних звязий, а се можна віднести і до всего 
українського народу. Хоч український нарід був православної віри, ріж- 
нив ся вельми вдачею, звичаями, поглядами і всім житєвим побитом від 
московського. Колиж після Переяславського договору зійшов ся україн¬ 
ський нарід з московським, побачив наглядно, як йому був чужий сей 
останній. Наш нарід пізнавав тепер Москалів на таких його представни¬ 
ках, як московські воєнні люди. Від першої появи московських воєнних 
людий бачило українське населене в них велике лихо для краю і вва¬ 
жало їх навіть гіршими як польські жовніри, а навіть самі Татари. Всї 
сучасні сьвідоцтва переповнені жалобами на кривди, обиди, гноблене 
і насильства московських воєнних людий, навіть на грабоване і обезче- 
шенє українських сьвятинь. Коли такий визначний і всеж таки осьвічений 
чоловік (бодай в порівнаню з московським стрільцем),- як київський воє¬ 
вода, боярин Шереметєв вивисшав ся понад Українців і гордував ними, 
то тим гірше ще представляли ся прості мо'Сковські люди, вони глузували 
і насьмівали ся з усего українського. 

Однак інакше представляла ся справа, коли оклик злуки з Москов¬ 
щиною протиставлено змаганю до злуки з Польщею, а ся справа як раз 
виринула підчас боротьби Пушкаря з Виговським. Між українським на¬ 
родом ще вельми живі - були спомини про гноблене віри, української на- 
родности і свободи. При такім протиставленю справи насували ся укра¬ 
їнському народови ті духовні звязи, що зближали його з Московщиною, 
з „єдиновірним государем, царем московським", в супротивности до „іно¬ 
вірної римської релігії і корони польської". До того ще український на¬ 
рід не осягнув найменшого політичного вихованя, бо ! за мало жив само¬ 
стійним житєм політичним і мав доволі слабу національно політичну 


- 107 — 


сьвідомість. Сила народу, не вироблена на полі політичної дїяльности, 
звернула ся в иншу сторону житя, суспільної дїяльности. Тимто замісць 
нерозвинених політичних поглядів і змагань вибуяли між українським 
народом головно суспільні змаганя, котрими він кермував ся в своїм 
історичнім житю, а се проявляло ся в усїх верствах українського на¬ 
роду. Навіть козацька старшина, більше розвита політично, кермувала 
ся найбільш у своїх змаганях суспільними понуками, котрі вироджували 
ся в тісні станові або прямо личні вирахованя. Особливо простий 
нарід кермував ся майже виключно практично-суспільними понуками 
при оцїнюваню навіть найважнїйших справ. Був час, коли українському 
народови здавало ся, що ліпше йому з московськими воєводами, як 
бути в підданьстві у своїх полковників — і тодї взивав тих воєводів 
на шкоду місцевої самоуправи України. Иншим знов разом нарікав на 
гноблене і великі побори воєводів та виганяв їх з України або починав 
з ними справдешну битву і тим ломив свою присягу вірности москов¬ 
ському государеви. Така політична хиткість спричинена недостачею полі¬ 
тичного розвитку проявляла ся також у внутрішних, домашних справах 
українського народу; він готов вести війну із власними старшинами, а ко¬ 
ли старшину піддержують козаки, він іде проти них, а також проти мі¬ 
щан і посполитих, часто з підмогою московських ратників, польських 
жовнірів або й з ордою Татар. 

Справдї і козацька старшина з Виговським, що тягнула до Польщі, 
і нарід в союзї з Запорожем, що бажав злуки з Московщиною — обидва 
сї сторонництва кермували ся виключно суспільними понуками, а нацио- 
нальні змаганя були вельми слабі. Самоуправа України, заведена пере¬ 
яславськими постановами Хмельницького, не давала розумного означеня 
всіх верств суспільних, автономії рівноправних членів громади, лише не- 
многих, поодиноких лиць. Коли отже московське правительство наважило 
ся знищити самоуправу на Україні*, тоді всї прихильники сеї самоуправи 
лучили ся з федеративним сторонництвом і почали пересправу з Поль¬ 
щею. Нарід не пішов за тим змаганєм, а станув на боцї. Він не мав при¬ 
чини боронити самоуправи України, бо не розумів політичного єї значіня, 
а з боку московського правительства не мав чого бояти ся нарушеня 
яких небудь прав, бо він не мав тих прав. Навпаки злука з Польщею, 
за якою тягнули федералісти, могла по його думцї довести тілько до того, 
що старшини і знатні козаки стануть тим, чим у Польщі були шляхтичі, 
а для народу вернуть ті часи, що були на Україні* до Хмельницького, 
коли тимчасом в злуцї з Московщиною самодержавна воля царя здавала 
ся народови порукою перед таким поневоленєм. 

Запороже стояло все горячо за ненарушимостю самоуправи України, 
однак мимо того не бачило потреби розривати злуку з Московщиною, 
а думало переговорами з московським правительством користно уладити 
взаємини для України. В письмі до Виговського заявляли Запорожці* 
зовсім ясно і рішучо, що за ним на сю дорогу не підуть. Пушкар взи¬ 
вав нарід до боротьби з Виговським в імя оклику добре зрозумілого для 
нього, себ то в імя боротьби о права народу, відсуваного від рішаня 
суспільних питань, до боротьби із змаганями старшини, щоби обмежити 
козацтво тїсним і означеним числом і виключити з него поспільство. 

У ворогованю з Виговським Пушкар спершу станув по стороні' За- 
порожа, зворушеного проти городової старшини, що без згоди і волі 
Січи вибрала гетьмана. А коли Виговському повело ся присмирити Запо¬ 
роже, тоді' пайзавзятїйші противники гетьмана опинили ся у Пушкаря під 
проводом запорожського кошового, Якова Барабаша, що з того часу 
став головним помічником Пушкаря. Але Пушкар не обмежив ся самою 
помогою Запорожців, а візвав весь нарід. А щоби заохотити нарід ще 


— 108 - 


І 


більше до боротьби проти „знатних", взиває він посполитих до козако- 
ваня, що ненастанно змагали до зрівнаня своїх прав з козаками. Сей по¬ 
клик визвав сильний відгомін у широких верствах народних, а до Пуш¬ 
каря стягали ся з усіх сторін безземельні і бездомні, що наймали ся пі¬ 
сля скінченя війни до всяких промислів. Сї броварники (по пивоварах), 
винники (по горальнях) і наймити творили найнеспокі-йніише живло на 
Україні в тих часах і пізнїйше і вони йшли з косами, рогатинами і киями, 
готові до грабованя, а Пушкар утворив з них піхотинний полк, названий 
д е,й н е к а м и. 

В народі' розгоріло ся наново втихомирене на якийсь час суспільне 
ворогованє, звернене перше проти польських панів, а тепер народна не¬ 
нависть готова була обернути ся проти своїх старшин і гетьмана. Таким 
способом усобиця між гетьманом і полковником перемінювала ся в су¬ 
спільну війну убогих верств проти богатих, безправних проти „знатних 44 . 
Так зрозумів сю справу Пушкар і сам Виговський. Одначе зворушена 
чернь не обмежувала ся самою пімстою на знатних, але змагала до усу- 
неня гетьмана, щоби вибрати на його місце иншого для себе любого. 
Московське правительство для втихомиреня усобицї згодило ся на скли¬ 
кане повної ради, щоби на ній рішити вибір гетьмана. Рада відбула ся 
в Переяславі, а Виговського затверджено на гетьманськім урядї. Але на 
раді не було анї ГІушкара, анї черни, тому Запорожці' і Пушкар не при¬ 
знавали вибору Виговського законним. Пушкар задумав наново підняти 
справу повної ради і вибору гетьмана і звернув ся до Запорожців. Роз¬ 
почала ся нова ворохобня, але Виговський не допустив до народного 
повстаня. З підмогою Татар розбив Пушкарівцїв і сам Пушкар був уби¬ 
тий, але з ним не вмерла його справа. Колиж Гадяцький договір став 
загально відомою подією, московське правительство, дізнавши ся про 
зраду Виговського, звернуло ся до народу і взивало його на суд над 
гетьманом з підмогою московського війська під проводом Ромоданов- 
ського. Сторонництво Пушкаря ожило, знов зібрала ся чернь, але Ви¬ 
говський розбив московські війська. Однак з Запорожа підняв ся рух, 
звідтам ішов хоробрий Сірко, будучий народний герой і взивав нарід 
під свій прапор дорогим для всіх іменем Хмельницького. Виговський утік 
з Чигирина, а гетьманом обох берегів Дніпра і Запорожського війська 
проголошено молодого Юрия Хмельницького. 

5. Зміни у внутрішній політиці' козацьких старшин 
і гетьмана по у су неню Виговського. Гетьман Юрий 
Хмельницький і змаганя старшин до політичної само* 
стійности України. Гадяцький договір яко політична 
програма самоуправного сторонництва України. Же р- 
девські постанови яко спосіб до осягне н я самоуправи. 
Становище московського-правительства і постанови 
другого переяславського договору. Невдоволене са¬ 
моуправного сторонництва. Зрада Юрия Хмельниць¬ 
кого цареви. 

Усунене нелюбого усім Виговського і вибір на його місце Юрия 
Хмельницького втихомирило на якийсь час Україну і перервало усобицю 
та здавало ся навіть, що зєдинило ворожі поміж собою сторонництва. 
Одначе се не тривало довго. Хоч Виговського не стало, лишило ся да¬ 
вне федеративне сторонництво, котрого він був найвизначнїйшим пред¬ 
ставником, і воно піддержувало його діло до останку. „Значні 44 козаки 
задержали по давному кермуюче значінє в краєвих справах і сама суспіль¬ 
но-політична програма їх була давна, а сею програмою були Галицькі 
постанови. 


— 109 — 


Сї Гадяцькі постанови своєю шириною і глибоким та многосторон- 
ним обсягом усіх справ суспільного житя (з торговлею, промислом, осьві* 
тою, наукою ітп.) стоять без порівнаня висше від вузкої од носторон по¬ 
воєнної конституції наданої Україні постановами Богдана Хмельницького, 
котрі з більшими або меншими змінами повтаряли ся в постановах слі¬ 
дуючих гетьманів.. Найважнїйша і найрозумнїйша часть Гадяцьких поста¬ 
нов була ділом Юрия Немирича, чоловіка з європейською ссьвітою, 
а навіть сам Виговський не міг підняти ся на ступень повної особистої 
безкористности в так важній справі, як начерк політичного і суспільного 
житя України і стати помічником Немиричеви. А що сї постанови не най¬ 
шли зрозуміня між козацтвом, то причиною сего було затаюване їх дов¬ 
ший час перед "загалом, так що товпа, недовірчива для старшини, робила 
найнеможливші ^здогади тілько длятого, що старшина змаї ала до злуки 
з Польщею." Опісляж, за Юрия Хмельницького на Корсунській радї, по 



Будинок Губерніального земства в Полтаві. 


прочитаню Гадяцьких постанов, заговорили козаки зовсім інакше: „От 
колиб його милість пан воєвода київський (Виговський), коли ще був 
у нас гетьманом, прочитав нам був так і розтолкував, тодїб такої біди 
було не стало ся!“ В загорілости отже відкинено Гадяцькі постанови, але 
чим більше опісля прихильники самоуправи України вдумували ся в сї 
постанови, доходили до переконаня, що зовсім вони добре відповідали 
змаганям до самоуправи України. Тимто Гадяцькі постанови з того часу 
на довго ще оставали програмою всіх тих, що займали ся політикою 
України. 

Гадяцькі постанови устанавляли „Велике Князівство Руське 44 яко 
окрему політичну цілість в складі* Польщі, а ся постанова упала наслід¬ 
ком різкої неприхильности народу і Запорожа до злуки з Польщею. 
Наслідком домаганя загалу Україна вернула з нововибраним гетьманом 
знов під владу московського володаря, а козацька старшина намагає ся 


110 — 

























Тепер улйдйти Такі відносини до Московщини, щоби самоуправа України 
не тілько була удержана по давному але й розширена та щоби зависи- 
мість єї від Московщини була скілько можна слаба. Взагалі видно було 
змаганє, щоби Україну поставити на такім становищі, котре би скілько 
можна приближало її до того взірця, поданого в Гадяцьких постановах, 
до „Великого Князівства Руського 44 . На долині' Жердеві, недалеко Трехте- 
мирова, відбула ся 1659. р. рада, на котрій проголошено Юрия Хмель¬ 
ницького гетьманом і там козацька старшина уложила постанови в зга¬ 
данім напрямі, котрі московське правительство мало затвердити а ново- 
вибраний гетьман їх заприсягнути. 

Сї постанови мали дати гетьманови таку владу, якої доси ^не мав на 
Україні'. Гетьман був головним і одиноким управником краю. Його мали 
вибирати самі тілько козаки, без посполитих. Супроти Московщини був 
гетьман головним і одиноким представником краю, і мав з нею зносити 
ся, а ніхто инший не мав права звертати ся до московського правитель- 
ства. Через руки гетьмана переходили всї письма і розпорядки москов¬ 
ського правительства що до України, а правительство не сьміло без його 
і старшини відома і без його підпису і печатки приймати які небудь пись¬ 
ма з України. Тим бажала старшина запобігти всякому вмішуваню Мос¬ 
ковщини у внутрішні справи України, що найбільше шкодило самоуправі 
краю. Окрім Києва не повинні бути московські воєводи ні в однім укра¬ 
їнськім містї, а московські війська, що були підчас їх побиту на Україні', 
мали оставати під верховним начальством гетьмана війська запорожського. 
Гетьман міг без усякого обмеженя зносити ся з чужосторонними волода¬ 
рями, яко независимий політичний управник, посилати посольства до чу¬ 
жих володарів і приймати чужосторонних послів. При заключуваню вся¬ 
ких договорів з боку московського правительства з сусїдними державами, 
а особливо з Татарами, Поляками і Шведами, гетьман висилає від запо¬ 
рожського війська комісарів з вільним голосом і значінєм. Окрім того 
сими жердевськими постановами запоручено независимість української 
Церкви, котра мала оставати під зверхностю царгородського патриярха 
а бути визволеною зпід послуху московському патриярсї. Також затвер- 
тжено давний звичай української Церкви вибору висших церковних до¬ 
стойників при участи духовних і сьвітських осіб. На останку не забуто 
також просьвітних справ: козаки вимавляли собі необмежене право за¬ 
сновувати на Україні' школи „всякого язика 44 , де се покаже ся цотрібним. 

Тими постановами бажала старшина в злуцї з Московщиною осяг¬ 
нути самоуправу України після взірця Гадяцького, що не повело ся осяг¬ 
нути в злуцї з Польщею. Се було ще одно змаганє федеративного сто- 
ронництва до осягненя політичної независимости України, однак і сим ра¬ 
зом воно не повело ся. 

Одначе московське правительство^змагало до того, щоби постепен- 
ним обмеженєм самоуправи України зілляти її в політичних і адмінїстра- 
цийних відносинах з московськими землями. В тих змаганях числило мос¬ 
ковське правительство на те, що самоуправне сторонництво на Україні' 
доволі незначне, а широкі верстви народу рівнодушні до всяких високо- 
полїтичних питань, недоступних для їх розуміня. Тим то князь Трубецкой 
зігнав на раду до Переяслава як найбільше міщан і посполитих, принево¬ 
лив Юрия Хмельницького і деяких старшин явити ся там, окружив раду 
московськими військами і приневолив гетьмана заприсягнути не на поста¬ 
нови Жердевської ради, але на прислані постанови з Москви. Се були 
давні постанови Богдана Хмельницького з деякими додатками, рішучо 
суперечними змаганям старшини. Гетьман вибираний по давному вільними 
голосами не міг скорше носити сего імени, поки не явив ся в Москві і не 
дістав від царя знамя, булаву і бунчук. Козаки не могли без відома царя 


— 111 - 


зложити гетьмана з уряду І вибрати иаслїдмика навіть в случаю зради. 
Гетьман не міг без волі ради і всеї черни назначати старшин, не мав 
права без відома московського правительства судити і карати смертю 
полковників і начальних осіб у запорожськім війську. Гетьман обовязував 
ся іти в похід з усім запорожським військом на приказ царя і не міг 
зносити ся з чужосторонними володарями та приймати їх послів. На Бі 
лій Руси знищено козацтво і впроваджено московські залоги та по важ- 
нїйших містах України уставлено московських воеводів з московськими 
ратниками. А хто не хотів би присягнути на сї постанови або нарушив їх, 
має бути покараний смертю. 

Трубецкой приневолив гетьмана і деяких старшин його присягнути 
на сї постанови в Переяславі, а коли опісля многі правобережні полко¬ 
вники і старшини зїхали ся в Чигиринї, докоряли за ту присягу Юриєви 
і старшинам, що були в Переяславі. Навіть прихильні злуцї з Москов¬ 
щиною добачили в Переяславських постановах Юрия нарушенє давних 
козацьких вільностий і докоряли Москві за лукавство. Вислали отже по¬ 
сольство у Москву, щоби змінили деякі постанови, однак московське 
правительство рішучо відказало. 

З тою відмовою не могли помирити ся козаки, бо тодї вже думка 
про політичну самостійність дійшла в українськім суспільстві до високого 
розвитку. Ся думка зродила ся спершу в головах немногих визначних 
людий, як Юрий Немирич, і протягом останного пятилїтя розповсюдила 
ся і дозріла. Коли за Виговського сеї думки належно не зрозуміли і вона 
стрічала чимало противників, то тепер ідея політичної самоуправи України 
стала вельми популярною; за нею стояла не тілько старшина і шляхта, 
але й духовеньство, міщаньство а також і Запороже. Більшість стояла за 
тим, щоби сего розширеня самоуправи України добивати ся в злуцї 
з Московщиною, до котрої тягнули прості козаки і посполиті. Одначе сї 
змаганя стрічали в Москві сильний опір, але й козацька старшина не хо¬ 
тіла зречи ся своїх змагань і для неї не оставало нічого иншого, як іти 
слідами Виговського. В тім часі Шереметсву не повів ся похід проти 
Поляків; козаки заключили з Поляками мирний договір під Чудновом 
і покинули Шереметєва, а самі опинили ся в польськім таборі. З Юриєм 
Хмельницьким і вся Україна признала владу польського короля на основі 
Слободищенського договору, але небавом після того правобережні полки 
вернули знов до злуки з Московщиною і відорвали ся від Юрия Хмель¬ 
ницького. З того часу настав розділ доси одиоцїлої і нероздільної Укра¬ 
їни, потверджений відтак з боку московського і польського правитель¬ 
ства в постановах Андрусівського договору 1667. р. а сей розділ тривав 
до кінця 18-го столїтя. 

6. Поворот лївобережа під владу Московщини і роз- 
двоенєУкраїни. Сомко іВасюта Золотаренко. Боротьба 
о гетьманьство. Пес п осібність самоуправних старшин 
до управи Україною. Опір Запорожа і народу проти 
городових старшин. Лівобережна Україна під була¬ 
вою Сомка. Змаганя Брюховецького проти городових 
старшин і його політика до осягненя гетьман ь с т в а. 

Чорна рада під Ніжином. 

В першій хвилї викликав Слободищенський договір Юрия Хмель¬ 
ницького з Польщею загальне вдоволене. Вся Україна по обох берегах 
Дніпра заявила ся явно за гетьманом. Однак ся однодушність була тіль¬ 
ко поверховна. Скоро лише явив ся Чарнецький з польським військом за 
Дніпром, злякало ся населене, щоби Поляки знов не прийшли покорити 


- 112 - 


Україну під владу короля, а коли Московщина вислала Ромодановського 
з ратниками, настрій на лівобережній Україні' зараз змінив ся і небавом 
край сей опинив ся знов під владою московського царя. Колиж низші 
верстви народні виявили так мало політичної сталости, то ще менше се 
виявило ся у висшім політичнім сторонництві. Деякі з того сторонництва 
думали, що вірностю цареви осягнуть „нагороди 44 і користи. До тих на¬ 
лежав переяславський полковник Сомко і ніжинський Золотаренко. Сомко 
свояк Богдана Хмельницького, вже по зложеню Виговського добивав $я 
гетьманьства і був вельми невдоволений, коли булава дістала ся Юриєви 
Хмельницькому. Після зради Юрия вибрали козаки Сомка наказним геть¬ 
маном, коли вся лівобережна Україна його заходами станула під владою 
царя і він мав вигляди стати дійсним гетьманом. Але на гетьманьство чи¬ 
слив також Васюта Золотаренко. 

Тим способом самоуправне сторонництво на Україні' розпало ся на 
дві) части, одна на правобережній тягнула до Польщі, а лівобережна до 
Московщини. Розгоріла ся завзята боротьба, котра перевисшила всї спу- 
стошеня нанесені Україні' Татарами, Поляками, Москалями і ся усобиця 
знищила всї засоби горожанських і культурних сил. Московські ратники, 
польські жовнірі, полки яничарів, татарські і калмуцькі орди пересували 
ся по Україні, палили, грабували, убивали, забирали в полон а протягом 
двайцяти літ правобережна Україна стала справдешною пустинею. Бо¬ 
ротьба між сторонництвом Сомка і Золотаренка не втихала, але правди 
не було нї на тій, ні на другій стороні, а лівобережна Україна держала 
ся під владою царя тілько з підмогою московських ратників. Коли таким 
способом вичерпували ся в сїй усобиці всї сили народні і вона доводила 
до повного занепаду і розкладу, появило ся посеред народного сторон¬ 
ництва змаганє до усуненя городової старшини від проводу політичними 
і суспільними справами на Україні', щоби на їх місце поставити своїх 
керманичів. Змаганє се вийшло з Запорожа і найшло відгомін у широких 
верствах народу на лівобережній Україні'. 

Запорожці' були все прихильні думці політичної самостійности Укра¬ 
їни, однак між самоуправними змаганями городових старшин а Запорож¬ 
ців була велика ріжниця, бо Запороже було противне злуцї з Польщею. 
Ще більше розходили ся між собою городова старшина і Запорожці 
в суспільних змаганях. Всі змаганя в істориї України були звязані з су¬ 
спільними понуками. Давнїйше житє краю виявляло вельми скупі засоби 
горожанських засновків, необхідних до витвореня з України самостійної 
політичної цїлости. Український нарід, щиро говорячи, ніколи не жив само- 
бутним політичним житєм і не мав автономічних традиций. А хоч велико¬ 
княжа доба була самостійною в політичних відносинах, то протягом дов¬ 
гої черги віків, що відділяла тепер український нарід від сеі доби, затра¬ 
тили ся змаганя до самостійности політичної, а коли проявляли ся такі 
змаганя, то були вони висловом певних кружків і станів і способом до 
осягненя суспільних цілий. 

Настрій думок на Україні* відбивав ся також на Запорожу, а се ще 
більше розбуджувало там ненависть до городової старшини. Народне 
сторонництво скуплене на Запорожу дійшло до того погляду, що годі 
дальше вдоволяти ся самим опором проти надуживань „знатних 44 і тому 
постановили усунути ті суспільно-політичні відносини витворені „знат¬ 
ними 44 , а на їх місце поставити инших людий з иншими суспільними іде¬ 
алами. Сего домагав ся нарід і се здавало ся конечною потребою для 
розірваної на дві половини і знищеної самолюбством старшин України. 
Тоді отже коли задля гетьманської булави йшла на Україні завзята бо¬ 
ротьба поміж близькими свояками Богдана Хмельницького, Запорожці' 
висувають на сю булаву свого представника. Се не був уже свояк ста- 


— 113 - 


рого Богдана, дише його сдуга — Іван Брюховецький. Кілька літ перед тим 
Юрий Хмельницький посилав Брюховецького до Запорожців, щоби вони 
помогли йому відобрати захоплену Виговським гетьманську булаву. Тоді 
то хитрий] і проворний Брюховецький умів покористувати ся настроєм 
думок на Запорожу, коли там дозріла гадка, щоби проти Сомка і Золо- 
таренка, представників сторонництва „знатних“, висунути свого представ¬ 
ника. Вибір упав на^ .Брюховецького, котрого проголошено к о ш е в и м 
Гетьманом (уряд доси небувалий на Україні) а кошевим атаманом 
вибрано знаменитого Сірка. Брюховецький розумів се добре, що він ви¬ 
браний яко представник народного сторонництва на Україні' і заявляв 
про себе, що він є вибранцем народу і представником справ черни. 

Для Брюховецького стелив ся тепер шлях до повного гетьманьства 
на Україні’ і в сїй справі покладав він свої надії на дві сили: московське 
правительство і нарід. Московське правительство намагав ся він приєд¬ 
нати собі гіідлещуванєм боярам, що були на Україні, не нарікав на гно- 
бленя московських військ, не згадував про права і вільности України, 



С. Васильківський Полтавський; полковник Пушкар приймає кцеїшодії. 
(Малюнок в салї ґубернїяльпого земства в Полтаві). 


а здавав ся в усім на волю царя. Податливість його доходила до того, 
що він висловлював погляд про злишність гетьмана на Україні' і про на¬ 
значене на його місце князя московського роду. Такий чоловік, прихиль¬ 
ний повному знищеню самоуправи України, припав до вподоби москов¬ 
ському правительству. Взорець подібний бачив він на своїм приятелю 
єпископі Методию, що за подібні погляди з ніжинського протопопа про¬ 
тягом короткого часу став єпископом і управником київської митрополії. 

Що до простого народа на Україні’, то Брюховецький був зовсім 
певний і все Запороже стояло за ним, а він не мав ніякого иншого діла, 
як притакувати народній ненависти до „знатних" і просити московське 
правительство для вибору гетьмана о чорну раду на Україні, в котрій 
малиб участь: Запороже, прості козаки, міщани і посполиті. Московське 
правительство було прихильне такому виборови гетьмана, бо знало, 
що народне сторонництво стояло на суспільнім становищі, а політичні 
питаня мали для него другорядне значінє. І ось тоді, коли Юрий 
Хмельницький вступив у монастир і усунув ся з політичного видна та 
передав гетьманську булаву своякови Павлови Тетері, прихильному зов¬ 
сім Польщі, вислало московське правительство на Україну Ромода- 


— 114 — 






новського, щоби скликав „повну раду и , зложену з Висшого духо- 
веньства, старшин, полковників, городових козаків, Запорожців, міщан 
і черни для вибору гетьмана. Брюховецький перебував цілу зиму на 
Україні з відділом Запорожців і наклонював усіх на свій бік, а на 17-го 
червця 1663. р. скликано до Ніжина чорну раду. 

Загрожена сими подіями городова старшина залишила усобицю і по¬ 
становила зєдинити ся до боротьби вже не о булаву для одного або 
другого, але о справи всего стану „знатних 44 . Золотаренко зрік ся дома¬ 
гань о булаву в користь Сомка і оба противники поєднали ся. Чорна 
рада відбула ся 17. червня 1663., але сторонництво „знатних 44 програло 
справу, бо прості козаки відступили його і станули за Брюховецьким, 
котрого проголошено гетьманом лівобережної України і запорожського 
війська. Нововибраний гетьман додержав своєї обіцянки і позволив гра¬ 
бувати богатих і знущати ся над „знатними 44 . Се тривало три дні, всьо 
обернено в жар, пролито чимало крови, і розграблено богато майна. 

7. Положене України після Слободищенського дого¬ 
вору. Безвихідність положеня Юрия Хмельницького 
і вступленє до монастиря. Гетьман Тетеря і його від¬ 
носини до Татар і Польщі. Сумна доля України за Те¬ 
тері. Змаганє українського народу до розриву з Поль¬ 
щею і злуки обох частий України. Паволоцький пол¬ 
ковник Попович. Сумний його конець. Побіг Тетері 
з України. Вибір Дорошенка гетьманом. Зворот в поло- 

ж е н ю України. 

Коли в лівобережній Україні від часу розриву Андрусівським дого¬ 
вором не було однодушности серед старшин, що кермували ся тілько 
личними понуками, коли там проявив ся розлад між сторонництвами, 
взаїмні доноси, коромоли ітп., а до того настало лихолїтє і голод спри¬ 
чинені усобицями, наїздами ворогів і московських ратників, то ще сум- 
нїйша була доля правобережної України. Після Слободищенського дого¬ 
вору було правобережне козацтво вдоволене новим положенєм і бажало 
остати вірним злуцї з Польщею, сподіваючись затвердженя на соймі по¬ 
станов Гадяцького договору. Зібрана в Корсуні чорна рада, на котрій 
явило ся крім козаків около 20.000 черни, виявила, що нарід готов поми¬ 
рити ся з тим положенєм. Але Польща не думала додержати свого слова 
і виконати договір. Варшавський сойм затвердив Чуднівську комісию 
і єї основні постанови Гадяцького договору. Окрім знищеня постанови 
про „Велике князівство Руське 44 , договір сей остав у давній своїй силі. 
Сей сойм назначив опріч того окрему комісию для виконаня деяких по¬ 
станов договору. Козаки наставали передовсім на виконане церковних 
справ, привернене нарушених прав православної Церкви і єї єрархії, 
звороту православним відобраних унїятами церков, монастирів і маєт- 
ностий. 

Окрім церковних справ шкодили добрим взаєминам між козаками 
а Польщею суспільні справи, а іменно питане про привернене прав поль¬ 
ської шляхти на маєтности на Україні і відносини між поміщиками і низ- 
шими верствами місцевого суспільства. Сойм видав постанову, що всі 
привілеї, видані козакам на шляхотські маєтности зносять ся новою кон- 
ституциєю і всі ті маєтности після введеня коронних військ на Україну 
мають бути відобрані козакам а повернені давним власникам. Козаки по¬ 
бачили ся обманеними. Окрім того нарід відчував болючо тягар кватиро- 
ваня польських військ, а ще більше побит союзників Поляків, Татар на 
Україні', котрих там було до 60.000. Усе те лихо відчували не тілько ко- 


- 115 — 


зацькі старшини, але й сам Юрий Хмельницький. При всій слабости ха*- 
рактеру і ограничености, всеж таки вихований в традициях батька, бажав 
він здїйсненя самостійности України і в тій тілько цїли пристав на злуку 
з Польщею. Обманутий в надїях, звертав він знов свої очи на Москов¬ 
щину, щоби вернути під єї владу. Але московське правительство не хо¬ 
тіло навіть чути про розширене самоуправи України, а видобути з сего 
положеня Україну власними силами Юрий Хмельницький не мав спро¬ 
моги. Поляки підозрівали його, а король держав на Україні' свого повір¬ 
ника Павла Тетерю, котрому поручив нагляд над Хмельницьким. Військо 
козацьке втратило довірє і поважане до слабосильного гетьмана. Простий 
нарід, що зазнав на правобережній Україні':;стільки невзгодин, прямо не¬ 
навидів його. Розстроєний невдачами, вступив він у монастир зпочатком 
1663. р. під іменем Гедеона. 

На жаль не закінчив тим Юрий Хмельницький своєї політичної ролі. 
Славне імя його ще раз видобуло його на сьвіт для дивних пригод. 
Скоро після постриженя на основі підзору Тетері спіймали його польські 
власти і зачинили в Марієнбурській твердині', де просидів чотири роки. 
Полонений опісля Татарами попав ся в Царгород і проживав там якийсь 
час в монастирі, а відтак Турки висунули його знов на політичне видно. 
В ролі підставного гетьмана, з титулом Сарматського князя, Хмельниць¬ 
кий кілька разів приходив з турецькими і татарськими силами на Україну, 
постошив її і жорстоко обходив ся з давними земляками. 

Се була доба повної його божевільности, до котрої він уже раньше 
був склонний. Небавом після невдачного змаганя до давного підчиненя 
України, покарали його Турки смертю за жорстокости і лютованє. 

Слабий духом Юрий Хмельницький ан'ї сам ан'ї довкола себе не 
найшов стілько сили, щоби бороти ся з крайно супротивними обстави¬ 
нами, серед яких опинило ся козацтво під владою Польщі. Але й сто- 
ронництво, що остало після него, не находило ся в красших условинах, 
як його провідник. Нечисленне і відорване від своїх братів лївобережцїв, 
нелюблене на Запорожу, ненавиджене народом а обманене Поляками, 
опинило ся самоуправне сторонництво в скрутнім положеню і не бачило 
помочи ні звідкіля. Серед сеї безвихідности і безвиглядности втратило 
воно моральну силу і надію на здійснене своїх змагань. Ліпші між тими 
козаками втікали на Запороже, звідки тоді' хоробрий Сірко розпочав 
славні походи на Крим і на Чорне море. Инші знов звернули ся до своїх 
домашних занятий. Для козацтва очивидно наспівала сумна доба мораль¬ 
ного розкладу, коли його горожанські підвалини показали ся неможли 
вими, цїли суспільного житя недосяжними, а суспільство під ударом 
страшних потрясень переживало ся і тратило віру у свої сили. Кождий 
думав тілько про себе, а ніхто не дбав про всіх. Український літописець 
запевняє, що кождий з тодїшних козаків задля срібла і золота не тілько 
дав би виколоти собі очи, але не пощадив би й рідного батька і матери. 
Всі вони були подібні до Юди, що продав Христа, і не могли думати 
про погибаючу матір свою Україну. 

Висшим представником такого напряму, взірцевим сучасним типом 
і героєм свого часу був без сумніву наслїдник Юрия Хмельницького, но- 
вовибраний гетьман правобережної України, Павло Тетеря. Він є нагляд¬ 
ним прикладом того, як тодішня осьвіта, наука, привички, суспільні по¬ 
гляди ітп., занесені з Польщі, деморалізували українське суспільство, 
приготовляли з него вірних слуг шляхотської Польщі, а через те розри¬ 
вали всі його звязи з народом і доводили до явного винародовленя. Се 
стало ся також з Тетерею. 

Павло Тетеря походив з переяславських міщан, винїс вельми широку 
осьвіту на той час з київської колегії і з ріжних польських шкіл та добив 


— 116 — 


сй тим способом полковничого уряду за Богдана Хмельницького, хоч не 
мав воєнного таланту. Але зате визначав ся великим самолюбством і зма- 
ганями до наживи і намагав ся забути своє міщанське походженє та ста- . 
рав ся пристати’до г польського шляхотства. Він став щирим слугою поль¬ 
ського правительства і намагав ся наклонити старого Богдана до пере¬ 
говорів з Поляками, а за Виговського мав головну участь в укладі Га- 
дяцьких постанов і наклонював козаків до уступок в користь Польщі, 
за що дістав шляхотство і маєтности від короля. За гетьманьства Юрия 
Тетеря добив ся уряду писаря запорожського війська, потім поїхав 
у Варшаву і вернув на Україну королівським комісарем для нагляду 
над поведенєм гетьмана, старшин і черни. Такий чоловік обняв по Юрию 
булаву і управу до краю знищеної України. Нездарність Тетері у війську 
відчували найкрасше козаки. 

Положене України не поправило ся за нового гетьмана. Не привер¬ 
нено прав української Церкви, татарські орди пустошили край, але най¬ 
більша небезпека грозила з боку його союзників — Поляків. Польські 
пани, що вернули на Україну, заневолили зовсім посполитих, а навіть 



С. Васильківський: УЕуліакіг. 

«у 

(Малюнок к салї Губерніального земства в Полтаві). 


козаків записували самовільно на міщан і накладали на них великі по¬ 
датки. Така доля грозила правам і вільностям козацьким і самоуправі 
України. Правобережна Україна огіинила ся знов в такім положеню, 
в якім була в сумних часах до Хмельницького. Головна причина сего 
лиха була в роздвоєню України і внутрішних незгодах, а одиноким ви¬ 
ходом із сего сумного положеня здавала ся злука обох сторін Дніпра 
в одну цілість під владою московського царя. Такий настрій витворив 
ся на правобережній Україні зараз після єї віддїленя від лївобережа за 
Юрия Хмельницького. Серед козаків зростала ненависть до Поляків, що 
показали ся віроломними. Виступала нова суспільна боротьба україн¬ 
ського народу проти шляхотськоі Польщі, розпочата старим Богданом, 
але не доведена до кінця і ще більше запутана його наслїдниками. По¬ 
треба було тілько іскри, щоби вибухла зловіща пожежа. Почин до того 
взяв на себе Паволоцький сьвященик Іван Попович (назва родинна його 
не відома), син сьвящечика з Ходоркова. За Богдана Хмельницького слу¬ 
жив він у козацькім війську і займав висші уряди військові та дійшов 
до становища паволоцького полковника. Перенятий демократичними, 


117 - 



Национальними і суспільними поглядами, не любив шляхти й жидів. За¬ 
підозрений о тайні зносини з царським воєводою і неприхильність для 
польської шляхти був засуджений гетьманом на кару смерти, але захо¬ 
дами митрополита Дениса Балабана і Юрия Хмельницького (тоді вже 
мерця) був помилуваний з услівєм, що стане сьвящеником, чого справді' 
досягнув. Але протягом півроку знов виступив на політичнім видні, вій- 
шов у зносини з московським воєводою в Києві, а вибраний мимо сьвя- 
щеничого стану полковником, явив ся в Паволочі і задумав викликати 
повстане, прогнати Поляків з правобережної України і злучити її з лїво- 
бережем під владою московського царя з підмогою Сомка. 

До Поповича з усїх усюдів стягали ся „гультаї“, „своєвольцї м , „дей- 
неки“, „нетяги" і тим подібні анархічні живла, що від кінця 16*го аж до 
другої половини 18-го столїтя відгривали велику ролю в історичнім житю 
України і ставили ненастанний опір проти невідрадних суспільних відно¬ 
син краю. Опертий на сих бездомних людях Попович передовсім прогнав 
шляхтичів з їх дібр на Україні'. До них приставали нові товпи, так що 
гетьман збирав козацькі полки, щоби згнобити се заворушене. Сили По¬ 
повича були за слабі, поміч від московського воєводи не приходила, 
а також розвіялась надія на Сомка, котрого увязнено. Брюховецький, до 
котрого Попович звернув ся о поміч, упоєний новопридбаною булавою, 
не квапив ся з помогою, так що Попович обложений в Паволочі геть¬ 
манським військом був приневолений піддати ся. Поповича і 15 його 
учасників покарано після страшних мук лютою смертю: йому відрубали 
руки і ноги а туловище оставили умирати повільною смертю, а відтак 
трупа його спалено. 

Брюховецький, котрий не дав помочи Поповичеви в скрутній хвилї, 
постановив тепер вирушити на правобереже і розіслав там універсали, 
взиваючи до боротьби за волю народу, за справи черни. 

Задля того Тетеря звернув ся до короля Яна Казимира з горячою 
просьбою, щоби з військом явив ся в Україні', бо інакше не можна буде 
її удержати під владою Польщі. Король справді’ виправив ся на Україну, 
а се приневолило Брюховецького понехати свої змаганя що до правобе- 
режа і відступити під Гадяч. 

Майже всю зиму 1663. на 1664. провів король на Україні', а Тетеря 
користуючись приявою королівських військ на Україні', постановив по- 
збути ся всіх непевних що до вірности Польщі' людий. Увязнено був¬ 
шого гетьмана Івана Виговського, тодї київського воєводу, посуджува- 
ного о якісь політичні змаганя і без суду розстріляно в Корсуні'. Така 
сама доля постигла знаменитого помічника Богдана Хмельницького, по¬ 
дільського полковника Богуна, що підчас походу короля стояв на чолї 
відділу польського війська, за те, що нібито думав відступити Поляків 
і злучити ся з лівобережними козаками. Митрополита Иосифа Нелюбо- 
вича Тукальського, генерального судю Гуляницького і бувшого гетьмана 
Юрия Хмельницького вислано в Марієнбурську твердиню. 

Однак похід короля на Україну не пощастив ся, а Поляки під на¬ 
пором значного московського війська з полками Брюховецького були 
приневолені поквапно відступити на Білорусь. Тепер наново віджив рух 
українського народу викликаний Поповичем а здержаний походом Яна 
Казимира на Україну і проявив ся з великою силою. На Україні' вибухали 
повстаня в ріжних місцях проти Поляків. На поміч зворушеному україн¬ 
ському народови йшов Брюховецький із своїми полками і московськими 
військами і знов розіслав універсали звернені головно до черни. Міста 
і села піддавали ся йому і так вибухло повстане народне проти Поляків 
з усїма признаками суспільної війни. Народне зворушене особливо скрі- 


— 118 - 


пило ся, коли на правобережній Україні явив ся з відділом Запорожців 
хоробрий Сірко, лицар і любимець народу. 

Сили гетьмана й Поляків не вистарчали для згнобленя повстаня на 
Україні'. Польський воєвода Чернецький і полковник Маховський з усіх 
сил намагали ся згнобити сей рух, але нарід зносив усякі жорстокости, 
щоби визволити ся зпід польської влади і злучити ся з правобережцями. 
Тетеря писав королеви, що чернь сліпо рада кинути ся в московську не¬ 
волю длятого тілько, щоби не мати панів: вона не хоче, щоби вони дер¬ 
жали її під своєю владою і користували ся єї працею. Ся споконвічна 
ненависть українського народу до неволї й економічного гнобленя вис¬ 
ілих верств і була головною понукою до того опору, з яким по думцї 
Тетері, вся майже Україна рішила ся умирати за імя московського царя. 
І справді', з виїмкою трех міст, Чигирина, Корсуня і Білої Церкви, де 
були польські залоги, правобережна Україна не признавала влади геть¬ 
мана Тетері і зброїла ся проти Поляків. Тетеря опинив ся в небезпечнім 



С. Васильківський: Козак Голота і татарин. 
(Малюнок в салї Губерніального земства в Полтаві). 


положеню і переніс ся в Польщу, а Україна оставала без гетьмана майже 
рік, поки 1665. р. вибрано на сей уряд черкаського полковника Петра 
Дорошенка. 

З того часу положене на правобережній Україні' прибирає зовсім 
инший напрям. Населене прихильне до недавна Брюховецькому мало 
помалу відступає від него і признає владу Дорошенка. До сего звороту 
причинили ся передовсім личні прикмети Дорошенка, а вчасти й инші 
обставини. Дорошенко був справді' виїмковим серед українських гетьманів 
чоловіком. Се був чи не перший з гетьманів, що вмів підняти ся понад 
личні і станові справи козацьких старшин і змагав усіма можливими спо¬ 
собами, щоби довести до користного для народу положеня. Він був 
вельми спосібний і щиро відданий справам свого краю. Він знав неспо- 
сібність польського правительства до чесного виконаня зобовязань що 
до України і недовіряв Полякам. Він визначав ся великими воєнними 
здібностями і незвичайною рішучостю в змаганях до витиченої мети. 
Нарід, що привик на гетьманськім становищі бачити зовсім неспосібних 


— 119 - 








людий, себелюбів і послушників польської політики, відносив ся з ири- 
хильностю до Дорошенка тим більше, що надії на московську поміч по¬ 
казали ся марними. В останних часах у лівобережних козаків відпала 
охота вести дальше війну правобіч Дніпра з Поляками і Татарами су¬ 
проти зєдиненя України. Сам Брюховецький понехав справу завойованя 
правобережа і виїхав у Москву бачити царські очи і дістати нагороду за 
свої змаганя. Найбільш опорні міста піддали ся Дорошенкови. 

По невдачнім змаганю Брюховецького до зєдиненя України, мимо 
поновного віддїленя правобережа під владою окремого гетьмана, загаль¬ 
не прямованє до злуки всеї України, відчуване самим народом і різко 
виявлене в часї останних заворушень на правім березї Днїпра, жило 
і тепер дальше в українськім народї. Се прямованє вступило в нову фазу 
розвитку і осягнуло в особі нововибраного гетьмана Дорошенка вельми 
ревного сторонника і поборника. Тілько відповідно зміненим обставинам 
послїдували в справі зєдиненя України деякі зміни: коли лівобережна 
Україна була доси начеб осередком, що притягав до себе правобереже 
Днїпра, то з часів вибору Дорошенка вага перехиляє ся на сторону пра¬ 
вобережної України. 

* * 

* 

Отсей образ цілого десятилїтя подій, що від Переяславського дого¬ 
вору до вибору гетьманом Петра Дорошенка ворушили Україною, може 
бути для українського суспільства зеркалом, в котрім воно повинно при¬ 
глянути ся, щоби в сучасних змаганях до орґанїзациї самостійної України 
не попадати в сї шкідливі для українського народу і його розвитку по¬ 
хибки, які перед 250 роками накоїли стілько лиха на Україні’ і довели до 
упадку єї державної самоуправи. 


3)р. Зїрослаб З^ординський . 

Україна й Московщина. 

(З істориї культурних взаємин України в XVI—XVIII в в.). 

4 

I. 

У культурному й політичному розвою державної України наших 
часів вражає незвичайно болючо передовсім брак национально сьвідомої 
й карної та виробленої інтелїгенциї, котра — як єдино до того покли¬ 
кана — могла би успішно взяти в свої руки провід над народом. Що 
правда, маємо там кілька імен, що могли би принести честь не тільки 
Українцям, але й кождому великому народови, але їх рішучо за мало. 
Се й відбиває ся на живому організмі України й доки не буде виповне¬ 
ний той пробіл, доси не зможе Україна зажити спокійним, щасливійшим 
житєм. 

Ріжні були причини того, але одною з найважнїйших було се, що 
наші сусіди, котрим доля присудила панувати довгий час над нашим 
народом, забрали нам нашу інтелїґенцию. Разом із висшими, заможнїй- 
шими верствами стала й наша інтелїґенция покидати наш нарід, бо йому 
зле поводило ся. Одні шукали у своїх панів наживи, другі ширшого 
розголосу й слави, инші високих почестий... А ті пани не тільки не від¬ 
ганяли від себе нових приходцїв, а ще й приманювали їх усякими спо- 


170 - 





собами, аж доки не довели до отсеї руїни інтелігентного духа на Укра¬ 
їні', над якою боліємо саме у наші днї. 

Ледви чи яка инша держава заграбила так немилосерно нашу інтелї- 
ґенцию, як Московщина. Що правда, забрала її богато й Польща, лещо 
Угорщина, дещо Румунія, але ніякий нарід не використав так беззлядно 
з того боку України, як Московщина. Нинї в науцї доказано вже, що Укра¬ 
їнці* двигнули Московщину з духової темряви, що вони ввели Москалів 
у сїмю європейських народів — але се оплатили вони своєю власною 
кровю, бо втратою мало що не усеї інтелїґенциї. А яка заплата стрінула 
Україну за сю безпримірну жертву, се посьвідчає найкрасше істория 
України під панованєм Московщини, а передовсім істория української 
мови в публичному житю. 

Власне отсї стрічки наміряють виказати на основі найновійших на¬ 
укових даних (передовсім на основі нової книги: Дарламповичь 
К. В. Малороссійское вл’яніе на великорусскую церковную жизнь. Томт» 
І. Казань 1914.“)*) як то Україна позбувала ся поболи своєї інтелїґенциї 
в користь Московщини. Обіймемо поки що час від половини XVI до по¬ 
ловини XVIII в. й подамо погляд на історию зносин України з Москов¬ 
щиною в тім часі*, перейдемо причини, що склонювали Московщину ко¬ 
ристувач ся працею української інтелїґенциї, вкінці приглянемо ся лю¬ 
дям, що пішли на службу Московщині’, розважаючи причини того їх 
кроку, їх поведене, їх відносини до своєї вітчини й працю на Москов¬ 
щині*. Думаємо, що висліди того перегляду здивують неодного... 

II. 

Ще в часи найкрасшого розвою самостійної української держави — 
в XI. і XII. в. — була Україна не тільки осередком, але й жерелом цілої 
руської культури. Головним єї розсадником став Київ — престольний 
город України-Руси, осідок великого князя, митрополита й київо-печер- 
ських монахів. Відси розходила ся просьвіта, письменьство, штука і т. д. 
не тільки по землях, заселених Українцями, але й Білорусинами та Мос¬ 
калями. Але з татарською руїною в XIII. в. упало значінє Київа, а до що 
раз більшої могучости доходить Московщина. Однак Москалі' були край- 
но непросьвічені. Своє подвигненє завдячують вони передовсім Україні*. 

Сильнїйший культурний вплив України на Московщину починає ся 
з XVI. в. Був се час, коли польсько-литовська держава, дійшовши до 
значної сили, закріпила Люблинською унією (1569. р.) панованє над укра¬ 
їнськими землями. В склад Польщі й Литви увійшли давні українські 
князівства: Галицьке, Волинське, Київське, Чернигівське, Новгород-Сївер- 
ське й Турово-Пинське. Українська народність визначила вже в тім часі 
зовсім виразно свою етнографічну самостійність у сїмї славянських на¬ 
родів; Україна жила своїм окремим культурним житєм. Незабаром почи¬ 
нає ся тут могутний духовий рух, котрого осередком стає в XVII. в. знов 
Київ. Сей рух був такий сильний, що під його переможним впливом сто¬ 
яла більш як півтора столїтя й Московщина аж до часів панованя цариці 
Катерини II., котра остаточно зломила надмірний приплив Українців на 
висші державні й суспільні становища в московські землі, хоч все таки 
не могла увільнити Росиї від впливу діячів української народности, як 
се показує XIX. і навіть XX. в. (згадатиб тут хоч би таких письменників, 
як Микола Гоголь, Володимир Короленко й ин.). 


*) Праця Харламіюшіча обчислена на три великі томи, але II. іі III ого топу 
у цас ще нема цоже вони й не вийшли ізаа воєнної заверюхн. 


- 121 



Нема сумніву, що перших починів впливу України на Московщину 
в XVI-XVIII. в. належить шукати у традицийному значіню Києва. Хоч 
Київ був так зруйнований, що від половини XIII. аж до XVI. в. зійшов 
до ряду незначних місточок, у яких і жити було небезпечно, все таки не 
втратив він давної притягаючої сили. Сеж була колись голова церкви 
цілої Руси, котра відси дістала християнську віру. Тому київські сьвятинї 
притягали все не тільки Українців, але й Москалїв, що прибували раз- 
ураз сюди на паломництво. Деякі з тих московських паломників оставали 
навіть на все в Києві, передовсім як черцї^Києво-Печерської Лаври ло¬ 
мимо того, що польські королї забороняли в XVI. в. приймати сему мо- 
настиреви монахів із Москви й Волощини. Такі релігійні зносини з Киє¬ 
вом не могли остати без деякого впливу й на духове житє Московщини 
взагалі*. 

З другого боку вже від XV. в. переходили й українські монахи на 
північ, у Московщину й закладали тут навіть монастирі. Від другої поло¬ 
вини XVI. в. появляють ся на Московщині' вже Українці з науковим обра- 
зованєм і з науковими цілями. Одним із перших таких людий був ієро¬ 
диякон І с а і я, родом із Каменця Подільського. Він прибув у Москву 
в 1561. р., щоби тут пошукати в царській бібліотеці' за ріжними книгами, 
між иншими за славянським перекладом Біблії, котру саме тоді задумано 
напечатати на Литві. Але Ісаія вдав ся необережно в релїгійно-полїтичні 
справи Московщини й опинив ся в ростовській монастирській тюрмі. 
Тут пробув він понад ЗО літ і, здає ся, умер таки в Ростові. В тюрмі 
займав ся він літературними працями. Ісаія є одним із перших Україн¬ 
ців, що працювали для московського письменьства — поки що не по 
добрій волї. 

На XVI. вік припадають також початки живійших зносин україн¬ 
ського духовеньства з московськими сьвітськими й духовними властями. 
У війні 1500.—1503. р. втратила Польсько-Литовська держава в користь 
Московщини Новгородсько-Сїверську область, де знаходили ся також 
посїлости Києво-Печерської Лаври, та Миколаївського пустинського мо¬ 
настиря, з котрих вони мали значні доходи. 

Отже тепер треба було добитись дозволу царів на користуванє сими 
доходами, а се спричинило видаване відповідних грамот і посольства. 
З кінцем XVI. в. замінено сї доходи царською милостинею, яку приси¬ 
лано згаданим монастирям. В тім часі починає що раз більше ширити ся 
по українських церквах і монастирях звичай звертати ся з просьбою 
о милостиню до московських царів. І так пр. цар Федір Іванович поси¬ 
лав у 90-тих рр. XVI. в. милостиню семи церквам у Каменцї Подільськім; 
а коли згоріла Успенська церква у Львові, просило львівське братство, 
київський митрополит і львівський православний єпископ того самого 
царя о дари на відбудову церкви, шпиталя й гостинницї для приїзжих. 
Навіть з далекої Афонської гори приходили в Московщину Українцї-мо- 
нахи за милостинею. 

Але не тільки милостині глядали Українці' в Московщині — вони 
шукали там також опори в хвилях, коли українська православна церква 
попадала під польським правлїнєм у тяжке положене. Так було в часі 
заключеня Берестейської унїї (1596. р.), коли то православна церква на 
Україні втратила майже всіх своїх єпископів і митрополита, котрі приняли 
унію з Римом. Тоді православні Українці (пр. князь К. Острожський) 
оглядали ся за духовою опорою також і в Московщині. 

Тимчасом настали на Московщині з початком XVII. в. великі заво- 
рушеня. Діяльну участь у заворушенях брали також Запорожські козаки. 
Вони ходили походами на Московщину й перейшли її огнем і мечем. 
Очивидно се не могло настроїти прихильно Москалїв до Українців. Але 


— 122 - 


Все таки треба було числити ся з тим, що значнїйше число УкраТнцїв 
опинило ся на Московщинї. 

При помочи козаків, зорганізованих під булавою гетьмана Петра 
Конашевича Сагайдачного, відновлено .1620. р. православну митрополію 
в Києві. З того часу росте постійно число Українців, що удають ся на 
Московщину або за ріжними справами або на постійне житє. Хоч перші 
царі з дому Романових сприяли таким переселенцям, бо бачили в них 
культурний елемент, хоч дехто з висілої росийської єрархії підпомагав їх, 
однак загально уважано їх на Московщинї чужинцями. Москалі бояли ся 
передовсім, аби що не потерпіла через українських пришельцїв право¬ 
славна віра. Українці' були, що правда, також православні, але тому, що 
вони в боротьбі з римо-католицькою церквою мусїли оперти ся на за¬ 
хідно-європейській культурі, вида¬ 
вали ся московському духовень- 



ству підозрілими з релігійного бо¬ 
ку. Дійшло навіть до того, що 
московський собор рішив у 1620. р. 
проти канонічних установ, що Укра¬ 
їнців належить у друге перехрещу¬ 
вати, бо їх хрещене, виконане при 
помочи обливаня, є неважне (на 
Московщинї хрестили тоді через 
погружене в водї). 

Але й се прямо обидне для 
Українців рішене не спинило при¬ 
пливу духовних людий, найчасті¬ 
ше монахів, у Московщину. Го¬ 
ловною причиною того були ті зга¬ 
дані вже тяжкі відносини, які му- 
сїла переживати православна укра¬ 
їнська церква під панованем Поль¬ 
щі. Православні монахи покидали 
громадно Україну — деколи й до 
150 нараз. Сї прикрі відносини бу¬ 
ли й причиною, що два перші ми¬ 
трополити у відновленій право¬ 
славній митрополії в Києві: Иов 
Борецький та Ісаія Копинський 
гляділи помочи в Московщинї. 

Перший із них предкладав навіть 
цареви Михайлови Федоровичеви 
в 1624. р. приняти Україну під свою 
вдасть, але на Московщинї не ду¬ 
мали ще про се тоді поважно, бо 
знали, що ся гадка не має ще між 
Українцями належної опори. 

Такі були причини переходу 
Українців на Московщину аж до 

половини XVII. в. Цікаво тепер приглянути ся ся чисельним даним із 
того боку, бо що йно тоді* зможемо зрозуміти яснїйше сї події. Маємо 
досить докладні реєстри таких переселенців, починаючи 1623-им роком. 
До 1654. р., до Переяславського договору, котрим Богдан Хмельницький 
злучив Україну з Московщиною, перейшло з України на Московщину 
около 350 монахів; далі відомо около .30 імен сьвященників із білого 
духовеньства, що переселили ся з України на Московщину; від 1652. р. 


Ол. Новак і всиснії: Наука. 

(Малюнок призначений до са її муз.* тов. 
ім. М. Ллсенка у Львові). 


- 123 — 







покликає вже московське правительство цїлий ряд українських сьпіваків 
для закладаня хорів на півночи. Тут не вчислено тих Українців, що ді¬ 
стали ся під владу Москви силою воєнних договорів і т. п. Вкінцї від 
1622. р. маємо списи ріжних людий з України, що прибували на Москов¬ 
щину за милостинею (за грішми й книгами). 

Як згадано, зносини українського духовеньства з московськими вла¬ 
стями стають живійші від часу відновленя православної єрархії на Укра¬ 
їні' (1620. р.). Але коли на митрополичому престолї в Києві засїв Петро 
Могила, настала в тім напрямі деяка зміна. Хоч Могила зносив ся деколи 
з Москвою й діставав навіть відтам дари, все таки не був він єї при¬ 
хильником і здержував вандрівки українського духовеньства на північ. 
Тому за його митрополії були часом цілі роки, в котрих не чуємо нічого 
про таких переселенців. Тільки в 1638. р. довідуємо ся про громадний 
перехід монахів і монахинь на Московщину. Саме тодї розійшла ся чутка 
(зрештою неправдива), немов митрополит Петро Могила приняв унїю. Під 
вражінєм сеї вістки виселили ся на Московщину цілі два монастирі: При¬ 
луцький Густинський (з ігуменом Василем, 5 сьвященниками, 4 дияконами, 
57 старцями, й 11 монастирськими мужиками разом із їх родинами) і Ла- 
динський Покровський дівичий монастир (з ігуменом, сьвященником, ігу¬ 
меню, 50 сестрами й 16 служками та півцями). 

Так представляє ся в загальному істория переходу української ду¬ 
ховної інтелїгенциї на Московщину до першої половини XVII. в. По¬ 
гляньмо тепер на діяльність визначнїйших із тих переселенців після того, 
як вони покинули свою вітчину. 

Між переселенцями було богато людий здібних, сьвітлих, із глибшим 
образованєм або на висших становищах. Деякі з них стали працювати 
для піднесеня осьвіти на Московщині'. А могли вони зробити справді' бо¬ 
гато в тім напрямі, бо на Україні' доходить із кінцем XVI. і в XVII. в. 
культурно национальний рух до значної висоти. Сей духовий підєм про¬ 
явив ся між иншим також у закладаню друкарень. Коло розвою й під¬ 
несеня друкарської штуки на Україні' заслужили ся дуже два Москалї: 
Іван Федоров і Петро Мстиславець, що заложили в половинї XVI. в. 
друкарню в Москві, але були приневолені скоро втікати зпоміж своїх 
темних земляків, що добачали в друкарському дїлї небезпечні чари. Фе¬ 
доров заложив у 1573. р. свою першу друкарню у Львові, а що саме 
тодї почала виявляти ся чим раз більше потреба української книжки пе- 
рередовсїм у боротьбі за віру й народність, стали на Україні* рости дру¬ 
карні* одна по другій і то не тільки по містах, але навіть і по селах. До 
1646. р. повстали друкарні' у Львові (чотири), Острозі, Дерманї, Стра¬ 
тиш, Крилосї, Києві (дві), Рахманові, Луцьку, Четвертні*, Кременці* і Чер- 
нигові — отже разом 15, не вчисляючи в се ще численних вандрівних 
печатень. У Москві ледви животіла й то з перервами в тім часі* одна 
друкарня. Можна уявити собі, як цінною являла ся серед таких обставин 
українська книжка на Московщині' — чи то при богослуженях чи при 
духовнім читаню. Московщина жила тодї українськими книжками, бо своїх 
не було. І не тільки печатні книжки посилала Україна Московщині*, неза¬ 
баром появляють ся там і друкарі Українці*, як ось Волинець О н и с и м 
Михайлович Радишевський і вихованець українських шкіл Ф е- 
дір Касянович Гозвинський, що в початках XVII. в. насаджу¬ 
ють на Московщині* друкарську штуку: 

Але не належить думати, немов би то українська книжка не стрічала 
нїяких перепон серед Москвичів. Противно, їй прийшло ся звести тут 
важку боротьбу з московською темнотою й заскорузлістю. Ми вже зга¬ 
дували про недовірчивість Москалїв супроти Українців на релігійному 
полї — православє Українців уважало ся на півночі непевним, попсова- 


- 124 - 


Нйм. На тім тлї прийшло до конфлікту з Двома знаменитими українськи¬ 
ми ученими й письменниками: Лаврентиєм Зизанїєм Туста- 
новським і Кирилом Транкві Ліоном Ставровецьким. 
Тустановський прибув 1626. р. до Москви, де його привитали як знаного 
вченого. Тут хотів він видати свій „Катехізм", книгу на той час дуже 
потрібну. Але між ним і московським патриярхом Філяретом вибух спір 
ізза релігійних поглядів^ висловлених у „Катехізмі 44 й тому до печатаня 
сеї книжки не дійшло. Його самого відпустило правительство, що прав¬ 
да, із щедрими дарами. Гірше повело ся Кирилови Транквілїонови Став- 
ровецькому, котрий видав 1619. р. „Учительне Євангелиє“, перший поваж- 
нїйший збірник українських проповідий. Ся книга появила ся якимось 
способом у більшій скількости на Московщинї, де її стали дуже радо 
купувати. Але московські книжники гнегь доглянули в тім „Євангелию“ 
ріжні єреси й московський патриярх не тільки заборонив його читати, 
але й велів палити його примірники. Що більше, в 1628. р. веліло ро- 
сийське правительство списати по всім церквам печатні й рукописні 
книги й нищити їх, оскільки вони походили з Литви або з України. З то¬ 
го часу намагали ся пограничні власти не допускати українських книжок 
на Московщину — вони попадали там хиба потайки. Аж у 40-их рр. 
XVII. починають знов напливати в Московщину українські печатні ви- 
даня. Українська культура розвинула ся завдяки численним школам так 
дуже, що вона стала дїлати й на Москву. Поволї й тут починають від¬ 
чувати що раз більше потребу української книжки, коли своїх було за 
мало. І ось від 40-их рр. XVII. в. не тільки посилають Українці' свої ви- 
даня цареви й високим достойникам Московщини, але українські книжки 
перепечатують ся навіть від 1648. р. у Москві (пр. граматика Мелетия 
Смотрицького, катехізм Петра Могили й ин.). 

Але вплив і значінє українських учених на Московщинї пішли богато 
далї. З кінцем вересня 1648. р. звернув ся цар Олексій Михайлович до 
чернигівського єпископа Зосими з грамотою, котрою поручав йому при¬ 
слати двох Українців, добре обзнайомлених із грецькою й латинською 
мовою для перекладу Біблії з грецького на церковно-славянське. Про та¬ 
ких учених людий у Московщинї шкода було й думати. Колиж Зосима 
не давав цареви ніякої відповіди, звернув ся цар із подібним проханєм до 
київського митрополита Сильвестра Коссова (в маю 1649. р.). Сейчас ви¬ 
слано з Києва на північ двох учених людий: Арсені я Сатано в- 
ського та Епіфанїя Славинецького. Була се перша українська 
кольонїя в Москві, визвана туди самим царем. В 1650. р. прибув до них 
ще третій: Дамаскин Птицький. Приїзжих Києвлян принято в Мос¬ 
кві величаво й поміщено в Чудівськім монастирі. З державної каси визна¬ 
чено ім високу платню й гарне удержанє. Між визначними Москалями 
знайшли вони щирих прихильників, що розуміли значінє київської науки 
— передовсім жив із ними в дружних зносинах боярин Теодор Ртіщев, 
що належав до великих прихильників і покровителів київських учених. 

Найзамітнїйший між згаданими київськими пришельцями був Єпіфанїй 
Славинецький, молодший учитель КиєвоМогилянської Колегії. Був се чо¬ 
ловік глубоко вчений. Знав він знаменито мови: грецьку, латинську, єв¬ 
рейську й церковно-славянську. До того він був незвичайно трудолюби¬ 
вий — полишив по собі понад 100 учених праць, як ось видане Біблії 
(при помочи инших учених, у Москві 1663. р.), виданя богослужебних 
книжок, переклад ріжних служб із грецького на церковно-славянське, 
переклад словаря, енцикльопедичних збірників, географії, космографії, 
лексикони і т. д. Свої знамениті й важні на свій час праці написав Сла¬ 
винецький переважно вже в Москві. Також Арсенїй Сатановський і деякі 
вчені Києвляни, що пробуваючи в Москві гуртували ся довкруги особи 


125 - 





Е. Славинецького, займали ся писанем учених праць. Взагалі київські ви¬ 
селенці виявляли зацікавлене ріжнородними літературними справами 
й просьвітою та старали ся не обійти ніякої важнїйшої прояви в обла- 
сти духового житя Московщини. Тому їх поява на півночі творить цілу 
епоху в культурному житю Москви — вони внесли там і ерший промінь 
правдивої осьвіти, основаної на звязках із західною Європою, тої самої 
осьвіти, яка розвивала ся тодї на Україні*. 

Українські учені витворили між москалями цілу школу, що викли¬ 
кала правдивий переворот у тамошних умах, примирюючи їх із західно¬ 
європейською культурою, котрої до тепер там бояли ся. Що правда, 

більшість московської суспільности 
станула в рядах ворогів київських 
учених, а навіть, як побачимо далї, 
розпочала з ними отверту бороть¬ 
бу, але Українці', оперті на поміч 
правительства й ріжних впливових 
людий, мусїли вкінцї побідити. 
Зрештою найздібнїйші люди ста¬ 
нули відразу по стороні' Києвлян. 
До них належав пр. знаменитий 
патриярх Нїкон, оден із борців за 
висшу просьвіту своєї вітчини — 
Московщини. 


Із злукою України з Москов¬ 
щиною в 1654. р. не змінив ся за¬ 
гальний характер культурних зно¬ 
син України з північю, але вони 
стали більше оживлені, бо їх не 
спиняли державні межі. Частїйше 
їздять тепер представники укра¬ 
їнської церкви в Москву чи за 
підмогою чи в инших справах, при¬ 
возять сюди ріжні сьвятинї й книж¬ 
ні дарунки або книжки на продаж, 
допрошують ся друкувати свої 
твори на царський кошт. Також 
частїйше переселяють ся на північ 
для постійного житя монахи й бі¬ 
ле духовеньство. І ось стрічаємо 
від тепер не рідко на Московщині' 
не тільки поодиноких монахів, але 
й цілі монастирі, скольонїзовані 
Українцями; Українці' займають ви¬ 
сокі становища в церковній єрархії, стають настоятелями монастирів, 
єпископами, архієпископами, митропол итами > а . навіть добивають ся до 
управи патриярхатом. Українських сьв яш > ен ників стрічаємо по парохіях, 
на царськім дворі, між військовим дух° вен ьством, у дипльоматичних ті¬ 
лах. У Москві лунає нераз українська проповідь або виголошують ся 
українські торжественні промови. Далї напливає з України велике число 
учителів. Вони учать не тільки приватн 0 » але П Р И помочи правительства 
організують середні й висші школи, котР их Д° тепер на Московщині не 
було. Вкінцї церковний український сьпі в здобуває собі перше місце на 


Ол. Іїоваківський: Штука. 
(Малюнок призначений до салї муз. тов. 
ім. М. Лисенка у Львові). 


- 126 — 









Царськім дворі й у инших церквах. Ось що тягнуло просьвічених Укра¬ 
їнців на Московщину, ось чому вони покидали громадно свою нещасну 
Україну, що серед безнастанних внїшних і внутрішних боротьб хилила 
ся поьоли до упадку. І не було кому подбати поважно про єї піднесене, 
бо єї найкрасші сини йшли на службу чужим. Жадоба блеску, слави, до- 
стоїньств, гроший, ширшого поля дїяльности перемогли над любовю 
рідної землі. Ся сумна для нас істория блискучої кариери Українців на 
Московщинї буде предметом дальших стрічок нашого огляду. 

Підпомагали тим зносинам України з Московщиною передовсім ва¬ 
жні історичні події. Із злукою України з московським царатом стала 
скоро упадати й незалежність київської митрополії. В 1654.—1656. рр. 
прилучено до московської церкви єпархії: могилївську, полоцьку й смо¬ 
ленську, що досї належали до київської митрополії, відтак намагали ся 
вибити ся зпід власти київського митрополита й инші єпархії (пр. черни- 
гівська), а в 1686. р. підчинено цілу київську митрополію московському 
патриярхатови. 

Як згадано, справу злуки України з Московщиною видвигнула ще 
в 20-их рр. XVII. в. київська православна єрархія. Але московське прави- 
тельство довго не могло рішитись у сьому дїлї. Воно дорожило миром 
із Польщею, не довіряло Українцям, не вірило в силу Запорожців. Ще 
за рік до злуки бачимо сї ваганя. Але й не належить думати, що вся 
Україна годила ся так радо на злуку з Московщиною. От хоч би й між 
українським духовеньством мала Москва завзятих противників, що не хо¬ 
тіли нічого чути про сю злуку. Київський митрополит Сильвестер Коссів 
довго ставляв опір сій гадці й не хотів їй підчинити ся, а зробив се 
тільки, зневолений обставинами. І тепер прийшло ся йому зводити важку 
боротьбу з царськими воєводами й московським правительством за права 
української церкви. Ся боротьба кінчила ся деякими уступками Коссова, 
але все таки зумів він неодно вибороти. В усякім разі не був Сильвестер 
Коссів ніколи прихильником Москви, котрої він не любив як політичного 
ворога, що не завагає ся посягнути й на самостійність української цер¬ 
кви й від котрої бояв ся пониженя високої української культури. Як зна¬ 
ємо, сї обави митрополита сповнили ся незабаром аж надто. Зараз після 
злуки розпочав московський патриярхат енергічні заходи коло підчиненя 
собі київської митрополії. Образований і людяний патриярх Нїкон не до¬ 
водив до острих конфліктів, бо Українці' любили його, але по яких ЗО 
літах скінчила ся уся справа таки втратою самостійности київської ми¬ 
трополії — вона признала московського патриярха своєю головою, коли 
київським митрополитом став Гедеон Сьвятополк-Четвертинський. Стало 
ся се завдяки гетьманови Іванови Самійлович^ви, що спричинив піддане 
української церкви московському патриярхови Иоакимови. 

Не сприяло Московщинї й висше українське духовеньство вже хоч би 
й тому, що воно бояло ся втрати своїх привілеїв. Між низшим чорним 
і передовсім доволі необезпеченим із материяльного боку білим духовень¬ 
ством знаходило ся вже більше прихильників Москви — без сумніву 
й тому, що в тих верствах стояла просьвіта низше й не було ясного 
розуміня национальних справ. Але й між тими останними далеко не всі 
станули так без застереженя по боці Москви. 

Та як би воно там не було, з хвилею злуки України з Московщиною 
стали частїйше появляти ся Українці' на півночі й збільшала ся україн¬ 
ська кольонїя в Москві. І так стрічаємо українських монахів передовсім 
в монастирях: Іверськім Валдайськім (коло міста Валдая), у Воскресен- 
ськім (на північний схід від Москви), далі в московських монастирях : 
Саввинськім (жіночий), Новодївичім (жіночий), Андріївськім, Донськім, 
Заіконоспаськім, Чудівськім, Симонівськім, Даниловім, Богоявленськім, 


— 127 — 


Новоспаськім, Саввинім Сторожевім (50 верстов від Москви), в погранич- 
них монастирях: Чолнськім Спаськім (коло Трубчевська), Свійськім Успен¬ 
ськім (коло Брянська), в провінциональних монастирях: Смоленщини, Во- 
лодимирщини, Казанщини і вкінцї в сибірських монастирях. Число монахів 
Українців у згаданих монастирях виносило звичайно кілька десятків (70 
і більше) так, що у всіх монастирях Московщини стрічаємо в часї від 
1654. до 1700. р. певно яких 1000 монахів з України або із спорідненої 
з нею культурою Білої Руси. Також біле духовеньство України являє ся 
тепер частїйше на півночи. Українські сьпіваки тішили ся покровитель- 
ством царя Олексія Михайловича, Теодоря Олексїєвича, цариці Софії, па- 
триярха Нїкона й ин. За милостинею прибуло в рр. 1655.—1700. з Укра¬ 
їни до Москви яких 250—300 людий чи то від себе чи від ріжних інсти- 
туций чи від високо поставлених осіб. 

Ті Українці', що прибували у Московщину на постійне житє або 
тільки на коротший чи довший час, відограли тут незвичайно важну 
ролю, бо дали Московщині' просьвіту й поклали трівкї основи під єї 
духовий розвій, розганяючи сю темноту й непросьвіченість, якою визна¬ 
чала ся до того часу Московщина. Українці розвинули на півночи ожи¬ 
влену діяльність як педагоги, проповідники, письменники й перекладчики, 
не занедбуючи при тім і штуки (сьпів, малярство й ин.) і ріжних галу¬ 
зин наук. 

Ми вже згадували про ріжнородну й живу діяльність Єпіфанїя Сла- 
винецького. Ще більший вплив від него мав на московську суспільність 
Симеон Полоцький (Самуїл Пйотровськнй Ситнянович), Білорусин 
родом, але вихованець Києво-Могилянської Колегії. Він прибув у Москву 
1663. р., бо в його родиннім місті' Полоцьку було йому за тісно жити. 
У 1665. р. отворив він першу висшу школу в Москві (в Спаськім мона¬ 
стирі) — тут учило ся ледви кількох, але зате визначних пізнїйше людий. 
Однак школа перетривала ледви три роки. Крім того займав ся Полоць¬ 
кий писанєм проповідий (маємо їх 212), віршів („Ритмольогіон“ — збір¬ 
ник його віршів, римована Псалтира, похвальні вірші в честь царів та 
достойників і ин.), драм („Навухудоносор 44 і ин.), богословських книжок 
і многих инших творів — він полишив дуже богато писань із ріжних 
областий. Отсї праці зєднали Полоцькому широкий розголос — він до¬ 
бив ся навіть високого становища учителя царських дїтий, оден із царів, 
Федір Олексїєвич, був його учеником. Добивши ся такого впливу, вико¬ 
ристовував його Полоцький для пересадженя української науки з Києва 
в Москву при помочи покликаних для сеї цїли Українців. 1 ось удає ся 
Полоцькому й його ученику Сильвестру Медведєву оснувати висші школи. 
Справа не була така легка, бо треба було поконати сильний нераз опір 
московських кругів, а до того в самій київській кольонії не було згоди 
що до напряму веденя шкіл — одні були за перевагою грецької мови, 
другі домагали ся переваги латинської мови, себто системи, заведеної 
в Києво-Могилянській Колегії. Однак побідило вкінцї ведене науки в ла¬ 
тинськім дусі, як се було й у Києві — у відкритій в 1685. р. академії 
в Москві, котру задумано зразу вести в чисто грецькім дусі, стала здо¬ 
бувати собі що раз більше значінє латинська мова, а з нею й схильність 
до західно-європейської культури. Так побідив вкінцї в Москві київський 
напрям. 

Крім того були Києвляни для Москалів також взірцем бесідників 
і проповідників. Відома річ, що українські школи високо розвинули бе- 
сїдницьку штуку. При них була катедра реторики, з котрої вчили скла¬ 
дати проповіди й похвальні промови. Скоро розвинула ся тая галузь 
незвичайно гарно. В другій половині XVII. в. має Україна вже таких 


— 128 — 



Славних бесідників, як: Йоанїкий 1 алятовський (видав збірник проповідий 
„Ключ розуміня“), Антін Радивилівський (напечатав два збірники пропо¬ 
відий: „Огородок Богородиці" й „Вінець Христовий 41 ) і Лазар Баранович 
(полишив також два збірники проповідий: „Меч духовний 44 і „Труби сло¬ 
вес проповідних“). їх бесіди, оперті на західно-європейських взірцях (пе¬ 
редовсім схолястичних) стали підкладом і для московської проповіди. До 
того переніс ся до Москви з Києва також звичай складати похвальні 
слова (панегірики). З важнїйших українських бесідників, що появляли ся 
в Москві, були ось які: 

Глухівський протопіп Іван Андреєвич Шмат ковсь кий, що 
прибув 1664. р. в Москву за милостинею, виголосив перед царем блиску¬ 
чий панегірик, що зробив сильне вражінє. Поминаючи проповіди згада¬ 
них уже Ьпіфанїя Славинецького й Симеона Полоцького, зазначимо, що 
в Москві виголошували свої бесіди також .-Лазар Баранович і Ио- 
анїкий Галятовський, 
що прибували сюди, аби 
випросити підмоги на пе- 
чатанє своїх творів. Під 
впливом згаданих і многих 
инших українських бесід¬ 
ників стала з кінцем XVII. 
в. розвивати ся що раз 
красше проповідь. Нічого 
й говорити, що стояла во¬ 
на зовсім під впливом укра¬ 
їнської (найбільше київ¬ 
ської) проповіди. Рівноча¬ 
сно з тим росіе на Мос¬ 
ковщині' що раз більше й 
бажане спроваджувати укра¬ 
їнських проповідників. 

Далі подбали Українці 
на Московщині о розши¬ 
рене книжок і друкарської 
штуки. Численні українські 
книжки переходять на пів- 


Вастава 


народного мистецтва Буковини 
в Кнїві 1917. р. 


й Галичини 


Черновецька ткацька робітна: кляса мальована. 


ніч. їх присилано сюди сотками на продаж. Як тільки яке видавництво не 
могло розійти ся на Україні', висилано його на північ, а там при браку 
своєї власної книжки розходило ся воно скоро й приносило гарний дохід. 
Часто купував українські книжки в більшій скількости й царський двір. 
Даремні були заборони в сім напрямі з боку росийського правительства 
— се не спиняло розширеня української книжки на півночі. Установлено 
навіть уряд цензора для українських книжок, але щож! Цензорами ста¬ 
вали часто Українці (як ось Симеон Полоцький), а вони ще й помагали 
розширеню такої книжки. Українські книжки не тілько читано — їх пе¬ 
реписувано також і перекладано. Але з другого боку належить замітити, 
що при спорах з українською книжкою й з українськими ученими в ре¬ 
лігійних справах стала брати що раз частїйше верх Москва, котра ви- 
рівнувала поволи таким способом ріжницї між українською і москов¬ 
ською церквою. 



і 


Вплив Українців на Московщину дійшов до найвисшого степеня 
в першій половині' XVIII. в. Росийські царі, починаючи від Петра І., аж 
до Єлисавети Петровної не були противні ріжним Українцям, що напли- 









вали на північ ї займали тут архієрейські катедри, настоятельські місця 
по монастирях, в епархіяльній управі, а коли 1721. р. установлено Сьвя- 
тїйший Синод, мали вони й тут переважаючий голос. Як богато Українців 
появило ся на півночі, видно хоч би з того, що в 1700.—1762. рр. на 127 
архієреїв на Московщині' було 70 Українців і Білорусинів, 47 Москалів, 
З Греків, 3 Румунів, 2 Сербів і 2 Грузинів. Українці' були звичайно духов- 
никами царів, проводили в научуваню молодїжи, вели місионарську пра¬ 
цю і т. д. Вони дістали в свої руки московську академію й покрили Ро- 
сию цілою сїтию семінарий. У ріжних школах Московщини стрічаємо не 
тільки Українців учителів, там являє ся громадно також українська мо- 
лодїж, котру закликало сюди правительство або стягали ріжні пришельцї. 
При дворі пробувають десятками українські сьпіваки й музиканти, котрих 
цінено так високо, що надавано їм навіть титул графів. Появляють ся 
також українські малярі, техніки й ин. Великий вплив на московську су¬ 
спільність мали письменники Українці'. Вони властиво витворили москов¬ 
ську письменну мову й підготовили введене народної московської мови 
в літературу в половині XVIII. в. 

Свій вплив на Московщину опирали Українці' передовсім на при- 
хильности до них росийських царів. Підпирав їх дуже вже цар Петро І., 
котрий зрозумів, як великі услуги можуть йому принести образовані 
Українці в задуманім ним ділі культурного й політичного підвигненя 
Росиї. Між Москалями не знаходив він відповідно поступових людий. 
Повстане гетьмана Івана Мазепи й битва під Полтавою не богато змінили 
в сім напрямі в думках Петра І. Політично він і так не був ніколи при¬ 
хильний Україні', а після 1709. р. став він систематично працювати над 
знищенєм автономії України. Але се не спиняло його високо цінити укра¬ 
їнську просьвіту й користувати ся нею для своїх цілий. Тому образовані 
Українці, о скільки вони хотіли працювати для росийської імпсриї, знахо¬ 
дили в Нетрі І. свого покровителя. 

Українці, занявши при Петрі І. цілий ряд визначних становищ на 
Московщині', віддали цареви просто неоцїнені прислуги в дїлї реформи 
росийської держави, яку задумав Петро І. Але були між призваними на 
північ Українцями також такі, що не йшли на стрічу бажаням Петра І. 
До них належав між иншими й знаменитий київський учений Стефан 
Яворський, що прибув до Москви в 1700. р. й добив ся тут скоро 
високих духовних почестий, бо в його руки перейшла навіть управа па- 
трияршого престола. Яворський не був надто податливий Петрови І. Він 
не хотів пр. вінчати царя з Катериною, бо жила ще його жінка, не слу¬ 
хав його в церковних справах і взагалі противив ся, як міг, його рефор¬ 
мам. А належить памятати, що Стефан Яворський був неабиякий уче¬ 
ний — був се великий богослов, блискучий проповідник, талановитий 
письменник. 

За те знайшов Петро І. щирого помічника в справді' генїяльнім, хоч 
не усе характернім Українцеви — Теофанї Прокоповичу. Вихова¬ 
ний у західній Европі (між иншими в Італії) і в Київській Колегії, визна¬ 
чав ся Прокопович ліберальними поглядами на ролю церкви й готов був 
підчинити її сьвітській владі'. Тому годив ся він із поглядами царя Петра І. 
Теофан Прокопович, покликаний на місце псковського митрополита, став 
державним секретарем царя. Через його руки проходили всі важнїйші 
розпорядки в справі церковної управи, їх він сам таки укладав або реда¬ 
гував; з порученя царя писав він передні слова до ріжних перекладів із 
чужих мов, книжки для науки, богословські й політичні розвідки; він був 
блискучим бесідником духовним і політичним — взагалі проявляв Проко¬ 
пович незвичайно ріжнородну духову діяльність, вносячи всюди щось 
нове. За його справою зніс цар у 1722. р. патриярхат, і віддав найвисшу 


— 130 


управу російської церкви в руки Сьвятїйшого Синода. В склад Синода 
увійшло П людий, з того 5 Українців і 4 Москалів. Президентом Синода 
став Стефан Яворський, одним із його віцепрезидентів Теофан Прокопо- 
вич. Сьвятїйший Синод правив, як відомо, росийською церквою аж до 
найновійшої революциї, котра привернула назад права московського па- 
триярча. 

З инших Українців, що переселили ся в тім часі на північ, згадаємо 
ще Дмитра Туптала Ростовського, що прибув до Москви 
в 1705. р. і став незабаром сибірським, а опісля ростовським митрополи¬ 
том. Був се визначний письменник (писав рождественські драми, житє- 
писи сьвятих п. з. „Четї Мінеї“ і ин.), богослов, (боров ся з противни¬ 
ками православя) і проповідник. Він положив великі заслуги коло росий- 
ської церкви. За праведне житє признала його православна церква 
сьвятим. 

Також цариця Катерина І. була прихильна українським духовним 
тим більше, що вона навіть завдячувала свій престіл Теофанови Проко- 
повичеви (котрий посьвідчив, що така була воля Петра І.). Але за єї па- 
нованя вже почали ся переслїдуваня деяких українських єрархів — пр. 
богато неприємностий з боку росийського правительства мали: астрахан¬ 
ський єпископ Лаврентий Горка, новгородський архієпископ Теодозий 
Яновський, а навіть сам Теофан Прокопович. До того зреформовано за 
цариці Катерини І. Сьвятїйший Синод і покликано до него більше число 
Москалів. 

Цар Петро II. вже не був прихильником українського духовеньства 
— на Україні заборонено йому навіть 1728. р. набувати нові маєтности. 
Цариця Анна Іванівна також не любила українських сьвящеників. За єї 
панованя усунено навіть з єпископських катедр: київського архієпископа 
Варлаама Ванатовича, тверського архієпископа Теофілякта Лопатинського 
та іпатського архімандрита Плятона Малиновського — сего останного 
й покарано ще засланєм на Сиоір. Положене Українців поправило ся аж 
за панованя цариці Єлисавети, на котру мав великий вплив О. Розумов- 
ський. Завдяки його впливам полекшало Україні з політичного огляду, 
а київському архієреєви привернено відобраний йому недавно титул ми¬ 
трополита. За час 20-літного панованя Єлисавети обіймають Українці 
високі духовні чини в так значнім числі, як ніколи доси — на архієрей¬ 
ських престолах Московщини бачимо тоді до ЗО Українців! Аж у 1754. р. 
видала цариця розпорядок, яким зрівнала Москалів з Українцями в пра¬ 
вах на висші духовні чини, поручаючи рівночасно предкладати собі на 
такі вільні місця також і Москалів. 

Так було аж до червня 1762. р., коли росийський престол перейшов 
в руки цариці Катерини II. Вона постановила знищити політичні права 
України й справді доконала того, руйнуючи Запорожську Січ і заводячи 
кріпацтво на Україні. Рівночасно з тим обкроювала цариця права укра¬ 
їнського духовеньства й не допускала його до визначнїйших місць на 
Московщині. 

Таке було в дношенє росийських царів і правительства до Українців, 
Не так було з московським духовеньством і московською суспільністю* 
Хоч дехто з більше образованих Москвичів був прихильний до україн¬ 
ської культури, розуміючи єї висшість, загал Москалів був ворожо на* 
строєний до українських емігрантів, котрі забирали йому що найвиднїйші 
місця. Москалі, уступаючи поневолі перед волею правительства, не могли 
нїяк погодити ся з тим, що в їх церковному й взагалі духовому житю 
ведуть перед „київські обливаники 44 (натяк на спосіб хрещеня між Укра¬ 
їнцями), „єретики 44 , „Ляшенки 44 , як називано згірдно наших пришельців. 
Москалі (деколи й їх єрархи) ставили нераз великі перепони Українцям 


— 131 


і впливали на правительство в дусі ворожім їх новим учителям. Та коли 
грубі способи боротьби не доводили Москалів до бажаної цїли, взяли 
ся до того хитрійшими способами ті московські ученики, ідо їх виховали 
київські учені. їм, як людям образованим, удавало ся справді' нераз ви, 
перти Українців із начальних становищ. 

Переходимо тепер до подрібнїйшого огляду місць, які займали Укра¬ 
їнці* на Московщинї в 1700. —1762. рр. і тих заведень, у котрих вони гур¬ 
тували ся в більшій скількости. 

Із числа до 60 Українців архієреїв у тім часї стрічаємо їх передов¬ 
сім у московській патрияршій єпархії. В 1700. р. обняв тут управу єпархії, 
як згадано, „містоблюсгитель“ патрияршого стола Стефан Яворський. 
Після Яворського стрічаємо ще нераз Українців на місци управителів 
єпархії, архімандритів і ин. Далї були архіпастирями Українці* в єпархіях: 
сарській, рязанській, смоленській, тверській, псковській, новгородській, 
петербурській, архангельській, устюжській, вологодській, вятській, нижне- 
городській, костромській, ростовській, суздальській, володимирській, коло- 
менській, тамбовській, білгородській, астраханській, казанській, тоболь¬ 
ській та іркутській — словом, Українці владики розсіяли, ся по цілій 
Росиї й Сибірі. Ще більше було число монастирських настоятелів з Укра¬ 
їни на Московщинї (понад 500), а також було немало звичайних монахів 
і монахинь, що перенесли ся з України на Московщину. Богато з тих 
останних займало ріжні монастирські чини. Простих монахів Українців, як 
бачимо, було не богато в порівнаню з тими, що займали ріжні висші 
уряди. 

Дуже визначне місце заняли Українці’ в тім часї в московських шко¬ 
лах. У 1700. р. станув на чолї московської* академії, основаної недавно 
Греками братами Лїхудаущ, Стефан Яворський. З того часу заповняє ся 
московська академія українськими професорами й студентами, що прибу¬ 
вали з київської академії, харківської колегії, чернигівської семінариї й ин- 
ших шкіл України. Ті Українці* положили неоцїнені прислуги Росиї коло 
розширеня просьвіти на Московщинї при помочи закладаня шкіл. І так 
повстали завдяки Українцям або були ними зреформовані школи (семі¬ 
нариї*, духовні школи й ин.) в отсих містах: в Ростові, Тобольску, Нов¬ 
городі*, Нижнім Новгороді*, Петербурзі’, Іркутську, Твері, Білгородї, Казані*, 
Суздалі, Вятцї, Архангельську, Вологді', Коломиї, Устюзї, Рязані', Пскові, 
Смоленську, Астрахані*, Костромі, Володимирі й ин. — в тім самих семі- 
нарий до 1756. р. — 26. Словом, Українці' покрили Московщину густою 
сїтию шкіл, завдаючи таким способом рішучий удар старому єї невіжеству 
й гемнотї. Учителями в тих школах були в подавляючій більшости Укра¬ 
їнці* київського типу. Не вдаючи ся в подрібне перечисленє тих педаго¬ 
гічних діячів з України, зазначимо тільки, що їх було на Московщинї 
кілька соток. А кілько ще крім того знаходимо тоді' на Московщинї Укра¬ 
їнців як проповідників, епархіяльних екзамінаторів, домашних учителів, 
друкарів, художників, царських духовників, військових сьвящеників, сьпі- 
ваків, музикантів і т. п. Не малу ролю відограли також Українці' як місио- 
нарі в боротьбі з росколом, в місиях у Камчатку, Китай і т. д. Діячів 
Українців на Московщинї можна начислити в першій половині' XVIII. в до 
кілька тисяч. 


* IV. 

Так оглянули ми в загальних нарисах історию впливу України на 
Московщину за час від XVI. до половини XVIII. в. Ми бачили, що в тім 
часі перейшли на Московщину не сотки, а тисячі образованих Українців* 
Що тільки було здібнїйше, се спішило на північ, куди тягнув його або 


132 - 


призив росийського правительства або власна воля. Чим далї, закликало 
росийське правительство що раз більше Українців на північ. Неоден із 
них, побувши якийсь час на Московщичї, рад би був вернути на Україну, 
так його вже не пускали. І не всї Українці' йшли так радо за призивом 
Росиї — нераз вони опирали ся йому, але вкінці' таки корились. На Мо¬ 
сковщині’ осягали вони такі становища, про які й не могли мріти в своїй 
вітчинї — се очивидно ще більш тягнуло їх тамтуди. 

Якжеж поводили ся українські переселенці на Московщині? Як ми 
бачили, принесли вони із собою неоцїнені духові скарби й обдаровували 
ними щедро Москалів. Саміж між собою не все вони поводили ся бездо¬ 
ганно. Інтриги, доноси й ненависть стрічає ся між ними надто часто. Не 
вільні були від того закиду навіть такі 
великі вчені, як Стефан Яворський і Те- 
офан Прокопович. 

Але найтяжше мусить їх осудити 
істория за їх поведене супроти України. 

Всї найкрасші свої духові сили понесла 
Україна на Московщину, а своя рідна 
нива стояла пустарем. І се справжний 
злочин із боку тих українських дячів. 

Не може бути, щоб вони не розуміли 
того, як дуже кривдять вони свій рід¬ 
ний край, виносячи з него що най- 
красше на службу чужим. І вони були 
сьвідомі того, шо вони Москалям чужі, 
як із другого боку Москалї були сьві¬ 
домі того, що українські емігранти 
для них чужі. Може бути, що тому був 
винен по части й характер київської 
науки, котра мала не богато нацио- 
нальної закраски, алеж сьвітлїйші Укра¬ 
їнці', що були наочними сьвідками важ¬ 
кої боротьби України за свої права, 
мусїли мати й национальну сьвідомість. 

Тому то сучасному чоловікови досить 
тяжко зрозуміти, як могли так з лег¬ 
ким серцем покинути Україну такі ве¬ 
ликі уми, як Епіфанїй Славинецький, 

Теофан Прокопович, Дмитро Туптало Ростовський, Стефан Яворський. 

І се тим дйвн’їйше й болючійше, що Московщина що раз нахабнїйше 
ставила свою зелїзну ногу на останках української волї. Українські учені 
київського типу якось не дуже брали собі се до серця — вони працю¬ 
вали спокійно для Московщини. Стефан Яворський виявляв свій україн¬ 
ський патриотизм хиба тим, що стягав як найбільше Українців на північ 
(пр. до московської академії), чим очивидно тільки шкодив Україні’; 
а Теофан Прокопович одушевляв ся політичним ворогом України царем 
Петром І. і пішов так далеко, шо причинив ся до знесеня титулу київ¬ 
ського митрополита. Так — сьвідомо чи несьвідомо — помагали самі 
Українці' нищити Україну духово й політично. Се тяжкий і непростимий 
гріх із боку київських учених... 


-V**' ‘ Т 

І 



Вистава народного мистецтва Буковини 
й Галичини в Ки'іві 1917. р. 

Робітня килимів в Чернівцях. 


- 133 — 









о . Юр. оТабриїл <Жостальний. 

Бачванські Українці 

Про бачванських Українцїв в своїм часі писав у нас визначний наш 
укр. етнограф Володимир Гнатюк, і від того часу загал укр. публики все 
більше цікавив ся бачванськими Українцями. Нинї вже істнують тїснїйші 
звязи між Бачванцями і Галичанами (вкажу хоч би тільки на се, що кіль- 
канайцять бачванських дїтий знаходить ся в укр. школах в Галичині — осо¬ 
бливо в жіночих монастирях), тож не від річи буде, коли укр. загал до- 

відає ся дещо подрібнїйше про історию та житє-буте бачванських земляків. 

* 

Українських кольонїй нинї є, можна би сказати, по цілім сьвітї 
(в Америці, на Сибірі, в Слявонїї, в Боснії ітд.). Переважна часть тих ко¬ 
льонїй повстала вже за часів зелїзницї та пароплавів — в 19. віцї. До- 
перва в тих часах улекшив ся тай збільшив ся рух у сьвітї. Так укр. га¬ 
лицькі кольонїї в Слявонїї та в Боснії числять заледви чверть столїтя. 

Алеж в тих полудневих краях маємо ми кольонїї ще богато старші — 
кольонїї бачванських Українцїв. Бачванські Українці нинї є розсіяні також 
по Слявонїї та по Боснії (тут тільки в незначнім числі), але первісно 
осіли вони в полудневій Угорщині, між Дунаєм і Тисою, в комітатї Бачка 
(офіцияльно: Бач-Бодрог). В Бачцї все до нинї жиє переважна часть тих 
Українцїв — отже звідси походить назва „бачванські" Українці. 

Бачка — се рівний край (бачв. Українці* кажуть „наша бачка рівна 
як стіл“), а незвичайно урожайний, особливож долїшна Бачка. Колись, 
ще перед приходом Мадярів (в 9. ст.) мешкали тут Славяни. По них ли¬ 
шили ся деякі славянські назви місцевостий. Так назва комітату Бач- 
Бодрог (до 19. ст. були се два окремі комітати) походить від назви міста 
Бач (ще нинї істнує) та від міста Бодрог (нинї вже не істнує). Назва 
„Бодрог" походить від славянського слова „бодрий" (бадьорий), а „Бач" 
правдоподібно походить від славянського пня, від котрого походить на¬ 
ше слово „батько" (батюшка, по мадярськи „бачі").. Таке пояснене тих 
назв подають мадярські історики. Мадяри поширили ся аж до Білгорода 
(Белоград в Сербії), і з часом усе населене в дол. Угорщині стало ма¬ 
дярське. Так се тривало до 1526. року. В тім році Турки (по битві під 
Могачем) спустошили цілу долїшну Угорщину, особливож край між Ду¬ 
наєм і Тисою. Небавом потім Турки заволоділи цілою долїшною Угор¬ 
щиною, і держали ся тут через 150 лїт. 

Мадярське населене, що розбігло ся в инші сторони Угорщини, 
вигинуло. Край лишив ся майже незалюднений. По відбитю Турків (з по¬ 
чатком 18. столїтя) лишили ся в краю переважно тільки Серби і Хорвати, 
котрі тут поселили ся по части ще перед приходом Турків (втікаючи 
з Балкану перед Турками), а по части вже за панованя Турків. Австро- 
угорський ряд задумав тепер скольонїзовати незалюднений, а з природи 
богатий край. Справа не була легка, і тягнула ся через яких 60 лїт (від 
1725. до 1787.). Одною нациєю годі було залюднити так великий край, 
тож стягано кольонїстів ріжних наций і з ріжних сторін. Ось з тої при¬ 
чини населене в цілій полудневій Угорщині таке помішане: тут є Серби, 
Хорвати (називають себе „Бунєвцї"), Нїмцї, Мадяри, Словаки тай. наші 
Українці. Цісар Иосиф II. поселював тут самих Німців (котрих стягав аж 
знад Рену та з Саксонії), а Мария Тереса поселила тут наших Українцїв 
(можливо, що в тій цїли, щоби унїя поширила ся між Сербами). 


Перші Українці' поселили ся в Бачцї 17-16. р., але тільки в меншім 
числї (11 родин). Небавом потім прийшло кілька сот родин (звиш 200), 
і в р. 1751. вже Українці' мали свою парохію — Керестур. * *) Се 
перше село в Бачцї, в якім поселили ся Українці' — а воно до нині ли¬ 
шило ся осередком всіх тамошних Українців. Керестур — се „наш Рим", 
кажуть бачванські Українці. Назва села мадярська, а значить „Хрест Гос- 
подень". Лишила ся та назва по давнім мадярськім селі (на тім самім 
місци), яке повстало десь при кінци 13., або з початком 14. віку. А взя¬ 
лась та назва від того, що церква (костел) в тім давнім Керестурі була 
посьвячена на честь Хреста Господнього (звідси так богато місцевостий 
в Угорщині' з назвою „Керестур"). В тих часах, коли Українці поселили 
ся в Керестурі, село мало офіцияльну назву „Надь-Керестур“ се є Вели¬ 
кий Керестур. В найновійших часах (від 1906.) урядовою його назвою 
є „Бачкерестур" с. є бачванський Керестур (для відріжненя від инших 
Керестурів, як пр. Бодроґ-Керестур, Рац-Керестур, Мура-Керестур ітд.). 

Українські кольонїсти поселювали ся в Керестурі від 1746. р. до 
1786. р. В тім часі поселили ся Українці також в поблиськім селі Коцурі 
(по мадярськи Куцора). Парохія в тім селі заложена 1765. р. (для Укра- 
інців). 

Керестур вже з самого початку був чисто укр. селом (кольонїсти 
в контракті з державним ераром вимовили собі, що в Керестурі мають 
бути тільки самі Українці), а в Коцурі побіч Українців є Мадяри і Німці, 
але Українців є більше. Вже коло 1790. р. Керестур числив звиш 2.000 
душ — отже вже тоді був великим селом. Нині Керестур числить до 
6.000 душ, а в Коцурі Українців є щось понад 3.000. Ті два села стали 
ся для бачванських Українцїн „матірними". Можна сказати, що з тих 
двох сел через 150 літ витворила ся одна ціла нация, хоча не велика, га 
своєрідна: із своєю специяльною психольогією, з своєю специяльною 
мовою, звичаями ітд. 

Вже около 1850 р. Керестур і Коцур осягнули майже такий стан на- 
селеня. який нині посідають. А чи може потім наступив застій? Ні, а те 
розпочала ся нова кольонїзация. З Керестура та з Коцура стали Укра¬ 
їнці (переважно убожші) виселювати ся, і осідали головно за Дунаєм 
— в Слявонїї. Перша укр. кольонїя в Слявонїї датує ся від 1832. р., а са¬ 
ме в місточку ПІ ід; небогато молодша укр. кольонїя є в селі Петро в- 
ці; потім ідуть кольонїї Міклушевці, Бачінці, Беркасово; най¬ 
молодші кольонїї є Пішкоревці, Андріяшевці, Раєво село**) 
і декотрі инші менше значні. В Бачцї значна нова укр 4 кольонїя знахо¬ 
дить ся в селі Дьурдьево (Українці се називають „Дюрдьов"). Менше 
знатні, але старші- кольонїї тут є в місточку Вербас та в місті Нові-Сад 
(ДІУІсІек, Хеизаіг). Ані одно село в Бачцї, анї одна нация не видали 
з себе того, що наші укр. села Керестур і Коцур. Се дійсно подиву 
варта. Два села витворили одну специяльну нацию, і окружили ся мно- 
гими дочерними кольонїями. „Селїц ше“ (виселювати ся) — се стало ся 
в тих селах щоденним словом, словом, яке має постійну свою річеву 
вартість. Чоловік (зглядно: родина), котрому стало „тісно" в матірнім 
селі, покидає село, шукає для себе місця, де лекше стане „газдою и . Та 
він не хоче осідати задалеко від матірного села, бо не хоче пірвати звязи 
з тим селом. 


*) Підчас росийського наїзду пробував я цілий рік в моїй рідпім селї Керестурі, 
і в тім часі написав я вичерпуючу моноґрафію Керестура (вона знаходить ся н „Памят- 
ковій книзї“ керестурської парохГі}. При тім корнстав ся я найстаршими оригіналами, 
тож веї дати, які тут наводжу, е певні. 

*) У веїх тих місцевостях кромі Адріяшевців, в укр. парохія, 


- 135 — 



Чому так? Ось тому, що такий виселенець тільки у звязи з матїр- 
ним своїм селом може і на дальше почувати ся тим, чим він є: Україн¬ 
цем, грекокатоликом, чоловіком, який має свою історию, свої звичаї ітд. 
Всї бачванські Українці — се неначе одна родина. Всі взорують ся 
у всьому на Керестурі та на Коцурі: з найдальших сторін тут приїжджа¬ 
ють, щоби собі капелюх купити, убране справити, щоби розглянути ся, 
яка тут „мода". І як убирають ся дївчата в Керестурі, так само „мусять" 
убирати ся укр. дївчата в Шідї, в Петровцах, в Пішкоревцах ітд. Навіть 
кадильниця в церкві має бути „така, як в Керестурі". На певно нїде на 
сьвітї нема таких вразників, як в Керестурі та в Коцурі. Сотки фір при¬ 
їжджають тодї до села зі всіх сторін — навіть з найдальших кольонїй 
(котрі є віддалені о 70—100 кльм.). Приїзджають братя, сестри, внуки, 
знакомі, щоби відвідати свою рідню, своїх людий, керестурську цер¬ 
кву, Керестур. „Керестур — для всіх нас мати!" кажуть бачв. Українці'. 

Як раз та тісна звязь держить бачв. Українців, що вони не винаро- 
довлюють ся. Вони женять ся між собою, а коли хтось оженить ся з лю¬ 
диною з чужої нациї (що рідко буває), то укр. сторона в кождім-кож- 
діськім случаю переважає. Укр. невістка в мадярській хатї (н. пр. в Ко¬ 
цурі) зукраїнщить цілу хату. Психольогічна причина тут така, що бачв. 
Україниї почувають ся гордими: вони горді на свою национальність, на 
свою релїгію, на свій характер, на свою господарку ітд. А гордими вони 
можуть бути тому, що вони, як на загал, заможні господарі і незвичайно 
працьовиті, господарці та ощадні. 

„Робіц" (робити, працювати) — се слово, яке для бачв. Українця 
всьо значить. Нічим иншим, як тільки своєю працею бачв. Українці' стали 
ся заможними. Тільки Нї-мцї під тим зглядом видержують конкуренцию 
з бачв. Українцями. В околичних Сербів се вже стало пословицею. що 
„Руснак — то вош; де влїзе в село, там небавом з’їсть ціле село". Серб¬ 
ські села в протязї кільканайцятьох лїт ставали ся українськими селами; 
Українці' викупили усе поле, усї хати в селї, і вілоеставрували їх на свій 
лад. З тої то причини Серби не люблять Українців. Перших укр. кольо- 
нїстів Серби підпалювали, грозили їм — але се не помогло. Солідна пра¬ 
ця перемагає сьвіт! 

* 

Звідки прийшли бачв. Українці' до Бачки? Традиция, яка панує між 
ними, каже, що вони прийшли з горішної Угорщини, а писані оригінальні 
жерела. які я мав під рукою, се як найяскравійше потверджують. Загал 
бачв. Українців походить з околиці Уішколця (себто: з угорського Під- 
карпатя), а деякі родини прийшли з инших сторін (але всї з Угорщини). 
Кілька родин між ними є румунського походженя (як Ерделї, Роман, 
Влах), а декілька мадярського походженя (як Варта, Ліков), та нинї всї 
вони є „Руснаками", і навіть не знають, що їх прадіди колись не були 
Руснаками (особливо ті, що походять з Румунів). 

Бачв... Українці' називають себе Руснаками (від Руснак, число мн. 
Руснаці). їх мова зісловачена. але ту мову вони вже принесли до Бачки 
з горішної Угорщини. В околиці Мішколия, Мария-Повча, Унґвара ітд. 
Українці’ зовсім подібно говорять, як бачв. Українці. Бачв. Українці' по¬ 
приймали також деякі сербські форми, фрази та слова. Нема в їх мові 
„и“, а є тільки „і"; „о" ніколи не переходить в „і". Книжки (газети) чи¬ 
тають рїжнї: хорвацько-сербські, словацькі (тільки газети), українські 
(особливо молитвениики) — всї ті мови вони розуміють, бо мають зно¬ 
сини із всїми тими мовами. 

* 

Национальність бачв. Українців не переступає границі природ¬ 
ного характеру национальности, політичного национального осьвідом- 


— 136 - 


леня між ними нема — і нема виглядів, щоби се легко удало ся. Всіх 
бачв. Українців може бути з яких 18.000, а вони політично розділені: 
одна часть (Бачванцї) належала під мадярський ряд, друга часть (Срімцї 
— від назви славянського комітату „Срієм“, по укр. ,,Срім“) належала 
під хорвацький ряд. Органїзаций не мають ніяких. Жиють тільки своїм 
ґаздівством і для него. Мадяри хотіли би їх змадяризувати, але більших 
репресий (окрім школи з мадярською викладовою мовою) не уживають. 
Не богато там наших Українців, тож Мадярам не загрожують. 

Заховане своєї национальности мають бачв. Українці завдячити го¬ 
ловно своїй Церкві та духовеньству. До 1777. р. належали обі укр. па- 
рохії Керестур та Коцур під калочанського римокатолицького архієпис¬ 
копа. Від 1777. р. належать вони до хорвацької кріжевацької гр. кат. 
єпархії, де вони становлять львину часть (Хорватів грекокатоликів є щось 
около 7 тисяч). Нині кріжевацьким єпископом є бачванський Українець, 
керестурець, о. Др. Дионїзий Няраді. Духовеньство виховує ся в хор- 
вацьких школах, тож приходить в нарід з „славянським почутєм“. 

* 

Бачванські Українці почувають ся в Бачцї — і тільки в Бачцї „до¬ 
ма". Через так довгий час вони зжили ся з тим краєм і з своїми сусідами. 
Жиють дуже добре. Любують ся в красних конях та в красних хатах. 
Нові хати такі, що міг би в них спокійно мешкати не знати який пан. 
Будують по кілька покоїв (від 3 ох до 6-ох), ціле подвірє вистелене це¬ 
глою (на шторц), покої вимальовані — а навіть стайні знадвору. Нарід 
се дуже веселий, вдоволений з себе. Се чужим людям легко впадає в очи. 

Панів (дідичів) та дворів бачв. Українці не знають. Між двором 
а селом нема там того відношеня, що в Галичині. По вигнаню Турків 
найбільша часть посїлости в Бачцї припала державі. Так було і в Кере- 
стурі та в Коцурі. А зі знесенєм панщини зовсім не стало „панів" для 
бачв. Українців. Вони по найбільшій части викупили великі посїлости 
довкола себе так, що п. пр. посілість керестурської громади виносить 
яких 10.000 моргів. 


3)р. (Зсип ЗКага рук- 

Будова незнищилюго фундаменту. 

(Про публичні бібліотеки). 

І. 

Від повстаючої (третий раз протягом істориі) самостійної держави 
українського народу над Дніпром сподїваємо ся сотвореня незнищимих 
основ, фундаментів сь'вітлої будуччини українського народу. Сих кілька 
заміток се тільки начерк мрій і плянів, які легко і скоро повинні здій¬ 
снити ся. 

Всякі держави творить й удержує при житю — ідея. Розвиток і вко¬ 
рінене ідей можливі тільки при певнім стані осьвіти народних мас. 

Не підлягає сумніву, що тепер у нашій українській державі розпічне 
ся на великі розміри ширене просьвіти в рідній мові. І тут заходить не¬ 
безпека, яку чужинці вже давно теоретично і практично збагнули та ви¬ 
шукали способи, щоб їй запобічи. 


137 - 





Небезпека та називає ся „півобразованєм“, *) вона відома й нашому 
простому народови під іменем: „недовчености". Ся небезпека така ве¬ 
лика, що загально признано, що ліпше мати до діла з зовсім необразо- 
ваними людьми (й масами), чим з напів образованими, або, як наш народ 
говорить, з недовченими. 

Понятє образованости дефіньоване було ріжно в ріжних часах, а й 
тепер нема загально признаної дефінїциї. Але є устійнених дослідами 
кілька думок про образованє. І так загально признане, що нпр. великий 
правник, чи лїкар, чи історик, що поза своїм фахом не розуміє нічого 
иншого, може бути великим ученим, але чоловіком образованим годї його 
назвати. З другої знов сторони менше-більше загально . признають, що 
розумне образованє людини без опанованя якогось 
фаху немислиме. З усїх дотеперішних проявів і епох образованя 
мабуть найвисший ідеал старинних Греків (Єлинів), котрий вимагав гармо¬ 
нійного розвитку й образо¬ 
ваня не тільки духа але й 
тїла, а в суспільнім житю 
законним примусом спо¬ 
нукував горожан, заявляти 
ся за одною з партий, щоб 
серед байдужности маси не 
захоплювали власти над на¬ 
родом одиниці або гурти, 
що не були висловом на- 
рода. 

Мимо всеї мізериї укра¬ 
їнського житя в австрий- 
ській державі треба при¬ 
знати, що наші змаганя до 
образованя народних мас 
поставлені були в засадї 
на добрий шлях: „Сїчі“ й 
„Соколи“ в полученю з чи¬ 
тальнями „Просьвіти“ мали 
виконувати плян образова¬ 
ня народної маси. Вони приготовляли також образованє полїтично-горо- 
жанське нашої народної маси. Одначе в практиці* ізза недостачі мате- 
рияльних засобів і головно — власної адміністрації та самоуправи — 
весь той рух боров ся тільки з недомаганями й тяжкими услівями та 
вічно „прозябав“. І все зачинав „на ново". 

Зовсім інакше стоїмо тепер, коли нам усьміхає ся доля самостійного, 
державного народу: на величезних просторах українських земель (хоч 
може не всіх) мати мемо власну власть, яка сприяти ме всякій праці над 
народом. Супроти того полекшає також праця над українським народом 
і поза межами української держави. 

Але сам уряд, хоч би найбільше ідеальний, не в силі доконати всего 
на поли народного образованя без заінтересованя тими справами в ши¬ 
роких кругах суспільносте Що так воно все було і є, бачимо по істориї 
инших народів, які з давних-давен мали власні держави й добрі прави- 
тельства. 

1 тут зачинає ся те, що ми назвали висше начерком мрій-ідеалів. 



Вистава народного мистецтва Буковини й Галичини 

в Кигві 1917 р. 

Жінки з с. Вовківцїв. На роздаточному пункті 
Борщівської робітні. 


*) Пор. „УоІкзЬіМіїп^ н. НаГЬЬіМип£ и дра Е. Шульце в „Агсіііу £ііг (Іаз УоІкзЬіІ- 
(іші^зурєзєп аііег Кнііигубікег 11 , Том І. Гамбз’рґ, 1907. биіепЬег^-УеїТа^. 


— 138 - 




Такі мрії мусять захопити цїлу суспільність і що йно тодї змаганя 
нашого уряду видадуть бажані овочі. 

Якіж думки маємо ширити тепер? Важнїйші від усяких инших се 
ідеали про дійсне, хосенне і всесторонне образованє як найширших мас 
українського народу в напрямах фаховости й образованя загаль¬ 
ного. Тут хочемо вказати вправдї тільки на одну, але може найважнїйшу 
підвалину наших ідеалів: на народні бібліотеки. 

Не хочемо грати ся в думцї з безосновними або з нездійснимими 
мріями. Противно: згадаємо тільки про те, що для нас є ще мрією, але 
для инших народів стало вже, хоч і від недавна, реальною дійсністю. 

II. 


Сказав хтось, що „нарід без бібліотек, се кріпость без оружа й без 
амунїци'Г 4 . 

І дійсно — годї влучнїйше означити такий стан народу. Він — без 
власних, тревалих огнищ ідей і змагань — зданий на ласку найгірших 
інвазий і завойовань, які тільки можна собі представити, а саме: завойо- 
вань на духовім поли, що не дадуть йому почути ся єдністю. 

Длятого одною з перших справ української суспільности по сій 
війнї повинно бути основуване народних бібліотек. Що йно вони дійсно 
здемократизують культуру й осьвідомлять народну масу та піднесуть її 
до степеня сьвідомої нациї в новочаснім значіню того слова. 

З богатого вже досьвіду инших народів звернемо тут увагу тільки 
на загально признані висліди на тім поли. *) 

Угольним каменем при основуваню бібліотек повинна бути засада 
безпартийности й загальности; тільки наукова й артистична (мис¬ 
тецька) стійність повинна рішати про допущене даної книги до народних 
бібліотек. 

Рідним краєм народних бібліотек в найкрасшім того слова значіню 
є Америка, а саме Сполучені Держави північної Америки. Виросли вони 
там з благородного суперництва між американськими містами, з котрих 
кожде уважає за точку своєї чести, щоб мати як найкрасше уряджену 
й забезпечену бібліотеку. Згодом, вже на наших очах виробив ся там хо- 
сенний погляд, що народна бібліотека може сповнити своє суспільне за¬ 
вдане що йно тодї, коли буде всюди: в великім місті' і мал’м місточку, 
в селї і на зелїзничій стациї, словом скрізь, де живуть людські громади. 
Там майже кожда громада уважає своїм обовязком поруч заїздного дому 
й гостинницї мати у себе також власний дім на публичну б і б л ї о- 
т е к у й змагати до того, щоб та бібліотека згодом заступила народови 
шинки і щоб книжка стала для людини така необхідна, як вода і воздух. 

І народна бібліотека стала там национальною інституциєю, „овочем ве- 
ликанського зусиля уряду, суспільности, сьвітлих одиниць, специялїстів 
і народних мас“. 

Так сотворила Америка тип публичної бібліотеки, що заспо¬ 
коює потреби всіх, почавши від учених специялїстів, скінчивши на дітях. 

В Європі та справа стоїть значно гірше, а причиною того: старша 
бібліотечна культура Європи. Тут усякі розсипні бібліотеки як: шкільні, 
парохіяльні, окружні, народні і тим подібні пережитки — не дають роз¬ 
винути ся в даній місцевости одній великій і добре урядженій бі¬ 
бліотеці'. 


*) Глянь докладн'шше в статях Г. Орші й М. Орсетті в творі: Ргаса оз^іаіо^а 
гасіапіа, теїосіу, ог§апі/асуа. Краків, 1913. 


— 139 — 



З того виходить, що раз придати ся нам може те, що маємо необро- 
блену одну ниву народної працї: бо се позволить нам обробити її новим 
способом. 

Француський писатель Морель виразно переконує, що нпр. шкільна 
бібліотека ніколи не може мати того значіня, що бібліотечний дїл для 
молодїжи в загальній бібліотеці' та що одинокий оправданий поділ се 
поодинокі (специяльні) відділи в одній загальній б і б л ї о т е ц ї, 
котра булаб отворена цїлий день. До такого самого висновку дохо¬ 
дить голяндський писатель Ґреве. кажучи, що окремі „популярні 14 бібліо¬ 
теки тільки копають пропасть між робучим народом і иншими верствами. 

Дальшою засадою, без котрої бібліотека не буде розвивати ся, се 
засада постійної і платної бібліотечної служби і то відповідно 
приготованої. В Америці' витворив ся вже окремий тип культурного бі¬ 
бліотекаря, що поруч учителя виховує народ. Се не тільки урядник, 
се й апостол просьвіти, що богато знає. Образують його в окремих шко¬ 
лах і в університетах. Крім того уряджують для бібліотекарів окремі фа¬ 
хові курси. Такі курси почали за приміром Америки уряджувати й західні 
народи Європи. На тім фонї розвинула ся вже велика література. Навіть 
наші сусіди Нїмцї й Поляки мають уже поважні твори про Оіблїотекар- 
ство. Найліпшим німецьким підручником є А. Огаезеїа: НапсІЬисІї сіег 
ВіЬІіоіЬекзІекге, а польським — Червнювського: ВіЬІіоіекагг, кгоікіе лузка- 
голукі сііа ргасіщсусії лу ЬіЬІіоіекасІї (вид. 1912. р.). Крім того мають По¬ 
ляки „Бібліографічний Інститут 11 та „Музей бібліотекознавства 11 у Вар¬ 
шаві й видають „Рг2Є£Іас1 Ьі1)1іоГес^пу и та критичний місячник „Кзіагка 1 *. 

З адмінїстрацийних досьвідів инших народів на тім поли важні ще 

такі : 

Бібліотека не дає і не повинна давати ніяких материяльних зисків. 
Хосен, який вона приносить, не дасть ся обчислити: він криє ся в голо¬ 
вах і серцях маси людий, котрої також обчислити не можна (бо книжка 
дїлає також посередно). В добре веденій бібліотеці' найбільше коштує 
адмінїстрация (управа): вона забирає часто половину цілого буджету. 
Мимо того така дорога адмінїстрация в дїйсности дешевша, чим без¬ 
платна: бо при безплатнім ведешо бібліотек усякими добродіями пропа¬ 
дають книжки ізза їх недогляду, в бібліотеку вкрадає ся нелад і вона 
згодом стає взагалі' безвартна. А про фахову висшість платної бібліоте¬ 
чної служби нема що й згадувати: вона в практиці' стверджена понад 
усякий сумнів. 

З платнею і скількістю бібліотечної служби звязана дальша засада 
бібліотеки, без котрої вона також не буде розвивати ся, а саме: засада 
доступности бібліотеки від вчасного ранка до пізної ночі без 
о б і д н о ї перерви. Бо всілякі верстви населеня мають свобідний всі¬ 
лякий час протягом днини. В інакшім часї прийде ученик, в інакшім ро¬ 
бітник, учитель, купець, писар, женщина-матїр, женщина-слуга і т. д. 
Морель слушно підчеркує се, кажучи, що богато людий привиклоб обхо¬ 
дити ся навіть без хлїба, як би пекарнї продавали хлїб тільки в деяких 
годинах дня. 

Друга важна позиция бібліотечного буджету йде на закупно книжок. 
На се треба принимати менше-більше 33 процент всіх річних видатків. 
Притім слід памятати, що всякі даровані книжки се радше тягар для бі¬ 
бліотеки, чим добродійство. Бо комгілєтованє бібліотеки вимагає систе¬ 
матичносте а дарові книжки річ припадкова і вносять тільки замішане 
(що найвисше можна допускати якийсь вибір з дарованих книжок, а не 
приймати все без розбору, бо се лише завалює бібліотечні полицї). 

Пересічно зуживають ся книжки: белетристичні (повісти, оповіданя, 
поезиї і т. и.) протягом 5 лїт (почитнїйших авторів ще скорше, а книжки 


- НО - 


для дїтий і молодїжи — навіть протягом двох і одного року), наукові 
протягом 10 лїт. 

Бібліотеку треба постійно доповняти не тільки закупиом на місце 
зужитих книжок — нових, але й зовсім нових, яких передтим в бібліо¬ 
теці не було, бо інакше публика перечитавши все, знеохочена відчужить 
ся від бібліотеки. Бібліотека стає пуста з хвилею, як не може заспокоїти 
бажань читачів. Притім слід памятати, що книжка не повинна ждати, аж 
хтось зажадає її — тільки бібліотекар має її постійно підсувати перед 
очі читачам. Се одна з основних засад веденя бібліотеки. Бібліотека вдер¬ 
жує ся на своїм уровенї тоді, коли що року побільшує ся бодай о 2 /ю 
часть свого первісного запасу книжок. Морель уважає нужденною таку 
бібліотеку, що річно не видає на книжки бодай 5.000 франків. 

В Америці' є окремі додатки до громадських податків на цїли бібліо¬ 
тек, а також в Англії, Франциї й Німеччині міста й инші громади власним 
коштом удержують величні бібліотеки. 

При урядженю бібліотеки перша річ се систематичний катальог пі¬ 
сля змісту і після імен авторів. Необхідна також окрема саля для часо- 
писий і периодичних видань, з котрих кожде повинно мати постійне 
місце; в тій салі повинні бути словарі, енциклопедиї й підручна бібліо¬ 
течка та мали, карти і вказівки про актуальні справи (географічні описи 
місць, де відбувають важні події, наукові поясненя нових явищ і т. п.). 

Читальня для дїтий до 14 літ повинна бути також в окремій кімнаті'. 

Випозичальня має бути так уряджена, щоб читач легко ориєнтував 
ся при виборі книжок. До того потрібні чотири вимоги: 1) основний ка- 
тальоґ бібліотеки, 2) катальог доповняючий про набуті опісля книги, 
уложений по відділам, 3) індікатор, що виказує, чи якась книжка є в бі¬ 
бліотеці, чи випозичена й 4) як найчастїйше особисті розмови бібліоте¬ 
карів з читачами; бо бібліотекар, як сказано, се не звичайний урядник, 
але культурний дорадник і опікун читачів. 

Найбільше почитні скрізь і все — повісти. Длятого в повісти мусить 
бути заосмотрена кожда бібліотека. Через свою почитність вони й най¬ 
більше зуживають ся; але для бібліотекаря нема красшого виду над 
стоси зужитих читанєм книжок, котрі треба вже усунути з бібліотеки. 
Завданєм кождої книжки є: жити коротко й згинути в пожитку. 

НІ. 

Збудоване такого незнищимого фундаменту української националь- 
ної й державної сьвідомости вимагає не тільки великих коштів і трудів, 
але й часу. Бо ми мусимо витворити й літературу, потрібну до заповненя 
наших бібліотек; особливо відчуваємо недостачу доброї повістевої літе¬ 
ратури, якої, як раз найбільше треба. (Тут зверну увагу на одну річ, яка 
на перший погляд видає ся дрібницею, але уможливляє ориєнтацию 
в книжкових справах: ми повинні впровадити тут звичай, а в українській 
державі закон, щоб накладні й видавці печатали на книжках, яке число 
примірників видають. Се одинокий спосіб, як зміркувати, котрі книжки 
найбільше почитні. При слідуючих виданях требаб усе подавати також 
число примірників попередних видань). 

Всі трудности, хоч які вони великі, можна скоро опанувати з хви¬ 
лею, коли ми стали державним народом. Ходить тільки о зорганізоване 
праці на велику скалю. 

В річниках наших часописий, що виходили від десяток лїт по обох 
сторонах кордону, як також в наших периодичних виданях є множество 
доброї белетристики, котру окремі комісиї легко можуть вибрати, 
справити мову відповідно до поступу часу й видати в формі книжок. 


141 


/ 



В галицьких виданях 60-их і 70-их років лучить ся навіть неодна 
зовсім можлива історична повість, що зредагована умілою рукою може 
заінтересувати й сучасного читача. Впрочім основуване бібліотек викличе 
таке запотребоване української книжки, що вона мусить появити ся 
в більшій скількости. 

Та нїм появлять ся великі й солідно уряджені бібліотеки, треба як- 
найскорше витворити сурогат, заступство таких великих інституций. І на 
се маємо вже взірцї у инших краях, головно в Америці. Там уже тому 20 
літ знайшли спосіб, як заспокоїти бібліотечні потреби глухої провінциї, 
малих місточок і сіл, що не мають фондів на уряджене великих бібліотек. 

Практичну розвязку того важного питаня предложив американському 
правительству бібліотекар „Городської Бібліотеки 44 в Ню-Норку, Мг. Пем^еу 

в р. 1898. Він 
подав урядови 
плян сотворе- 
ня так званих 
движимих (ман¬ 
дрівних) бібліо¬ 
тек. Ного плян 
уряд приняв і 
за правитель- 
ственні гроші 
куплено значну 
скількість сто 
книжкових 
комплетів 
та розіслано їх 
наперед в од¬ 
нім „стані 44 на 
6 місяців — до 
шкіл, наукових 
клюбів і при¬ 
ватних людий. 

Сей метод 
показав ся та¬ 
кий практичний 
що протягом 

несповна десятьох літ вже в 2 /з всіх станів вкорінив ся й зискав поперте 
місцевих законодавств та публичних фондів. До незвичайно скорого 
поширеня сего методу причинив ся головно малий кошт, якого вимагали 
такі бібліотеки. Таким способом дійшли там найкрасші книжки до бідних, 
осамотнених осель, до робітничих нор, до мужицьких хат і до наметів 
кольонїстів. А як тільки народ засмакував у добрій книжці, то в богатьох 
місцевостях викликало се основане постійних бібліотек, що обходили ся 
вже без помочі уряду. 

Як скоро розвивав ся той неоцінимий рух і як скоро заінтересували 
ся ним також приватні люди, видно з того, що до пів року від хвилі 
принятя пляну нюйорського бібліотекаря, було вже в руху 2.500 комплє* 
тів з 11.500 томами, з чого більшу частину справили своїм коштом уже 
приватні люди. 

Від р. 1898. до 1905. запровадило у себе движимі бібліотеки 25 ста¬ 
нів, причім у 16 станах оставали вони під опікою уряду. На ту ціль вш 
значували поодинокі стани щорічно певні квоти; і так стан Огіо 5.000 
долярів, стан Мічіґен 2.000 долярів і т. д. 

Скоро почала ся дебата над тим, чи ті бібліотечки мають бути без- 


Вистава народного мистецтва , Буковини й Галичини в Київг 

1917. р. 

Гуцульські трійці. 


142 








платні, чи нї. Теоретично є неслушною річию, щоб давати народови 
щось за нїщо — се рід духової милостинї, яка все деправуе; але є міс- 
цевости, де з початку конечно так поступати, а саме до часу, нїм викли¬ 
че ся заінтересоване в широких масах. 

Друге спірне питане дотичило того, чи зміст движимих бібліотек 
має бути постійний, чи підлягати змінам — відповідно до бажань читачів. 
Рішено, що другий спосіб ліпший, але значно більше коштує, через що 
завели його у себе тільки чотири стани. Деякі движимі бібліотечки мають 
специяльний добір книжок відповідно до околиць і занять. Притім вика¬ 
зала практика, що комплєти, в яких розмірно за богато поважних кни¬ 
жок, зражують читачів. 

Головний зміст тих комплєтів становлять повісти, ілюстровані житє- 
писи, описи подорожий, 1 том поезий, твори історичні, природничі та 
з істориї штуки; подекуди долучають інформацийні твори, які знаходять 
богато охочих читачів. Дуже «практична річ, долучати річники ілюстро¬ 
ваних місячників і тижневників. 

Притім американські бібліотекарі звертають ся до читачів з прось¬ 
бою, шоб їм звертати увагу на те, чи яка книжка невідповідна. Коли се 
наступить, піддає ся таку книжку ще раз під наради, чи містити її в бі- 
блїогецї. З початку признали Американці' з усеї своєї літератури тільки 
2.500 творів відповідними для поміщеня їх в таких бібліотечках. Опісля 
ріжні комісиї збільшили се число по докладних нарадах. 

Поводженє на тім поли зависиме головно від удатности першого 
добору книжок. 

В американських звідомленях бє в очі величезна пляновість і запо¬ 
падливість при уряджуваню того великого, хоч на перший погляд скром¬ 
ного діла. Його обдумано аж до найменших подробиць, аж до способів 
опакованя книжок, призначених до висиланя, до їх переплету і т. д. 

В Німеччині' поширили ся такі движимі бібліотечки головно в Вел. 
Княз. Баденськім дякуючи тамошним жіночим товариствам. Взяло ся до 
того й берлінське „Товариство для ширеня народної просьвіти“ й від 
1900. до 1910. р. мало вже 2.016 движимих бібліотек з 88.747 томами. 
Воно уважає движимі бібліотечки — „бібліотеками будуччини 44 , 
бо вони лучать у собі найбільшу дешевість з найвисшою мірою працї 
й приноровленя. Нїмцї приняли за засаду, що треба при тім приміню- 
вати ся до бажань читачів як що до якости так і що до скількости кни¬ 
жок й виробили вже систему: громада чи кружок, що платить 6 марок 
річно, мас право до комплєту книжок вартости 75 марок, за 10 марок — 
120, за 12 — 150, за 15 — 200. Середну вартість одної книжки принято 
на основі проб 3 марки 12 феників. На кождій книжцї наліплені написи 
пр. такі: 

„Що говорить книжка?“ 

— „Я приятель людства, йду з рук до рук. Отож поводи ся зі мною 
добре, не дри мене, обвини мене старанно в папір і не держи у себе 
довше, чим потребуєш 44 . 

Дальше вичислено все, чого з книжкою не вільно робити, бо за те 
платить ся кари. 

Бібліотечний р^х в німецьких селах молодий ще і розмірно 
слабший навіть від українського руху в Галичині'. До 1895. р. було в Ні¬ 
меччині' менше чим 1000 сільських бібліотечок, а в р. 1907 число їх пе¬ 
рейшло 5.000. Що йно пізнїйше розвинув ся той рух скоршим темпом.*) 


*) Гл. ІИе УоІквЬіЬІоіІіекеїі <іег ііеиізсЬеіі Вбг£ег, АгсЬіт I. 


- 143 



В Росиї завели у себе движимі біблїотечки деякі великоруські зем¬ 
ства. Чи й українські — не знаємо. 

Розуміє ся, движимі біблїотечки слід уважати тільки за сурогат, за 
тимчасове засгупство постійних бібліотек з випозичальнями й читальнями 
та постійною службою. 

Коли не занедбаємо сього важного діла, то з великого, українського 
народу поможемо скоро сотворити таку силу, що й „врата адові“ не пе¬ 
реможуть нас. Наслідки такої праці можемо ще власними очима оглядати. 
Бо розумно поведена просьвіта ширить ся як огонь і викликує в народі 
почутє незломної лучности та єдности. 


оЖикола оіслубгць. 

Сучасне малярство Наддніпрянської України. 

ІїІистецтво Наддніпрянської України, старше своїми історичними 
первочинами й буйніше своєю шириною від мистецтва Галичини*). 
Се самозрозуміле. Бо хоч доля Наддніпрянської України богато була 
краща від галицької, то сама уже величина териториї і неперебране бо- 
гацтво землі' мусїли послужити пригожою почвою для поширеня ми¬ 
стецької культури. Поза тим, коли Галичина тільки дуже короткий час 
пожила самостійним державним житєм за Романовичів, то Наддніпрян¬ 
щина, проснивши великодержавний сон Ярослава раз-у-раз зривала ся до 
самостійности і до певної міри сею самостійностию користувала ся. Гали¬ 
чина не переживала тої, будь що будь, ясної епохи, яку пережила Україна 
від Хмельницького до Мазепи. 

До сього часу за мало зібрано й опрацьовано материялів для того, 
щоб можна було перевести в повні' вірну паралєлю поміж малярством 
обох так довго розмежованих Україн. Особливо відносить ся це до 
давнїйших часів від XI.—XVIII. ст. Певне хиба те, що Галичина, 
дякуючи свому географічному положеню і майже постійній, від віків, 
приналежности, до Польщі, й під культурно-мистецьким оглядом стояла 
близше Заходу, тодї, коли Україна мало не до останних десяти літ збері¬ 
гала й розвивала східні традициї. Крім того, на долю Галичини випало — 
ранїйше кинути ся до відродженя мистецтва в национальному розуміню. 
Бо майже усе, що на Україні' робило ся для мистецтва протягом 
цілого XIX. ст., мало наскрізь росийський, централїзацийний характер, 
в якому тільки тут і там дають ся завважити певні льокальні, українські, 
зглядно „южноруські“ первнї. Такими вважаємо закладини всякого рода 
збірок і музеїв, археольогічні з'їзди в родї Київського (1899), Харківського 
(1902), Катеринославського (1905) й других, виставки та периодичні (уні¬ 
верситетські) й принагідні реферати й публїкациї. Правда, не можемо за¬ 
бути, що все те дало безліч материялу для істориї й зрозуміня україн¬ 
ської мистецької культури, але з другого боку не було це — україн¬ 
ським мистецьким рухом. Характеристичне, що навіть органи й публї¬ 
кациї, посьвячені українському мистецтву й археольогії специяльно, як пр. 
цінна „Археологическая дотопись южной Россіи“ (1899—1905) „Искусство 
южной Россіи* 4 (1909—1914) й д,,угі поменші, виходили на росийській 


*) Гляди мою статю в Календарі „ІІросьвіти 44 за р, 1918 ст, 160—178. „Сучасне 
Малярство Галицької України 44 . 


144 






мові. Мистецького не то органу, але й часопису на власній мові Україна 
не могла піддержати навіть останними роками перед війною, чого дока¬ 
зом хоч би безупинна боротьба з недоборами київського „Сяйва" (1913— 
1914). Говорить се про дуже слабе заінтересоване справами рідного ми¬ 
стецтва на Україні' мало не до останних днів. Явище в такійжеж мірі сумне, 
як і самозрозуміле. У державного народу сьвідчилоб се про творчу убо¬ 
гість, про недостачу артистів, які моглиб своїми творами зацікавити пу- 
блику. У нас противно, Україна навіть протягом найсумнїйшого для неї 
XIX. ст. видала цілий ряд великих, справжних творців, але не для себе, 
а для Росиї, яка тими артистами вміла зацікавити ся, піддержати і... про¬ 
ковтнути. 

Згадаємо тут хоч би знаменитого портретиста Дмитра Левиць- 
кого (1735—1822), портретиста й іконописця ВолодимираБорови- 
ковського (1757—1825), а далї Р і пин а, Ярошенка, Маковських, 
й цілий ряд поменших таланів, які були примушені житєвими умовами 
віддати свої творчі сили північному молохови. Вони, правда, засьвід- 
чили перед сьвітом животність творчої енергії України, але для неї, для 
єї мистецької культури вони пропащі. 

Для того, полишаючи обговорене їхньої творчости для ширшої 
працї, займемо ся артистами, які ще до розбудженя >країнського мистець¬ 
кого руху девятьсотних років, жили і працювали для України. 

* 

Людиною, якій від України належить ся велике „спасибіг", є забутий 
нинї маляр Іван Максимович Сошенко (1807—1876). Не полишив 
він по собі архитворів, але заслугою його як людини і патрі ота остане 
по віки вічні те, що він спас для України — Шевченка. Від 
Шевченка знаємо, що Сошенко малював портрети. Не знаємо одначе нї 
одного з них. За те зберегло ся до нас декілька церковних робіт Со- 
шенка. Згадаємо хоч би іконостас Покровської церкви в с. Нестерварцї, 
брацлавського пов. та кілька ікон в м. Тульчині на укр. Поділю і в с. 
Губнику чайсинського пов. Не виблискуючи ориґінальностю, працї ті ви¬ 
являють гарно засвоєну техніку й змаганя до яскравого кольориту. 

До певної міри учеником Сошенка був Тарас Шевченко. (1814— 
1861). Як богато й не писало ся про нього як поета й маляра, то на ви¬ 
черпуючу, критичну монографію його малярської творчости доведеть ся 
поки що підождати. Твори його розсипані по усім усюдам, й доси не 
довело ся зібрати їх для всеобіймаючого й порівнуючого перегляду. 
Після того, що було на виставках та що опубліковано, можемо уявити 
собі характер тої творчости в загальних зарисах. Перш усього цікаве те, 
що коли для Шевченка-п о е т а нема анальогії не то у нас, але й у всьому 
сьвітї, то Шевченко-м а л я р - мало оригінальний. Се, як усюди, так 
і тут дасть ся виправдати, хоч би тим, що для малярства дало Шевчен- 
кови житє зовсім мало спромоги. Студиї його були до тої міри короткі 
й односторонні, що тільки його справжньому таланови треба завдячувати 
хоч би сю велику технічну справжність, яку бачимо в його картинах 
а згодом в офортах. Не маючи спромоги віддати ся малярству всецїло 
і виробити собі в ньому свій стиль, Шевченко був примушений іти 
утертими шляхами часу та чужими слідами. Зразу, студиюючи в академії 
художеств, слідкував за обожаним своїм учителем Брюловом^ згодом, 
коли вернув з неволі і кинув ся до офортів, за голяндським малярем 
XVII. ст. Рембрандтом. Творчість сих двох артистів дала Шевченкови 
певні рами, в яких лиш з рідка стрічаємо ся з відклоненєм до природи 
й окружаючого сьвіта. І сї як раз відхиленя в бік реального житя на за- 
сланю, до народнього побуту й української істориї в малюнках-ілюстра- 


145 — 


циях та офортах, дають Шевченкови замітне місце в істориї українського 
мистецтва. На всякий случай житєві умови запропастили в Шевченка ве¬ 
ликого маляря, щастє, що пощадили поета. 

Талановитим артистом, що як Українець з походженя сягав по сю¬ 
жети для своїх картин на Україну, був Кость Трутовський (1826 — 
1893). Одначе на українське село дивив ся крізь поміщицьке вікно, через 
що до житєвої правди не зумів підійти близько, про що сьвідчить хоч би 
його „Українська ніч“. Більш щирими й безпосередними виходили у нього 
ілюстрациї до казок Крилова та до анекдот поміщицького житя, яке знав 
і розумів. Красшим з його творів являє ся „Сліпий музика 44 . 

Типовим українським артистом-партиотом є С е р г і й Васильків¬ 
ський (1854—1917). Належав до „старшого поколїня 44 , до того племени 
национальних праведників, що, зневіривши ся в успішність якогонебудь 
зриву, віддали усї свої духові сили й материяльні засоби на підготовну 
працю для мистецької культури України. Малярство Васильківського не 
вдаряє анї експресивною силою анї оригінальностию. Се одначе не вадить, 
що його становище в істориї нашого мистецтва — першорядне, коли не 
переломове. Уся його малярська творчість так само як і культурницька 
праця житя, носить яскраво национальний, український характер. Хто 
визнає релігію „чистого мистецтва 44 той ледви чи спинить ся над твор- 
чостию Васильківського, алеж не усї люди на сьвітї покланяють ся одному 
богови. 

А Васильківський був усе задивлений у візию своєї нещасної Країни, 
він любив її дуще всього у сьвітї, дуще навіть свого малярства. Воно не 
було у нього метою, а тільки середником до осягненя цілий, що лежать 
поза сферою мистецтва. Уся заслуга Васильківського лежить у сьвідо- 
мому змаганю до националїзациї укр. мистецтва, дорогою відшукуваня 
старих народних традиций і навязаня з ними контакту. 

Васильківський, уроженець Харкова. Покінчивши гімназию, поступив 
на ветеринарию і що йно побувши на посаді', записав ся 1876. р. до пе- 
тербурської Академії художеств, яку покінчив 1885. р. кількома срібними 
й золотими медалями та грошевими преміями. Як стипендист академії, 
відбув Васильківський подорож по сьвітї. Був у Франциї, Еспанїї, Англії, 
Італії та Африці, відкіля посилав свої праці на академічні виставки. 

З кінця 60 их років посьвячує Васильківський свою палітру виключ¬ 
но Україні' — єї природі', істориї й мистецькій культурі. Зібрані ним кра¬ 
євиди, побутові сцени та рисунки, памятники української архитектури 
й орнаментики, сотворили згодом богату колєкцию, яка разом з реаль¬ 
ними памятниками старовини, зібраними Васильківським, опинила ся в ми¬ 
стецько етнографічному музею Харкова, як завязок, „Слобожанського 
музею 44 . 

В 1900 р. видав Васильківський разом зі знаменитим ілюстратором 
проф. Миколою Самокішем альбом п. з. „Изт> украинской стариньї 44 . 
Складає ся той альбом з двайцяти історично-побутових акварель Василь¬ 
ківського, обнятих кожда з осібна перцевими заставками Самокіша. Зав- 
данєм виданя не було дати зразок малярської творчости Васильківського, 
але кинути сьвітло на минулу культуру й побут України. Такуж мету мало 
видане його „Мотивів українського орнаменту XVII.—XVIII. ст. 44 . Сам Ва¬ 
сильківський усував ся все на задний плян. 

Твором житя Васильківського, до певної міри здїйсненєм його за¬ 
душевних мрій в напрямі українїзациї мистецької культуди остане буди¬ 
нок земства в Полтаві. (Глянь на 110 стор.) Його то заходам 
треба дякувати що індіферентне для українського мистецтва жірі, при- 
няло проект будинку, виконаний в українському стилю Василем Кри- 
чевським. 


- 146 - 


Орнаментика й картинна полїхромія стін сього переломового в істо- 
риї укр. архитектури будинку, належать кисти Васильківського. Тут ма¬ 
буть в перве від ряду століть віддано українському маляреви стіни с ь в і т- 
ської будівлі для використаня в спосіб, який він вважатиме відповід¬ 
ним. Васильківський не пожалував труду, щоб на тих стінах розсипати 
усе богацтво зібраних ним мотивів українського орнаменту з одного 
боку, та дати упуст своїй творчій енергії в історично-побутових компо- 
зициях з другого боку. Сій енергії завдячуємо повстане великих стінних 
мальовил салі засідань земства як — „Вибір полковника Пуш¬ 
каря 44 , .Козак Г о л о т а“ і „Шлях Ромодан“. (Гл. на стор. 114, 
117 і 119). 

Картини сї, хоч не архитвори типу Мікель-Анджельових, мають вар¬ 
тість перших удатних спроб в даному напрямі. 

До високої міри трагічною постатю на тлї сучасного українського 
житя, є Порфір Мартинович (Род. 1856). Один з тих, яких природа 
обдарувала інтелігентним, вразливим умом і великим плястичним таланом, 
а житєві умови 
заставили кинути 
усе вимріяно-ко- 
хане, та в обмо- 
році божевіля за¬ 
цитькувати пора¬ 
нене серце фоль- 
кльором. Про не¬ 
щасного маляря 
нагадала україн¬ 
ській публицї ки¬ 
ївська виставка 
картин 1912. р. 

Тоді то його при¬ 
ятель, О п а н а с 
Сластьон на¬ 
писав статю про 
нього в київсько¬ 
му „Искустві 44 а 
Др. І. Крипякевич 
зреферував її в 
львівській „Ілю¬ 
строваній Укра¬ 
їні* 44 1913. р. ч. 3. де й було подано декілька репродукций його картин. 
Книга видана Науковим Тов. ім. Шевченка у Львові п. з. „Привіт Іва¬ 
нови Франкови“ принесла ще одну статю про артиста, пера І. Тру ш а 
„Порфірий Мартинович“ (ескіз до портрета). 

Родив ся М. в Полтавщині*, вчив ся в місцевому пансионї та харків¬ 
ській ґімназиї, але вже 1873. р. бачимо його в петербурській Академії ху- 
дожеств, 1847. р. дістав М. срібну медалю за конкурсову працю на тему: 
„Данило боронить Зузанну 44 . Не почуваючи себе гаразд в мурах академії, 
перекидує ся М. на „вільного слухача 44 . В тих часах рисував М. ілюстра- 
циї до „Енеїди 44 , „Хома та Ярема 44 , „Дворянська жінка 44 , „Ой пущу я ко¬ 
ниченька 44 , до думи „Про втечу трьох братів з Азова 44 та инше. На ман¬ 
дрівну виставку намалював М. реалістичну картину студентської нужди, 
яка викликала таке сильне співчутє, що Мартинович мусів кинути ака¬ 
демію зі всім. 

1878. р. переїхав Мартинович на Україну і осів у Вереміївцї, золото- 
аношського повіту. Тут зрисовував він типи старих міщан, які огортали 



Т. Шевченко: Сільські політики. 


147 — 






ще старі запорожські традициї, вбирали ся по стародавньому й носили 
чуби. З сих рисунків, зберегли ся до нас портрети Федора Мигала і Тро- 
фима Паська. Разом з мальованєм займав ся Мартинович етнографією. 
На замовлене музею Дашкова, малював між иншими портрети Хмель¬ 
ницького, Мазепи, Юрія Кониського, Дмитра Ростовського, Сковороди 
і Квітки. Крім того заробляв на хліб ілюстрациями для росийських жур¬ 
налів в родї „Пчоли“, „Живописнаго обозрізнія 44 і „Игрушечк-и 44 . 

Коли в петербурській академії повіяло новим духом, переїхав Марти¬ 
нович до Петербурга, але тут попав в безпросьвітну нужду, яка довела 
артиста до нервового розстрою. Сяк-так видужавши, вернув Мартинович 
на Україну, де посьвятив ся етнографії, зовсім закинувши малярство. 
Картини і рисунки Мартиновича говорять, що житє зробило велитенську 
кривду українському мистецтву, забираючи йому талановиту и інтеліген¬ 
тну кисть Порфіра Мартиновича. 

Одним з красших малярів українського побуту є Микола Пімо- 
ненко (1862—1912). До житя українського села підійшов він далеко 
близше, аніж Трутовський; умів підхопити й олицетворити красу і чар 
того житя майже в усій його повні, до чого помогли йому — безперечний 
талан і гарно засвоєна техніка новочасного малярства. 

Уроженець Київа, вчив ся малюваня в школі Мурашка, згодом 
в петербурській академії художеств, де як „вільний слухач 44 користав го¬ 
ловно з педагогічних курсів в 1882—1884. роках. 1886. р. одержав срібну 
медаль за ескіз з природи. Одержавши дипльом вчителя рисунків, засну¬ 
вав у Київі малярську школу. Першою картиною, яка звернула на нього 
увагу публики була „Засватана 1 * (1886. р.) Після неї слідують картини 
того рода, як „Артист 44 , „На феріях 44 і вкінцї „Чистий Четвер 44 (1887). 
Дальші його картини частенько являли ся на мандрівних виставках та по 
журналах, головно в петербурській „Ниві 44 . Недовго перед смертю імено¬ 
вано його академиком. Усе житє стояв Пімоненко осторонь українського 
житя і не брав участи в укр. артистичнім русі 900-тих років. 

Плодовитим понад звичайну міру малярем українського побуту є І в а н 
Іжакевич (Род. 1864. р.) В порівнаню з Пімоненком, картини його 
більше грубі, розмашні, глибокого, не тушованого кольориту. Іжакевич — 
ученик малярської школи при Печерській Лаврі в Київі, 1884. р. вступив 
в петербурську академію художеств, де по трьох роках одержав похваль¬ 
ну грамоту, а 1888 срібну медалю. Згодом перейшов на відділ історично'ї 
композициї. Скінчивши академію, перейшов Іжакевич до Київа, де веде 
курси та малює ілюстрациї для журналів та альбомів. Інтересними є роз¬ 
писи церков, виведені Іжакевичем останними роками. 

До ряду артистів старшого поколїня належить ще Опанас Сла- 
с т ь о н, якого становище в істориї укр. мистецької культури близьке до 
становища Васильківського. Сластьон, автор ілюстрованих „Гайдамаків 44 
(1886) як публіцист і педагог усї свої сили повертає на відроджене тра- 
диций старого укр. стилю в будівництві та прикладному мистецтві. 

„Весна народів 44 росийської імпериї, викликана революциєю 1905. р., 
не минула безслідно для розбудженя артистичного руху Наддніпрянської 
України. Від сеї переломової хвилї починаючи, стрічаємо ся чимраз то 
частїйше з одиничними та корпоративними виступами наших артистів, які 
поволи еманципують ся із під загально-росийського тавра. 

Посередною доріжкою до повної відрубности була участь україн¬ 
ських артистів у виставках „Товариства Київських Художни¬ 
ків 44 1907—1918, артистичної орґанїзациї типово льокального характеру. 
І так на виставці' 1908. р. стрічаємо Українців Т. Левченка і Пімо- 
ненка, — 1909. р. поруч обох згаданих ще Маку шейк а, Мураш¬ 
ка (молодого), Трипільську (скульпторшу) і Шульгу, — 1910. р. 


148 - 


бачимо там І ід е н к а, (різьбар) Кричевського, І л ь ч е н к а, Лев¬ 
ченка, Пімоненка, Мурашка і Трипільську, — 1912. р. виставляють свої 
твори оба Кричевські, Федір і Василь, Балиницький, Б і- 
жула, Бурячок, Левченко, Яре*ич, Габович (різьбар), Макушенко, 
Гажула, Евдокименко і Іщенко. 1913. р. стрічаємо ся знов з тво¬ 
рами Миколи Бурячка, обох Кричевських та Макушенка. На тій 
виставці' вперве виступив перед Київом галицький скульптор Микола 
Пар а щук. По довгій воєнній завирюсї, в 1918. р. бачимо на весняній 
виставці' київських художників твори М. Бурячка, М. Козика, Мурашка 
і Марчевського. 

Вкінцї на осінній виставці' тогож товариства стрічаємо ся з пра¬ 
цями Галїмського, що виставив кілька картин, з яких красші 
„Водопій 44 , „Рибалка 44 і велике полотно „В місячну ніч 44 , М. Жук виставив 
свої пастелї; К. Дядченко виставив картини, з яких по словам кри¬ 
тики віяло справжньою Україною. 

Першим „раг ехсе1епсе и українським, корпоративним актом мистець¬ 
кого руху, була Виставка 1911. р. уладжена в салях київського міського 
(тепер национального) музея. Виставка картин уладжена з приводу від- 
критя памятника Котляревського в Полтаві 1903. р. мала принагідний 
сьвяточний характер і з артистичним рухом України вона не вяже ся. 
Київська-ж виставка була яркою 
манїфестациєю українського 
культурного сепаратизму, що зав • 
важила добре росийська преса 
і відповідно до того її оцінила. 

По Змісту була се спроба 
ретроспекциї сучасного мистец¬ 
тва України; у виставці' взяли 
участь і Галичани. Правда, дя¬ 
куючи незавидним умовам, ся 
„ретроспекция 44 не була анї повна, 
анї до подробиць вірна. Експо¬ 
натів назбирало ся около 400, 
репрезентували вони пів сотнї 
укр. артистів, але останні, го 
ловно-ж замітнїйші, „наче змо¬ 
вили ся 44 , і дали речі дрібні і припадкові, що не уявляли вірного образу 
їх творчих сил і змагань. 

Найкрасше представляв ся відділ архитектури, де зібрано було 
чимало проектів на нові будівлі' в українському стилю та богаго знимок 
старовинних українських .будівель. Різьбу репрезентувало трьох арти¬ 
стів — Трипільська, Руденко і Теремець. Найбогатшим по 
чисельности був малярський відділ. Васильківський виставив, правда, 
трийцять експонатів, але тільки три картини, решта самі знимки з памят- 
ників української архитектури і орнаментики. Іван Бурячок, знамени¬ 
тий рисівник-декоратор, виставив три історично-побутові картини з запо- 
рожського житя: „Несподівані гостї 44 , „На ворога 44 і найкращу з них 
„Гармаші 44 . В сих картинах виявив себе артист гарним рисівником, але слаб¬ 
шим кольористом. Гр. Дядченко виставив кілька дрібничок. А. Ж д а х а 
ще раз пригадав публицї відомі з переписних листків ілюстрациї до 
українських пісень та до Кулїшевої „Чорної Ради 44 . Іван Іжакевич 
виставив кілька дрібничок. Найбільшу розмірами і замислом картину ви¬ 
ставив М. Каленик — „Колядка про облогу Царгорода 44 . Характери¬ 
стичне, що сей артист з середним мистецьким підготованєм виявляє творчу 
сьміливість, якої зі шкодою для мистецтва не достає богатьом артистам 



149 - 




з бравурною технікою. Фотій Красїцький виставив 16 картин, як» 
в порівнаню з виставленими ним картинами у Львові 1904. р. — слабші 
і в характеристику артиста нічого нового не внесли. Найбільше, бо около 
100 картин, майже усе своє надбане показав Василь Кричевський. 
Брат його Федір виставив гарний пастелевий автопортрет. Ретроспек¬ 
тивного характеру надали виставці в першій мірі праці П. М а р т и н о- 
вича з 1873—1888. років в числі 53 штук. Зрівноваженим таланом ви¬ 
явив себе Петро Холодний, виставивши ряд пейсажів, портретів та 
композицию „Івасик 44 . Декілька гарних ескізів дав Макушенко, якого 
Львів пізнав в 1904. р. 

З доволі чисельної решти артистів звертали на себе увагу твори 
Судомори, Орлова, Чуприненка, Шульги та Яремича. 

На першому засїданю жірі тої виставки богато говорило ся про 
потребу постійних виставок українського мистецтва, про органїзацию 
артистів, але до нічого позитивного, дякуючи відомим умовам не прийшло. 

Другу виставку відкрито що йно літом 1913. року. Чисельностию була 
вона о половину слабша від попередної, за те чуло ся в ній більше 
житя і сучасности. Старі майстри, в роді Васильківського і Мартиновича, 
які давно „відбили ся від валки 44 надали попередній виставці характер 
якоїсь музейности, чого не було тут. Правда, був і тут „старик 44 І ж а- 
к е в и ч, який виставив ескізи до картин катеринодарського собору й Бо- 
рисоглїбської київської церкви, але він належить до тих виїмкових твор¬ 
ців, що старіють не скоро. З Галичан була тут тільки Олена Куль- 
чицька. Нових показних таланів ся виставка майже не виявила. Знову 
стрічаємо тут відомих уже артистів. Одних застаємо на місци, других 
в дорозі на перід, а декотрих бачимо, як подають ся взад. 

Ядром виставки була велика, хоч проста замислом „Катерина 44 П е*- 
тра Холодного, та кілька картин Охрима Судомори, головнож 
його „На прощу 44 . Слабшими річами виставки були — „Бабуся 44 Маку- 
ш е н к а та „Місячної ночі 44 Дядченка. Роботи дебютантів Онацького 
і Мозалевського не звертали на себе уваги. Федір Кричев¬ 
ський виставив „Головку 44 , „Старий міст у Фльоренциї 44 та „Дедаля 
і Ікара 44 які зраджують вправну руку, але не чутке на краски око. М. К о- 

3 и к виставив кілька спроб, з яких „Сад 44 звертав на себе увагу сьвіжо- 
стию краски. Чималий талан і буйну фантазию виявили студиї та ескізи 
О р х о в а, якому одначе не достає прямолїнїйности. Кілька гарних, тонко 
виведених рисунків виставив Мозалевський. М. Бурячок виставив 
між иншими гарні „Соняшники 44 . В. Кричевський, якого всесторон- 
ність і силу виявила попередна виставка, показав усього щось пять кар¬ 
тин з яких „Іпіегіеиі^ було прекрасним взірцем мистецької обстанови 
хати в українському стилю. Ф. Красїцький, ученик Ріпина, показав 
поруч кількох картин своєї питомої техніки один портрет трактований 
імпресионїстично. Поза тим були ще на виставці гарні епізоди з україн- 
щеного Москаля М а с л я н ї к о в а, та слабші речі К. Тимощука, 
Михайлова, Тенюка і Клименка. Дядченко виставив цікавий 
рисунок „Дівчатко 44 . Архитектуру репрезентували проекти будівель 
в українському стилю архитектів Мощенка і Ш у м о в а. Різьбу — 
„Хлібороб 44 Галичанина — Кузневича. Крім того Ольга Куль- 

4 и ц ь к а виставила два килими. Заінтересоване публики для виставки 
було доволі слабе, що слід завдячувати — ворожому становищу росий- 
ської та вяло-менторському становищу української критики. 

Сьвітова завирюха, очивидно, припинила в першій мфі український 
мистецький рух аж до хвилі, коли з руїн московської істориї не вири¬ 
нула комбінация Самостійної Української Держави. Як у всіх областях 
культури, так і тут закипіло житє зі силою здержуваної від віків елємен- 


— 150 


тарности. 1917—1918.! рр. записали ся в істориї українського мистецтва 
нестертими' буквами. Правда, дивлячи ся з боку, в сьому рухови більше 
може самого теоретичного розмаху, аніж позитивних цінностий, алеж се 
повинно бути всякому зрозумілим, що інакше бути не могло. 

Поруч розмірно богатої історично-мистецької й естетичної літератури, 
починає ся на Україні’ рух в напрямі українїзациї музеїв, закладаня нових 



Ф. Красїцькпй: М. Старпцькип. 


збірок, основаня Академії мистецтв в Київі, ревіндикациї наших мистецьких 
памятників то що, а далї виринають мистецькі органїзациї і широко за¬ 
кроєні з'їзди, що не остають без позитивних наслідків. Згадаємо тут хоч 
би засновини „Укр. Товариства архитектів“, „Товариства укр. художників 


- 151 





і діячів мистецтва 44 та два многоважні з’їзди — з’їзд художників та діячів 
мистецтва та з’їзд представників художних органїзаций, що відбули ся 
в Київі весною 1918. р. 

ті Ну сих з'їздах було чимало відчитів та обговорено чимало питань 
української мистецької культури. Намічено плян організації українських 
мистецьких сил, а перш за все уладжено Виставку, яка, як третя 
з ряду, дає нам змогу зорієнтувати ся в сучасному мистецькому дорібку 
України. 

Тов. діячів мистецтва мало на метї дати повну картину сучасних 
мистецьких змагань усіх областий України, воно й запросило до участи — 
харківську, чернигівську, катеринославську і одеську групи артистів, але 
дякуючи прикрим обставинам довело ся Товариству обмежити ся майже 
виключно на місцевих силах. З невідомих причин не взяли участи в ви¬ 
ставці' й ті замітнїйші артисти - Київляни, яких ми мали уже нагоду пі¬ 
знати. Згадаємо хоч би — Мурашка, Федора Кричевського, Дядченка, Ро- 
манова та Жука. 

З великою користию для української культури підібрано тут архитек- 
тонїчні проекти та фотографічні знимки памятників української архитек- 
тури (головно барокової) та малярства (Кирилівські фрески і мозаїки). 

Поміж малярами найбільшу увагу звернув на себе знов Петро 
Холодний. Усї його картини, за виїмкою „Казки про дівчину і паву", 
сьвідчать, що артист іде власною дорогою, не оглядаючи ся нї на яку 
„школу" чи моду. Холодний виставив більше трийцяти картин, з яких 
найкрасші, найоригінальнїйші були „Літо", Хмарний день 44 „Переяслав", 
етюд дівчинки та етюд двох молодиць. Другим по скількости й цїнности 
виставлених творів був Василь Кричевський. Ледви не весь його 
досьогочасний добуток пропав в пожежі, що знищила дім Грушевського, 
а те, що тут виставлено, позбирано від приватних власників. Твори М. 
К о з и к а, вихованого на петербурському ґрунті*, говорили про вічне не- 
вдоволенє артиста собою, про безупинне шукане нових доріг і технічних 
прийомів. Явище відрадне на стільки, на скільки богато з наших артистів, 
що богато обіцювали, стануло на місци і не йде далі*. Мабуть в перве 
виступив на сїй виставці' Юхим Михайлів, який показав чотири свої 
полотна, з яких картина „Ой чого ти почорніло, зеленеє поле" виявила 
нахил молодого артиста до реалізму. Леонід Обозненко звертає 
на себе увагу декількома портретами. Карпо Трохименко прислав 
на виставку частину своїх етюдів і рисунків з військового походу в Ту¬ 
реччину, як „Чефте Мінаре", „Базар під стіною Акрополю", „Турецька 
каварня" і инші. Микола Бурячок виставив кілька тонких пейсажів, 
з яких красші „Дніпро 44 та „В березні' 44 . О. Судом ора виступив зі сво¬ 
їми графічними працями — вінїєтами та ілюстрациями до дїточих видань. 
Ф. Красїцький виставив кілька мало цікавих етюдів Гуцулів. Гарні 
ілюстрації до „Івасика Телесика 44 виставив Юрій Павлович. Поза 
тим заслугують на згадку твори Гр. Павлуцького, Петра Носка, 
братів Пастухових, Макушенка і Хворостецького. Незамі- 
чені висіли по стінах картини 3. Подушка, Т. Сафонова, К. Монастир¬ 
ського, М. Прахова, Д. Ільченка, К. Тимощука, Г. Крушевського та инших. 

Скульптуру репрезентували твори В. Іщенка і Е. Т р и п і л ь- 
ської. В рамки виставки непотрібно витиснуто колєкцию україн¬ 
ського шитята збірку д ї т о ч о ї творчости; се відводило увагу 
й псувало характер цїлости. 

Більш менш те саме, що ми сказали про галицьких малярів, відносно 
характеру їхньої творчости та єї стилевої приналежности, дасть ся ска¬ 
зати і про малярів Наддніпрянської України. Усї вони без виїмку — вихо¬ 
ванці чужої, в тім случаю петербурської та краківської шкіл, в перво- 


152 


починах своєї творчости були примушені ходити чужими дорогами, наби¬ 
рати форм і прийомів, які в пристосованю до українського житя і при¬ 
роди мусїли виявити ся невідповідними. Через то так мало специфічного 
українського находимо в творах сих артистів. Навіть природу України 
зображують вони з дебільша по московськи, не кажучи вже про єї істо¬ 
рик), яка рідко коли в їх картинах має український характер. Треба од¬ 
наче вірити, що з хвилею, коли українським артистам буде дана змога 
вчити ся і творити в рідній атмосфері, се сумне явище перейде до істориї. 

З побіжного вичисленя артистів, які брали участь в трьох українських 
виставках, та їхних творів, зарисовує ся кілька виразнїйше опредїлених 
постатий, про які скажемо кілька слів. 

Сестрінок Шевченка Фотій Красїцький дав ся пізнати львів¬ 
ській публицї 1904. р. Ученик петербурської академії і Ріпи на почав 
свою артистичну кариєру відомим „Гостем з Запорожа“, що виставлений 
на конкурсовій виставці академії зробив вражінє. Картину хотіла купити 
академія за 600 карбованців, але артист не приняв гроший. По львівській 
виставці 1904. р. купило картину Наукове Тов. ім. Шевченка за 1000 ко¬ 
рон — третину ціни, яку визначив артист для приватного купця. Крім 
згаданого „Гостя з Запорожа“ було ще на львівській виставці* кілька 
жанрових та портретних його творів. Згадаємо такі, як „Просьвітитель 44 , 
„Біля криницї“, „Брат і сестра 44 і „Сьвято 44 з жанрів, Та портрети — Лесї 
Українки, Карпенка-Карого і Михайла Старицького. Так в одних, як і в 
других виявив себе Красїцький артистом, який давно уже пройшов „дні 
бурі і напору 44 , найшов свій шлях і свій обсяг мистецьких засобів до тої 
міри, що протягом кільканайцяти літ, які межують нас в’д львівської 
виставки, майже не помітно на картинах Красіцького зусиль вийти поза 
засвоєну манеру. Причинило ся до того безперечно педагогічне занятє 
артиста, яке ніколи не підпомагало розвитку таланів. Підчас революциї 
1905. р. був Красїцький ілюстратором київського „Шершеня 44 , а згодом 
приняв посаду вчителя в київській школі* прикладного мистецтва." 

Близько до Красїцького по способу трактованя жанрових мотивів 
стоїть Іван Макушенко. На львівській виставці' було три його жан- 
оові картини. „Перед сьвятом 44 , „Біля господарства 44 і „У бабусї 44 . Іван 
Труш, пишучи про сї картини: сказав між иншими, „Оброблене картини 
дає сьвідоцгво, що автор їх навчив ся богато в петербурській академії, 
але передвчасно перестав студиювати природу і передвчасно задоволив 
ся результатом свого знаня і досьвіду на поли малярства 44 . Висловлена 
вкінцї автором надія на красші результати його праці* в будучинї не 
справдила ся. Макушенко брав участь майже в усїх згаданих нами 
виставках, але нї разу не звернув на себе більшої уваги, чим молоді 
дебютанти; що гірше, богато критиків признало його картини слабшими 
речами виставок. Колиб ми знали історию житя Макушенка, могли би 
вияснити собі причини сього творчого застою, але поки що мусимо тільки 
жалкувати марнованого талану. 

До змарнованих таланів належить другий сестрінок Шевченка — 
Гриць Дядченко. Вихованок петербурської академії і київської школи 
Мурашка, дуже рано проявив чималий талан, доказом чого його — вели¬ 
кий портрет М. Лисенка та кілька рисунків у збірці* його мецената Тере- 
щенка. На першій українській виставці* 1911. р. бачили ми кілька його 
інтересних дрібничок, на другий був його рисунок „Дівчатко 41 , а в остан¬ 
ній 1918. р. Дядченко участи вже не брав. Не бачимо його і в гуртї, що 
зібрав ся в Т-ві діячів укр. плястичного мистецтва. Можливо, що нерво¬ 
вий розстрій, що розвинув ся в артиста під впливом безвідрадності! жи- 
тєвих умов, погубив його для мистецтва... 


153 - 



Артистами, на яких творчість лягло пятно західної’ (краківської) 
школи є Михайло Жук, Іван Северин, І. Бурячок та Олекса 
Новаківський. 

Жук (род. 1883. р. в Кахівцї н. Дніпром), зразу ученик згадуваного 
вже Мурашка, а відтак краківської академії мистецтв, зараня виявив нахил 
до стилїзациї. Васильківський, знаменитий стиліст як його вчитель, роз¬ 
винув сей нахил до того, що стилїзация стала прикметою творчости 
Жука. У Львові в 1904. р. виставив Жук пастелеву композицию „Смуток 44 , 
яка дуже ярко зраджувала вплив Виспянського та Яика Мальчевського_ 
Дивно одуховлений характер носять портрети сього артиста. Примуше¬ 
ний житєвими умовами заробляти на хліб наукою рисунків, довго стояв 
Жук осторонь виставкового руху і тільки тут і там бачили ми його сти¬ 
лізовані заставки по книжках і видавництвах. Неподавно пристав він до 
гурту Т-ва діячів укр. пляст. мистецтва. 

Северин (род. в Полтавщині) вчив ся зразу у Сластьона, а відтак 
в Кракові у Станїславського. З Кракова поїхав на Гуцульщину, де в Дов- 
гополи найшов змогу працї в гостинній хаті о. Попеля. З Гуцульщини 
поїхав Северин у сьвіт, побував у Римі, Венециї та Парижі, походив по 
Альпах, часто примираючи з голоду, 1909. ц. був у Львові, а коли 1911. р. 
уладив виставку у Київі — перечислив ся, бо виставка... завела. З тога 
часу загинув по ньому слух. А жаль, бо в ньому мала Україна талано¬ 
витого артиста європейської міри... 

Завів ся, може не так на українській публицї, як на „критиці* 4 зна¬ 
менитий рисівник, ученик краківської академії Іван Бурячок. У Львові 1 
виставив він кілька гарних пейсажів, відтак стрічаємо його в ряди-годи 
на виставках. Та більш усього віддає ся Бурячок графічному прикра- 
шуваню книг та периодичних видавництв. 

Важко і в великій мірі ризиковно є встановляти єрархію в куль¬ 
турі сучасности, алеж ми мабуть не відбігаємо далеко від правди, коли 
скажемо, що на чолї сучасного малярства Наддніпрянщини іде двох 
артистів, якил) на імя — Кричевський Василь і Холодний 
Петро. 

Перший з них вдаряє своєю всесторонностию. Талановитий і наскрізь 
оригінальний архитект, творець будинку Полтавського Земства та маляр, 
о дуже широкій скалї мистецьких засобів. Є в ньому щось з людини 
Ренесансу; не даром звуть його на Вкраїнї „агЬііег е1е§апНагит а в спра¬ 
вах мистецької культури. Його малярство, в якого обсяг входять технічно 
досконалі акварельні й олійні нариси, пейсажі, архитектурні закутки, житя 
міста, села, обстанова нутра, орнаментальні композициї макат і килимів 
і т. д.. таке чарівне, що морозом проняла нас вістка, що половина того 
творчого надбаня пропала в огні пожежі. 

Брат нашого артиста Федір виявив себе гарним хоч не до брато¬ 
вої міри оригінальним малярем жіночих і хлопячих головок. 

Петро Холодний, бувший товариш укр. міністра просьвіти, 
що на виставці' 1912. р. велів числити на себе як на творчу силу, нї вчому 
не завів сподіванок. Коли на першій виставці його картини звертали за¬ 
гальну увагу, то на двох слідуючих творили їх ядро. На превеликий жаль, 
не можемо, покищо, подати бодай декілька дат про житє-бутє сих обох 
артистів. 

Безперечно, одначе, найкрасшим представником малярства усеї Укра¬ 
їни є Олекса Новаківський. Обставина, що він уродженець укра¬ 
їнського Поділя, вчив ся і тепер творить в Галичині', ставить його на 
межі двох українських територий, наче символ зєдиненя творчої сили 
Наддніпрянщини з мистецькою атмосферою Галицької України. 


- 154 - 


Олекса Новаківський (Род. 1872. р.) відомий галицькій пу-- 
блицї красше аніж сьогобічній; довго проживаючи в Галичині, зріс ся: 
Новаківський з її культурою, не оставши без впливу на неї. Популярність 
Новаківського серед Галичан датує ся від його краківської виставки в ве¬ 
ресні 1911. р. з приводу якої д. Н. Латинський написав про артиста 
в львівській „Неділі 4 * (1911. ч. 42). Тамжеж поміщено репродукциї його 
„Автопортрету* 4 , „У хресної матері** та „Селянки**. Згодом, коли артист 
переїхав з Кракова до Львова, помістив про нього ряд статий підписаний 
в „Ілюстрованій Україні'** (1914) і „Шляхах** (1916) разом з богатьома 
репродукциями його творів. Крім того богато більших і менших картин 
віддав артист у депозит до львівського „Национального музея* 4 . Зважив¬ 
ши ще й науку малюваня, якої Новаківський зовсім безкористовно уділяє 
молодим таланам, та контакт, в якому остають з ним майже усі україн¬ 
ські артисти Львова та люди близькі до мистецтва, побачимо, що Нова-' 
ківському довело ся за короткий час відіграти важну ролю в мистець¬ 
кому русі українського Львова, зглядно Галичини. Тепер він працює над 
історичними портретами, що десятками тисяч розійдуть ся по Україні, 
а київське Товариство діячів плястичного мистецтва лагодить ся запро^ 
сити між иншими Новаківського до уладженя виставки картин в Київі. 

Артистичну кариєру починав 
Новаківський доволі скромно. 

Першим його учителем був деко¬ 
ративний маляр Пилип Кли- 
м е н к о в Одесі. Колії житя сього 
чоловіка доволі цікаві длятого, 
щоби сказати про них кілька 
слів. Син столяра, недокінчений 
студент петербурської академії 
в відділі пейсажу, був приму¬ 
шений міняти свій талан на 
дрібні, заробляючи на удержанє 
рідні. Потім вчив Клименко в 
ремісничо-промисловій школі, а 
по літах горюваня, став той 
чоловік, що скінчив ледви три 
гімназийні кляси... професором 
математики на університеті. 

У Клименка пробув Новаківський чотири роки, виконуючи найчор- 
нїйшу тапіцерсько-декоративну роботу. Крім сього малював, а з його- 
найперших праць таки остали ся у Клименка портрет на студия „Ідіот** 
і „Мертва природа 44 , розмірів 30X25 сш картина, зображаюча помаранчеве 
деревце, вазон і чорний збанок, мабуть, на чорному тлї. 

З Одеси поїхав Новаківський 1888. р. до Попелюх, де між иншими 
намалював картину „Хата після дошу“, яка допомогла йому до виїзду за 
границю. Картину сю купив ґр. Тадей Грохольський. Се звернуло увагу 
дідички Ободівки п. Бжозовської, яка й вислала Новаківського до Кра¬ 
кова 1892. р. 

В краківській академії, якої ректором був Матейко, записав ся Нова¬ 
ківський до кляси проф. Ц и н к а. В нього пробув артист пів року, після 
чого переніс ся на фігуральний курс гіпсів до Яблонського, при 
чому на рисоване з живої природи ходив до Лущкевича. 

По трьох місяцях, пробутих у Яблонського, перейшов Новаківський 
виїмковою дорогою до Лущкевича, а до проф. Лєфлєра заходив на: 
„мертву природу 44 . На другому курсі одержав нагороду за „Голову Ав- 



— 155 — 



густа 44 рисовану з гіпсового відливу, при чому сам Матейко звернув увагу 
на молодого адепта українського мистецтва. 

По році, коли п. Бжозовська відібрала артистови стипендию, вертає 
Новаківський на Україну, де в с. Соколівцї, через три роки заробляє пор¬ 
третами. Коли 1895. р. увільнено його з війська, їде назад до Кракова, 
де за ректорату Фал а та (Українця з походженя) записує ся до кляси 
проф. Упіжицького. Довгий час працював артист ніким незавважу- 
ваний, а коли 1897. р. виставив около 70 рисунків, то в рецензиї виставки 
написаній арт. Нїтецьким не було про нього згадки. Правда, рецензент, 
•яОіозії №агосІа и п. Пйотровський закинув Німецькому, що він на Нова- 
ківськім не пізнав ся, але се не змінило справи ні в чім. 1898. малює 
Новаківський кілька актів, які закупила академія й наділила артиста сріб- 
ною медалею. 1899. р. бачимо його у проф. Вкчулковського. 
У Вичулковського перебув Новаківський свою „Зіюгт- шкі Бгап^регіосіе 44 
творчу крізу. Ного рисунки „наче з каміня*, його „брак почутя краски и 
загнали його в ліжко, в якому пролежав три місяці*. Вкінці, коли підняв 
ся, намалював в академії погрудє селянки, що задоволило усіх негодую- 
чих на дотогочасний спосіб його малюваня і приспособило артистови 
срібну медалю. 

Одначе артист „поправив ся 44 не на довго. Коли по фериях пробу- 
тих в Ободівцї, де він малював палату Собанського, вернув до Кракова, 
знов почав малювати постаті „наче з каміня 44 , знов втратив „почутє 
краски 44 . Але тепер уже до нього не ставили ся байдуже. „Янко на під¬ 
лозі 44 звернула загальну увагу. З того часу (1899 — 1900) походить ряд 
головок, кілька сьвітло-тїнних студий та академічна композиция „міг бути 
людиною 44 (є в ґр. Грохольського). Тоді то із пятьдесяти своїх робіт 
вибрав Новаківський 16, за які одержав 1900. р. золоту медалю. З того 
часу ніхто на відділі малярства в краківській академії не дістав ще сеї ве¬ 
ликої нагороди. Так покінчив Новаківський свої академічні студії. Академія 
купує в нього одну головку за 600 корон, а галицький Краєвий Виділ 
падїлює артиста річною стипендією в сумі 1200 кор., яку побирав Нова¬ 
ківський чотири роки. 

1901. р. іде Новаківський в підкраківське село Могилу, де працює 
повних дванайцять літ над розвязкою малярських проблємів, що разураз 
йому насовували ся. Не треба забувати, що в темнім мазурськім селі жив 
Новаківський серед найгірших умов. Навіть тамошний сьвященник бунту¬ 
вав людий проти артисти так, що перших три роки ніхто йому не від¬ 
важив ся позувати. Першою людиною, що на се зважила ся, була тепе- 
рішна Дружина артиста, з якою познайомив ся він ще в 1898 р. коли 
вона девятилїтньою дитиною вчила ся в Кракові. Дочка вбогої селянки 
з Иорданова, стала від тоді і до нині остає одинокою розрадою й під- 
юрою артиста. В Могилі пробув артист до 1910. р., після чого оселив ся 
в Кракові, де жив до 1913. р. 

Сучасна воєнна завірюха не пощадила творчого надбаня артиста. 
Збройні люди розграбили усе, що полишив Новаківський в Могилі. 
А було там 140 рисункових альбомів, студиї до „Весни 44 , студиїпоодино¬ 
ких явищ природи — цьвітів, води, риб, облаків і т. д. Деякі з них були 
означені його монограмою. . 

Майже все, що сотворив Новаківський у Кракові, остало ся тамже 
V дра Грогульського, який час до часу його підпомагав. 

В перве виставляв Новаківський на „ювілейній виставці 44 1905. року 
в Кракові, з якої краківське „Товариство мистецтв 44 закупило дві карти¬ 
ні, а чотири опинило ся в приватних руках. Тамже в 1909 р. виставив Н. 
дві більші картини. Крім того, дещо з його картин було на польській 
„Туристичній виставці 44 у Відні, Берліні, Познані і других містах. Не 


— 156 


маючи средств для оплаченя коштів пересилки й асекурациї картин, му¬ 
сів артист відмовляти богатьом виставочним комітетам. 


В 1911 р. уладив артист самостійну виставку в сальонї краківського 
„Товариства мистецтва 4 *. 

Зібрав тут Новаківський поверх сотню своїх праць, що давало 
більш-менш повне поняте про характер його творчости. 

Дивне диво! Краківська артистична критика, яка так гарно розу¬ 
міє ся на мистецтві, станула до артиста в резерві. Преса збула виставку 
або мовчанкою, або кількома байдужними реченями, управа „Товариства 
гарних мистецтв 44 поспішила ся із замкненєм виставки і, проти звичаю, 
не закупила нї одної з картин. Чи не пізнали ся на Новаківському ? Нї Г 



На кількох картинах підписав ся артист по українськи, себе намалював 
у вишиванці, а на до- 
мір нещастя — ви¬ 
ставку оглянув укра¬ 
їнський митрополит. 

Всього того було до¬ 
сить, щоби офіціяль- 
ний артистичний Кра¬ 
ків відвернув ся від 
Новаківського. 

В „Краківському 
артистичному місячни¬ 
ку 44 пише п. Л.: 

„Замітним заінте- 
ресованєм гїшила ся 
виставка праць кольо¬ 
риста п. Олекси Нова¬ 
ківського. До канцеля¬ 
рії' Товариства тиснули 
ся гості з запитом про 
ціни виставлених кар¬ 
тин. Наша одначе пу- 
блика, що привикла до 
безмірно низьких цїн 
і „краківських торгів 44 , 
подавала ся в зад пе¬ 
ред цінами тих пере¬ 
важно дрібних карти¬ 
нок в цїнї від 300 до 
6000 кор. і несподіва¬ 
ною їх сталостию! 44 

Решта преси мов- 


•• 


М. Сластьон : До Шевчепкових „Гайдамаків**. 


чала, а поведінка у- 
прави товариства спо¬ 
нукали п. Ч. Вр. в 
„Напшодї 44 слушно обурити ся: 

„Чейже виставка була виїмково інтересна ! Сьвіжість і сила кольориту, 
вдаряюча правда і безглядна щирість в обсервациї природи і чисто ма¬ 
лярський спосіб пониманя єї, а при тому чималий такт і смак у володїню 
малярськими средствами, легкість компонованя, замітна в свобідному 
укладі' фігур і цілих груп — повинні були звернути більше уваги на ви¬ 
ставку п, Новаківського і продовжити єї коротке треванє. Тимчасом не 
тільки, що звинено єї по одномісячному треваню, проти волі і замірів 
артиста, але серед щорічних справоздань і закупу творів, призначених на 


- 157 - 



фозльосованє, імя того щирого і в як найгірших обставинах працюючого 
артиста і його картини — як би умисно поминемо. Щось, отже, зле 
дїє ся в данському королівстві!“ 

Може автор сеї замітки не знав причин того явища, а може знав, 
та соромив ся за свою публику, та факт остане фактом — артистична 
критика відвернула ся від Новаківського, бо втратила надію на окупацию 
>його творчого доробку для польської культури. 

Сам Новаківський не брав собі того надто до серця, навпаки про¬ 
думував над перевезенєм виставки до Львова і... Київа. Та нещастє хо¬ 
тіло, що небаром по виставці' артист починає недомагати, вкінцї западає 
в тяжку недугу, з якої тільки поважна операція вирвала його вії. смерти. 
А тимчасом митрополит разом з краківськими приклонниками артиста 
. захожував ся над стягненєм його до Львова. Кінець кінців се вдало ся 
і в падолисті' 1913. р. опинив ся Новаківський „між своїми* 4 . Посумував 
за Могилою, за Краковом, що всеж таки його розумів і цінив, та хоч не 
зовсім здоров, забрав ся до роботи. 

До речі кажучи, без роботи, без кисти чи олівця в долоні, Новаків- 
-ського побачити неможливо. Не малював Новаківський хиба тих кілька 
годин, як лежав серед мук на операцийнім столї. Коли лежав в шпиталї, 
в горячцї боліючи, малював і рисував без впину. Другого творця такої 
праці, менї не доводило ся бачити. 

У Львові замешкав Новаківський зразу в митрополичій палаті, від¬ 
так в домі Стикн, де й доси мешкає. 

Вилічувати праць виконаних артистом уже у Львові, я не беру ся. 
їх дуже богато : ряд полотен, тектур, стоси заповнених нарисами зшитків. 
Усе те — студиї, підготовні праці. Нема серед тої маси картин нї одної, 
яку артист уважав би скінченою. Вічно невдоволений собою, палаючий 
від помислів і творчих візий, як кождий з великих. Нема для його страш- 
нїйшої думки над ту, що котрась з картин якою небудь дорогою моглаб 
опинити ся за стінами його робітні' і непокоїти його своєю „нескінче- 
ностию 44 . 

Одною з перших задач, які поставив собі артист, приїхавши до 
Львова — було створене портрету митрополита. Митрополит, занятий 
працею, не міг позувати як слід артистови, через що Новаківський малює 
його портрет з „памяти" таким, яким він його бачить, а для зверхньої 
форми користує ся цілою масою моментальних начерків і студий. 

Другою працею, над якою артист працював місяцями, була компо- 
зиция „Пробуджене 44 . Щось зі стилю і з духа Роденової „Бронзо бої 
епохи 44 . Пробуджене — перші проблиски сьвідомости житя, його краси, 
принади і обіцяної роскоші. Композиця, якої є в артиста кілька мотивів, 
поки що не скінчена. 

Відтак слідує „Мадонна 44 , якої останний мотив ми бачили в рисунку. 
Дивна композиция. Своїм стилем нагадує Ботічелля, мимо того, що уся 
належить до Новаківського. Кожда лінія, кождий рух, схилене, має свій 
змисл, своє значінє; усе тут звязане, підпорядковане одній всесильній ідеї. 
То не інстуційний фрагмент, не промінчик скороминаючого вражіня, не 
лірика, а велика драма. Усе тут має свій початок і кінець, усе бачимо тут 
на полотні, нї одна чертка не переносить нас поза рами композициї. 

На горизонті з правого боку сільська, трехбанна церква, одна з тих 
мистецьких перлин, яких стільки розсипала творча туга народу. В центрі — 
Мадонна; най для одних се Богородиця, для других клясична Деметер, 
ідеї се зовсім не змінює. Похилила голову над дитиною, що в неї на ко¬ 
лінах. Дитина ся — Христос чи геній людськости, все одно — втїленє 
зароджуючої ся краси молодого тіла, молодої пречистої душі, що про¬ 
глядає очима дитини ; склепінє голови, лук носа, зраджують інтелїґенцию, 



Іжакевич : Максим Залізняк 






силу творчого духа. З правого боку на вколїшках сільська дївчинка; ди¬ 
тина долин і недостатку з рабським пієтизмом стріпує пилинку із ніжки 
молодого Ґенїя-Христа. Поза нею стоїть дитина гір і свободи; задиви- 
ла ся в хлопчика, що лежить на колінах Мадонни, як дівчина дивить ся 
на квітку, на білу хмарку, що пливе по блакиті. З лівого боку дивна 
постать. Малий хлопчина схилив голову на скрипку і грає. Коли глянемо 
блище, побачимо, що голова в його непропорционально велика, видов¬ 
жена в зад, обличє не хлопяче, уся постать наче стиснута якимсь тяга¬ 
рем з гори. Такого хлопчика нераз зустрінеш в нашому селї. Звуть 
його „придурковатим*. Спитати в нього що небудь, він видивить ся і або 
відповість щось не до речі або і не обізве ся. А часом, буває, щось таке 
скаже, що старі здивують ся і не можуть розгадати — відкіля в нього 
думки такі глибокі, розумні, відкіля дитина того „набрала ся*. Той хлоп¬ 
чик в композициї, то „малий Мирон“ Франка — з його виросте творець, 
артист, він буде „юродивим*, дивним, незрозумілим чоловіком. Компози- 
ция „ще не скінчена*, говорить артист, а я скажу, що вона й не буде 
ніколи скінченою, як не скінченим було різьбарство Михайла Ангела, 
„Фауст* Ґетого, „Весїлє* Виспянського... як нескінченими остали усї архи- 
твори сьвіта. 

До перших творів Новаківського у Львові належать — „Камелії*, 
портрет панни Л. Б., портрет о. Сембратовича, кілька роскішних кольо- 
ристичних сильвет церкви св. Юра та портрет маленької донечки одного 
зі святоюрських священиків. 

Коли будова „Музичного інституту ім. Лисенка* була на укінченю, 
пок. В. Шухевич звернув ся до артиста за замовленєм — намалювати 
чотири алегоричні зображення музики, вихованя, мистецтва і просьвітш 
Пок. замовник обраховував, що по всякій правдоподібности робота буде 
„готова* протягом кількох тижнів. Тимчасом того рода обрахунки, були 
оперті на хибних передпосилках. З того часу минуло уже більш двох 
років, другий маляр п. Сосенко давно вже покінчив орнаментальну полї- 
хромію обох саль Інститута, а Новаківський „не готов* ще до нинї. 

Річ проста. Заходить тут деяка ріжниця в поглядах. Одні малюють „рго 
е8п“ на нинї, „аби було*, другі „рго Зези* — в обличю вічности. На вся¬ 
кий случай Новаківський до перших не належить. Замовлене Інституту 
не було для нього нічим иншим, як наскрізь зверхною формальностию. 
Бодай так дивив ся на справу артист. Для Інституту має бути і буде на¬ 
мальовано чотири алєгориї, в докладно вимірених еліпсах, зміст їх пода¬ 
ний, зверхня форма теж, усе инше зарезервував артист собі. 

Над тими чотирма алєгориями, (з поміж яких дві подано в репро- 
дукциї на стр. 123 і 126), працює Новаківський від дня замовленя до нин'Б 

З огляду на те, що колись повиснуть вони на прилюдному місцї, 
опис їх лишаємо на боцї. Не можемо одначе поминути одного спостере- 
женя. Новаківський, покинувши Україну ледви не хлопцем, пробувши 
стільки літ в корінній Польщі, почав засвоювати собі зверхнї форми 
типового польського елементу, так як польський маляр Яроцький увесь 
пересяк нашою Гуцульщиною. В краківських своїх працях був Новаків¬ 
ський Українцем по дусї, зверхня форма його творчости була, коли не 
польська то — мало українська. Приїзд до Львова, а зараз за тим замо¬ 
влене музичного інституту, зробили своє. „Бег Віезе Ьаі зеіпе Миііег Ье- 
гйЬгіА... Новаківський почав студиовати український народний побут, ношу,, 
орнаментику, народню символіку, народнї типи і став Українцем в пов¬ 
ному значінню слова — по дусї і по формі. 

На сім кінчаємо наш невичерпуючий, інформативний огляд. 


— 160 - 





<Ж. оВозняк • 


Любов до Рідного Краю в новій українській 

поезиї. 


Коли палко і щиро кохаєш 
ти убогий і рідний свій люд, 
то невже ти ще досї не знаєш, 
що любов може гори звернуть? 

Б. Грінченко. 

Справжні творцї нової української літератури вже тернистим шля¬ 
хом свого житя засьвідчили щирість своїх висловів про любов Українця 
й Українки до свого Рідного Краю й ті обовязки, які вона диктує. Не 
словами, а ділами всього свого житя доказали повагу свого розуміня 
любови до України й тих обовязків, які випливають з правдивої такої 
любови, і Шевченко, і Драгоманів, і Франко, і багато, багато инших 
письменників, учених і громадських діячів. Тому може до речі буде пере- 
листкуваги нашу нову поезию й вибрати з неї, бодай здебільшого, те, 
що разом складаєть ся на її заповіт грядучим поколїням. 

Високе розумінє любови до Рідного Краю бачимо у Котляревського, 
що в пятій піснї Енеїди малює такі наслідки справжнього патриотизму: 

• Любов к отчизнї де героїть, 

там сила вража не устоїть, 

там грудь сильнїйша од гармат, 

там жизнь — алтин, а смерть — копійка, 

там лицар — всякий парубійка, 

козак там чортови не брат. 

Обовязок супроти Рідного Краю ставить він висше від обовязку супроти 
батьків, коли в тій самій піснї говорить: 

Де общее добро в упадку, 
забудь отця, забудь і матку, 
лети повинність ісправлять. 

Над виясненєм справи батьківщини безбатьченків працюють на- 
слїдники Котляревського. В Наддністрянській Україні' Маркіян Шашкевич 
довершує такого самого діла, як Котляревський в Наддніпрянській. Його 
особистий вплив такий великий, що він „запалює вогонь, який може вга¬ 
сити тільки могила 44 , як висловив ся Михайло Козаневич. Доки Шашке¬ 
вич є при житю, його два товариші з „трійці* 44 Іван Вагилевич і Яків 
Головацький, передовсім останній, здатні на такі діла, що сьогоднї 
тільки голову треба схилити перед їх ідейностию і самопосьвятою. Та 
коли передвчасно перериваєть ся слабосильна нитка Маркіянового житя, 
його приятелі', з виїмкою тих, котрих нї доля нї талант не висунули на 
видні ролі', по кількох літах остигають у своїм запалі так далеко, що 
обидва знаходять собі зовсім инші „вітчини 44 , як проповідав їх високо¬ 
ідейний умерлий товариш. В 1848 р. триюмфує ідея Шашкевича в Над¬ 
дністрянській Україні, в 1849 р. має слабу перевагу, а пізнїйше улягає 
впливови московських безбатьченків. 

До свого Рідного Краю починає навертати їх слово того, хто 
є властивий батько нового руху за українською державностию 
Шевченка. Він — самоук підіймаєть ся на таку висоту национальної 


161 


і політичної сьвідомости, що до неї не є в силї підняти ся учені братчики 
Кирило-Методиївського Товариства. Він хоче лежати в могилї над Дні¬ 
пром, щоб наслухувати, коли Дніпро 

понесе з України 
у синєє море 
кров ворожу. 

В тімже „Заповіті" він накликує земляків, щоб „вражою, злою кровю 
волю окропили" і його помянули „не злим тихим словом" „в сем’ї воль¬ 
ній, новій". Се зрозуміле, бо Шевченко так любить Україну, що готов 
„проклясти сьвятого Бога, за неї душу погубити". Тому й через увесь 
Кобзар кличе „не дати матері в руках у ката пропадать". 

Свою Україну любіть, 
любіть її... во время люте, 
в останню, тяжкую минуту 
за неї Господа молїть! ' 

Шевченкови байдужна його власна доля, але не байдужна ідля нього 
доля України, 

як Україну злиї люде 
присплять, лукаві, і в огнї 
її, окраденую, збудять... 

Він уважає найкрасшою згадкою для себе, коли батько скаже до 
сина: 

Молись, 

молись, сину: за Вкраїну 
його замучили колись! 

Шевченків товариш недолї Панько Кулїш сьпіває, що 

сьвяте слово — рідна мати; 

єсть іще сьвятиня 
висша, Богови милїйша — 
рідная Вкраїна (Сьвятиня). 

У „Великих проводах" підкреслює він, що 

тодї слобонить ся 
від панів неситих Україна, 
як у всіх убогих 
і у всїх заможних 
буде воля і дума єдина. 

До великих дїл потрібна посьвята, над яку 

нема в людей сьвятїйшого призваня, 
нема й у Бога красшого нічого. 

Так говорить Кулїш у драмі „Байда" й додає в иншій драмі „Цар 
Наливай", що можна тільки „подвигом самопосьвяти спасення сотворить 
свойму народу". 

і таких подвигів самопосьвяти повне житє Панька Кулїша й ше¬ 
стидесятників і тої групи діячів, котра виступила між першим і другим 
указом з забороною українського слова, й ще більше тих, котрі винесли 
українську ідею з часів того лихолїтя українського слова, в яке воно 
попало 1876 р. І вилім в сїй забороні' пробиває собі український театр, 


162 - 


батько якого Михайло Старицький вкладає в дорогу йому й нам справу 
не тільки свою працю, повну самопосьвяти, але й значний капітал. У „Ро¬ 
довищі" він ось як визнає свою любов до України: 

Люблю я Рідний Край коханем незвичайним, 
його не здужає зламати й розум мій, 
нї слава, надбана крівавим рабуванєм, 
нї самовіри дух, нї гордий супокій, 
нї давньої доби перекази святії — 
в мене не зворухнуть одрадісної мрії. 

Скільки разів він вертає, з поїздок театральних труп на Україну, його 
обгортає 

знов жага на сьвітї жити, 
чинить добро, людей любити 
й оддать душі надбитий хист 
Країні Рідній на користь. 

„Нехай Україна в щасті буя“ — в сім бачить Старицький одиноку наго¬ 
роду та втіху за працю для Рідного Краю. З сеї точки виходячи, він 
звертаєть ся „До молоді" : 

Ви любіть 

свою знесилену родину — 
й за неї сили до загину 
і навіть душу положіть. 

Зразками любови до України та вказівками, як повинна виглядати 
справжня любов Рідної Країни, переповнені історичні драми Старицького. 
В „Останній ночі" зазначує поет, що „коли річ іде про долю народа, 
про зборону отчизни, то й тиндітні створіня мусять віддати свої сили... 
Тут не може бути нї пань, нї панянок: тут всі рівні". Сам розпнятий 
катами Христос сказав, 

що нїсть любови більш над ту, 
яка віддасть за друзї свою душу... 

Згідно з сею засадою один з героїв драми віддає своє житє за Україну, 
прощаючи ся з нею словами: 

Краю Рідний, мій коханий краю, 
як кохав тебе я щиро змалку, 
все віддам! І кровю наостанку 
я догану прадїдів змиваю 
і за люд свій, за його недолю 
віддаю житє своє без болю. 

В „Обороні Буші" вкладає Старицький в уста одного з героїв 
драми такі накликуваня: 

Ох, одумаймо ся, друзї, 
даймо всї на згоду руки, 
хай не стогне люд у тузї, 
хай не гине край від муки, 
бо ненатлиї сусіди 
знай чатують нашу зваду, 
накликають тільки біди 
і кують між нас розраду: 
на користь собі пильнують 


ЮЗ — 


і на нашу власну згубу, 
щоб загарбати сьвятую 
нашу землю й волю любу! 

Зарадити сьому може тільки виповнене такої засади з боку кождого 
Українця, кождої Українки: 

Над все любить отчизну й рідну віру, 
не зражувать нї ради чого їх, 
а все жите віддати їм на благо. 

До такого обовязку покликані всї Українці', тим більше тодї, коли 

голосить дзвін і всіх нас покликає 
забуть себе і злить всі почутя 
в одно лише велике, неомірне — 
до матері України: вона 
тепер кона в тяжкій, пекельній скруті 
і поклика, благає до дітей... 

Всї жалї, всї радощі маємо зложити до ніг Україні’, для неї осягнути 
вершок щастя в людськім житю: 

А нам Господь дав найславнїйшу долю — 
своїм житом заратувати край, 
дать супокій замученому люду... 

0, се така утїха райова, 
що за неї благословімте Бога! 

1 не диво, бо „для ідей смерти нема: люде умірають — ідеї 
вічні“, — каже Тобілевич в драмі „Понад Дніпром", а Борис Грінченко 
в повісти „На розпутї" висловлюєть ся: „сила в ідеї дужча од усяких 
сил на сьвітї". 

Вже перший указ проти українського слова в Наддніпрянській 
Україні' велить шукати тамошнім українським письменникам місця для 
своїх писань у галицьких народовецьких виданях, ще більше ганебний 
указ з 1876 р. Рівночасно відбуваеть ся еміграция ряду талановитих 
письменників і учених поза межі тодішньої Росиї, між ними і найвизнач¬ 
нішого її члена Михайла Драгоманова. Відзначаючи ся неабиякою спро- 
можностию впливати своїми писанями, листами й розмовами на своє окру- 
женє, слухачів і читачів, Драгоманів находить і на галицькім запустілім 
ґрунті' ряд апостолів думок, які голосить, між ними найталановитшого 
письменника, ученого та громадського діяча — Івана Франка, що своєю 
сороклїтною працею, зразковою і гідною наслїдуваня, показує, яких чу¬ 
дес може довершити людина серед найприкрійших обставин житя, ведена 
безмежною любовю до Рідного Краю. 

У вірші „Моя любов" мотивує Франко свою любов до України 

ось як: 

Вона так гарна, сяє так 
сьвятою, чистою красою 
і на лицї яріє знак 
любови, щирости, спокою. 

Вона так гарна, а проте 
так нещаслива, стільки лиха 
знесла, що квилить лихо те 
в її кождїській піснї стиха. 

Її пізнавши, чи-ж я міг 
не полюбить її сердечно, 


164 


не відречи ся власних втіх, 
щоб їй віддатись доконечно ? 

А полюбивши, чи-ж би міг 
я божую її подобу 
згубити з серця мимо всіх 
терпінь і горя аж до гробу? 

„Сьвятовечірна казка 44 уводить Українця в призначений для нього рай: 

Отеє рідня моя! Отеє моя держава, 
мої терпіня веї, моя будучність, слава: 

Дністер, Дніпро і Дон, Бескиди і Кавказ, 
отеє, сини мої, мій чудний рай — для вас! 

Любіть, любіть його ! Судьби сповнить ся доля, 
і швидко вдасть чужа пропаде з сього поля. 

Не стане тих, що днесь на вас наругу зводять, 
і щезне сила їх, мов мгли нічні проходять. 

Франко через увесь час свого житя словом і письмом, прозою 
і віршом ставить перед очі вічного раба — Українця ту сьвяту правду, що 

воля, слава, сила 
відмірюють ся мірою борнї. 

У відомім гимнї „Не пора 44 він підкреслює, що крайня „нам пора для 
України жить 44 , прапор якої повинен обєднати всі партиї і стани — до 
бою: 

У завзятій, важкій боротьбі 
ми поляжем, щоб волю і щасте і честь, 

Рідний Краю, здобути тобі. 

Тільки боротьба може принести кращу долю Україні": 

Лиш бори ся, не мири ся, 
радше впадь, а сил не трать, 
гордо стій і не кори ся, 
хоч пропадь, але не зрадь! 

Кождий думай, що на тобі 
мілїонів стан стоїть, 
що за долю мілїонів 
мусиш дати ти одвіт. 

Кождий думай: тут в тім місці", 
де стою я у огни, 
важить ся тепер вся доля 
величезної війни. 

Як подам ся, не достою, 
захитаю ся мов тїнь, — 
пропаде крівава праця 
многих, многих поколінь... 

(Великі роковини.) 

Кождий мусить бути придатний „на сьвяте, велике діло 44 та в хвилі потре¬ 
би все жертвувати для справи України : 

Бережи маєток про чорну годину, 
та віддай маєток, за вірну дружину; 
а себе довічно бережи без впину, 
та віддай майно і жінку й себе за Вкраїну. 


165 — 




Ясним полумям огненної любови до України горить увесь високо- 
поетичний „Мойсей м Франка. Прольоґ до сеї поеми говорить вимовно, 
як знаменито пізнав Франко рабську, спідлену споконвічними ворогами 
душу сучасного Українця. Серед сумнівів і зневіри в здатність українсь¬ 
кого народу вибороти собі волю хочби найтяжшими жертвами звертаєть 
ся Франко до нього такими словами: 

Народе мій, замучений, розбитий, 
мов паралітик той на роздорожу, 
людським призирством ніби струпом вкритий! 

Твоїм будущим душу я трівожу, 
від сорому, який нащадків пізних 
палитиме, заснути я не можу. 

Не вже тобі на таблицях залїзних 
записано в сусідів бути гноєм, 
тяглом у поїздах їх бистроїздних? 

Не вже по вік уділом буде твоїм 
укрита злість, облудлива покірність 
усякому, хто зрадою й розбоєм 
тебе скував і заприсяг на вірність? 

Не вже тобі лиш не судилось діло, 
що-б виявило твоїх сил безмірність? 

Не вже задармо стільки серць горіло 
до тебе найсьвятїйшою любовю, 
тобі офіруючи душу й тіло? 

Задармо край твій весь политий кровю 
твоїх борців? Йому вже не лишать ся 
у красоті, свободі і здоровю? 

Задармо в слові твойому іскрять ся 
і сила й мягкість, дотеп і потуга 
і все, чим може вгору дух піднять ся? 

Задармо в піснї твоїй ллєть ся туга, 
і сьміх дзвінкий, і жалощі коханя, 
надїй і втіхи сьвітляная смуга? 

0, нї! Не самі сльози і зітханя 
тобі судились! Вірю в силу духа 
і в день воскресний твойого повстаня. 

0, як би хвилю вдать, що слова слуха, 
і слово вдать, що в хвилю ту блаженну 
вздоровлює й огнем живущим буха! 

0, як би пісню вдать палку, вітхненну, 
що мілїони порива з собою, 
окрилює, веде на путь спасенну! 

Поет вірить, що вкінці все, що почуває себе Українцем, стане до одно¬ 
душного бою й тоді, Україно, 

ти огнистим видом 
засяєш у народів вольних колі, 
труснеш Кавказ, впережеш ся Бескидом, 
покотиш Чорним морем гомін волї, 
і глянеш, як хазяїн домовитий 
по своїй хатї і по своїм полі. 

Коли взагалі* можна-б було порівнювати ступінь любови до Рід¬ 
ного Краю у поодиноких письменників, безумовно друге місце по Шев- 


— 166 - 


ченкови зайняла-б Леся Українка. „Єсть в людях дивні, здавало ся-б, 
ірраціональні, але такі могутні почутя, які опановують людиною, приму¬ 
шують її забувати власне благо, ведуть до всяких страт, буває й до 
передчасного кінця. До сих почутїв належить почуте патриотизму. Вибухає 
воно переважно тодї, коли проявлене сього патриотизму загрожує забез¬ 
печеному істнованю людини, — тодї воно й горить найчистішим вогнем", 
— пише з приводу патриотизму Лесї Українки така близька до великої 
покійниці' людина, як наша широковідома письменниця Людмила Ста- 
рицька-Черняхівська. „Незрозуміле, але могутнє, як „закон тяжости", по¬ 
чуте се звязує минуле з сучасним і утворює справжнє безсмертє людсь¬ 
кої душі. Квітки, що виростають на могилах, не вянуть ніколи. До такого 
високого патриотизму здатні не всі люде; тільки душі тонко організовані, 
душі благородні переймають ся ним. Сим глибоким почутєм перейняте 
було і житє і творчість Лесі Українки". 

„Патриотизм Лесі Українки вродив ся з нею разом, — се не був 
патриотизм, привязаний до околичних норм житя, — не був се роман¬ 
тизм, захоплений завзятєм колишніх героїв, голосними подіями минулих 
бурхливих часів, — навпаки, — вона в творчости своїй навіть мало звер- 
таєть ся до славної козацької епохи, — її патриотизм був патриотизмом 
глибоких переживань людського духу. Коли вона навіть і торкаєть ся 
епізодів українського історичного житя, який характеристичний зворот 
думки! Візьмемо, наприклад, видруковану вже після її смерти, а писану 
далеко ранїйше пєсу „Бояриня", — про що трактує вона? Про неможли¬ 
вість духовного житя людини одної национальности, перейнятої духовим 
житєм і культурою свого народу, — в нормах житя народу чужого, хоч 
би у найкрасших, найсприятливіших". 

Вже молодесенькою, слабосильною дівчиною дає Леся Українка 
такі сильні й гарячі поетичні вислови любови до Рідного Краю, яких 
Україна не чула від часу грімкого Шевченкового : 

Поховайте та вставайте, 
кайдани порвіте! 

В чудовім жмутку „Слїз - перел" Леся Українка підіймає важке голосінє 
над недолею України : 

Коли-ж се минеть ся? Чи згинем без долі? 

Прокляте рукам, що спадають без сили! 

На віщо родитись і жити в могилі? 

Як маємо жити в ганебній неволі,* 
хай смертна темнота нам очі застеле! 

Віддавши прегарно цілу скалю почувань від тихого суму до розпуки й 
гордого проклону, поетка малює вплив слїз, що палять душу, а не є 
в силі допомогти Україні’: 

Всі наші сльози тугою палкою 
спадуть на серце, серце запалає... 

Нехай палає, не дає спокою, 
поки душа терпіти силу має. 

Коли-ж не стане сили, коли туга 
вразить у край те серденько замліле, 
тодї душа повстане недолуга, 
її розбудить серденько зболіле. 

Як же повстане, — їй не буде впину, 
заснути знов, як перш, вона не зможе, 


167 - 


вона боротись буде до загину: 
або загине, або переможе. 

В „Досьвітнїх огнях* вона в імя сеї будучої перемоги кличе бадьоро: 

Вставай, хто живий, в кого думка повстала! 

Година для працї настала. 

Леся Українка нераз зачіпає боротьбу, яку веде серед українсь¬ 
кого народу з переможцем тільки жмінка сьміливих гарячих душ. І в іме- 
ни сеї жмінки промовляє вона в „Грішницї* до решти байдужих: 

Ходи; ми знову на війну зібрались! 

Не ми убем, то нас вони убють; 
ми мусим боронитись, поможи нам! 

Не вже ти будеш осторонь сидїти 
і споглядать, як ллеть ся братня кров? 

Нї, сором се терпіти. Наша смерть 
научить инших, як їм треба жити. 

Ходи, з тобою певне й другі підуть. 

2|Піснї поетки, в які зсипає вона іскри свого серця запалюють 
душі навіть байдужних, оспалих людей. З добутими з глибини свого 
серця словами веде Леся Українка таку розмову: 

Слово, чому ти не твердая криця, 
що серед бою так ясно іскрить ся? 
чом ти не гострий, безжалісний меч, 
той, що здійма вражі голови з плеч? 

Ти, моя щира, гартована мова, 
я тебе видобуть з піхви готова, 
тілько-ж ти кров з мого серця проллєш, 
вражого-ж серця клинком не пробеш... 

Вигострю, виточу зброю іскристу, 
скілько достане снаги мені й хисту, 
потім її почеплю при стїнї 
иншим на втїху, на смуток мені. 

Слово, моя ти єдиная зброє, 
ми не повинні загинуть обоє! 

Може в руках невідомих братів 
станеш ти красшим мечем на катів. 

Брязне клинок об залїзо кайданів, 
піде луна по твердинях тиранів, 
стрінеть ся з брязкотом инших мечей, 
з гуком нових, не тюремних речей! 

Местники дужі приймуть мою зброю, 
кинуть ся з" нею одважно до бою... 

Зброє моя, послужи воякам 

краще, нїж служиш ти хворим рукам! 

Напів спомин, напів мужній поклик до бою представляє чудовий 
вірш Лесї Українки „Мрії*. В дитячі літа любила поетка вік лицарства, 
але дивила ся вона не на гордих переможців, тільки її погляд 
спускав ся нижче 

на того, хто розпростертий, 
до землі прибитий списом, 
говорив: „Убий, не здам ся !“ 


— 168 - 


Її серця не чарував пишний лицар, що збройною рукою здобув красу¬ 
ню, але сьмілива відповідь бранки: 

„Ти мене убити можеш, 
але жити не примусиш!“ 

І поетцї все хочеть ся гукнути, немов лицар ЇЇ дитячих мрій: 

„Хто живий? Зійди на вежу, 
подиви ся наоколо! 

Подивись, чи в полї видко 
нашу чесну короговку ? 

Коли ні, не хочу жити, 
хай мені відкриють жили. 

Хай джерелом кров поллеть ся, 
згину я від згуби крови. 

Будь проклята кров ледача, 
не за чесний стяг пролита!...“ 

„Ніщо не впливає так могутно на психіку людини, як вогонь, 
запалений людською рукою серед глухої ночі, як те непевне тремтяче 
сьвітло, що поборює страшну тьму, — могутнє сонце не зрівняєть ся 
в силї, вражіня з ним“ — каже Старицька-Черняхівська. „Леся Українка 
стала саме тим „досьвітним вогнем“. Негоди, темрява, брак товариства, 
брак критики і читачів і тільки сила ворогів, наче ще збуджували її 
енергію. Теми її творів звязані з українським житєм ніби тільки мовою, 
але в дїйсности в них в кождому відбили ся всі моменти громадського 
житя, всї почутя, які хвилювали душу українського народу. І Касандра, 
і Одержима, і Руфім і Присціла, і останній чудовий твір її — Оргія наші 
стражданя, наші жалї 44 . 

За далеко розросли ся-б отсї рядки, колиб пригадувати зразки 
розуміня любови Рідного Краю, розсипані по поезиях, драматичних пое 
мах і драмах Лесї Українки. Все-ж таки можна згадати тут про загальний 
підклад таких її думок — про ідею. Про неї ось що стверджує в „Трьох 
хвилинах 44 : Ідея вічна; високе щастє жертви для ідеї; 

Ідея воскресне 

з крови, як фенікс з полумя, і сили, 
нової сили набере з крови 
посьвячених їй мучеників. 

Терновий вінець красший нїж царська корона, але 

стане вінцем 

лиш тоді плетениця торнова, 
коли вільна душею людина 
по волі квітчаеть ся терном, 

сьпіває Леся Українка в „Невольницьких піснях 44 . „Джерело гаряче і ске¬ 
лю зрива кремяну 44 — додає вона в „Єврейських мельодіях 44 . 

В межичасї між творчостию Шевченка й Лесі* Українки та між її 
сучасниками ми бачимо багато наївних, патетичних, дуже часто нещирих 
деклямаций про любов авторів до України, головно масу повторень і пе- 
релицьовань з Шевченка. Одначе з них тільки небагацько заслугують тут 
на згадку, підкріплені згідностию слова й діла. Кониський не боїть ся 
тюрми за боротьбу за красшу долю для України: 

Мені не встид носить кайдани 
за волю краю і братів. 


169 - 


То сором — золоті жупани 
носить, нанявшись до катів. 

Нехай нас мучать і катують, 
а слова правди не убють; 
нехай кати всї бенкетують, 
час прийде — разом пропадуть... 

Без бою вони не щезнуть, як роса на сонці, й до такого бою 
закликує Павло Грабовський: 

Не з любовю підходь ти до всього, 
а ненавидь, кляни та карай, 
катом будь пануваня гидкого, 
люто бийсь за Рідний свій Край! 

Не сцїлющий єлей розливати 
там, де впину не знають ме^і, 
де потрібно влучної гармати, 
де люд стогне і в день і в ночі. 

Поле бою застелюєть ся трупами, боротьба вимагає жертв, але-ж 

висока честь: усї скарби 
зложити на вівтар, — 
і жити в памяти юрби 
як леґендарний цар, — 

співає Микола Вороний (Серце музики). Зрештою справжньому патриотови 
Україна ріднїйша в біді, — стверджує сю правду Володимир Самійленко; 
тодї добрий Українець несе своїй Батьківшинї всі сили, які має, бо 

наша славна Україна — 
наше щасте і наш рай! 

Чи на сьвітї є країна 
ще милїйша за наш край! 

І в щасливі й злі години 
ми для неї живемо, 
на Вкраїнї й для Вкраїни 
будем жити й помремо. 

(Україна.) 

Товаришка Лесі Українки, Людмила Старицька-Черняхівська в „Ап- 
пиєви Клявдиєви" ось по чім пізнає, хто йде за народ: 

Той за народ лише іде, хто сам 
озброєний маєтками й правами, 
і владою, і славою, всього 
зрікаєть ся і віддає всю силу 
житя свого народови... 

Ширше висловити ся про обовязки Українця супроти Рідного Краю 
має вона нагоду в драмі „Гетьман Дорошенко СІ про одного з тих наших 
гетьманів, котрі думали про відбудову власної державнссти. Сю думку вби¬ 
рає вона в таку форму: 

Поки ще бєть ся серце, 
поки в руцї ще шаблї маєм ми, 
поки козак соромить ся неслави, 
ми мусимо боротись й зєднать 
розшарпану отчизну і закласти 


- 170 — 


свою державу власну, щоб ніхто 
втручати ся не сьмів у наші справи, 
щоб гострий меч нам скрізь межою був. 

Для сеї цїли можна, як би довелось, покликати самих чортів на поміч,, 
щоб тільки вони допомогли зєднати Україну. Се перш усього йкож- 
дий Українець,; 

хто вірує, хто любить, той здола 
горі сказать: устань і кинь ся в море, 
і зробить ся, як схоче він. Ніхто 
рук покладать не сміє: кожен знайде 
чим помогти отчизнї. 

Українець ніколи не може згодити ся на розірване своєї Батьківщини, нег 
може зректи ся нї своїх прав, нї волї. 

Ми можемо загинути усі, 
засіяти ввесь Рідний Край кістками, 
залить його своєю кровю, а 
не зрадимо до віку України, 
й неславою не вкриємо себе! 

Та се ще не є найбільша біда, як ворог налягає на Рідний Край,. 

бо ворога й оджахнути можна. 

Коли-ж свої на Рідний Край встають 
й тут сами заводять свари й чвари, 
тоді нема ратунку вже, нема... 

Мов шашіль та, поточуть серце дуба 
і звалить ся все дерево. Кінець. 

Словом, щоб збудувати власну державність, Україна потребує як 
найбільшого числа людей, до дїл котрих можна-б з найбільшою спра- 
ведливостию приложити слова героя драми Старицької-Черняхівської: 

Візьміть ви всю безодню моря й неба, 
й не зважите любови тої, що 
горить отут до України. 

Або: 

Я все житє для тебе жив, для тебе 
житє віддав, бо рани сї твої 
пекли мене, а сльози їли душу 
мов оливо гаряче. 

У важких моментах свого історичного житя Україна вимагає діла,, 
відповідного до ваги моменту, від кождого свого горожанина: 

Всіх треба скликати, зєднати, 
щоб Рідний Край поратувати. 

Нехай учений та сьпівець 
не дба про лавровий вінець, 
хай убере вінець з тернини... 

До прапї ставаймо гуртом! 

І в „Муках українського слова“ поетка кличе до Наддністрянських Укра¬ 
їнців: 

Гей, Галича не, милі братя, 
чи-ж нам бракує вже завзятя, 


171 


чи-ж не палка дідівська кров 
у наших жилах грає знов ? 

Зєднало нас одно минуле, 
одно в нас серце сьміле й чуле, 
одна душа, одно жите, 
одно чекає нас бутє. 

Подаймо-ж ми брат брату руки, 
та по квітуймо всї ті муки, 
які зазнав наш люд, наш край, 
занедбаний своїми-ж вкрай! 

Вперед! Нам сяють ясні зорі, 
на необмеженім просторі! 

Вперед! До слави, до звитяг! 

Вперед! У гору рідний стяг!! 

Не можу не закінчити сих виривків з творів поетки її вірною дум¬ 
кою про єдину вартість житя людини : „Душа велика шукає жертви для 
того, — каже вона, - чому віддає своє житє, її не журять нї власні 
болї, нї власна смерть. Але єсть в житю річ страшнїйша за смерть, — 
марно втрачене житє. Людина пристане на думку про власну смерть, але 
не пристане вона ніколи на те, щоб згинуло разом з нею те, чому вона 
віддає усе своє житє“. 

Вихована піснями Шевченка й науковими та публіцистичними 
працями Драгоманова, бачучи живий приклад корифеїв українського руху, 
напр. Франка й Лесї Українки, — Молода Україна розпочинає нову 
фазу змагань за красшу долю Рідного Краю, за його державну самостій¬ 
ність. Від невинних вічевих резолюций ся боротьба переходить у вели¬ 
чезні страйкові рухи в Наддністрянщині' і в Наддніпрянщині’, в часі яких 
щораз глибше вдираєть ся в мозки українських громадян така проста 
правда, що людина може бути повним господарем тільки у власній хатї. 
Рухи за красшу долю України потягають за собою безліч жертв; багато 
теперішніх провідників і передових робітників загартовувало ся до вели¬ 
кої працї в арештах і скитаню поза кордоном у примусовій еміграциї. 
Приготовна фаза сього руху закінчуєть ся створенєм Українського Січо¬ 
вого Війська, від якої саме хвилі справа увійшла на шлях оружного бою, 
що не устане доти, поки Україна, зєднана з найменших частин своїх 
широких земель, не осягне повної державної самостійности й незалежно¬ 
сте поки Україна ге стане „сїмєю вольною, новою“, в якій перший раз 
зможемо помянути незлим тихим словом духового творця усього теперіш¬ 
нього руху — Шевченка. 

Найвизначнїйшим співцем Молодої України стає О. Олесь. Сьвідо- 
мий того, що там перемога, де є жертви, з сарказмом відзиваєть ся поет 
до всіх байдужних Українців, яких має стільки наш народ, як жаден 
инший: 

Глузуйте, кпіть над рідною землею, 
вкривайте шклом і терном нашу путь, 
вбивайте нас байдужностю своєю, — 
призирством діти вас убють! 

На батька син оганьблений не гляне, 
зрічеть ся матері безтямної дочка, 
і Ґонти гнівний дух з могили встане, 
і піде тїнь Залізняка. 

Даремно-б ви упали н